Процесуальне інтерв’ю за участю дитини: міжнародний досвід та український контекст

Поліціювання Розслідування Судовий Розгляд Інші юрисдикції Публічне обвинувачення Кримінальний закон Corrections Професійні стандарти Управління Штучний інтелект

Спецпроекти

Процесуальне інтерв'ю Custody Records JustTalk в умовах війни Пріт Барара українською

Про нас Редакційна політика Політика конфіденційності Умови передруку

Авторам

Процесуальне інтерв’ю за участю дитини: міжнародний досвід та український контекст

Система кримінальної юстиції щодо дітей проходить глобальний шлях трансформації, мета якого — забезпечення найкращих інтересів дітей. Основний вектор на цьому напрямі спрямований на імплементацію у національну правову систему практик і підходів, які відповідатимуть міжнародним стандартам роботи з дитиною у рамках кримінального провадження.

Леся Мединська

12 August, 2025

102

Процесуальне інтерв’ю за участю дитини: міжнародний досвід та український контекст

Нові виклики, що постали перед системою захисту прав дитини в умовах повномасштабної війни, є вкрай важливими, у тому числі з огляду на обраний курс євроінтеграції та зобов’язання України щодо імплементації міжнародних стандартів у сфері захисту прав дитини. Враховуючи характер злочинів, які вчиняються стосовно дітей, а також вікові та психологічні особливості неповнолітніх, перед правоохоронними органами стоїть виклик не лише забезпечити виконання завдань кримінального провадження, а й убезпечити дітей від вторинного травмування, сприяти у наданні їм комплексної фахової допомоги. Такими механізмами є проведення допиту за методикою процесуальне інтерв’ю з дитиною та міжвідомча взаємодія спеціалістів та інших фахівців, які об’єднуються у рамках кримінального провадження з метою захисту прав дітей та надання їм комплексної фахової допомоги.

Важливо зазначити, що в Україні розпочато роботу щодо застосування та використання окреслених підходів у практичній діяльності. Як результат виникла потреба вжити додаткові заходи, спрямовані на ефективне проведення слідчих (розшукових) дій за участю дітей, зокрема з урахуванням мінімізації їх проведення.

Так, 14 липня Кабінет Міністрів України схвалив нову Національну стратегію захисту прав дитини у сфері юстиції до 2028 року^[1] та затвердив операційний план заходів з її реалізації у 2025-2028 роках. Однією з основних цілей Стратегії є впровадження правових і процесуальних гарантій та механізмів для дітей, які контактують із системою кримінального правосуддя, що, з-поміж іншого, передбачає створення правових підстав для використання на практиці допиту за методикою процесуальне інтерв’ю у кримінальних провадженнях за участю дитини.

Не менш вагомою є стратегічна ціль щодо запровадження системного підходу та ефективної міжвідомчої взаємодії щодо запобігання та протидії насильству щодо дітей, забезпечення прав та найкращих інтересів дитини, постраждалої від насильства, жорстокого поводження, та дитини, яка стала свідком кримінального правопорушення, надання комплексної допомоги шляхом розвитку мережі центрів захисту дитини (за моделлю «Барнахус»).

Процесуальне інтерв’ю: захист та підтримка дітей

Процесуальне інтерв’ю — це сучасний, науково обґрунтований метод проведення допиту, який поєднує якісний збір доказів із захистом психологічного благополуччя дітей. У країнах, що реформують правоохоронну систему, таких як Україна, процесуальне інтерв’ю поступово замінює класичний допит у кримінальних провадженнях за участю дітей.

По-перше, допит за методикою процесуальне інтерв’ю надає змогу слідчому, прокурору отримати відомості про обставини вчинення кримінального правопорушення у спосіб, що мінімізує травматизацію. Указане інтерв’ю, як одна з основних слідчих (розшукових) дій у кримінальному провадженні, орієнтоване не лише на результат досудового розслідування, а й на психологічний стан дитини, зосереджене на її добробуті, захисті прав і психологічному комфорті.

По-друге, ця методика надає можливість провести інтерв’ю з дитиною один раз із відеофіксацією, щоб уникнути повторних опитувань. Використовуються стандартизовані протоколи, які зменшують ризики використання прямих, навідних чи закритих запитань, які безпосередньо впливають на якість отриманих показів

По-третє, проводиться спеціально навченим інтерв’юером (слідчим, психологом), який має підготовку з роботи з дітьми, обізнаний із віковими особливостями цієї категорії осіб. Часто за процесом спостерігає міждисциплінарна команда (психологи, соціальні працівники, прокурори) через однобічне дзеркало чи відеотрансляцію.

По-четверте, спрямоване на зменшення травматизації через дружнє середовище, підтримку та адаптовані методи. Враховує вікові особливості, емоційний стан і потреби особи. Пріоритет — уникнення маніпуляцій, тиску і забезпечення правдивості свідчень через ненав’язливі методи.

Насамкінець, на відміну від класичного допиту процесуальне інтерв’ю проводиться в спеціально облаштованому, дружньому до дитини приміщенні (наприклад, у Центрі захисту дитини (за моделлю «Барнахус»). Приміщення оформлене так, щоб зменшити стрес (затишна атмосфера, іграшки, нейтральні кольори).

В Україні перехід до терміну «процесуальне інтерв’ю» відображає реформи в правоохоронній системі, спрямовані на адаптацію національної правової системи до міжнародних стандартів у кримінальних провадженнях, що стосуються дітей та є індикатором психологічного комфорту, методологічної основи та міждисциплінарного підходу.

Центр захисту дитини (за моделлю «Барнахус): шлях України

Флагманом змін у сфері захисту прав дітей в Україні став Офіс Генерального прокурора, за ініціативи якого у січні 2020 року створено робочу групу щодо питань розроблення змін до законодавства України у сфері захисту прав дітей і протидії насильству.

Ініціативу Офісу Генерального прокурора про створення спеціалізованого центру роботи з дітьми було підтримано та з цією метою вирішено реалізувати пілотний проєкт щодо впровадження моделі «Барнахус» в окремих регіонах України. Партнерство в цьому питанні, серед інших, висловило також Представництво Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ) в Україні.

Мета проєкту — створення в одному місці умов з надання медичної, психологічної, правової допомоги, соціального супроводу, проведення слідчих дій, інших потреб та інтересів дітей, що знижуватиме рівень занепокоєння, сприятиме отриманню правдивої та повної інформації для цілей кримінального провадження.

Упродовж чотирьох років відкрито 14 таких центрів, зокрема у Вінницькій, Волинській, Дніпропетровській, Житомирській, Закарпатській, Кіровоградській, Миколаївській, Одеській, Полтавській, Сумській, Тернопільській, Черкаській, Чернівецькій областях та місті Києві. Лише упродовж 2025 року проведено слідчі та процесуальні дії з більш ніж 500 дітьми на базі вказаних центрів.

Важливо виокремити ключові точки розвитку системи зазначених центрів у Україні:

лютий 2020 року — під головуванням заступника Генерального прокурора проведено нараду робочої групи щодо ініціативи створення спеціалізованого центру роботи з дітьми, які постраждали від кримінальних правопорушень або стали їх свідками з моделлю «Барнахус»;
вересень 2020 року — вийшов указ Президента України, у тому числі про забезпечення додаткових процесуальних гарантій неповнолітнім особам при проведенні їх допиту, опитування під час кримінального провадження, що базуються на найкращих міжнародних практиках, зокрема на моделі «Барнахус»;
червень 2021 року — розпочав роботу перший центр у Вінницькій області;
серпень 2021 року — Генеральний прокурор підписав Меморандум про взаєморозуміння з питань сприяння впровадженню моделі «Барнахус» в Україні з інституціями, які тримають ключові позиції у сприянні впровадженню найкращих міжнародних практик і стандартів у цій сфері;
грудень 2022 року — у м. Києві пройшов Перший форум «Роль моделі Барнахус в системі захисту прав дитини». Метою заходу став обмін практиками, обговорення проблемних питань і пошук спільних рішень задля впровадження цієї моделі.
липень 2024 року — Офіс Генерального прокурора, Міністерство юстиції України, Міністерство внутрішніх справ України, Міністерство соціальної політики України, Міністерство охорони здоров’я України підписали спільний наказ, що затверджує реалізацію пілотного проєкту про запровадження центрів захисту дитини (за моделлю «Барнахус»)^[2] з метою забезпечення захисту прав дітей, які є потерпілими чи свідками в кримінальних провадженнях, та врегулювання порядку взаємодії під час реалізації пілотного проєкту щодо запровадження центрів захисту дитини (за моделлю «Барнахус»).

Затверджений Порядок уніфікував підходи щодо діяльності центрів та врегульовано питання:

міжвідомчої взаємодії суб’єктів реалізації проєкту;

визначення критеріїв, які свідчать про готовність відкриття центру на виконання завдань, задля яких він створюється;

надання правничої допомоги та проведення слідчих (процесуальних) дій;

проходження дитиною комплексного медичного обстеження у закладах охорони здоров’я;

визначення видів психологічної допомоги, яка надається, тощо.

Ключова роль таких центрів полягає в координації зусиль усіх дотичних до кримінального процесу суб’єктів в інтересах дітей, які є потерпілими або свідками у кримінальних провадженнях. Відповідно до затвердженого Порядку слідчий / дізнавач приймає рішення щодо місця проведення допиту (процесуального інтерв’ю) дитини, яким може бути відповідний центр захисту дитини (за моделлю «Барнахус»).

У разі ухвалення рішення про проведення допиту у центрі захисту дитини, такий проводиться із залученням психолога у спеціально обладнаній кімнаті центру та, за відсутності заперечень, обов’язково фіксується за допомогою технічних засобів відеозапису. При цьому передбачена можливість проведення такого допиту у режимі відеоконференції / відеозв’язку, зокрема, із судом.

Незважаючи на те, що в національному законодавстві не встановлено обов’язку використання вказаних центрів для проведення допитів дітей, дитиноцентричні підходи, які є основою моделі, активно застосовуються судами під час розгляду кримінальних проваджень за участю дітей.

Зокрема, судами досліджуються докази — відеозаписи допитів дітей, які визнаються належними і допустимими, що дозволяє уникнути необхідності повторних викликів і допитів дитини та відповідає міжнародним вимогам до опитування дитини-свідка чи жертви злочинних посягань.

Для прикладу, ухвалюючи вирок (справа № 718/317/25)^[3] за фактом зґвалтування дитини, суд визнав протокол її допиту (зі стенограмою та відеозаписом), проведений у центрі захисту дитини (за моделлю «Барнахус») як належний та допустимий доказ, враховуючи практику касаційного суду (постанова ККС ВС від 23.11.2021 у справі № 369/1044/19, ухвала ККС ВС від 03.06.2022 у справі № 200/12044/18), зокрема, що це дозволяє уникнути необхідності повторних викликів і допитів дитини та її ревіктимізації, що відповідає міжнародним вимогам до опитування дитини — жертви злочинних посягань, а саме статті 35 Конвенції Ради Європи про захист дітей від сексуальної експлуатації та сексуального насильства (Лансаротська конвенція, 2007 р.), що ратифікована Верховною Радою України 27.08.2012 і набула чинності з 01.12.2012, вимогам конвенції ООН про права дитини та Керівним принципам ООН щодо правосуддя у питаннях, пов’язаних із участю дітей – жертв і свідків злочинів.

Варто зазначити, що за послідовної позиції ювенальних прокурорів та ефективного підтримання публічного обвинувачення, з урахуванням вимог міжнародних законодавства у сфері захисту дітей, практика використання відео-свідчень допитів дітей, зокрема отриманих із використанням центрів захисту дитини (за моделлю «Барнахус»), визнається Верховним Судом допустимими та належними доказами за результатами судового розгляду кримінальних проваджень за участю дітей^[4].

Водночас, попри значні позитивні результати щодо впровадження роботи цих центрів у державі, Україна лише на шляху формування системи, яка відповідатиме найкращим світовим стандартам у цьому напрямі, що потребує законодавчих реформ.

Досвід Норвегії: рольова модель розвитку системи Барнахус

Модель «Барнахус» у Норвегії є однією з найрозвиненіших і найуспішніших у світі систем захисту та підтримки дітей, які стали жертвами чи свідками насильства, зокрема сексуального. Вона стала рольовою моделлю для багатьох країн, включно з Україною, завдяки своєму комплексному, міждисциплінарному підходу, який ставить у центр інтереси дитини.

Норвегії вдалось інтегрувати цю модель у правову та соціальну систему держави, яка відповідає міжнародним стандартам, зокрема Конвенції ООН про права дитини. Модель є стандартизованою, з чіткими протоколами та державною підтримкою, що забезпечує її сталість і ефективність.

Проведення процесуальних інтерв’ю у вказаних центрах у Норвегії ґрунтується на норвезькому КПК^[5], а також Положенні про допит дітей та інших особливо вразливих потерпілих і свідків (фасилітований допит), які наголошують на захисті прав дитини та її найкращих інтересах.

Дитина проходить лише один допит (процесуальне інтерв’ю), який записується на відео та використовується як доказ у суді. Це виключає необхідність повторних допитів чи явки до суду. Допити проводять спеціально навчені поліцейські або психологи, які використовують методики, що враховують вік і психологічний стан дитини, та обов’язково здійснюються під контролем прокурора.

Сьогодні майже кожне інтерв'ю з дітьми в Норвегії проводиться в Барнахусі. У 2023 році Норвегія провела оцінку ефективності центрів Барнахус, яка показала, що фасилітовані допити сприяють вищій якості свідчень і зниженню рівня стресу в дітей. Досвід Норвегії демонструє, що успішна імплементація вказаної моделі залежить від чіткої законодавчої бази та міжвідомчої співпраці, що може бути прикладом для України, де система Барнахус лише впроваджується.

Система кримінальної юстиції щодо дітей в Україні проходить важливий етап трансформації, спрямований на забезпечення найкращих інтересів дитини та відповідність міжнародним стандартам. Процесуальне інтерв’ю як ключовий елемент цієї трансформації замінює традиційний допит, пропонуючи науково обґрунтований підхід, що поєднує якісний збір доказів із захистом психологічного благополуччя дітей. Цей метод мінімізує вторинну травматизацію, використовує стандартизовані протоколи, передбачає відеофіксацію для уникнення повторних опитувань і залучає міждисциплінарні команди, що працюють у дружньому до дитини середовищі, зокрема в центрах за моделлю «Барнахус».

Стратегічні ініціативи, такі як Національна стратегія захисту прав дитини у сфері юстиції до 2028 року та реалізація пілотного проєкту щодо запровадження центрів захисту дитини (за моделлю «Барнахус»), закладають основу для міжвідомчої взаємодії та уніфікації підходів.

Проте виклики, пов’язані з відсутністю спеціалізованого законодавства, обмеженими ресурсами та воєнним контекстом, стримують повноцінне масштабування моделі, зокрема:

ухвалення спеціалізованого законодавства для правового закріплення діяльності подібних центрів і практики використання процесуальних інтерв’ю;
посилення підготовки фахівців із процесуального інтерв’ю та міждисциплінарної взаємодії.

У контексті євроінтеграції та зростання кількості дітей, які потерпають від злочинів, впровадження вказаних підходів є критично важливим для адаптації міжнародного досвіду, зокрема норвезької практики, та створенню в Україні ефективної системи захисту прав дітей, яка відповідає найкращим світовим стандартам.

^[1] https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/708-2025-%D1%80#Text

^[2] https://ips.ligazakon.net/document/RE42496?an=1

^[3] https://reyestr.court.gov.ua/Review/128928724

^[4] https://reyestr.court.gov.ua/Review/128422443

^[5] У всіх випадках, коли допит за участю посередників має проводитися відповідно до першого та третього абзаців статті 239 КПК, допит проводиться в дитячому будинку. Це положення може бути скасовано лише за умови, що керівник допиту та дитячий будинок погодяться, що проведення допиту в іншому місці явно відповідає найкращим інтересам свідка.

допит процесуальне інтерв'ю

Схожі статті

Процесуальне інтерв'ю, як один з інноваційних інструментів здійснення правоохоронної діяльності: реалії та перспективи впровадження в Україні

Процесуальне інтерв'ю дитини, яка зазнала сексуального насильства

Процесуальне інтерв’ю — на заміну звичним підходам до проведення допиту