Дискримінація vs. ефективне розслідування домашнього насильства

Поліціювання Розслідування Судовий Розгляд Інші юрисдикції Публічне обвинувачення Кримінальний закон Corrections Професійні стандарти Управління Штучний інтелект

Спецпроекти

Процесуальне інтерв'ю Custody Records JustTalk в умовах війни Пріт Барара українською

Про нас Редакційна політика Політика конфіденційності Умови передруку

Авторам

Дискримінація vs. ефективне розслідування домашнього насильства

22 вересня 2022 року Європейський суд з прав людини (далі — ЄСПЛ) ухвалив рішення у справі «Івашків проти України», уперше в історії незалежної України підтвердивши позицію, що бездіяльність органів влади разом з дискримінаційним ставленням до постраждалих, применшенням завданої шкоди порушує відразу кілька статей Конвенції.

Дар'я Росохата

8 November, 2022

886

Дискримінація vs. ефективне розслідування домашнього насильства

Над цією справою працювали Христина Кіт, голова Асоціації жінок-юристок України «ЮрФем», і Галина Федькович, головна юрисконсультантка ГО «Жіночі перспективи».

Заявниця у справі скаржилася на неефективне розслідування тривалого жорстокого поводження з нею її колишнього чоловіка (заявниця неодноразово зверталася до органів влади через «погане» поводження з нею її колишнього чоловіка, але звернення були безуспішними) і неадекватне визначення національними судами суми компенсації в цивільній справі у зв’язку з дискримінаційним ставленням до неї за ознакою статі.

У фокусі цієї справи перед ЄСПЛ постали такі питання:

ЩОДО ЗОБОВ’ЯЗАННЯ ДЕРЖАВИ ЗАПОБІГТИ ВИПАДКАМ ЖОРСТОКОГО ПОВОДЖЕННЯ

Відкриття провадження у справі судом не мало превентивного ефекту, оскільки заявниця повторно зазнала побиття, так само як і засудження її колишнього чоловіка, оскільки після цього він знову побив заявницю. У зв’язку з цим ЄСПЛ дійшов висновку, що бездіяльність поліції разом з неадекватним реагуванням суду дозволили колишньому чоловіку заявниці продовжувати образливо поводитися з нею. Отже, держава не запобігла відомому ризику жорстокого поводження із заявницею.

ЩОДО ЗОБОВ’ЯЗАННЯ ПРОВЕСТИ ЕФЕКТИВНЕ РОЗСЛІДУВАННЯ ТВЕРДЖЕНЬ ПРО ЖОРСТОКЕ ПОВОДЖЕННЯ ІЗ ЗАЯВНИЦЕЮ (ПОРУШЕННЯ СТАТТІ 3 КОНВЕНЦІЇ)

ЄСПЛ встановив, що в контексті насильства в сім’ї органи влади завжди повинні з’ясовувати, що сталося, і не мають покладатися на поспішні або необґрунтовані висновки, щоб закрити розслідування у справі щодо насильства. Виявляється, поліція не розслідувала серйозно та ретельно скарги заявниці на жорстоке поводження з боку колишнього чоловіка, а тому ЄСПЛ дійшов висновку, що держава не виконала свій обов’язок щодо ефективного розслідування жорстокого поводження, якого зазнала заявниця.

ЩОДО ДИСКРИМІНАЦІЇ ЗАЯВНИЦІ НАЦІОНАЛЬНИМИ СУДАМИ ПРИ ВИЗНАЧЕННІ СУМИ КОМПЕНСАЦІЇ ЗА ШКОДУ, ЗАВДАНУ ВНАСЛІДОК НАНЕСЕННЯ ЇЙ ЛЕГКИХ ТІЛЕСНИХ УШКОДЖЕНЬ (ПОРУШЕННЯ СТАТТІ 14 У ПОЄДНАННІ ЗІ СТАТТЕЮ 3 КОНВЕНЦІЇ)

Заявниця скаржилася на те, що сума компенсації в її цивільній справі була неадекватною і що національні суди дискримінували її за ознакою статі, звинувачуючи в провокуванні колишнього чоловіка.

ЄСПЛ зазначив, що районний суд присудив заявниці 5 000 грн відшкодування моральної шкоди. Апеляційний суд Львівської області зменшив зазначену суму до 2 000 грн, встановивши, що заявниця спровокувала своїми діями колишнього чоловіка на вчинення насильства. Таким чином, національний суд де-факто звинуватив заявницю в її побитті колишнім чоловіком, що вказує на дискримінаційне ставлення до заявниці як жінки та упередження, яке існує у судовій системі. За результатами розгляду ЄСПЛ зауважив, що відповідні дії свідчать про упереджене ставлення до постраждалої від домашнього насильства, притаманне судовій системі України.

Зазначимо, що такі дії органів влади частково зумовлені наявним правовим регулюванням і відповідним сприйняттям домашнього насильства як явища представниками органів правопорядку та інших органів влади.

Утім, ухвалення Закону України «Про ратифікацію Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок i домашньому насильству та боротьбу із цими явищами» від 20 червня 2022 року (після чого положення Стамбульської конвенції стали частиною національного законодавства) має змінити ставлення до постраждалих від домашнього насильства та сприяти уникненню дискримінаційного підходу до них.

Стамбульська конвенція передбачає в тому числі скасування законів і практики, які є дискримінаційними стосовно жінок.

Окрім цього, вона зобов’язує держави змінити підхід до такої категорії справ, як злочини, пов’язані з домашнім насильством, і розглядати їх навіть за відсутності скарг чи заяв постраждалої, тобто вилучити їх з переліку справ приватного обвинувачення. Проте станом на сьогодні Кримінальний процесуальний кодекс України у статті 477 визначає перелік справ, які можуть бути розпочаті лише за заявою потерпілої особи (справи приватного обвинувачення), серед них легкі тілесні ушкодження (ст. 125 ККУ), побої та мордування (ст. 126 ККУ), домашнє насильство (ст. 126-1 ККУ), зґвалтування (ст. 152 ККУ), сексуальне насильство (ст. 153 ККУ) тощо. Віднесення злочинів, пов’язаних з домашнім насильством, до категорії приватних сприяє поширенню стереотипу про те, що «це приватна справа сім’ї», що може мати наслідком продовження такого насильства та невжиття органами правопорядку належних заходів для розслідування таких кримінальних правопорушень, притягнення винних до кримінальної відповідальності, пропозицій постраждалим відкликати їх скарги тощо.

1 листопада 2022 року Стамбульська конвенція набула чинності в Україні, що свідчить про початок процедури оцінювання України на предмет відповідності її законодавства Стамбульській конвенції (country-by-country evaluation procedure), що починається з первинного оцінювання, за яким слідують наступні етапи оцінювання^[1]. Таке оцінювання здійснюється GREVIO (групою експертів у сфері насильства проти жінок і домашнього насильства, відповідальною за експертне оцінювання впровадження Стамбульської конвенції).

Через деякий час після набрання чинності Стамбульською конвенцією GREVIO має надіслати Україні опитувальник^[2] про законодавчі та інші заходи, вжиті задля введення в дію положень Стамбульської конвенції. Заповнений опитувальник стане основою звіту GREVIO про поточну ситуацію в Україні у сфері протидії насильству стосовно жінок і домашньому насильству. Такий звіт готується орієнтовно протягом 5–7 місяців після направлення заповненого опитувальника.

Таким чином, з 1 листопада 2022 року Україна стане предметом моніторингу GREVIO, що є одним з ключових органів для боротьби з насильством стосовно жінок і домашнім насильством у всій Європі. Завдяки процедурі звітності GREVIO може просувати заходи щодо боротьби з насильством стосовно жінок і домашнім насильством, зокрема на національному рівні. Так, взаємодія GREVIO з державою під час процедури оцінювання країни та через спеціальну процедуру розслідування сприяє дотриманню та реалізації Стамбульської конвенції, а також дозволяє GREVIO розробляти індикатори виконання Стамбульської конвенції й готувати рекомендації для держави щодо боротьби з насильством стосовно жінок.

^[1] https://www.coe.int/en/web/istanbul-convention/about-monitoring1

^[2] https://rm.coe.int/grevio-inf-2016-1-eng-first-baseline-questionnaire/1680a60a4b