Державна зрада (ст. 111 КК України) vs. колабораційна діяльність (ст. 111-1 КК України) у розрізі відповідальності суддів і правоохоронців в окупації

Поліціювання Розслідування Судовий Розгляд Інші юрисдикції Публічне обвинувачення Кримінальний закон Corrections Професійні стандарти Управління Штучний інтелект

Спецпроекти

Процесуальне інтерв'ю Custody Records JustTalk в умовах війни Пріт Барара українською

Про нас Редакційна політика Політика конфіденційності Умови передруку

Авторам

Державна зрада (ст. 111 КК України) vs. колабораційна діяльність (ст. 111-1 КК України) у розрізі відповідальності суддів і правоохоронців в окупації

Мета цієї статті — не так пропозиція відповідей і рішень, як постановка, на наш погляд, важливих питань, на які необхідно знайти відповіді для правильного застосування кримінального закону та забезпечення справедливого правосуддя.

Юлія Лісова

7 December, 2022

1949

Державна зрада (ст. 111 КК України) vs. колабораційна діяльність (ст. 111-1 КК України) у розрізі відповідальності суддів і правоохоронців в окупації

Кримінальний кодекс України (далі — КК України) доповнено ст. 111-1 на початку березня 2022 року. Частина 7 цієї статті передбачає відповідальність за добровільне зайняття громадянином України посади в незаконних судових або органах правопорядку, створених на тимчасово окупованій території. Тобто до березня 2022 року відповідальність за такі дії в КК України не була передбачена.

Водночас з 2014 року відкривалися кримінальні провадження, а також ухвалювалися вироки, зокрема, відносно суддів і прокурорів, які продовжили виконувати свої функції у створених окупаційною владою так званих «судових органах і прокуратурі». Такі дії кваліфікувалися за ст. 111 КК України як державна зрада.

Наприклад, у листопаді 2022 року прокуратура АР Крим та м. Севастополя повідомила про скерування до суду ще 11 обвинувальних актів стосовно кримських суддів, які зрадили Україну. «Спеціальним досудовим розслідуванням встановлено, що після окупації півострова, 11 українських суддів, зрадили присязі на вірність народу України та перейшли на службу до незаконно створених судових органів держави-окупанта. Вони обійняли різні посади, зокрема й керівні, йдеться про суддю незаконно створеного Апеляційного суду, голову та суддю окупаційного Ленінського районного суду, а також суддів, що перейшли працювати до Нахімовського, Євпаторійського та Сімферопольського, Нижньогірського, Феодосійського районних «судів» так званої Республіки Крим. Усі вони безпосередньо сприяли становленню та зміцненню окупаційних судових на півострові, а також брали участь у формуванні та організації роботи. Дії обвинувачених кваліфіковано за ч. 1 ст. 111 КК України (державна зрада)».

Таким чином, наразі склалася ситуація, коли одні й ті ж дії — «зайняття громадянином України посади в незаконних судових або правоохоронних органах, створених на тимчасово окупованій території» — кваліфікуються / можуть бути кваліфіковані як за ст. 111 КК України, так і ч. 7 ст. 111-1 КК України, оскільки формулювання обвинувачення, наведеного вище за ст. 111, повністю підпадає під диспозицію ч. 7 ст. 111-1 КК України.

Ст. 111 КК України передбачає відповідальність за державну зраду, вчинену в таких формах: 1) перехід на бік ворога в період збройного конфлікту; 2) шпигунство; 3) надання іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України. Аналіз вироків за цією категорією справ свідчить про те, що дії з переходу на службу до окупаційних судів та органів правопорядку суди кваліфікують як державну зраду у формі підривної діяльності. При цьому ані КК України, ані інше законодавство не містять визначення «підривної діяльності». Фактично злочинні дії за цим складом злочину зводяться до переходу на службу до окупаційної влади, що само собою описується як акт, який завдає шкоди суверенітету України і сприяє посиленню тимчасової окупації.

Аналізуючи спосіб, яким законодавець запровадив норму, що передбачає відповідальність за «добровільне зайняття громадянином України посади в незаконних судових або правоохоронних органах, створених на тимчасово окупованій території», можемо дійти висновку, що таким чином він криміналізував дії, які раніше не були криміналізовані. Оскільки цей склад злочину не було деталізовано в ст. 111 КК України, його внесли окремою статтею, яка раніше не існувала.

Таким чином, у нас постають два взаємопов’язані питання:

1

Якщо ст. 111 і ч. 7 ст. 111-1 КК України охоплюють різні злочини, у чому полягають критерії їх розмежування?
2

Якщо саме ч. 7 ст. 111-1 КК України передбачила відповідальність за склад злочину «добровільне зайняття громадянином України посади в незаконних судових або правоохоронних органах, створених на тимчасово окупованій території», то чи правомірне притягнення до кримінальної відповідальності осіб за аналогічні дії, але за іншою статтею, тобто фактично до ухвалення закону, який встановив кримінальну відповідальність за такі дії?