Книга «Вища лояльність. Правда, брехня і лідерство». Рецензія

Поліціювання Розслідування Судовий Розгляд Інші юрисдикції Публічне обвинувачення Кримінальний закон Corrections Професійні стандарти Управління Штучний інтелект

Спецпроекти

Процесуальне інтерв'ю Custody Records JustTalk в умовах війни Пріт Барара українською

Про нас Редакційна політика Політика конфіденційності Умови передруку

Авторам

Книга «Вища лояльність. Правда, брехня і лідерство». Рецензія

Книжка «Вища лояльність. Правда, брехня і лідерство» колишнього директора Федерального бюро розслідувань у 2013–2017 роках Джеймса Комі – підсумок його роздумів про роботу в органах правопорядку та правосуддя США. Це водночас і мемуари правника та управлінця, і політичний аналіз минулих президентських виборів «із перших рук».

Євген Крапивін

1 February, 2023

505

Книга «Вища лояльність. Правда, брехня і лідерство». Рецензія

Комі очолював ФБР при президентові Обамі, а Доналд Трамп звільнив його через декілька місяців після інавґурації, про що Комі дізнався з телебачення. Це сталося тоді, коли новий «пан президент» (так у США зазвичай звертаються до керівника держави) зрозумів, що Комі не буде до нього «лояльним». Саме таке формулювання використав і сам 45-й президент Сполучених Штатів – декілька разів розпитуючи Комі про лояльність особисто до себе, на кшталт усталених моделей поведінки у сицилійській «Коза Нострі». Звідси з’явився задум книжки – через розповідь про власну професійну кар’єру в американських органах правопорядку та правосуддя показати, як можна залишатися лояльним до моральних принципів, а не до окремої групи людей чи власних інтересів.

Книжка поєднує роздуми про лідерство, керівництво людьми, патріотизм та любов до своєї країни (саме таке формулювання вживає автор) у поєднанні власне з описом політичної ситуації у США. Окремо Комі зупиняється й на тому, щоб розтлумачити свою позицію щодо президентських виборів 2016 року – боротьбу Гіларі Клінтон і Доналда Трампа за овальний кабінет. Розслідування справи Клінтон та втручання Росії у вибори стають центральною темою книжки, на прикладі чого Комі розкриває свою незалежність від високої політики.

Якщо досі автор розповідав про морально-етичні принципи, які сформували його лідерські якості, коли він розслідував відомі кримінальні провадження, то тепер він накладає цю матрицю на Доналда Трампа як лідера «мафіозного» типу (саме так його називає автор) на противагу Баракові Обамі як «етичному лідерові» (ethical leader). Комі зазначає, що Трампове президентство неетичне, не спрямоване на правду й інституційні цінності, а його лідерство – транзакційне, кероване власним еґо – стосується особистої вірности собі, а не моральним принципам. Прикладом цього є питання розподілу влади: бо наскільки ФБР, маючи в підслідності й діяльність президентів, може мати будь-які контакти з ними? Комі каже, що жодного разу не говорив телефоном із президентом Обамою – тільки на особистих зустрічах. За короткий час роботи при президентові Трампі таких дзвінків було вже шість, що демонструє абсолютно іншу лінію поведінки та впливу. Думаю, тут було би доречне зіставлення з українською дійсністю: керівники українських органів правопорядку не гребують говорити телефоном із президентом і навіть зустрічатися в нього вдома «для важливих обговорень».

Комі завершує розповідь про лінію Трампа таким висновком: хоч 45-й президент значно нашкодить американцям у короткостроковій перспективі (адже важливі норми й традиції буде пошкоджено «полум’ям»), але лісові пожежі, попри те, що вони болісні, приносять зростання. До пожежі старі дерева витісняли нові рослини, але, поборовши пожежу, відкриємо дорогу новому лісові. Даруйте, але це алегорія від самого Комі. Сьогодні, до речі, він говорить про етичне лідерство вже як професор своєї альма-матер – коледжу Вільгельма та Марії (Вільямсбурґ, штат Вірджинія, США).

Екс-керівник ФБР окремо зосереджується і на питанні лідерства. Він дотримується погляду, що етичні лідери обирають вірність моральним принципам понад свої персональні здобутки. Вони також піклуються про тих, із ким працюють, і пропонують їм чесність та порядність, відданість і підтримку. Основний висновок, що його робить автор: за будь-яких умов слід залишатися вірним загальнолюдським моральним принципам.

Багато в книжці і філософії. Виглядає, що Комі фактично сповідує категоричний імператив Канта: «Дій лише за тією нормою, яку хочеш бачити універсальним імперативом – нормою для всіх людей, а також для тебе». І, виходить, він популяризує його власним прикладом: від роботи прокурором і директором ФБР до співпраці з найвищим політичним ешелоном США. Саме така поведінка, певно, дала Комі змогу в розпалі президентських виборів виступити з прес-конференцією про розслідування бюра щодо Гіларі Клінтон або засуджувати політики тортур Джорджа Буша-молодшого після терактів 9/11 тощо.

Фінальним питанням, яке ставить у книжці колишній очільник ФБР, є те, чи можливо поширити такий підхід на велику політику. Комі зауважує, що кожна людина в американському конґресі має запитати себе: кому або чому зберігає найвищу вірність – інтересам окремих осіб чи основам американської демократії? Таке ж запитання може поставити собі і читач, особливо перебуваючи щодня під тиском керівництва або самостійно відповідаючи за людей, які є не просто підлеглими, а й колеґами-соратниками. Книжка зацікавить насамперед працівників органів правопорядку, прокурорів, людей інших юридичних професій, які цікавляться досвідом розслідування правопорушень високопосадовців на Заході загалом і конкретно у Сполучених Штатах. З огляду на розслідування втручань у президентські вибори, що його здійснював конґрес, та очікувану доповідь спеціяльного прокурора Роберта Мюлера, книжка буде цікава і політологам.

Рецензію підготовлено для часопису “КРИТИКА”

етика рецензія