Інтереси служби: які ж вони?

Поліціювання Розслідування Судовий Розгляд Інші юрисдикції Публічне обвинувачення Кримінальний закон Corrections Професійні стандарти Управління Штучний інтелект

Спецпроекти

Процесуальне інтерв'ю Custody Records JustTalk в умовах війни Пріт Барара українською

Про нас Редакційна політика Політика конфіденційності Умови передруку

Авторам

Інтереси служби: які ж вони?

Нещодавно Верховний Суд оприлюднив постанову в справі № 761/32259/16-к, де висловив свою позицію щодо тлумачення поняття «інтереси служби» в статті 364 Кримінального кодексу України (далі — КК України). Це рішення викликало багато «шуму» в професійних колах.

Марта-Марія Яциніна

22 July, 2024

891

Мета цієї публікації — не з’ясувати наявність чи відсутність складу кримінального правопорушення в конкретному провадженні, а натомість визначити правову проблему: що ж розуміти під інтересами служби.

Суд зазначає, що при визначенні виразу «всупереч інтересам служби» слід узяти до уваги, що диспозиція статті 364 КК України в редакції, яка діяла на час подій цієї справи, була сформульована Законом України від 21 лютого 2014 року № 476-VII «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуальних кодексів України щодо імплементації до національного законодавства положень статті 19 Конвенції ООН проти корупції» (далі — Конвенція). У пояснювальній записці до законопроєкту метою внесення змін до статті 364 КК України заявлена гармонізація національного кримінального законодавства з положеннями згаданої Конвенції та узгодження статті 364 КК України з нормами її статті 19 для запобігання занадто широкому застосуванню до звичайних політичних рішень (пункт 30 постанови).

Я погоджуюся, що ми не можемо тлумачити статтю 364 КК України без урахування Конвенції, на виконання вимог якої цю статтю було викладено в новій редакції.

Але дивним видається пов’язування поняття «інтереси служби» з внесенням згаданих змін до КК України у 2014 році, адже воно було в цій нормі й раніше.

Так, можемо простежити, що ознака «всупереч інтересам служби» з’явилася ще в Кримінальному кодексі УСРР 1922 року, також вона була в кодексах 1927 та 1960 років (ця ознака була по-різному сформульована, але змістове наповнення було однакове) і міститься в чинному КК України.

У Кримінальному кодексі УРСР 1960 року в статті 165 було встановлено відповідальність за зловживання владою або посадовим становищем, тобто умисне, з корисливих мотивів, іншої особистої заінтересованості або в інтересах третіх осіб використання посадовою особою влади чи посадового становища всупереч інтересам служби, якщо воно завдало істотної шкоди державним чи громадським інтересам або охоронюваним законом правам та інтересам окремих фізичних чи юридичних осіб.

1 вересня 2001 року вступив у силу чинний КК України. У первинній редакції кодексу диспозиція статті 364 КК України була сформульована так: зловживання владою або службовим становищем, тобто умисне, з корисливих мотивів чи в інших особистих інтересах або в інтересах третіх осіб використання службовою особою влади чи службового становища всупереч інтересам служби, якщо воно заподіяло істотну шкоду охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян або державним чи громадським інтересам або інтересам юридичних осіб. Кваліфікованим складом злочину було те саме діяння, якщо воно спричинило тяжкі наслідки.

Законом України від 7 квітня 2011 року № 3207-VI внесено зміни до КК України, диспозицію статті 364 КК України викладено в такій редакції: зловживання владою або службовим становищем, тобто умисне, з корисливих мотивів чи в інших особистих інтересах або в інтересах третіх осіб використання службовою особою влади чи службового становища всупереч інтересам служби, якщо воно завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян або державним чи громадським інтересам або інтересам юридичних осіб.

Тобто наявність у нормі поняття «інтереси служби» є наслідком не лише гармонізації національного кримінального законодавства з положеннями згаданої вище Конвенції. Це поняття первинно було в КК України і в принципі безвідносно до згадки в диспозиції норми є ознакою зловживання правом.

Також варто згадати, що питання тлумачення інтересів служби не вперше постало перед українською Фемідою. У рішенні Конституційного Суду України в справі за конституційним зверненням громадянина Гулеватого Олександра Івановича про офіційне тлумачення частини другої статті 164 Кримінального кодексу України 1960 року (справа про службових осіб підприємств, установ та організацій) від 30 жовтня 2003 року № 18-рп/2003 зазначено, що діяння, що становлять об’єктивну сторону службових кримінальних правопорушень (за винятком давання хабаря), завжди вчиняються всупереч інтересам служби, тобто є незаконними й такими, що суперечать меті і завданням, заради яких функціонує апарат управління відповідних органів, підприємств, установ та організацій і для виконання яких службові особи цих апаратів наділяються певними повноваженнями.

Тому вже в цій частині аргументація суду виглядає злегка штучною.

Далі, у згаданій вище постанові, Верховний Суд зазначає, що якщо розглядати статтю 364 КК України в сукупності з вимогами ратифікованих міжнародних договорів, згаданих вище, і метою, яку ставив перед собою законодавець, формулюючи її положення, слід дійти висновку, що інтереси служби в цій статті можуть бути виведені лише з вимог законодавства, яке регулює відповідну сферу діяльності, і значення виразу «всупереч інтересам служби» в статті 364 КК України збігається зі значенням виразу «є порушенням законодавства» в статті 19 Конвенції ООН проти корупції (пункт 32 постанови).

У самій Конвенції немає визначення поняття «інтереси служби». Тлумачення інтересів служби через здійснення будь-якої дії чи утримання від здійснення дій, що є порушенням законодавства, у рішенні Верховного Суду виглядає надто вузьким, адже видається, що здійснення будь-якої дії чи утримання від здійснення дій, що порушують законодавство, більше є визначенням самого зловживання, ніж інтересів служби.

Вважаю, що тлумачення Верховного Суду надто нормативістське. Загалом я погоджуюся, що зловживати можна лише тими правами чи обов’язками, якими особа офіційно наділена. Підтримую позицію, що неможливо зловживати тим, чим службова особа не наділена. Але тут важливо врахувати особливості самого зловживання як форми юридичної поведінки.

Суттю зловживання є те, що особа використовує свої права та/або обов’язки на шкоду інтересам інших суб’єктів суспільних відносин. Інструмент, яким наділена особа для реалізації своїх прав та/або обов’язків, стає шкідливим для інших осіб.

Теоретично може скластися ситуація, коли службова особа діє в межах своїх повноважень, але всупереч інтересам служби. Наприклад, керівник наділений повноваженнями розподіляти премії між працівниками. Сам факт розподілення премій не суперечить закону. Але якщо ці премії будуть розподілені безпідставно чи несправедливо, то шкоди зазнає або підприємство, або особа, яка була позбавлена права на премію через її несправедливий розподіл. Безпідставне надання переваг одній особі, що спричинило матеріальну шкоду іншій особі, — одна з форм зловживання. Цей приклад ілюструє, що буквальним тлумаченням ми не з’ясуємо суть зловживання.

Важливо пам’ятати, що суб’єктом цього злочину є службова особа, яка наділена правами та обов’язками для задоволення не власних інтересів, а інтересів тих осіб, кому вона «служить». Служіння іншим — покликання службової особи. Використання службових повноважень усупереч тим завданням, які покладаються на неї, за наявності інших ознак цього складу злочину і є кримінально караним зловживанням.

Тобто вчинення діяння всупереч інтересам служби — це використання своїх законних повноважень усупереч тій меті, для якої службова особа ними наділена, і законним правам та інтересам осіб, яких це рішення стосується.

На моє переконання, Верховний Суд не врахував особливість зловживання як правового явища при тлумаченні цієї норми, не врахував контекст службових відносин, що значно звужує можливості тлумачення цієї норми. Той факт, що стаття 364 КК України містить надто багато понять, які є невизначеними, означає, що Верховний Суд шляхом судового тлумачення має внести ясність у розуміння цих норм, але надто вузьке тлумачення певних понять призведе до того, що йому доведеться із часом відходити від своєї позиції, щоб врахувати актуальний контекст суспільних відносин у сфері діяльності службових осіб.

Я погоджуюся, що визначити зловживання як здійснення будь-якої дії чи утримання від здійснення дій, що є порушенням законодавства, однозначно більше відповідає принципу правової визначеності й передбачуваності норми, ніж чинна редакція статті 364 КК України, і судове тлумачення тут може допомогти.

Проте при визначенні поняття «інтереси служби» Верховний Суд мав би ширше враховувати контекст суспільних відносин, дух закону й глибше дивитися на явище, яке вчиняється всупереч тій меті, для якої службова особа наділена своїми повноваженнями.

Схожі статті

Щодо дії в часі правових позицій Верховного Суду в кримінальному провадженні

Проблеми статті 364: погляд правника

Ст. 364 КК України: формулювання та практика її застосування | Дискусія JustTalk