Чому наявні міжнародні механізми репарацій не працюють у контексті України?

Поліціювання Розслідування Судовий Розгляд Інші юрисдикції Публічне обвинувачення Кримінальний закон Corrections Професійні стандарти Управління Штучний інтелект

Спецпроекти

Процесуальне інтерв'ю Custody Records JustTalk в умовах війни Пріт Барара українською

Про нас Редакційна політика Політика конфіденційності Умови передруку

Авторам

Чому наявні міжнародні механізми репарацій не працюють у контексті України?

Після повномасштабного вторгнення росії на територію України всі, включно з міжнародними партнерами, урядом України та самими українцями, заявляють про необхідність репарацій для постраждалих від збройної агресії росії. Але ніхто не пропонує чітких варіантів джерела цих репарацій, механізму надання статусу потерпілих, процедури надання репарацій і відповідальних за цей процес.

Ukrainian Legal Advisory Group

26 квітня, 2024

613

Чому наявні міжнародні механізми репарацій не працюють у контексті України?

Чому так? Спойлер: те, що було раніше, не працює для українського контексту, а те, що спрацювало б, потребує політичних рішень, які не всі готові ухвалювати. Але про все по черзі.

Війна росії проти України не перша у світі. Люди в інших країнах уже неодноразово страждали від агресії інших країн. Так само прагнули репарацій і навіть створювали механізми для їх отримання. Разом з ООН, донорами, партнерами та урядами. Чи може Україна адаптувати успішні приклади інших країн?

Для початку трохи теорії.

По-перше, репарації є юридичним зобов’язанням відповідальних суб’єктів відшкодувати шкоду жертвам за порушення їхніх прав. Держави-порушники рідко добровільно визнають свою причетність до злочинів, які вчиняють. Саме тому важливо, щоб збройна агресія та вчинення росією інших найтяжчих злочинів були констатовані рішенням міжнародного суду / трибуналу. Це стане юридичним підґрунтям для початку процесу стягнення компенсацій як частини репарацій. Це підтверджує історія. До прикладу, незважаючи на численні історичні факти про постраждалих від сексуального насильства, пов’язаного з конфліктом, під час Першої та Другої світових воєн жодних компенсацій постраждалі не отримали, а СРСР тривалий час замовчував такі дії своїх солдатів.
По-друге, коли ми говоримо про репарації, то маємо на увазі всі форми, які на сьогодні передбачені міжнародним правом, а саме в статті 75 Римського статуту та в статті 34 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН A/RES/56/83 «Про відповідальність держав за міжнародно-протиправні діяння», — реституцію, компенсацію, реабілітацію, сатисфакцію, гарантії неповторення. Реституція — це поновлення порушених майнових прав до стану, що існував на момент вчинення злочину. Це може бути повернення або відновлення матеріальних цінностей у натурі — тих самих, або подібних, або речей такої самої вартості, або відшкодування вартості такого майна в грошах. Компенсації — виплата грошової компенсації за завдані збитки, фінансову шкоду, включно з упущеною вигодою, завданих міжнародним протиправним діянням, за умови, що вони не покриваються шляхом реституції. Сатисфакції — це нематеріальна відповідальність держави-ініціатора міжнародного протиправного діяння шляхом визнання порушення, недопущення повторного правопорушення і публічного вибачення тощо. У контексті злочинів сексуального насильства, пов’язаного з конфліктом, сатисфакція може передбачати визнання на державному (законодавчому) рівні статусу постраждалих від такого виду воєнного злочину, встановлення пам’ятних знаків або пам’ятників постраждалим з метою нагадування про постраждалих від злочину. Така форма може допомогти жертвам відчути, що суспільство визнає їхні страждання та тяжкість насильства, не засуджує їх і сприяє їхньому соціальному визнанню. Така важлива складова сатисфакції, як гарантії неповторення того, що трапилося, має передбачати комплексні заходи, які допоможуть запобігти вчиненню нових злочинів шляхом реформування суспільства, яке спочатку дозволило цьому статися. Зокрема, такі заходи мають охоплювати підготовку відповідних зацікавлених сторін, зокрема військових і співробітників органів правопорядку, а також реформування судової системи, щоб виключити безкарність за скоєні злочини. Реабілітація як форма репарації для потерпілих від сексуального насильства, пов’язаного з конфліктом, має охоплювати соціальну, медичну, психологічну допомогу у відновленні таких осіб з метою допомогти їм інтегруватися в суспільство і продовжити те життя, яке вони мали до війни і вчинення щодо них цих злочинів.
По-третє, будь-які репарації за вимогами міжнародного права повинні бути всеосяжними, доступними, адекватними, ефективними, оперативними, відповідати тяжкості скоєного правопорушення, бути спрямованими на усунення заподіяної шкоди. Тобто якщо людині, постраждалій від воєнного злочину, буде присуджено компенсацію, розмір якої не буде хоча б до певної розумної межі співмірним із завданою шкодою, якщо така компенсація не буде здатна усунути наслідки, не охоплюватиме всі події злочину, то постраждала особа має законне право оскаржувати такий конкретний вид репарацій на підставі того, що він не відповідає всім вимогам репарацій.

Коротко розглянемо, які варіанти репарацій існують і були успішними в інших країнах та чи можуть бути застосовані в Україні.

Примусове стягнення з держави-агресора

Найперше, що потрібно для такого типу стягнення, — рішення міжнародного суду або іншого органу, наділеного такими повноваженнями міжнародними законодавчими актами про визнання незаконною агресію рф і визнання її представників винними у скоєнні воєнних злочинів і злочинів проти людяності, а також надання конкретним особам статусу постраждалих від таких злочинів. Експерти часто розглядають такий варіант як один з можливих для України. Але він не спрацює, поки росію не буде виключено з Ради Безпеки ООН. Річ у тім, що для примусового стягнення з держави коштів створюється спеціальна Компенсаційна комісія ООН. Створити таку комісію за чинним статутом ООН можливо лише рішенням Ради Безпеки ООН, постійним членом якої разом із Великою Британією, Францією, Китаєм і США дотепер є росія, яка має право вето. Тобто очевидно, що вона заблокує рішення про створення такої комісії. У разі, якщо країни та політичне керівництво ООН наберуться рішучості ініціювати процес виключення росії з Ради Безпеки ООН, то цей механізм цілком можливий для України. Ось, до прикладу, як це було у війні Іраку та Кувейту.

Після вторгнення та окупації Іраком Кувейту в 1990 році Рада Безпеки ООН визнала вторгнення незаконним і створила Компенсаційну комісію з розгляду індивідуальних скарг постраждалих внаслідок цієї війни. Частиною Комісії був Компенсаційний фонд ООН, робота якого фінансувалася з відсотків від мита на експорт іракської нафти. Комісія мала статус допоміжного органу Ради Безпеки, до неї входили представники Іраку та Кувейту. Також вона мала мандат на стягнення виплат із заморожених активів. Комісія отримала близько 2,7 млн вимог на суму 352,5 млрд дол., але задовольнила лише 1,5 млн скарг на суму 52,4 млрд дол. за рахунок частини доходів від продажу іракської нафти. Серед задоволених скарг були вимушене залишення місця перебування (середня виплата — 2,5 тис. дол.), тілесні ушкодження, смерть близьких, моральна шкода, втрата майна, доходів та інше. У 2022 році Ірак завершив виплату цих репарацій.

Позасудові механізми

Окрім судових механізмів і комісій ООН, існують так звані адміністративні механізми компенсацій. Зазвичай це відбувається за допомогою акумулювання коштів у спеціально створеному фонді, створення комісій для надання статусу постраждалої особи та проведення виплат безпосередньо за рішенням таких комісій. Цей механізм дієвий у ситуаціях, коли, до прикладу, війна ще триває і країна-агресор не визнає своєї вини, а її вина поки не встановлена рішенням міжнародного суду. Він також може слугувати для виплат проміжних репарацій. Його завдання — забезпечити першочергові та швидші виплати грошових коштів або надання іншої допомоги постраждалим, як-то психологічна допомога, забезпечення житлом, медициною, необхідними продуктами та засобами для існування. Але вони не замінюють повноцінні репарації, право на які в постраждалих зберігається до створення спеціальних механізмів. Позасудові механізми також можуть працювати після завершення війни. Ось декілька успішних прикладів з інших країн, де це спрацювало, і кроки, зроблені на сьогодні Україною на цьому шляху.

1

У Сьєрра-Леоне після війни у 2002 році була створена Комісія зі встановлення істини та примирення. До її складу входили міжнародні експерти та представники ООН, вона ставила за ціль розробити програму репарацій. Комісія визначала коло потерпілих, які мали право на репарації, включаючи потерпілих від сексуального насильства. У 2004 році Комісія видала остаточний звіт і завершила свою роботу. Вона рекомендувала репарації, які мали комплексний характер і трансформативний потенціал. Рекомендації містили безкоштовне медичне обслуговування, включно з підтримкою психічного здоров’я, підтримку дітей, чиї батьки постраждали, розвиток навичок, мікрокредити та мікропроєкти, репарації громадам і символічні репарації, надання житла і пенсій, а також термінові проміжні репарації для конкретних категорій осіб, у тому числі з ампутованими кінцівками, пораненим, постраждалим від сексуалізованого насильства, удовам війни і дітям, які постраждали безпосередньо в результаті конфлікту. Рекомендації також охоплювали низку гендерних правових та інституційних реформ, включно зі скасуванням усіх дискримінаційних норм законодавства, ухваленням прогресивних гендерних законів, а також забезпеченням того, щоб принаймні 30 % кандидатів на виборах до державних органів були жінками. У 2010 році з нагоди Міжнародного жіночого дня тодішній президент Корома публічно вибачився перед жінками Сьєрра-Леоне за те, що держава не змогла захистити їх під час збройного конфлікту, і зобов’язався захищати права жінок надалі. Як прямий результат, за рекомендаціями Комісії зі встановлення істини та примирення три законопроєкти про права жінок були ухвалені парламентом. У них розглядалися ключові аспекти гендерної нерівності[1].
2

У 2008 році Фонд миротворчості ООН надав Сьєрра-Леоне грант розміром 3,5 млн дол. Кошти були розподілені серед людей з ампутованими кінцівками та жінками, яких зґвалтували під час війни, приблизно по 100 дол. на людину, дехто відмовився отримувати ці кошти. У 2011 році Програма розвитку ООН надала другий грант, що дозволило виплатити 1138 людям з ампутованими кінцівками додатково по 300 дол. Більшість потерпілих грошей не отримали, і нерівномірна виплата компенсацій спричинила новий розкол у суспільстві.
3

Комісія правди та примирення в Східному Тиморі була створена Перехідною адміністрацією ООН у Східному Тиморі. Ці дві комісії переважно фінансувалися за кошти донорів. У Східному Тиморі Комісія запровадила термінову схему репарацій для найбільш постраждалих, зокрема для постраждалих від сексуалізованого насильства, пов’язаного з війною. 712 постраждалих із невідкладними потребами отримали доступ до послуг, виплати розміром 200 дол. та іншу допомогу й залученість. Комісія у співпраці з НУО розробила низку пілотних проєктів із колективних заходів термінових репарацій для серйозно постраждалих громад. Однак після закінчення роботи Комісії нічого не було зроблено, щоб продовжувати забезпечення реабілітації постраждалих[2].
4

У 2017 році в Косово створили Комісію для встановлення статусу постраждалих від сексуального насильства, пов’язаного з конфліктом, і надання їм компенсацій у формі місячних пенсій, виплат, стипендій, безкоштовної медицини, пріоритету в житлі та працевлаштуванні, психологічної та юридичної допомоги та звільнення від податків на майно в певних випадках[3]. Інший механізм, який теж досить успішно спрацював у Косово, — виплата Європейським Союзом безпосередньо постраждалим через ООН Жінки мікрогрантів і надання психологічної допомоги для їх відновлення і трансформації. Така програма була реалізована за результатами виявлених потреб постраждалих через проведення консультацій із локальними громадськими організаціями, які працювали з питаннями захисту прав жінок.

Мирний договір / капітуляція

1

Капітуляція Німеччини після Першої світової війни була закріплена у Версальському мирному договорі, у якому також були зафіксовані розміри матеріальних цінностей і виплат на утримання армій, які Німеччина та її союзники повинні були відшкодовувати постраждалим країнам. Вони закінчили виконувати репарації у 2010 році.
2

На Потсдамській (Берлінській) конференції в 1945 році керівники трьох союзних держав-переможниць у Другій світовій війні — СРСР, США і Великої Британії — домовилися, що репарації на користь СРСР будуть задоволені шляхом вилучення зі східної зони Німеччини і за рахунок німецьких активів у Болгарії, Фінляндії, Угорщині, Румунії та Східній Австрії. Репарації на користь Польщі СРСР зобов’язувався задовольнити зі своєї частки. У СРСР із Німеччини було вивезено близько 400 тис. залізничних вагонів, у тому числі 72 тис. вагонів будівельних матеріалів, 2885 заводів, 96 електростанцій, 340 тис. верстатів, 200 тис. електродвигунів, 1 млн 335 тис. голів худоби, 2,3 млн т зерна, 1 млн т картоплі та овочів, по пів мільйона тонн жиру та цукру, 20 млн л спирту, 16 т тютюну, телескопи з астрономічної обсерваторії Університету Гумбольдта, вагони берлінської підземки та круїзні лайнери.
3

Як зразок гарантії неповторення та публічного визнання провини, можна навести приклад Японії, яка в 1950-х роках публічно вибачилася за воєнні злочини, вчинені японськими військовими під час Другої світової війни, особливо вбивства цивільних і зґвалтування та викрадення жінок для перетворення їх на сексуальних рабинь.

Міжнародний кримінальний суд

Міжнародний кримінальний суд (МКС) за історію своєї діяльності виніс декілька рішень, які містили наказ про присудження репарацій потерпілим особам. Це пояснюється, зокрема, тим, що МКС діє за принципом компліментарності та розглядає лише виключні справи та справи щодо злочинців, які займають посади найвищого рівня. Також варто відзначити, що на сьогодні в МКС немає чітко розробленої методології та механізмів оцінювання збитків і порядку розрахунку шкоди. Окрім того, тривалість розгляду справ у МКС може значно вплинути на доступність і належність репарацій для багатьох потерпілих.

Які механізми компенсацій наразі діють в Україні?

1

Закон України «Про соціальний і правовий захист осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, та членів їхніх сімей»[4] передбачає можливість отримання одноразової виплати розміром 100 тис. грн за незаконне позбавлення волі представниками рф або підконтрольними їм незаконними угрупуваннями або катування або 100 тис. грн за кожен рік перебування в полоні. Такі виплати може отримати як постраждала особа, так і її родичі в певних випадках.
2

Зареєстрований проєкт Закону України «Про статус осіб, постраждалих від сексуального насильства, пов’язаного зі збройною агресією Російської Федерації проти України, та невідкладні проміжні репарації»[5], яким визначено правовий статус осіб, постраждалих від сексуального насильства, пов’язаного зі збройною агресією російської федерації проти України, і членів сімей загиблих (померлих) таких осіб, визначає правові основи надання їм невідкладних проміжних репарацій. Ним передбачено створення Фонду виплати невідкладних компенсацій особам, постраждалим від сексуального насильства, пов’язаного зі збройною агресією російської федерації проти України, за рахунок коштів міжнародних фінансових організацій, кредиторів та інвесторів, міжнародної технічної та/або поворотної чи безповоротної фінансової допомоги та коштів, отриманих у порядку зворотної вимоги (регресу) до заподіювача шкоди — російської федерації. Окрім того, законопроєктом пропонується на законодавчому рівні закріпити визначення понять «сексуальне насильство, пов’язане зі збройною агресією рф проти України», «постраждала особа», «невідкладні проміжні репарації», «невідкладна компенсація» тощо.
3

Точкові пілотні програми репарацій за допомогою міжнародних організацій, які не є заміною остаточних репарацій від держави, що розпочала збройну агресію та вчиняла найтяжчі злочини, а лише проміжними репараціями. Надалі вони можуть стати хорошою базою для розроблення програм репарацій, оскільки за допомогою пілотних проєктів можливо оцінити на практиці всі переваги та недоліки, ризики та механізми.
4

З 2 квітня 2024 року запрацював Реєстр збитків[6], завданих агресією російської федерації проти України (RD4U). Його створили на виконання Резолюції Генеральної Асамблеї ООН A/RES/ES-11/5 від 14 листопада 2022 року, у якій Генеральна Асамблея визнала, що росія має бути притягнута до відповідальності за порушення міжнародного права в Україні, зокрема до репарацій. Резолюцією також визнано необхідність створення міжнародного репараційного механізму та рекомендовано як перший крок створити міжнародний реєстр збитків. Реєстр збитків було створено під егідою Ради Європи.

Реєстр прийматиме заяви від людей, бізнесу та держави Україна стосовно більш ніж 40 категорій шкоди, включаючи майнову шкоду, втрату життя, тілесні ушкодження, тортури та сексуальне насильство, примусову депортацію, втрату майна та іншу економічну шкоду, а також шкоду, завдану історичній і культурній спадщині та навколишньому середовищу. З 2 квітня 2024 року розпочався прийом заяв в одній з категорій — пошкодження або знищення житлової нерухомості. Інші категорії будуть запущені протягом року.

Реєстр збитків не є судом, трибуналом, компенсаційною комісією або компенсаційним фондом. Він не розглядатиме заяви, що надходять до нього, по суті, не визначатиме суму збитків і не призначатиме жодних виплат. Ці функції виконуватиме комісія з розгляду заяв, яку буде створено в майбутньому.

Висновки

Проаналізувавши досвід інших країн і врахувавши український контекст, наразі можемо зробити такі висновки.

Якщо для розгляду заяв потерпілих від війни росії проти України буде створено спеціальні органи чи комісії, до повноважень яких входитимуть питання розгляду індивідуальних скарг та ухвалення рішень про присудження компенсацій, то одним із джерел таких виплат можуть стати заморожені активи. Але для того, щоб цей механізм став реальним, потрібно, по-перше, довести в кримінальних провадженнях законність такої конфіскації та зв’язок із державою-агресором особи / компанії, чиє майно конфісковано, і фінансування або підтримання нею режиму путіна. По-друге, країни, у яких такі активи заморожені, повинні ухвалити внутрішнє законодавство, яке надасть їм законні підстави передавати такі активи для використання для подальших виплат репарацій постраждалим в Україні. На сьогодні вже є позитивні приклади деяких країн, зокрема у США розробляється спеціальне законодавство — Asset Seizure for Reconstruction Act (Закон про захоплення активів для реконструкції України)^[7]. Відповідно до цього закону заморожені активи можуть бути реалізовані, а отримані кошти мають бути використані, серед іншого, на такі цілі: постконфліктна реконструкція України, гуманітарна допомога й підтримка українських біженців за кордоном, надання зброї українським військовим. Низка інших країн також перебувають на етапі розроблення або ухвалення подібного законодавства.

Який би механізм не був обраний для України, обсяг репарацій під час розгляду справи в будь-якому суді чи комісії визначається відповідно до завданих матеріальних і моральних збитків. Саме тому важливо провести належну фіксацію збитків після їх виникнення саме на етапі, коли потерпіла особа звертається по допомогу до національних органів влади. Це допоможе мінімізувати ризики втрати доказів, якщо механізм виплати репарацій буде розроблено після спливу тривалого часу. У такому разі для обрахування будуть братися до уваги саме висновки спеціальних комісій, експертиз, лікарів, психологів або психіатрів (у випадку моральної шкоди). На сьогодні немає розробленої та затвердженої методології розрахунку розміру завданої шкоди для виплат репарацій ані на міжнародному, ані на національному рівні. Навіть у МКС не існує таких методик.

І насамкінець, якщо розглядати не проміжні репарації, а механізм, рішення якого назавжди в історії закарбує відповідальність росії за найтяжчі злочини і внаслідок якого українці зможуть отримати остаточні репарації, то на основі досвіду інших країн і досвіду Першої та Другої світових воєн ми вважаємо створення гібридного механізму (який включатиме український і міжнародний компонент) найбільш ефективним способом захисту та відновлення прав постраждалих у цій війні. У складі такого механізму будуть міжнародні судді й правники, що забезпечить різносторонню експертизу в розгляді справ і допоможе уникнути політизації або впливу суб’єктивного чинника на рішення такого механізму через потенційну упередженість українських суддів. З іншого боку, участь українських суддів у процесі надасть можливість підсилити українську систему правосуддя в розгляді найтяжчих злочинів і допоможе отримати практичний досвід українським суддям розслідувати такі злочини за міжнародним правом, що надалі може мати позитивний вплив на якісне розслідування масиву кримінальних проваджень, відкритих українськими правоохоронцями. Також очікується, що рішення гібридного суду матиме більшу вагу для виплат репарацій, аніж рішення українських судів, що вже сьогодні супроводжуються численними розмовами про суб’єктивність і політичну упередженість українських суддів.

Ця публікація стала можливою завдяки щедрій підтримці американського народу, наданій через Агентство США з міжнародного розвитку (USAID) в рамках Програми «Права людини в дії», яка виконується Українською Гельсінською спілкою з прав людини. Погляди та інтерпретації, представлені у цій публікації, не обов’язково відображають погляди USAID, Уряду США. Відповідальність за вміст публікації несуть виключно автори.

У світі, USAID є однією з провідних установ у сфері розвитку, яка виконує роль каталізатора цих процесів та допомагає досягати позитивних результатів. Діяльність USAID є проявом доброчинності американського народу, а також підтримує просування країн-отримувачів допомоги до самостійності та стійкості та сприяє забезпеченню національної безпеки та економічного добробуту США. Партнерські стосунки з Україною USAID підтримує з 1992 року; за цей час, загальна вартість допомоги, наданої Україні з боку Агентства, склала понад 9 млрд дол. США. До поточних стратегічних пріоритетів діяльності USAID в Україні належать зміцнення демократії та механізмів досконалого врядування, сприяння економічному розвитку та енергетичній безпеці, вдосконалення систем охорони здоров'я та пом’якшення наслідків конфлікту у східних регіонах. Для того, щоб отримати додаткову інформацію про діяльність USAID, просимо Вас звертатися до Відділу зв’язків з громадськістю Місії USAID в Україні за тел. (+38 044) 521-57-53. Детальнішу інформацію про програми USAID в Україні також можна отримати на офіційному веб-сайті USAID та сторінці у Facebook.

^[1] https://wicc.net.ua/media/Reparetion_CRSV.pdf

^[2] https://wicc.net.ua/media/Reparetion_CRSV.pdf

^[3] https://www.researchgate.net/publication/346472279_Rehabilitation_of_Victims_of_Sexual_Violence_of_the_Kosovo_War

^[4] https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2010-20#Text

^[5] https://itd.rada.gov.ua/billInfo/Bills/Card/42862

^[6] https://rd4u.coe.int/uk/-/Реєстр-збитків-для-України-починає-прийом-заяв-п

^[7] https://www.whitehouse.senate.gov/imo/media/doc/Asset%20Seizure%20for%20Ukraine%20Reconstruction%20Act%20FINAL.pdf