Investigative mindset як шлях до кращої кримінальної юстиції

Поліціювання Розслідування Судовий Розгляд Інші юрисдикції Публічне обвинувачення Кримінальний закон Corrections Професійні стандарти Управління Штучний інтелект

Спецпроекти

Процесуальне інтерв'ю Custody Records JustTalk в умовах війни Пріт Барара українською

Про нас Редакційна політика Політика конфіденційності Умови передруку

Авторам

Investigative mindset як шлях до кращої кримінальної юстиції

Для кожного з нас аксіоматичним є те, що наша держава перебуває на незворотному шляху європейської та євроатлантичної інтеграції в глобальний Захід. Численні «дорожні карти», які також відображені і в національному законодавстві, описують реформи, які має реалізувати Україна на цьому шляху. Багато з них стосуються сфери правосуддя.

Володимир Васильчук

11 September, 2024

606

Investigative mindset як шлях до кращої кримінальної юстиції

Ми усвідомлюємо, що Європа — це не просто місце на карті. Якщо ми ідентифікуємо себе частиною сім’ї європейських держав, то маємо відповідати європейським принципам організації суспільства, у тому числі у сфері кримінальної юстиції. І тут ми рухаємося від репресивної радянської системи, орієнтованої на отримання зізнання (яку продовжують використовувати російська федерація та білорусь), до західної системи, орієнтованої на отримання повної інформації. Час, коли явка з повинною була царицею доказів, уже давно минув, а цінність слідчих дій, спрямованих на отримання якомога ширшої слідчої інформації про злочин, зростає. Загальновизнаним є той факт, що системи кримінальної юстиції, де зізнанню продовжують надавати важливого доказового значення, неминуче створюють умови для частішого неправомірного застосування примусу правоохоронцями, щоб добитися цього зізнання.

Такі зміни не можуть не позначитися на переліку компетенцій, які повинен мати слідчий (детектив, прокурор), важливе завдання якого — збір доказів у кримінальному провадженні. Сучасна система підготовки слідчо-прокурорських кадрів складається із вивчення різноманітних прикладних навчальних дисциплін, як-от: кримінальне право, кримінальний процес, криміналістика, кримінологія, юридична психологія тощо, спецкурси зі складання процесуальних документів або навіть проведення слідчих (процесуальних) дій. Та чи дозволяє такий освітній підхід підготувати сучасного слідчого, орієнтованого на так звану «західну» систему кримінальної юстиції? Безумовно, після закінчення навчання молодий спеціаліст потрапляє в колектив практиків, які вже мають певний досвід виконання слідчих функцій. Та які компетенції потрібно пропагувати там?

На допомогу приходить категорія «investigative mindset» (з англ. — слідче мислення, слідчий спосіб мислення) — термін, який використовується для опису системного підходу до збору та оцінювання доказів, що лежить в основі ефективного розслідування. На противагу слідчому мисленню, повсякденне мислення кожного з нас базується на стереотипах й упередженнях. Наш мозок працює таким чином, що ми дуже швидко формулюємо базову гіпотезу про певні події та осіб: що добре, а що зле, хто поганий, а хто ні тощо. І ці судження формуються нашим мозком у напівавтоматичному режимі на підставі нашого досвіду і вже наявних патернів.

Ми багато чули про дедуктивні та індуктивні способи мислення слідчих. Проте в системі кримінальної юстиції, спрямованій на отримання найбільш повної інформації, слідчий має обирати абдуктивний спосіб мислення — тип міркування, який використовується для формування гіпотез на підставі абдукції (рух від спостереження до найкращого пояснення цього спостереження).

Зміст частини 2 статті 9 Кримінального процесуального кодексу України також про це: прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов’язані всебічно, повно й неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом’якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку й забезпечити ухвалення законних і неупереджених процесуальних рішень. Тут варто зауважити, що всебічність і повнота розслідування — це не про бездумне проведення всіх можливих і доступних слідчих і процесуальних дій, а якраз про ширше мислення, висунення та перевірку різних слідчих версій.

Завдання від суспільства акторам системи кримінальної юстиції чітко сформульоване в статті 2 Кримінального процесуального кодексу України — захист особи, суспільства й держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного й неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

«Баг» при виконанні цього завдання — слідча помилка. Вона небезпечна двома аспектами. З одного боку, до кримінальної відповідальності притягається невинувата особа, а з іншого — справжній злочинець залишається непокараним і продовжує вчиняти неправомірні дії. А непокаране зло, як відомо, зростає.

Безумовно, слідче мислення — неприродне для людини, але вкрай важливе для слідчого (прокурора, детектива), адже дозволяє зменшити вірогідність слідчої помилки, що позитивно впливає на кримінальну юстицію загалом та імідж нашої держави на міжнародній арені.

Важливу роль у системі кримінальної юстиції, орієнтованій на отримання повної інформації, відіграє інформація від людей. Іноді отримання такої інформації — ледь не єдиний спосіб просунутися в розслідуванні, адже далеко не всі об’єктивні відображення подій могли закарбуватися в інших видах доказів, окрім показань осіб. Отримання цих показань — мистецтво, яке має опанувати слідчий. Тут не обійтися без навичок спілкування з людьми, встановлення та підтримання психологічного контакту, емпатії, терпіння та вміння ставити запитання. Філігранним інструментом для виконання такого завдання є методика процесуального інтерв’ю, яка базується на міждисциплінарних наукових дослідженнях людської пам’яті, психології й криміналістики.

Процесуальне інтерв’ю як методика проведення допиту — ефективний підхід до отримання найбільш повної інформації про кримінальне правопорушення, яку вже сьогодні успішно використовують українські слідчі й прокурори, щоб розкрити злочини проти різних сфер суспільних відносин. В основі методики лежить слідче мислення, допитливість і боротьба з упередженнями.

Отже, розвиток слідчого мислення — це інвестиція в майбутнє справедливої й ефективної системи кримінальної юстиції. Шлях до цієї мети лежить через постійне навчання, удосконалення слідчих методів і технологій, переосмислення підходів до правосуддя, а також створення умов для незалежної роботи слідчих органів, відхід від кількісних показників у їхній діяльності. Лише за таких умов ми зможемо побудувати систему, де кожен має право на справедливий суд, а правда перемагає.

процесуальне інтерв'ю

Схожі статті

Процесуальне інтерв'ю, як один з інноваційних інструментів здійснення правоохоронної діяльності: реалії та перспективи впровадження в Україні

Процесуальне інтерв’ю — на заміну звичним підходам до проведення допиту