В останньому випуску #JustTalk_Context в умовах війни ми спілкувалися з Ігорем Поночовним, керівником прокуратури АР Крим та міста Севастополя, про депортацію та примусове переміщення. Ключові тези розмови наводимо нижче, переглянути відео можна за посиланням.
-
1
Є два поняття, які часто змішують: переміщення та депортація. Отже, якщо ми говоримо про депортацію, то йдеться про переміщення особи де-юре чи де-факто через кордон.
Якщо ж йдеться про переміщення, то мається на увазі переміщення особи в межах окупованої території у віддалене місце, що позбавляє особу можливостей жити у своїй громаді та користуватись своїм майном. Говорячи про сучасний контекст України, то при переміщенні цивільних осіб з Маріуполя до Російської Федерації може мати місце депортація, а при переміщенні осіб з Маріуполя до Донецьку — переміщення.
-
2
Депортація, за визначенням, не може бути законною, а переміщення за певних умов може бути законним. До прикладу, якщо йдеться про евакуацію населення.
-
3
Можемо говорити про законність переміщення в таких випадках: коли йдеться про забезпечення безпеки цивільних; якщо переміщення спричинене умовами бойових дій, які ведуться на території; якщо йдеться про переміщення військовополонених із зони бойових дій.
-
4
Кваліфікуючи певні дії як депортацію чи незаконне переміщення, треба зважити всі факти, які могли б свідчити про те, що це законна евакуація.
-
5
Важливим елементом, який варто враховувати при кваліфікації та в процесі розслідування — це воля особи. Особи мають давати добровільну згоду на переміщення. Відсутність вибору в особи не робить її переміщення законним.
-
6
Якщо дивитись на розслідування схожих справ по Криму, то орієнтовно 135 тисяч кримчан покинули Крим з 2014 року. В кожному випадку треба аналізувати обставини та рішення особи. Якщо говорити про дії РФ, то можна сказати, що це системна політика, яка реалізується десятками способів, кожен з яких досить складно довести. Наприклад, видворення за рішенням суду — доволі очевидний кейс. Разом з тим, є інша форма — створення нестерпних умов проживання в Криму, які просто змушують осіб виїжджати, фактично, добровільно.
-
7
Щодо особливостей розслідування фактів переміщення певних категорій осіб, до прикладу в’ язнів чи дітей. МГП не виділяє їх в окрему категорію жертв. Тому тут діють загальні правила доказування, як і щодо іншого цивільного населення. В прокуратури АРК, через призму переміщення розслідувались факти переміщення дітей з дитячих будинків, які знаходились в Криму до РФ, де вони потім віддавались на усиновлення громадянам РФ. Тут ми прийшли до думки, що може бути кваліфіковано навіть як геноцид, адже маленькі діти через 5 років уже не ідентифікують свого походження.
Важливо детально розбиратись в елементах цього злочину, тож детальніше про нього читайте в інформаційній довідці «Депортація і примусове переміщення населення».