У практиці кримінального права питання про момент, з якого поведінка особи стає кримінально караною, традиційно пов’язується з настанням шкідливих наслідків. Втім, у справах про державну зраду така логіка не завжди працює. За відсутності вибухів, атак чи прямих вказівок може йтися про дії, що вже створюють реальну загрозу державній безпеці. У таких умовах визначення порогу криміналізації набуває особливого значення. Саме він дозволяє відмежувати необачну поведінку від усвідомленої участі у підривній діяльності та окреслити межу, після якої держава має реагувати засобами кримінального права.