Кримінальна відповідальність за отримання російського паспорту в окупації: у чому проблема?

Поліціювання Розслідування Судовий Розгляд Інші юрисдикції Публічне обвинувачення Кримінальний закон Corrections Професійні стандарти Управління Штучний інтелект

Спецпроекти

Процесуальне інтерв'ю Custody Records JustTalk в умовах війни Пріт Барара українською

Про нас Редакційна політика Політика конфіденційності Умови передруку

Авторам

Кримінальна відповідальність за отримання російського паспорту в окупації: у чому проблема?

«Напрям визначено» — написала міністерка з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій Ірина Верещук у своєму дописі у фейсбуку. Вона повідомила про роботу над законом про запровадження кримінальної відповідальності за отримання українцями в окупації російського паспорта, назвавши це питання не стільки юридичним, як політичним. Чи можна вимагати від Верховної Ради України встановити кримінальну відповідальність за дії, вчинені українцями вимушено в умовах окупації і які не завдають суттєвої шкоди державним, громадським та іншим інтересам?

Юлія Лісова

29 липня, 2022

1455

Кримінальна відповідальність за отримання російського паспорту в окупації: у чому проблема?

Можна припустити, що така «кримінальна новела» стосуватиметься українців, які в результаті окупації втратили підтримку держави, опинившись на невизначений час у скрутній ситуації, і можуть прийняти пропозицію окупаційної влади отримати паспорт рф. Мотивами такого вчинку може бути можливість отримати з цим документом гуманітарну допомогу, соціальні виплати, медичне обслуговування, оплачувану працю, а також жити й переміщуватися окупованою територією та навіть за її межі.

На мою думку, таку ініціативу не можна вважати обґрунтованою і необхідною. Вона не виправдовується навіть обставинами воєнного часу. Про відсутність правових підстав для запровадження нової кримінальної відповідальності свідчить таке.

Лише Кримінальним кодексом України визначається, які суспільно небезпечні діяння є кримінальними правопорушеннями та які покарання застосовуються до осіб, що їх вчинили. При цьому законом кримінальним злочином чи проступком визнається не будь-яке правопорушення, а лише певне діяння, вчинення якого неминуче тягне значні суспільно-небезпечні наслідки. При цьому «політичні питання» не передбачені законом як критерії для визначення діянь злочинами.

Із самої озвученої пропозиції визнавати злочинцями українців лише за фактом отримання ними в окупації паспорта рф не зрозуміло, яку саме шкоду така дія завдає та чи можна її вважати істотною. Ініціатива суперечить частині 2 статті 11 Кримінального кодексу України, відповідно до якої не є кримінальним правопорушенням дія або бездіяльність, яка хоча формально і містить ознаки будь-якого діяння, передбаченого цим кодексом, але через малозначність не становить суспільної небезпеки, тобто не заподіяла і не могла заподіяти істотної шкоди фізичній чи юридичній особі, суспільству або державі.

Вважаю необґрунтованою пропозицію переслідувати як злочинців пересічних українців за дії, що не завдають і не можуть завдати значної шкоди національній безпеці, переслідувати лише за те, що вони в окупації, у тяжких життєвих обставинах, проти волі отримали паспорт рф.

Така пропозиція також суперечить передбаченим чинним Кримінальним кодексом України нормам про обставини крайньої необхідності, тому що відповідно до статті 39 Кримінального кодексу України навіть при заподіянні шкоди правоохоронюваним інтересам, завданої у стані крайньої необхідності, такі дії не визнаються кримінальним правопорушенням. Відповідно до статті 39 Кримінального кодексу України станом крайньої необхідності визнаються такі небезпечні обставини, що безпосередньо загрожують особі чи її охоронюваним законом правам або інших осіб, якщо цю небезпеку в цій ситуації не можна було усунути іншими засобами і якщо при цьому не було допущено перевищення меж крайньої необхідності.

На мою думку, опинившись в окупації, залишившись без заробітку або пенсії, засобів існування, підтримки родичів, допомоги з боку держави, їжі, засобів гігієни, у деяких випадках без житла і майна, не маючи змоги покинути місце окупації, люди позбавлені можливості усунути небезпеку своїм інтересам. Вони можуть вимушено брати паспорт рф, щоб отримувати допомогу від окупантів й уникнути реальних загроз своєму життю і здоров’ю.

Тому обставини, у яких українці під час війни перебувають в окупації, можуть визнаватися станом крайньої необхідності, а отримання ними паспорта рф не може завдати велику шкоду основам національної безпеки.

Також у контексті аналізу вказаної пропозиції потрібно взяти до уваги те, що відповідно до чинної статті 40 Кримінального кодексу України дії, які заподіяли шкоду, але вчинені внаслідок психічного примусу, також можуть вважатися вчиненими в стані крайньої необхідності, а тому можуть не визнаватися кримінальним правопорушенням. І на цей час малоймовірно, що хтось буде заперечувати перебування українців в окупації під психічним примусом.

Вважаємо, що пересічні громадяни, які заради виживання, з гуманітарних причин, під час окупації вимушено отримують російський паспорт, але не вчиняють жодних дій проти інтересів України й українців, не мають переслідуватися за це як злочинці.

Імовірно, пропозиція кримінального переслідування за отримання в окупації паспорта рф має на меті стримати українців від незаконної паспортизації, завадити використанню таких паспортів для проведення окупантами і їхніми прибічниками незаконних «референдумів» і «виборів», не допустити штучного створення на окупованих територіях «російського населення».

Попри такі очікування, запровадження в Україні кримінальної відповідальності за отримання в окупації паспорта рф може мати негативні наслідки і завдати суттєву шкоду Україні. Це породить соціальну напругу й суперечності між українцями, сотні тисяч яких автоматично вважатимуться злочинцями. Понад те, запровадження такої кримінальної відповідальності може стати «подарунком» для окупантів і буде ефективно використовуватися російською пропагандою для створення в українців в окупації хибних переконань, що цим актом Україна відмовляється від своїх громадян і буде їх карати.

Також не можна розраховувати, що у випадку ухвалення такого закону українці нетерпляче очікуватимуть на звільнення від загарбників і відновлення української влади на окупованих територіях, якщо для них це означатиме кримінальне переслідування за отримання паспорта рф.

Окрім того, чинні норми Кримінального кодексу України (Розділ I Особливої частини — злочини проти основ національної безпеки України) — ефективний і цілком достатній інструмент для протистояння загрозам, виявлення і покарання осіб, що співпрацюють з окупантами, вчиняють зраду та інші злочини.

Особи, які мають на меті співпрацювати з окупаційною владою, обіймати посади в незаконно створених установах, організовувати й брати участь у незаконних референдумах і виборах, вчиняти дії на користь окупантів тощо, можуть бути притягнуті до відповідальності за статтями 109, 110, 110-2, 111, 111-1 та ін. Кримінального кодексу України. І запропоноване доповнення для цього зовсім не потрібне.

Нові сотні тисяч кримінальних проваджень, відкритих лише за фактом «отримання паспорта рф», не покращать ситуацію, натомість створять значне й непотрібне навантаження на органи слідства й суди.

Тому пропозиція вважати злочином отримання українцями в окупації паспорта рф, що не є нагальною і не має законного підґрунтя, більше виглядає як безпідставне і неприпустиме залякування українців, що опинилися в окупації в тяжких життєвих умовах. Кримінальне законодавство не може використовуватися для короткочасного політичного піару, а повинне бути стабільною системою кримінально-правових норм, яка має розвиватися відповідно до реального стану в суспільстві, державі й житті громадян.

Наприкінці звернемо увагу, що світова історія знайома зі схожими фактами переслідування громадян, які проти волі, вимушено опинилися в тяжкій ситуації, зокрема у ворожому полоні. Наприклад, відповідно до наказу № 270 Ставки Верховного Головного Командування Червоної армії від 16 серпня 1941 року командири й бійці, які потрапили в німецький полон, визнавалися зрадниками, а їхні сім’ї підлягали арешту. Історії також відомо, що цей наказ німецькі агітатори активно використовували для вербування радянських військовополонених, яких на Батьківщині визнали зрадниками не за юридичними, а лише політичними критеріями.

воєнні злочини окупація злочин

Схожі статті

Депортація і примусове переміщення населення. Воєнні злочини

Операція «Евакуація»: як не скоїти відразу три міжнародні злочини?

JustTalk#9. IN ABSENTIA під час окупації: місія нездійсненна? Discussion paper