Кримінальна відповідальність за домашнє насильство: аналіз практики притягнення винних осіб до відповідальності

Поліціювання Розслідування Судовий Розгляд Інші юрисдикції Публічне обвинувачення Кримінальний закон Corrections Професійні стандарти Управління Штучний інтелект

Спецпроекти

Процесуальне інтерв'ю Custody Records JustTalk в умовах війни Пріт Барара українською

Про нас Редакційна політика Політика конфіденційності Умови передруку

Авторам

Кримінальна відповідальність за домашнє насильство: аналіз практики притягнення винних осіб до відповідальності

У цьому матеріалі авторка пропонує проаналізувати дані органів досудового розслідування та судової статистики про притягнення до кримінальної відповідальності за статтею 126-1 Кримінального кодексу України (далі — КК України). За основу взято статистичні дані Офісу Генерального прокурора і звітів судів першої інстанції про розгляд матеріалів кримінального провадження за 2020, 2021, 2022 і 2023 роки.

Марина Демура

8 April, 2024

758

Кримінальна відповідальність за домашнє насильство: аналіз практики притягнення винних осіб до відповідальності

Законом України від 6 грудня 2017 року № 2227-VIII встановлено кримінальну відповідальність за домашнє насильство, також відповідні зміни було внесено до процесуального законодавства. Така законодавча ініціатива пов’язана з необхідністю імплементації в кримінальне й кримінальне процесуальне законодавство України положень Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу із цими явищами (далі — Стамбульська конвенція[1]).

Стаття 55 Стамбульської конвенції «Провадження ex parte та ex officio» зобов’язує сторони цієї Конвенції забезпечувати, щоб розслідування або кримінальне переслідування таких правопорушень, як фізичне насильство (стаття 35), сексуальне насильство, у тому числі зґвалтування (стаття 36), примусовий шлюб (стаття 37), каліцтво жіночих геніталій (стаття 38), примусовий аборт і примусова стерилізація (стаття 39), не залежали цілком від повідомлення або скарги, поданої жертвою, і щоб провадження могло продовжуватися, навіть якщо жертва відкликає свою заяву або скаргу.

Перша частина цитованого положення Стамбульської конвенції: «щоб розслідування або кримінальне переслідування… не залежали цілком від повідомлення або скарги, поданої жертвою» — наразі не врахована в національному законодавстві й потребує впровадження. Фактично це свідчить про необхідність змінити підхід до такої категорії кримінальних правопорушень, як фізичне насильство, сексуальне насильство та інші, зокрема здійснювати провадження щодо них навіть за відсутності скарг чи заяв потерпілих, тобто вилучити їх із переліку складів, зазначених у пункті 1 частини 1 статті 477 Кримінального процесуального кодексу України.

Друга частина цитованого положення Стамбульської конвенції: «щоб провадження могло продовжуватися навіть, якщо жертва відкликає свою заяву або скаргу» — наразі впроваджена до національного законодавства, зокрема те, що відмова потерпілого від обвинувачення не є підставою для закриття провадження (пункт 7 частини 1 статті 284 Кримінального процесуального кодексу України).

На важливості захисту людини від домашнього насильства наголошує Європейський суд з прав людини під час тлумачення статті 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У справі «Valiuliene проти Литви»[2] від 26 березня 2016 року Суд оцінив факти справи і визнав жорстоким поводженням із заявницею діяння, яке мало наслідком спричинення їй тілесних ушкоджень п’ять разів, у поєднанні з її почуттям страху й безпорадності. Суд зазначає, що зобов’язання держави притягувати до відповідальності тих, хто вчинив дії, що суперечать статті 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, служить насамперед для того, щоб акти жорстокого поводження не залишалися ігнорованими відповідними органами влади та для забезпечення ефективного захисту проти актів жорстокого поводження, які, зокрема, можуть проявлятися у вигляді вчинення домашнього насильства.

До КК України статтю 126-1 «Домашнє насильство» було внесено на підставі Закону від 6 грудня 2017 року № 2227-VIII і, таким чином, закріплено новий склад злочину. У національній правозастосовній практиці[3] визначено, що «злочином, пов’язаним із домашнім насильством» слід вважати будь-яке кримінальне правопорушення, обставини вчинення якого містять хоча б один з елементів, перелічених у статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», незалежно від того, чи вказано їх у відповідній статті (частині статті) КК України як ознаки основного або кваліфікованого складу злочину.

Незважаючи на те, що кримінальну відповідальність за цей склад злочину було запроваджено у 2017 році, після ознайомлення зі звітами Офісу Генерального прокурора бачимо, що до 2020 року відсутні дані про реєстрацію в ЄРДР заяв і повідомлень за статтею 126-1 КК України.

Такі дані почали з’являтися з 2020 року, відповідно із цього часу їх можна проаналізувати і встановити певні тенденції.

Пропонуємо розглянути дані органів досудового розслідування про реєстрацію і подальше розслідування кримінальних правопорушень, передбачених статтею 126-1 КК України.

У 2020 році[4]:

обліковано 2 212 кримінальних правопорушень;
кримінальні правопорушення, у яких особам вручено повідомлення про підозру, — 1 877;
кримінальні правопорушення, у яких провадження направлені до суду, — 1 823, з них з обвинувальним актом — 1 813;
кримінальні правопорушення, у яких провадження закрито, — 827; кримінальні правопорушення, у яких на кінець звітного періоду рішення не прийнято (про закінчення або зупинення), — 380.

У 2021 році[5]:

обліковано кримінальних правопорушень — 2 431;
кримінальні правопорушення, у яких особам вручено повідомлення про підозру, — 2 175;
кримінальні правопорушення, у яких провадження направлені до суду, — 2 136, з них з обвинувальним актом — 2 112;
кримінальні правопорушення, у яких провадження закрито, — 904;
кримінальні правопорушення, у яких на кінець звітного періоду рішення не прийнято (про закінчення або зупинення), — 289.

У 2022 році[6]:

обліковано кримінальних правопорушень — 1 496;
кримінальні правопорушення, у яких особам вручено повідомлення про підозру, — 1 341;
кримінальні правопорушення, у яких провадження направлені до суду, — 1 249, з них з обвинувальним актом — 1 222;
кримінальні правопорушення, у яких провадження закрито, — 582;
кримінальні правопорушення, у яких на кінець звітного періоду рішення не прийнято (про закінчення або зупинення), — 233.

У 2023 році[7]:

обліковано кримінальних правопорушень — 2 702;
кримінальні правопорушення, у яких особам вручено повідомлення про підозру, — 2 423;
кримінальні правопорушення, у яких провадження направлені до суду, — 2 243, з них з обвинувальним актом — 2 220;
кримінальні правопорушення, у яких провадження закрито, — 926;
кримінальні правопорушення, у яких на кінець звітного періоду рішення не прийнято (про закінчення або зупинення), — 441.

Пропонуємо порівняти дані за наведені роки за ключовими показниками.

Малюнок 1. Кількість облікованих кримінальних правопорушень у 2020, 2021, 2022, 2023 роках

Малюнок 2. Кількість кримінальних проваджень, у яких особі вручено повідомлення про підозру, у 2020, 2021, 2022, 2023 роках

Малюнок 3. Кількість кримінальних проваджень, які направлені до суду, у тому числі з обвинувальним актом, у 2020, 2021, 2022, 2023 роках

Малюнок 4. Кримінальні правопорушення, у яких провадження закрито, у 2020, 2021, 2022, 2023 роках

Малюнок 5. Кримінальні провадження, у яких на кінець звітного періоду рішення не прийнято (про закінчення або зупинення), у 2020, 2021, 2022, 2023 роках

Далі пропонуємо порівняти перше півріччя 2021, 2022 і 2023 років за тими самими критеріями. Цей часовий проміжок обраний тому, що важливо підкреслити зростання показників за 2023 рік порівняно з попередніми роками. До прикладу, за перше півріччя 2023 року майже вдвічі виріс показник за кількістю облікованих кримінальних проваджень, так само як і кількістю повідомлень про підозру тощо.

Малюнок 6. Дані за перше півріччя 2021, 2022, 2023 років

Дані Офісу Генерального прокурора[8] свідчать, що в першому півріччі 2022 року кількість облікованих кримінальних правопорушень і відповідно інших даних значно скоротилася. Особливо показові дані за час, коли активні бойові дії відбувалися на значній частині території України, а також спостерігалося активне переміщення населення як територією України, так і за кордон.

Далі пропонуємо розглянути дані судової статистики. Так, у Звіті судів першої інстанції про розгляд матеріалів кримінального провадження у 2020 році[9] наведено такі дані:

кількість проваджень за статтею 126-1 КК України, що перебували на розгляді, — 1 877;
кількість осіб, провадження щодо яких перебували в суді, — 1 882;
кількість розглянутих проваджень — 1 194, з них із постановленням вироку — 926. Серед проваджень, у яких постановлено вирок, укладено угоди про примирення — 292, про визнання винуватості — 13;
кількість засуджених осіб у справах із закінченим провадженням — 921;
кількість виправданих осіб у справах із закінченим провадженням — 2;
кількість нерозглянутих проваджень на кінець звітного періоду — 683.

Дані за 2021 рік[10]:

кількість проваджень за статтею 126-1 КК України, що перебували на розгляді, — 2 500;
кількість осіб, провадження щодо яких перебували в суді, — 2 494;
кількість розглянутих проваджень — 1 658, з них із постановленням вироку — 1 498. Серед проваджень, у яких постановлено вирок, укладено угоди про примирення — 435, про визнання винуватості — 24;
кількість засуджених осіб у справах із закінченим провадженням — 1 455;
кількість виправданих осіб у справах із закінченим провадженням — 3;
кількість нерозглянутих проваджень на кінець звітного періоду — 842.

Дані за 2022 рік[11]:

кількість проваджень за статтею 126-1 КК України, що перебували на розгляді, — 1 818;
кількість осіб, провадження щодо яких перебували в суді, — 1 813;
кількість розглянутих проваджень — 1 042, з них із постановленням вироку — 962. Серед проваджень, у яких постановлено вирок, укладено угоди про примирення — 261, про визнання винуватості — 31;
кількість засуджених осіб у справах із закінченим провадженням — 929;
кількість виправданих осіб у справах із закінченим провадженням — 4;
кількість нерозглянутих проваджень на кінець звітного періоду — 776.

Дані за 2023 рік[12]:

кількість проваджень за статтею 126-1 КК України, що перебували на розгляді, — 2 821;
кількість осіб, провадження щодо яких перебували в суді, — 2 809;
кількість розглянутих проваджень — 1 681, з них із постановленням вироку — 1 537. Серед проваджень, у яких постановлено вирок, укладено угоди про примирення — 328, про визнання винуватості — 71;
кількість засуджених осіб у справах із закінченим провадженням — 1 499;
кількість виправданих осіб у справах із закінченим провадженням — 3;
кількість нерозглянутих проваджень на кінець звітного періоду — 1 140.

Пропонуємо зіставити отримані дані.

Малюнок 7. Дані судової статистики про розгляд проваджень за статтею 126-1 КК України у 2020, 2021, 2022, 2023 роках

Якщо порівняти кількість зареєстрованих проваджень у ЄРДР і кількість розглянутих судами проваджень за роками, то бачимо, що ці показники різняться майже вдвічі. Так, у 2020 році облікованих кримінальних правопорушень — 2 212; розглянутих судом проваджень — 1 194. У 2021 році облікованих кримінальних правопорушень — 2 431; розглянутих судом проваджень — 1 658. У 2022 році облікованих кримінальних правопорушень — 1 496; розглянутих судом проваджень — 1 042. У 2023 році облікованих кримінальних правопорушень — 2 702; розглянутих судом проваджень — 1 681.

Малюнок 8. Дані про кількість облікованих кримінальних правопорушень і кількість проваджень, розглянутих судами, за 2020, 2021, 2022, 2023 роки

Особливу увагу привертають показники за 2020 рік, оскільки саме тоді провадження за статтею 126-1 КК України вперше з’явилися у звітах Офісу Генерального прокурора як зареєстровані, а в даних судової статистики — як розглянуті. Фактично у 2020 році ані в органів досудового розслідування, ані в судах ще не було нерозглянутих проваджень за попередні роки.

Загалом наведені дані свідчать, що велика частина проваджень після реєстрації відомостей у ЄРДР не завершується притягненням особи до відповідальності, а швидкість судового розгляду порівняно з досудовим розслідуванням значно повільніша. Припускаємо, що це може свідчити про суттєві вади збирання статистичної інформації і її оброблення відповідними органами.

Крім того, на основі великої кількості правозастосовної практики, рішень Європейського суду з прав людини щодо тлумачення статей 2 і 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також наукових робіт про притягнення до відповідальності за вчинення домашнього насильства можна зробити висновок, що наразі існує безліч проблем практичного характеру щодо здійснення кримінального провадження за статтею 126-1 КК України. Наприклад, розмежування адміністративного правопорушення за статтею 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення і статтею 126-1 КК України; систематичність домашнього насильства і порядок її встановлення; засада non bis in idem у провадженнях стосовно домашнього насильства тощо. Ці та інші питання планується проаналізувати в подальших дослідженнях.

[1] https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/994_001-11#Text

[2] https://hudoc.echr.coe.int/eng#{%22itemid%22:[%22001-117636%22]}

[3] https://reyestr.court.gov.ua/Review/87602679

[4] https://gp.gov.ua/ua/posts/pro-zareyestrovani-kriminalni-pravoporushennya-ta-rezultati-yih-dosudovogo-rozsliduvannya-2

[5] https://gp.gov.ua/ua/posts/pro-zareyestrovani-kriminalni-pravoporushennya-ta-rezultati-yih-dosudovogo-rozsliduvannya-2

[6] https://gp.gov.ua/ua/posts/pro-zareyestrovani-kriminalni-pravoporushennya-ta-rezultati-yih-dosudovogo-rozsliduvannya-2

[7] https://gp.gov.ua/ua/posts/pro-zareyestrovani-kriminalni-pravoporushennya-ta-rezultati-yih-dosudovogo-rozsliduvannya-2

[8] https://gp.gov.ua/ua/posts/pro-zareyestrovani-kriminalni-pravoporushennya-ta-rezultati-yih-dosudovogo-rozsliduvannya-2

[9] https://court.gov.ua/inshe/sudova_statystyka/rik_2020

[10] https://court.gov.ua/inshe/sudova_statystyka/zvitnist_21

[11] https://court.gov.ua/inshe/sudova_statystyka/zvit_dsau_2022

[12] https://court.gov.ua/inshe/sudova_statystyka/zvit_dsau_2023

кримінальна статистика розслідування сексуальне насильство

Схожі статті

Дискримінація vs. ефективне розслідування домашнього насильства

Домашнє насильство та карантин: погляд судді. Відео