JustРозмова | Суддя Андрій Рищенко про LegalTech: від першого засідання в Zoom до створення курсу зі ШІ для правників

Поліціювання Розслідування Судовий Розгляд Інші юрисдикції Публічне обвинувачення Кримінальний закон Corrections Професійні стандарти Управління Штучний інтелект

Спецпроекти

Процесуальне інтерв'ю Custody Records JustTalk в умовах війни Пріт Барара українською

Про нас Редакційна політика Політика конфіденційності Умови передруку

Авторам

JustРозмова | Суддя Андрій Рищенко про LegalTech: від першого засідання в Zoom до створення курсу зі ШІ для правників

Що приносить людина в судочинство, чого не може дати машина, і чи готові українські суди до цифрової революції? У межах нашої нової рубрики «JustРозмова» редакторка JustTalk Юлія Лісова поспілкувалася з Андрієм Рищенком, суддею-спікером Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

Андрій Рищенко

4 May, 2026

JustРозмова | Суддя Андрій Рищенко про LegalTech: від першого засідання в Zoom до створення курсу зі ШІ для правників

Андрій Рищенко є одним із найбільш проактивних представників судової спільноти. Він був першим суддею в Україні, який провів засідання через Zoom під час пандемії, отримав спеціалізовану освіту LLM LegalTech і створив унікальний курс для правників, де навчає ефективній взаємодії з ШІ, спрямовуючи всі залучені кошти на благодійність та підтримку ЗСУ. Його досвід — це рідкісне поєднання практичного судочинства і глибокого розуміння технологій.

Це бесіда про майбутнє юридичної професії в епоху ШІ. Учасники розмови обговорили, як автоматизація може врятувати суддів від надмірного навантаження, чи може алгоритм написати якісне судове рішення і які етичні стандарти мають регулювати використання технологій у праві.

Юлія: Вітаю! Я б хотіла почати з того, чому ви вирішили займатися питанням штучного інтелекту. Усі розуміють, що в суддів велике навантаження у зв’язку з основною роботою, тому виділяти час на інші речі важко.

Андрій: Думаю, не є новиною те, що процес цифровізації в судах уже йде давно. Деякі люди вважають, що він почався у 2019 році, коли ДСА намагалася запустити повноцінний ЄСІТС. Але я знаю, що ще до цього відбувалося багато дискусій щодо цифровізації правосуддя і визначення того, який повинен бути електронний суд і чи потрібен він взагалі.

Особисто я вважав цифровізацію правосуддя можливістю для розв’язання проблем судової системи. Ця тема мені завжди була дуже близька, тому що моїм хобі було вивчення комп’ютерних і пов’язаних технологій. А коли в нас почалася пандемія COVID, то я був першим суддею, який виніс ухвалу про розгляд справи за допомогою відеоконференції через Zoom.

Я і після цього залишався активно залученим до процесів цифровізації, наприклад, був у складі деяких робочих груп, присвячених питанням цифровізації судової системи. І в мене взагалі в голові завжди була така ідея, мрія, можна сказати, щоб у нас був електронний суд, зручний як для суддів, так і для користувачів суду. Тому що якщо ви колись зверталися до електронного суду, ви знаєте, що електронний суд зараз у багатьох випадках незручний. Як порівняти роботу адвоката і судді навіть в електронному кабінеті, адвокат має більше можливостей, ніж суддя.

Якщо не помиляюсь, у 25-му році я закінчив спеціалізоване навчання й отримав ступінь LLM LegalTech, тобто це поєднання і юриста, і, скажімо так, особи, яка розуміється на технологіях. І якраз цей період випав на бум штучного інтелекту. На той час уже з’явився ChatGPT, перші моделі штучного інтелекту, які стали більш-менш популярними. І я просто продовжував розвивати цю тему.

Я впевнений, що за цим у нас велике майбутнє, тому що через кризу в судовій системі, через проблеми, пов’язані і з браком кадрів, і з навантаженням, використання ШІ могло б бути очевидним рішенням певної частини цих проблем. Але все залежить від реалізації.

Юлія: У мене виникло питання стосовно Вашого досвіду бути першим суддею, який провів судове засідання через Zoom: як Ви наважилися на це? Є таке враження, що судді здебільшого консервативні і схильні дотримуватися вже усталених та перевірених практикою підходів. А це таке новаторство. Також постають питання, як це буде прийматися вищими інстанціями, чи відповідатиме такий підхід процесуальному кодексу, адже в ньому така можливість прямо не прописана… Що дало Вам впевненість, що це можна спробувати?

Андрій: Я трошки романтик у цьому плані і вважаю, що є теорія малих справ, а є теорія героїв, які можуть змінити щось навколо себе. Тому я, мабуть, з інших і вважаю, що інколи потрібно проявляти проактивність. І судді передусім мають проявляти таку активність для того, щоб забезпечити дотримання прав людей.

Коли я мотивував свою ухвалу [про проведення засідання в режимі відеоконференції], я також думав, що є ризик того, що мене за це можуть не похвалити. Але на той час ситуація складалася так, що була певна частина справ, які мали бути розглянуті тільки в судовому засіданні, а судові засідання ми не могли провести через карантинні обмеження. Що з ними робити? Виникало питання дотримання балансу між безпекою людей і правами на звернення до суду.

І я тоді взяв на себе таку відповідальність. Я прямо сказав, що правосуддя не може зупинятися ні під час карантину, ні під час війни, ні під час будь-яких інших обставин, які виникають в державі, у світі і так далі. І ви зараз бачите, що ми можемо користуватися такими засобами заради безпеки. Тобто, якщо в нас є суди, які постійно працюють за ризиків ракетних обстрілів і тривог, застосування відеоконференцій може частково вирішувати питання безпеки.

Хоча в нас досі не розв’язано питання щодо можливості дистанційної участі апарату суду, наприклад, секретарів судових засідань або тих же суддів. Тобто ми все одно повинні знаходитись у будівлі суду, хоча сторони можуть із безпечного місця виходити на зв’язок. У кодексі прямо передбачено, що ми повинні здійснювати правосуддя в спеціально обладнаній залі судових засідань, поки ця норма не скасована або не передбачено винятків з неї.

На початку повномасштабного вторгнення був зареєстрований законопроєкт, в аналізі якого я також брав участь, про можливість брати участь у засіданнях онлайн для суддів та апарату суду. Законопроєкт зареєстрований, але по ньому ніяких рішень парламентом не ухвалено поки що.

Юлія: Ви сказали, що активніше використання ШІ може вирішити проблеми судової системи. Можете детальніше розказати, про які проблеми йдеться? Як може штучний інтелект допомогти в правосудді?

Андрій: Насамперед у нас дуже багато рутинних процесів, які відбуваються кожного дня в суді, які ми повторюємо день за днем і повинні їх робити руками. Я вам наведу самий простий приклад. От ви, скажімо, подаєте позов через електронний суд — він формується в PDF-форматі. Припустимо, мені потрібно щось скопіювати з вашої позовної заяви. Я копіюю цей текст з PDF-документа, а він вставляється в неформатованому вигляді, і мені необхідно витратити досить багато часу для того, щоб просто прибрати зайві відступи, абзаци і так далі. Це елементарний приклад того, що ШІ може робити замість людини.

А якщо дивитися масштабно, то в нас частина справ, які перебувають у судах, однотипна, і ми просто займаємося тим, що за нашими власними шаблонами міняємо сторони, вводимо якісь додаткові дані й ухвалюємо рішення. Водночас у нас це вже оцифровано.

Знову ж таки, коли ви звертаєтеся до суду, ми переглядаємо всі ваші матеріали справи, щоб ухвалити рішення про відкриття провадження або залишення заяви без руху. Я, наприклад, у порядку тестування, без додаткових знань комп’ютерних технологій, без програмування, а за допомогою того ж штучного інтелекту створив програму, яка потенційно може перевіряти позов на відповідність вимогам Кодексу адміністративного судочинства. І я дійшов висновку, що комп’ютерна програма може з цим впоратися.

Вона може сформувати й певний опис подій за матеріалами справи, наприклад, описову частину рішення. Хоча б основу. В ідеалі я думаю, що така технологія могла б нам формувати скелет документа. Це потенційно можливо. Але все впирається в інфраструктуру, яка б дозволила зробити це більш масштабним і спрощувати роботу.

Юлія: Якщо ми вже підійшли до прикладів заміни людини в процесі правосуддя, то чи бачите Ви зараз якісь червоні лінії, за які штучний інтелект не може піти, де має бути тільки людина? Тому що правосуддя — це часто про долі людей. Наскільки ми можемо довіряти штучному інтелекту зараз?

Андрій: Коли я веду курси з ШІ, усіх попереджаю, що не даю нікому кнопку, яка зробить за них усю роботу. Тому це питання саме роботи з завданнями, які не потребують надто значних людських інтелектуальних ресурсів. Тобто ми не передаємо штучному інтелекту свою інтелектуальну роботу — ми передаємо саме ту роботу, яка повинна робитися без особливих розумових зусиль, але все одно вимагає витрат часу.

У нашому суді кожен суддя має більше тисячі справ на рік. Я рахував, що якщо брати тільки робочі дні, ми повинні видавати 5–6 рішень на день з урахуванням відпусток, лікарняних і так далі. Ми могли б більше приділяти часу роботі для формування своїх висновків як судді по суті справи, ніж витрачати його на якісь технічні ухвали.

Наприклад, ухвала про проведення відеоконференцій. Я повинен витратити, щонайменше 15 хвилин, щоб обробити заяву про призначення відеоконференції. Хоча ця ухвала є здебільшого шаблонною та передбачуваною. Чи повинен я, як суддя, витрачати час на це, замість того, щоб писати вам якісне і більш обґрунтоване рішення? Мабуть, важливішим є мотивування рішення по суті.

Тобто, на мою думку, штучний інтелект міг би брати на себе більш рутинні, більш технічні завдання. І друге питання — технічне. Чи може штучний інтелект писати нам такі рішення взагалі? Які межі його можливостей? У принципі, я вам можу сказати, що він може писати й обґрунтовані рішення, він може писати досить якісні тексти, але за ним все потрібно перевіряти. Завжди є вірогідність того, що він може або змінити якусь інформацію, або забути надати оцінку якомусь аргументу, або не зрозуміти контекст цього аргументу і неправильно його трактувати і так далі.

Поки що не можна на 100% на нього покластися. Наразі він все ж таки виступає як допоміжний інструмент. Його можна використати для підготовки якогось тексту, він може допомогти розширити якусь думку або більш детально її розписати. Може перевірити граматику. Ви, мабуть, бачили випадок, коли суддя забула прибрати в тексті рішення сліди звернення до ChatGPT про перевірку тексту на орфографічні помилки. Використовувати таку функцію штучного інтелекту абсолютно нормально. Єдине, що вона забула прибрати, — це в резолютивній частині, але загалом чому ні? Коли ми користуємося певними інструментами, перекладачами тощо, ми ж також не знаємо точність результату, а в деяких випадках на зворотному боці це може бути штучний інтелект і також віддавати неправильний переклад або ще щось. Тому червоною лінією в нас тут, мабуть, як для суддів буде те, що написано в кодексі суддівської етики.

Є стаття 16 Кодексу суддівської етики, і Рада суддів навіть надала коментар, у якому зазначила, що суддя може використовувати технології штучного інтелекту, якщо це не впливає на його незалежність, неупередженість, якщо він не робить за рахунок нього оцінку доказів і якщо це не впливає на процес ухвалення судом рішення. Мене завжди питають, що таке процес ухвалення суддів. Я на це виробив свій алгоритм. Він ще, скажімо так, на початковій стадії і, можливо, потребує дискусії в професійній спільноті. Процес ухвалення судового рішення — це якраз надання відповідей на всі ті питання, які в нас написані в процесуальних кодексах («Питання, які вирішує суд при ухваленні рішення»).

Тобто, чи задовольнити позов, чи відмовити, з яких підстав і так далі. У принципі, якщо ми сформулюємо запит штучному інтелекту і зазначимо всі ці питання, то процес ухвалення судового рішення ми зробимо тим самим, а він просто оформить це технічно у формі судового рішення або певного тексту.

Ну і останнє: ми не повинні порушувати закон про використання ШІ. І з цього приводу, мабуть, найочевиднішим є захист персональних даних. Тобто ми не повинні ділитися зі штучним інтелектом, якщо він не гарантує нам забезпечення безпеки персональних даних людей. В інших випадках — чому ні?

Я бачу, ми зараз знаходимося в перехідному періоді. От я на прикладі відеоконференції в Zoom розкажу вам. Ми тільки зараз у процесі використання цього інструменту протягом 6 років виробили правила поведінки в судовому засіданні, коли ви берете участь у режимі відеоконференції. На початку, коли це було в новинку, ніхто не знав, чи треба вставати, чи не треба вставати, що взагалі робити, коли в такий спосіб відбувається процес. Те саме в нас зараз зі штучним інтелектом. Тобто всі пробують. Бо всі, хто цікавиться цією темою, розуміють, що ШІ може допомогти в роботі.

Але межі використання ніхто поки що не знає. Ми поки що для себе, як людство, не розуміємо, як бути зі штучним інтелектом. Я навіть вам так скажу, що людство досі на сьогоднішній день не знає, що таке штучний інтелект.

У нас немає єдиного поняття або розуміння, що таке штучний інтелект. Тобто є Акт штучного інтелекту (AI Act), єдиний більш-менш глобальний документ, який регулює питання ШІ. Він дає визначення того, що це таке. Але взагалі-то я розумію, що людство ще не зрозуміло, як ставитись до нього і яке визначення дати штучному інтелекту.

Тому і з питаннями застосування його в юридичній практиці ми також лише виробляємо цю практику разом із судами, разом із адвокатами, разом з іншими правниками. Ми тільки намагаємося зрозуміти, як же його правильно й етично використовувати. Тому з одного боку, у нас є люди, які думають, що ШІ — це новий Термінатор, який нас всіх вб’є. З другого боку, є оптимісти щодо штучного інтелекту, які розказують, що він може розв’язати всі наші проблеми і закрити всі наші потреби, а суди й адвокати вже не будуть потрібні. Але я думаю, що істина десь посередині.

Ми зараз маємо сформувати таку спільноту професіоналів, усередині якої вироблятимемо цю золоту середину в підході до використання ШІ так, щоб це було цивілізовано, з дотриманням прав усіх сторін і не переходило якісь рамки. Тому ми зараз лише через практику, через дискусії можемо виробити такі правила.

Поки ми тільки на початку, і будемо робити ще багато і помилок, і успіхів, і добрих справ, і поганих на цьому шляху. До цього треба бути готовим, що не все буде гладко на початку.

В Україні так сталося, що суди найактивніші в спробах врегулювати використання штучного інтелекту серед правників. Тому що ні в адвокатів, ні в нотаріусів, ні в інших правників немає хоча б приблизних меж або рамок для використання ШІ.

І виходить так, що певні юристи застосовують ШІ дуже активно і стикаються з нерозумінням та несприйняттям з боку інших. Хтось використовує його навмання, не контролюючи, і тому документи містять неправильні номери справ та посилання на неіснуючу практику Верховного суду. Інші ж взагалі його не використовують і бояться.

Поки в нас така ситуація, поки воно не має якихось етичних стандартів використання в професійних спільнотах, ми не зможемо його використовувати цивілізовано. Тобто ми повинні домовитися про межі використання ШІ.

Юлія: Як Ви думаєте, чи треба якось маркувати документи, які виконані з використанням ШІ?

Андрій: Я думаю, що в ідеалі було б добре, щоб ми [їх] маркували. Якщо, наприклад, якийсь текст або рішення формується за його допомогою, важливо, щоб люди були обізнані, що тут потрібна додаткова перевірка, що тут можуть бути помилки. Але ми не повинні надто демонізувати ШІ, адже втомлена людина також може робити помилки (ми ж такий текст не маркуємо).

Коли люди починають активно спілкуватися з ChatGPT і хвалитися, що він щось класне написав, у мене з’являється страх, що люди делегуватимуть йому більше своїх сфер діяльності й почнуть менше перевіряти його. А це якраз головна помилка його використання. Він може десять документів зробити відмінно, краще за тебе. А на одинадцятий видати абсолютну нісенітницю. Якщо ти йому десять разів довірився, на одинадцятий він тебе підведе. Тому за ним потрібно завжди перевіряти результати і дивитися, що він робить.

Юлія: Хочу зараз Вас спитати стосовно міжнародних тенденцій. Ви були спікером на форумі «ШІ для країн, що розвиваються» в ООН. Що зараз на повістці дня на світовій арені у сфері ШІ?

Андрій: Тут немає однозначної відповіді. Я вам скажу так, що світова спільнота правників дуже злякалася цього інструменту. З появою ChatGPT всі злякалися заміни ним живих юристів і почали вигадувати, як заборонити його використання взагалі в юридичній професії.

Мабуть, ви знаєте випадки, коли люди зараз не йдуть до лікаря, а відправляють свої аналізи ChatGPT і питають, як лікуватися. Були побоювання, що і з юридичним бізнесом буде так само.

Пізніше правники зрозуміли, що поки що штучний інтелект не може вирішити всі юридичні проблеми. Тоді на повістці з’явилося інше питання: у світі є дуже багато країн, де юридична допомога або суд є малодоступними, і в таких випадках ШІ міг би бути допомогою і рішенням.

Наприклад, ми розбирали кейс Бразилії. У них мільйони справ, які не розглядаються десятиліттями, а люди не можуть дозволити собі витрати на юриста. І виходить так, що в тебе немає грошей на звернення до суду, а якщо ти їх знайдеш, то рішення отримаєш щонайменше через 10 років. ШІ міг би частково розв’язати проблему доступу до правосуддя в таких випадках.

Особисто я піднімав, зокрема, таке філософське питання: а що саме суд, суддя, людина робить такого під час розгляду справи, що не можна замінити технологією? Тобто що привносить саме людина в судочинство? І висновок такий, якщо дуже коротко, що людина привносить краплю емпатії. Тобто саме людина може зрозуміти якісь людські емоції, проблеми, саме людина має оцінити, якщо казати про кримінальний процес, обставини, які обтяжують чи пом’якшують покарання. Тобто проявити якусь емпатію. Машина цього не може зробити. Але якщо чесно дивитися, скільки в нас з усієї кількості справ, є справи, які дійсно потребують включення такої емпатії?

Тоді виникає логічне питання: скільки років ви готові чекати на своє судове рішення, щоб отримати цю краплю емпатії. Чи ви волієте отримати рішення тут і зараз? Це питання без відповіді, це питання дискусійне, яке ми всі повинні обговорювати, особливо коли в нас виникають розмови про цифрові суди, наприклад.

Ми маємо забезпечити баланс. Є ситуації, де нам дійсно потрібна емпатія, а є такі, де потрібна швидкість. А є завдання, які машина прекрасно може робити автоматично.

Юлія: Як Ви думаєте, наші люди, споживачі судової системи, готові до такої дискусії, до такого обговорення, до такого вибору?

Андрій: Нам потрібно зустрічатися й обговорювати ці питання насамперед з найбільшими стейкхолдерами судових сервісів. Це професійні правники, які можуть дати свою оцінку і висловити і страхи, і варіанти розв’язання проблем. Ми не можемо, на жаль, поспілкуватися з кожною стороною судового процесу, з людиною, і з’ясувати її думку. Але я думаю, що починати використовувати ШІ потрібно з маленьких кроків. Наприклад, якусь частину рутинних справ або маленьких, незначних справ, справ про адміністративні правопорушення, ми б могли віддати на розгляд такого інструменту.

Але, знову ж таки, якби я це робив, я б дав людині вибір: або ти хочеш так, або ти хочеш так. Тобто ти сам ухвалюєш рішення за себе і за свою справу. Якщо ти хочеш, щоб тебе судив штучний інтелект, — будь ласка. Але якщо ти хочеш, щоб ти побачив людину, щоб людина дивилася на твої документи, це також твій вибір. Ми не повинні вирішувати за людей. Я маю на увазі, це дуже велика помилка, а зараз у світі тенденція така, що держави вважають, що їхні громадяни — як діти, яким потрібно казати, як треба робити. Я впевнений, що люди мають свою власну думку, свою мудрість, і вони повинні самі за себе вирішувати. І брати на себе відповідальність.

Є виклики у всіх сферах: і кримінальних, і господарських справах, і в інших. По кримінальних справах виникають питання щодо можливості збирання доказів за допомогою штучного інтелекту і їх аналізу. Деякі колеги сприймають це як інструмент, який може підсилити юриста, детектива, органи кримінальної юстиції загалом у зборі доказів. Те, що людині потрібно робити роками, наприклад, аналіз складних схем відмивання грошей, за допомогою штучного інтелекту потенційно можна зробити одним кліком, і за п’ять хвилин буде готовий аналіз.

І тут постає питання ризиків використання таких систем у цих процесах, тому що штучні інтелекти все ще мають проблему чорної скриньки. Це означає, що навіть розробники не знають, чому ШІ доходить тих чи інших висновків. Ми наразі не можемо перевірити, чи дійсно результати, наприклад, аналізу фінансової діяльності компаній, які містять порушення, як каже штучний інтелект, достовірні. Чому ШІ дійшов такого висновку? Й адвокати можуть ставити під сумнів такі результати. Тобто розуміння використання ШІ під час розслідувань ще дещо затуманено, оскільки таке використання може спрощувати певні процеси, може неконтрольовано збирати інформацію про осіб, порушуючи їхні права. Є над чим замислитись і працювати.

Юлія: Стосовно Вашого курсу зі ШІ для юристів. Яка ваша мотивація навчати інших?

Андрій: По-перше, я за цифровізацію і цим процесом завжди цікавився. Я цього навчався. По-друге, для того, щоб не втратити свої навички, щоб мати мотивацію слідкувати за цією темою, вдосконалюватися — для цього я вирішив викладати. Ми з колегами викладали спочатку дуже маленькі, на 20–40 хвилин, лекції про штучний інтелект, про його застосування. Але потім я вирішив, що треба це розширяти, тому що мені було значно більше чого розповісти.

У нашому суді 50 суддів, і в якийсь момент ми зрозуміли, що в нас є більша функція, ніж просто здійснювати судочинство. Ми почали впроваджувати соціальні проєкти. Наприклад, наш суд опікується дитячими будинками, ми допомагаємо військовим. Коли почалося повномасштабне вторгнення, ми ввозили волонтерську допомогу і навіть зробили хаб у суді, де в нас і діти, і дорослі ночували, які прийшли з регіонів, де були активні бойові дії.

Я, зі свого боку, вирішив, що буде чесно продавати свої знання за донати. Я за чесний обмін. І на цьому побудований концепт курсу.

Найперше на курсі я намагаюся пояснити наявні обмеження, чому штучний інтелект видає ті чи інші результати. Також я даю трохи практичних навичок (деякі студенти вважають, що багато практичних навичок). Під час практичних завдань наочно демонструю, що штучний інтелект дійсно може допомогти в роботі.

Я думаю, що не всі впроваджують ці технології в подальшому житті. Хтось для себе бачить якусь користь, хтось — ні. Я завжди кажу, що все приходить з практикою, і я знаю колег, і суддів, і адвокатів, які активно почали використовувати ШІ. Вони навіть діляться своїми історіями: що вийшло, що не вийшло.

Після завершення курсу група залишається живою: учасники обмінюються інформацією і досвідом. І це також результат — формування такого ком’юніті, щоб люди хоча б обговорювали проблеми й успішні кейси застосування.

На фото: Андрій Рищенко з домашнім улюбленцем — коргі на кличку Нагетс

Юлія: Хто здебільшого є слухачами Ваших курсів?

Андрій: На початку, мабуть, за рахунок того, що я суддя і тому мене більше знали серед суддів, на курс приходило більше суддів. Зараз я бачу, що більшість реєстрацій належить адвокатам. Друга за кількістю група — це судді, а прокурорів там, мабуть, одиниці. Або вони не зазначають при реєстрації, що вони прокурори.

Юлія: Я бачила, що на нещодавній набір група набралася за лічені години…

Андрій: За три дні в мене 100 людей зареєструвалися, й останнім часом це стало звичайним явищем. Але я досі дивуюся, що так багато людей реєструється!

Юлія: А можете приблизно сказати, скількох людей Ви навчили?

Андрій: Зараз я вам скажу точну цифру [дивиться записи]… Я нещодавно робив пост щодо того, що вже було пів року, як я запустив цей курс. Я запустив його в серпні 2025-го. Наразі зареєстрованих людей, які або пройшли курс, або очікують наступну нашу групу, — 611.

Юлія: Ви плануєте продовжувати?

Андрій: Ви знаєте, воно так цікаво виходить, що курс, який я запускав у серпні, настільки трансформувався на сьогодні, що перетворився на інший курс. І я розумію, це специфіка самої цієї технології, тому що кожного дня виходять нові оновлення, з’являються додаткові опції. І я теж отримую новий досвід того, як можна ще більше застосовувати ШІ в юридичній професії. Тому я розумію так, що сама тема досить довгий час не буде вичерпана, і буде куди розвивати її в майбутньому.

Єдине, що мене обмежує, — це мій час, тому що я, на жаль, можу лише раз на місяць його проводити, витрачати дві свої суботи на проведення одного курсу. Частіше я поки що не можу собі дозволити його проводити, тому що в мене ще є робота і життя. Але я планую продовжувати. Проєкт залучає кошти, ми допомагаємо військовим і дитячим будинкам . Я дуже вдячний учасникам за те, що вони такі активні й так активно донатять. Думаю, це досить добра справа, яку потрібно продовжувати.

Юлія: Яка частина курсу викликає найбільший відгук аудиторії? Що найбільше цікавить?

Андрій: У мене курс розбитий на два дні. Перший — більш теоретичний, другий — більш практичний. Тобто ми від сухої теорії (що таке і як працює штучний інтелект, як він навчається) переходимо до практичних навичок. Ми навчаємося, як написати промпт (від англ. prompt — спонукання, підказка). Робимо практичні вправи. Є частина, де ми малюємо за допомогою ШІ. До речі, частина з малюванням дуже подобається учасникам.

На другий день ми вже переходимо до професійних завдань. Моє відчуття таке, що кожна частина потроху збільшує інтерес до цієї теми. Спочатку ми пробуємо прості завдання, наприклад, як працювати з документами, як зробити так, щоб штучний інтелект вам писав, допомагав у написанні позовної заяви або якоїсь мотивувальної частини, як це зробити.

А потім ми вже переходимо до складніших матерій, де ми дізнаємося про автоматизацію процесів. І я показую варіанти, як можна автоматизувати свою роботу. Це, за моїми відчуттями, є піком цієї теми, коли люди бачать, що можливості для вдосконалення є безмежними, що ШІ можна використовувати будь-де для своєї роботи і для себе.

Я думаю, що найцікавіше для людей — чути відповідь на саме те запитання, що їх цікавить. Хтось більше працює з написанням документів, хтось — зі збиранням доказів. Відповідно, і питання різні. Тому коли вони чують відповідь саме на своє запитання, мабуть, це і є найцікавіша частина.

Юлія: Як Ви вважаєте, чи достатньо наразі можливостей для юристів навчатися працювати зі ШІ?

Андрій: По-перше, інформації щодо штучного інтелекту в інтернеті безліч. OpenAI, тобто ChatGPT, створила свою академію штучного інтелекту. Там є навчання зі штучного інтелекту. Те саме робить і Google, і Anthropic. У них є свої академії, які навчають штучного інтелекту. Єдине, що треба знати, — англійська мова.

По-друге, я завжди кажу, що не відкриваю якихось страшних секретів для своєї аудиторії. У мене курс розроблений під те, що я не розповідаю про очевидні речі, які вони самі можуть прочитати. Я радше показую, як ці знання можна застосувати у своїй роботі. Можливо, у цьому й цінність мого курсу.

Загалом, я всім кажу, що найкращий ваш тренер зі штучного інтелекту — це сам штучний інтелект. Він може вам сам усе розказати про себе. Він — найкраща інструкція до самого себе. Він може вам відповісти на всі ваші питання. Але найголовніше — правильно поставити запитання.

Мій курс — це крос-дисципліна, тобто я поєдную і намагаюся поєднувати ШІ і юридичну професію. Я не знаю більше таких курсів. Я завжди прошу своїх учасників мене критикувати. Але вони всі дуже ввічливі і нічого поганого мені не кажуть. Тому мені здається, що в мене виходить.

JustРозмова

Схожі статті

Професійна читанка. Монографія «Кримінальне право в умовах цифрової трансформації»

Правосуддя і штучний інтелект: сценарій на майбутнє | JustTalk Context

Як штучний інтелект змінює судочинство? Нові можливості та ризики

Штучний інтелект в кримінальному правосудді. Discussion paper