Криптоактиви в тіні закону: процесуальний статус та особливості доказування

Поліціювання Розслідування Судовий Розгляд Інші юрисдикції Публічне обвинувачення Кримінальний закон Corrections Професійні стандарти Управління Штучний інтелект

Спецпроекти

Процесуальне інтерв'ю Custody Records JustTalk в умовах війни Пріт Барара українською

Про нас Редакційна політика Політика конфіденційності Умови передруку

Авторам

Криптоактиви в тіні закону: процесуальний статус та особливості доказування

Активне використання криптовалют в Україні призводить до їх дедалі частішого фігурування в кримінальних провадженнях, що актуалізує проблему належного правового регулювання і використання криптовалюти як цифрового доказу.

Злата РосомахаЄлизавета Захарченко

1 May, 2026

Криптоактиви в тіні закону: процесуальний статус та особливості доказування

Цифрові активи частіше виступають предметом злочинних посягань, інструментом вчинення кримінальних правопорушень або джерелом доказів, що підтверджують факт і обставини їх вчинення. Водночас відсутність уніфікованого підходу до правової природи криптовалюти, а також фрагментарність законодавчого регулювання ускладнює діяльність органів досудового розслідування, прокуратури, сторони захисту та суду.

Cистема DigiCash (1990) уперше реалізувала ідею криптографічно захищених електронних платежів^[1]. Технологічною передумовою створення, до прикладу, найпопулярнішої криптовалюти, біткоїна, стала система Hashcash, яка вперше застосувала механізм доказу виконаної роботи (proof-of-work). Цей принцип згодом ліг в основу майнінгу та децентралізованого підтвердження транзакцій. Запуск біткоїна у 2009 році — це перше функціонування успішної децентралізованої криптовалюти з обмеженою емісією, публічним реєстром транзакцій і відсутністю центрального емітента. Первісне призначення блокчейну полягало у створенні незмінного цифрового реєстру, тоді як криптовалюта стала першим прикладом його практичного застосування^[2].

Чимало спеціалістів визначають криптовалюту як рудимент системи блокчейну та прогнозують цій системі успішний розвиток поза криптовалютою.

Станом на початок 2026 року глобальна ринкова капіталізація криптовалют формується на основі обігу понад 17 978 криптоактивів на 1453 біржах^[3].

Україна має найвищий рівень використання криптовалют: з 2023–2024 роки обсяг переміщених в Україну криптоактивів сягнув близько 106 млрд дол. США, тоді як витрати українських користувачів на придбання біткоїну склали 882 млн дол. США^[4].

Історичне формування криптовалют слід розглядати як поетапний процес еволюції технології блокчейну — від теоретичних криптографічних моделей до глобального фінансово-технологічного явища.

Децентралізований характер, псевдоанонімність транзакцій і швидкі транснаціональні перекази сприяють використанню криптовалют у злочинних схемах. Такі правопорушення характеризуються високою латентністю, складністю розслідування та швидкою еволюцією схем.

Ми направили запити на доступ до публічної інформації і встановили, що наразі в Україні:

- окрема статистика злочинів із криптовалютами не ведеться;

- облік кримінальних правопорушень здійснюється за статтями Кримінального кодексу України без виокремлення криптовалют;

- відсутні законодавчо визначені повноваження державного регулятора для контролю і системного збору даних;

- Закон України «Про віртуальні активи» (№ 2074-ІХ) фактично не набрав чинності через відсутність змін до Податкового кодексу, а НКЦПФР не має повноважень щодо регулювання обігу криптовалют.

Отримані відповіді підтверджують наявність системного вакууму у сфері збору й узагальнення інформації про використання криптовалют у злочинній діяльності, оскільки жоден із державних органів нею не володіє. Це ускладнює проведення фінансового моніторингу та розслідування таких злочинів.

За даними Chainalysis (компанія з блокчейн-аналітики), у 2025 році незаконні криптовалютні адреси отримали 154 млрд дол. США, що на 162% більше, ніж у попередньому. Близько 84% незаконних транзакцій здійснювалися стейблкоїнами. За 2025 рік обсяг викрадених коштів досяг 17 млрд дол. США — це підкреслює практичну значущість дослідження проблем правозастосування криптовалют у кримінальному процесі^[5]^{, [6]}.

У 2021 році Україна була на 4-му місці за рівнем прийняття криптовалют і входила в десятку країн за обсягами криптовалют, отриманих з адрес, пов’язаних із незаконною діяльністю^[7].

Державний бюджет за 10 років втратив щонайменше 3 млрд грн податків від діяльності незаконних криптобірж. За оцінкою БЕБ, загальний обсяг торгів на цих біржах тільки трьома віртуальними активами (BTC, ETH, USDT) за період їхньої діяльності з 2013 по 2023 роки становить понад 55 млрд дол. США^[8].

Цифрові активи, одержані злочинним шляхом, охоплюють безготівкові кошти й віртуальні активи, які є доходами від кримінального правопорушення, використовувалися для його вчинення / фінансування, призначалися для схиляння особи до вчинення правопорушення або виступають його предметом чи знаряддям. За наявності ознак предмета або об’єкта злочину віртуальні активи мають розглядатися як речові докази в електронній формі^[9].

Узагальнюючи доктринальні підходи, цифрові докази — це електронні дані, що містяться в комп’ютерних системах, цифрових пристроях, інформаційних мережах або хмарних середовищах, які можуть бути використані для встановлення обставин вчинення правопорушення. Тоді як цифрові активи — це цифрові об’єкти (криптовалюта, токени, NFT й інші), що існують у цифровому середовищі та мають економічну або іншу цінність, охоплюють ширший спектр об’єктів, ніж віртуальні активи. КПК України не виокремлює цифрові докази як самостійну категорію, однак у низці справ вони є основним або єдиним джерелом доказування^[10].

Криптовалюта не має матеріальної форми, а її облік здійснюється шляхом внесення відповідних записів до блокчейну. Саме такі записи — дані про транзакції, адреси гаманців, баланси й часові параметри — можуть мати доказове значення. Водночас використання таких доказів ускладнюється транскордонним характером зберігання даних, анонімністю користувачів і необхідністю залучення спеціальних знань. З технологічного погляду неможливо відірвати певну частину системи блокчейн із конкретною транзакцією, тому єдина можливість — це фіксувати таку інформацію, фактично її копіювати, а оригінал завжди залишатиметься в системі блокчейну.

Окреме місце серед криптовалют посідають стейблкоїни, вартість яких прив’язана до фіатних валют або матеріальних активів, що посилює їхнє значення в кримінальних провадженнях^[11]^{, [12]}.

В Україні відсутнє нормативно-правове регулювання процесуального статусу криптовалюти як доказу в кримінальному провадженні. КПК України не містить спеціального визначення цифрових або криптовалютних доказів, обмежуючись загальними положеннями про докази. Віртуальні активи прямо згадуються в ч. 10 ст. 170 КПК України, де передбачено накладення арешту на віртуальні активи як різновид майна. КК України використовує термін «криптовалюта» лише в ч. 3 примітки до ст. 368-5 КК України як актив, що може бути предметом незаконного збагачення^[13].

Серед міжнародно-правових актів основне місце посідає Конвенція Ради Європи про кіберзлочинність (Будапештська конвенція), ратифікована Україною. Особливе значення мають норми щодо термінового збереження комп’ютерних даних, доступу до інформації про трафік, обшуку, вилучення цифрових даних, а також перехоплення інформації в режимі реального часу. Другий додатковий протокол до Будапештської конвенції та Регламент ЄС щодо електронних доказів (e-Evidence) передбачають спрощений і прискорений доступ до електронних даних, з використанням платформи SIRIUS^[14].

Рекомендації FATF і Директива ЄС 2018/843 дозволяють компетентним органам отримувати інформацію для ідентифікації власників криптовалют^[15].

Регулювання криптоактивів у ЄС забезпечене Регламентом MiCA, який встановлює єдині стандарти прозорості, контролю й управління ризиками. MiCA не є частиною законодавства України, але розглядається як стратегічний орієнтир у процесі імплементації до національного права^[16].

Аналіз судової практики свідчить про наявність значної кількості судових рішень, у яких криптовалюта є предметом злочинного посягання, і в більшості випадків ідеться про кримінальні правопорушення проти власності.

Так, наприклад, ухвалою Солом’янського районного суду м. Києва від 15.02.2021 № 760/3538/21 встановлено, що жінці, яка, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на заволодіння віртуальними активами, уклала з потерпілим договір доручення на управління криптовалютою, не маючи на меті його виконання, повідомлено про підозру за ч. 4 ст. 190 КК України. Потерпіла особа була введена в оману, впевнена в реальності укладеного договору та, використовуючи інтернет-ресурс blockchain.com, перерахувала на електронний гаманець, зазначений у договорі, що належить підозрюваній особі, криптовалюту в розмірі 8,00003842 біткоїнів (далі — ВТС), що в еквіваленті дорівнювало 90 714,80 дол. США^[17].

Іншим яскравим прикладом є вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 18.10.2022 у справі № 752/8818/22. Особи об’єднались у стійке ієрархічне угрупування, злочинну організацію з метою вчинення тяжких та особливо тяжких корисливих злочинів — заволодіння чужим майном, а саме коштами громадян. Незаконні дії передбачали спонукання осіб до здійснення торгових операцій на фондовому ринку різними фінансовими інструментами, зокрема криптовалютою, задля отримання прибутку^[18].

Криптовалюта може виступати як предмет злочину, де так чи інакше є фінансовий аспект. Саме тому актуальним на сучасному етапі є питання визнання криптовалюти предметом злочинів проти власності.

Під час кваліфікації виникає питання щодо предмета кримінальних правопорушень проти власності як криптовалюти, оскільки предмет має певні ознаки: економічна (вартість), фізична (матеріальність), юридична (приналежність іншій особі)^[19].

Якщо з економічною та юридичною ознаками все зрозуміло, то щодо фізичної ознаки криптовалюти виникають певні питання.

Головна проблема полягає в тому, що предмет злочинів проти власності повинен бути матеріально окреслений у просторі (має перебувати у твердому, рідкому або газоподібному стані, бути живим або неживим). Проте в сучасній кримінально-правовій літературі дедалі частіше постає питання про те, що об’єкти права власності в умовах сучасного інформаційного суспільства не обов’язково повинні мати матеріальну природу, тому що відносини власності в юридичному й економічному сенсі можуть мати і нематеріальні блага.

Так, наприклад, О. Е. Радутний і О. Г. Ганжа вважають, що в широкому розумінні криптовалюту можливо розглядати як засіб вчинення злочину, або як його предмет, якщо під останнім розуміти не тільки речі матеріального світу^[20]. На думку Ю. А. Дорохіної, хоча криптовалюти є одним із видів віртуальних фінансових інструментів, їм притаманні всі ознаки предмета злочинів проти власності. Тобто фізична ознака криптовалюти як предмета злочинів полягає в її специфічній формі — цифровому коді^[21].

Тож існує практична необхідність визнання криптовалюти як предмета злочинів проти власності, для чого необхідно доповнити відповідний розділ Кримінального кодексу України (далі — КК України) положеннями, якими буде включено криптовалюту або ж віртуальні активи до предмета кримінальних правопорушень проти власності. Наприклад, доповнити примітку до ст. 185 КК України додатковим пунктом, що міститиме таку редакцію: «5. У статтях 185, 190, 191 під чужим майном розуміється майно, яке має певну вартість і є чужим для винної особи (рухомі й нерухомі речі, грошові кошти, цінні метали, цінні папери, криптовалюти тощо), а також право на майно та дії майнового характеру».

Отже, наразі питання визнання криптовалюти предметом кримінальних правопорушень проти власності набуває особливого значення, оскільки криптовалюта є різновидом віртуальних фінансових інструментів і має всі ознаки предмета кримінального правопорушення проти власності: можливість вимірювати в певних одиницях, торгувати на електронній біржі чи вилучати, наявність фізичної ознаки в специфічній формі — цифровому коді.

ПРИКЛАДНІ ПРОБЛЕМИ КРИПТОВАЛЮТИ ЯК ЕЛЕКТРОННОГО ДОКАЗУ В КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОВАДЖЕННІ

КОНФІСКАЦІЯ КРИПТОВАЛЮТИ: МЕХАНІЗМИ, РИЗИКИ ЗБЕРІГАННЯ

Що стосується можливості застосування конфіскації (спеціальної конфіскації та конфіскації як виду покарання) до віртуальних активів, то варто зазначити таке.

Згідно з КК України до грошей, цінностей та іншого майна в кримінальному судочинстві можуть бути застосовані конфіскація майна (ст. 59 КК України) і спеціальна конфіскація, передбачена ст. 96-1 і 96-2 КК України та санкціями статей Особливої частини КК України^[22].

Важливим питанням, яке підлягає розв’язанню, є питання про те, як і в якому порядку має виконуватися конфіскація криптовалюти. Очевидно, що цим мають займатися спеціально уповноважені й навчені особи підрозділів спеціально створеного державного органу в супроводі необхідної технічної підтримки: захищених гаджетів і каналів зв’язку, залучення фахівців у сфері ІТ та інженерії блокчейну, щоб випадково не втратити криптовалюту через переведення на шахрайську онлайн-біржу або інший онлайн-ресурс, відправку на помилкову чи неіснуючу адресу або адресу, яка належить невідомій особі, тощо. Для забезпечення можливості конфіскації необхідно, щоб орган досудового розслідування, прокурор або суд мав змогу контролювати вилучену криптовалюту. Якщо ж можливості контролювати криптовалюту немає, то і сенс у її конфіскації відсутній, адже відповідні рішення ніколи не будуть виконані^[23].

Ще одним наріжним питанням є з’ясування належності вилученої криптовалюти особі, у якої її було вилучено, і подальшого доказування, адже очевидно, що така особа практично у всіх випадках буде доводити, що вилучена криптовалюта їй не належить, і вона лише мала до неї доступ.

Наприклад, відповідно до ухвали слідчого судді ВАКС від 4 жовтня 2022 року у справі № 991/3721/22 факт володіння криптовалютою підтверджувався наявністю на телефоні підозрюваного фотографій seed-фраз і листування щодо операцій, які збігалися з активністю по публічних адресах. У цій справі захист не зміг довести, що особа передала код та пароль доступу до вказаних гаманців підозрюваному, який ними не користувався й не розпоряджався, і що арештовані криптовалютні активи не можуть бути предметом спеціальної конфіскації, оскільки набуті в законний спосіб та не мають жодного стосунку до кримінального правопорушення^[24].

Аналогічно у вироку ВАКС від 27 листопада 2024 року у справі № 991/1512/23 встановлено, що наявність криптовалютних застосунків, історія їх використання і фотографій seed-фраз на мобільному телефоні свідчить, що саме обвинувачений є власником криптогаманців та, відповідно, активів, що в них перебувають. Під час затримання в особи виявили seed-фрази, які надали повний доступ до криптогаманців із Tether (USDT), Ethereum (ЕТН) і Tron (TRX) на суму 57 412,43 дол. США. Суд визнав, що володіння seed-фразою = володіння віртуальними активами навіть без чинності Закону «Про віртуальні активи», оскільки правове регулювання орієнтоване на ототожнення володільця приватного ключа (seed-фрази) з власником активу, і призначив додаткове покарання у вигляді конфіскації його віртуальних активів^[25].

Отже, дослідження конфіскації криптовалюти (віртуальних активів) під час виконання судових рішень у кримінальних провадженнях дозволяє дійти висновку про необхідність передбачення на законодавчому рівні підстав, порядку й правил конфіскації та спеціальної конфіскації криптовалюти. До того ж, на сьогодні відсутній чіткий механізм реалізації конфіскації віртуальних активів, що не дозволяє належно контролювати вилучену криптовалюту. Не менш важливим питанням є і доведення належності криптовалюти особі, у якої її було вилучено, що реалізується шляхом виявлення на цифрових пристроях слідів користування криптоактивами.

ПОВЕРНЕННЯ КРИПТОВАЛЮТИ ПОТЕРПІЛОМУ — КЛЮЧОВІ ПРОБЛЕМИ

Ще одним нез’ясованим наразі питанням є повернення криптовалюти потерпілому, оскільки на зараз не існує жодного законодавчо закріпленого механізму такого повернення. У контексті повернення криптовалюти потерпілому можна виділити три типові ситуації.

Перша — викрадена криптовалюта знаходиться на біржовому акаунті злочинців, й орган досудового розслідування повинен вжити заходів для блокування такого акаунту, арешту криптовалюти та її повернення потерпілому.

Друга — криптовалюта може знаходитися на криптовалютних гаманцях, які контролюються злочинцями. У такому разі її вилучення можливе під час затримання злочинця, тому слідчий повинен отримати доступ до закритих ключів і виконати певну послідовність дій, спрямованих на переведення криптовалюти на електронні гаманці, які контролюються органом досудового розслідування, або безпосередньо на електронний гаманець потерпілого.

Третя — особа, яка вчинила незаконне заволодіння криптовалютою, готова до співпраці та погоджується добровільно повернути криптовалюту, наприклад, в обмін на укладення угоди про визнання винуватості. Розв’язуючи питання про повернення криптовалюти потерпілому слідчий, прокурор передусім повинен враховувати те, чи встановлено під час досудового розслідування, що криптовалюта належала потерпілому на законних підставах. Водночас має презюмуватися, що у випадку, якщо немає даних про незаконне набуття потерпілим права на криптовалюту, вона має бути невідкладно повернута потерпілому^[26].

Як зазначили розробники методичних рекомендацій «Розслідування кримінальних правопорушень, пов’язаних з обігом активів, одержаних злочинним шляхом», наявність в особи активу, одержаного злочинним шляхом, у формі цифрової валюти може бути ідентифікована за індикаторами, які мають спільну рису, — визначення точок контакту цифрової валюти з фінансовими установами, які в такому разі представлені адміністраторами цифрових платіжних систем чи обмінних ресурсів, хостинг-провайдерами й компаніями з обслуговування торговельних майданчиків^[27].

Найбільш перспективним способом повернення викраденої криптовалюти потерпілому є: а) її вилучення в підозрюваного і переведення на криптовалютні гаманці потерпілого або на гаманці, що контролюються органом досудового розслідування чи безпосередньо слідчим (прокурором) у вказаному кримінальному провадженні; б) визнання її речовим доказом; в) накладення арешту на криптовалюту; г) звернення із клопотанням до слідчого судді про передачу криптовалюти потерпілому на відповідальне зберігання.

Наприклад, у грудні 2017 року в засобах масової інформації з’явилися повідомлення про те, що у квартирі засновника одного з найбільших блогів про криптовалюти і блокчейн ForkLog Анатолія Каплана в Одесі працівники СБУ провели обшук, під час якого було вилучено декілька пристроїв зі збереженою на них криптовалютою, ноутбук та інші особисті речі. Також повідомлялося, що один зі співробітників СБУ намагався вивести криптовалюту на свій гаманець просто під час обшуку, на що адвокат Каплана викликав поліцію і заявив про запланований грабунок. Наступного дня після обшуку з криптовалютного гаманця Ethereum, який належав Каплану, усі монети ETH були переказані на новостворений гаманець^[28].

СУДОВА ПРАКТИКА ЩОДО ВИКОРИСТАННЯ КРИПТОВАЛЮТИ ЯК ЕЛЕКТРОННОГО ДОКАЗУ

З аналізу судової практики щодо використання криптовалюти як електронного доказу вбачається, що суди часто визнають криптовалюту майном, яке може бути конфісковане чи повернуте потерпілому.

Так, у справі № 296/5381/25 від 20.05.2025 ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира слідчий суддя наклав арешт на кошти у вигляді криптовалюти, розміщені на рахунках міжнародної біржі, заборонивши розпоряджатися ними, відчужувати й користуватися. Підставою стали норми ст. 170 КПК, які передбачають можливість арешту майна з метою забезпечення конфіскації як виду покарання. Цим рішенням суд фактично прирівняв криптовалюту до іншого майна, що підлягає вилученню в дохід держави^[29].

Цікавий підхід продемонстрували Дарницький районний суд м. Києва (ухвала від 24.10.2024 у справі № 753/20849/24) і Новобаварський районний суд м. Харкова (ухвала від 13.05.2025 у справі № 639/3267/25). В обох випадках розслідувалися шахрайські дії, у результаті яких потерпілі втратили криптоактиви. Слідчі просили накласти арешт не лише для збереження активів, а й для їх повернення власникам. Суди погодилися зі стороною обвинувачення, зобов’язавши операторів біржових платформ забезпечити повернення або перевипуск віртуальних активів на користь потерпілих. У мотивувальних частинах зазначено, що арешт криптовалютних рахунків сам по собі не гарантує збереження активів через технічні особливості блокчейну та можливість доступу третіх осіб^[30]^, ^[31].

Такий підхід свідчить про формування нової практики: українські суди дедалі частіше ухвалюють процесуальні рішення, які передбачають пряме втручання в діяльність криптобірж, зобов’язуючи їх виконувати технічні дії щодо активів, що фактично створює новий механізм реституції в цифровому середовищі.

У вироку від 14.11.2024 у справі № 991/3227/24, що стосувалася народного депутата України, який запропонував і надав неправомірну вигоду (0,39 BTC, що на той момент було еквівалентно 10 036,88 дол. США) шляхом перерахування на криптогаманець голові Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України та члену міжвідомчої робочої групи з метою забезпечення ухвалення рішення про виділення коштів з фонду ліквідації наслідків збройної агресії на ремонт будівель університету й подальшого заволодіння частиною цих коштів, ВАКС зазначив, що запропонована та надана особі криптовалюта є неправомірною вигодою, посилаючись, зокрема, на:

- примітку до ст. 364-1 КК України і ст. 369 КК України, у яких під неправомірною вигодою розуміють нематеріальні активи, які пропонують та надають без законних на те підстав;

- Закон України «Про запобігання корупції», який відносить криптовалюту до нематеріальних активів, що підлягають декларуванню та мають грошову оцінку, зазначаючи у п. 6 ч. 1 ст. 46, що суб’єкти декларування зобов’язані вказувати криптовалюти, які їм належать. Внесення таких даних у декларацію може виступати самостійним доказом факту володіння, однак потребує підтвердження, наприклад, наявності доступу до гаманця або зазначення публічної адреси криптовалюти^[32]. Аналогічні висновки були надані в ухвалі слідчих суддів АП ВАКС від 9 травня 2023 року у справі № 991/2399/23^[33].

Так, у цьому кримінальному провадженні доведено, що володілець криптовалюти знав про незаконне її використання як неправомірної вигоди. Злочин вчинено умисно, за його скоєння передбачено основне покарання у вигляді позбавлення волі, тому необхідно застосувати спеціальну конфіскацію до апаратного гаманця та криптовалюти в розмірі 0,39 ВТС, що еквівалентно на той час 10 036,88 дол. США, на користь держави.

В ухвалі слідчих суддів АП ВАКС від 31 жовтня 2024 року у справі № 991/10335/23 чітко визначено, що «володілець ключа віртуального активу (код та пароль доступу до гаманця) є власником такого віртуального активу»^[34].

Отже, судова практика в Україні демонструє стійку тенденцію до фактичного визнання криптовалюти предметом арешту, спеціальної конфіскації та реституції, а її правовий режим за змістом прирівнюється до іншого майна. Позиція ВАКС додатково закріплює підхід, за яким криптовалюта може визнаватися неправомірною вигодою, засобом вчинення злочину й об’єктом спеціальної конфіскації, а володіння seed-фразою прямо ототожнюється з правом власності, що у своїй сукупності свідчить про формування єдиної доктринально-судової моделі: «володіє ключем — володіє активом», із відповідними кримінально-правовими наслідками (притягнення винного до кримінальної відповідальності).

У результаті проведеного дослідження встановлено, що криптовалюта в сучасних умовах дедалі частіше фігурує в кримінальних провадженнях як об’єкт, інструмент або результат кримінально-протиправних посягань, що зумовлює необхідність її правового осмислення як особливого різновиду цифрового доказу. Аналіз історії формування криптовалют, їхньої технологічної природи та практики використання в злочинній діяльності свідчить про їх стійку інтеграцію в економічні та кримінальні процеси, що, своєю чергою, вимагає адаптації кримінального процесуального законодавства до нових цифрових реалій.

У процесі дослідження доведено, що на досудовому етапі кримінального провадження виникає комплекс системних проблем, пов’язаних із виявленням, фіксацією, дослідженням і збереженням криптовалюти як цифрового доказу. Насамперед це зумовлено відсутністю в слідчих, детективів та прокурорів спеціальних знань, практичних навичок і технічних засобів для здійснення блокчейн-трейсингу, аналізу транзакцій та ідентифікації пов’язаних із ними суб’єктів. Вказана обставина істотно ускладнює встановлення причинно-наслідкових зв’язків між діями конкретної особи та рухом віртуальних активів.

Окремою проблемою є обмежений або фактично відсутній доступ органів досудового розслідування до комунікації з криптовалютними біржами, сервісами зберігання й іншими провайдерами послуг, пов’язаних із віртуальними активами, а також відсутність уніфікованих процесуальних механізмів міжнародної правової допомоги в цій сфері. Це значно знижує ефективність збирання доказів у провадженнях, що мають транскордонний характер.

Обґрунтовано, що в разі визнання цифрових активів як самостійного джерела доказів вони мають зберігатися на електронних носіях інформації з обов’язковим забезпеченням доступу до них сторони захисту і суду, з дотриманням принципів змагальності та рівності сторін.

Особливої уваги заслуговує проблема шахрайських дій, скам-проєктів і фішингових атак, у яких криптовалюта виступає основним інструментом злочину. Встановлення особи правопорушника в таких справах часто є фактично неможливим, оскільки правоохоронні органи можуть лише простежити рух коштів у блокчейні без реальної можливості їх повернення на користь потерпілого. Це свідчить про сумнівність чинних підходів законодавства зокрема щодо виконання судових рішень про відшкодування шкоди або примусове перерахування коштів.

Конфіскація криптовалюти як кримінально-правова санкція стикається з принциповою проблемою її фактичної нереалізованості. Криптовалюта перебуває під повним контролем особи, яка володіє приватним ключем доступу до криптогаманця, а за відсутності такого ключа держава не має технічної можливості примусово її вилучити.

За результатами дослідження запропоновано: удосконалити національне законодавство шляхом чіткого визначення правового статусу криптовалюти в кримінальному провадженні; запровадити спеціальні процесуальні механізми її арешту, зберігання та конфіскації; розробити нормативні засади для проведення експертиз; підвищити рівень цифрової компетентності слідчих, детективів і суддів; а також врахувати міжнародний досвід і можливість запровадження спеціалізованих форм судочинства у справах, пов’язаних із віртуальними активами.

№	Поняття	Визначення
1	Криптовалюта	Цифровий актив, що використовує криптографію для захисту транзакцій. Емісія й облік виконується децентралізованою платіжною системою повністю в автоматичному режимі (без можливості внутрішнього або зовнішнього впливу).
2	Біткоїн (BTC, Bitcoin)	Платіжна система, що використовує однойменну одиницю для обліку операцій.
3	Альткоїни (altcoins — alternative coins)	Усі криптовалюти, крім біткоїну, що з’явилися пізніше.
4	Стейблкоїн (stablecoin — стабільна монета)	Криптовалюта, вартість якої прив’язана до стабільного активу (долара, євро, золота тощо).
5	Блокчейн (ланцюжок блоків)	Розподілена база даних, що зберігає впорядкований ланцюжок записів (блоків), що постійно продовжується; кожен блок містить часову позначку, хеш попереднього блоку і дані операцій, подані як хеш-дерево. Своєрідна книга обліку всіх операцій.
6	Біткоїн-гаманець	Програмне забезпечення для зберігання криптовалюти біткоїн. Інтерфейс між користувачем і блокчейном; гаманці виступають програмною оболонкою і дозволяють здійснювати транзакції, що транслюються в блокчейн-мережу.
7	Баланс гаманця	Складається із суми балансів усіх адрес гаманця; на кожній окремій адресі міститься певна кількість біткоїнів, а їхня сума є балансом. У гаманці можуть бути десятки адрес, і всі вони належатимуть власнику.
8	Апаратний біткоїн-гаманець (холодний гаманець)	Вид гаманця, який передбачає зберігання приватного ключа поза доступом глобальної мережі Інтернет; підключається до мережі тільки в момент проведення транзакції. Фізично апаратний біткоїн-гаманець може виглядати як звичайний флеш-накопичувач зі встановленою складною криптограмою (приватним ключем).
9	Seed-фраза (seed-ключ)	Набір із 12–24 слів у визначеному порядку, що використовується для відновлення доступу до криптогаманця і фактично надає повний контроль над ним. Слова генеруються випадково за першого налаштування криптогаманця. У разі втрати доступу до гаманця саме цей набір допоможе все відновити. За допомогою seed-фрази будь-яка людина може отримати доступ до гаманця.
10	Приватний (закритий) ключ	Комбінація символів, що надає доступ до криптовалюти, яка зберігається на рахунку. Цей ключ виконує дві основні функції: надійне зберігання криптовалюти і підпис транзакцій.
11	Публічний (відкритий) ключ	Унікальний набір символів, що складається з букв і цифр. Фактично є адресом (рахунком), на який інші користувачі можуть надсилати криптовалюту.
12	Майнер	Учасник процесу «видобутку» криптовалюти, який отримує свою частину винагороди за формування нових блоків, потрібних для генерації одиниці криптовалют (етеріуму, біткоіну, лайткоіну й інших).
13	Майнінг	Процес створення нових блоків і підтвердження транзакцій у блокчейні.
14	Miner Fee (комісія / збір майнера)	Плата за переказ грошових коштів, виконання функцій, передбачених смарт-контрактами, переказ токенів. Нагорода нараховується майнерам або валідаторам.
15	Транзакція	Переказ криптовалюти між двома криптоадресами, записи про які включається в блоки даних розподіленого реєстру. Кожна транзакція записується у вигляді блоку даних. Усі блоки послідовно з’єднуються в один ланцюг блоків блокчейн.
16	Смарт-контракт	Самовиконуваний цифровий договір, написаний у вигляді програмного коду, який автоматично виконує умови угоди на блокчейні без посередників, як-от банків, забезпечуючи прозорість, безпеку і надійність транзакцій, особливо в процесі обміну криптоактивів чи створення DeFi-сервісів.
17	Proof of Work (PoW)	Алгоритм консенсусу в блокчейні, який вимагає від учасників (майнерів) розв’язання складних математичних задач для перевірки транзакцій і додавання нових блоків у ланцюг; той, хто першим знаходить розв’язання, отримує право додати блок і винагороду.
18	Proof of Stake (PoS)	Алгоритм консенсусу, що використовується в блокчейні для захисту мережі та підтвердження транзакцій, де учасники (валідатори) блокують (стейкають) свої монети замість використання обчислювальної технології, як у PoW. Метод заснований на необхідності доказу зберігання певної кількості коштів на рахунку.
19	Криптобіржа	Онлайн-платформа, що дозволяє користувачам купувати, продавати, обмінювати та зберігати криптовалюти, виступаючи посередником між покупцями і продавцями, функціонуючи як цифровий ринок для таких активів, як біткоїн, етеріум тощо, і заробляючи на комісіях за транзакції. Найвідомішими прикладами є Binance, Bybit, WhiteBIT.
20	Токен	Одиниця обліку, що не є криптовалютою, призначена для представлення цифрового балансу в деякому активі. Токени являють собою запис, розподілений у блокчейн-ланцюжку. Управління токеном зазвичай реалізується за допомогою смарт-контракту, у якому записані значення залишків на рахунках власників токенів і який надає можливість переведення токенів з одного рахунку на інший.
21	DeFi	Децентралізовані фінансові сервіси, що працюють без посередників. Виконують операції за допомогою смарт-контрактів. Кожна операція в DeFi записується до блокчейну.
22	DEX	Біржа, яка працює на базі блокчейну, не зберігає коштів і персональних даних користувачів на своїх серверах і виступає виключно як платформа зіставлення заявок на купівлю або продаж активів.
23	NFT (non-fungible token)	Невзаємозамінний токен, який підтверджує унікальність і право власності на цифровий об’єкт. Попри те, що NFT є цифровим активом, сам об’єкт існує ще в якійсь формі. Це може бути будь-який предмет, фото, відео тощо.

Це адаптоване для JustTalk дослідження студенток, здійснене в межах дослідницького клубу «StudLab for Justice». Цей проєкт реалізований JustGroup у партнерстві з факультетом правничих наук НаУКМА і Верховним Судом. Ментором дослідниць у науковому пошуку став Станіслав Борис, адвокат керуючий партнер АО «Відар»

^[1] Chaum D. David Chaum. Wikipedia. URL: https://en.wikipedia.org/wiki/David_Chaum (дата звернення: 08.02.2026);

^[2] Тарасенко Н. Криптовалюта як інноваційний інструмент світового фінансового ринку: український контекст. Шляхи розвитку української науки: суспільний дискурс: зб. наук. праць. НБУВ, 2025. № 3. С. 3–21. URL: https://nbuviap.gov.ua/images/informaciyni_vidanya/shliahi_rozv_nauki/2025/nauka03.2025.pdf (дата звернення: 08.02.2026).

^[3] Cryptocurrency charts. CoinGecko. URL: https://www.coingecko.com/en/charts (дата звернення: 08.02.2026).

^[4] The rise in popularity of cryptocurrency in Ukraine. Disruption Banking. Nov. 19, 2025. URL: https://www.disruptionbanking.com/2025/11/19/the-rise-in-popularity-of-cryptocurrency-in-ukraine/ (дата звернення: 08.02.2026).

^[5] Record $17 Billion Estimated Stolen in Crypto Scams and Fraud in 2025 as Impersonation Tactics and AI Enablement Surge. Report. Chainalysis Team. Jan. 13, 2026. URL: https://www.chainalysis.com/blog/crypto-scams-2026/ (дата звернення: 08.02.2026).

^[6] Crypto Crime Reaches Record High in 2025 as Nation‑State Sanctions Evasion Moves On‑Chain at Scale. 2026 Report. Chainalysis Team. Jan. 8, 2026. URL: https://www.chainalysis.com/blog/2026-crypto-crime-report-introduction/ (дата звернення: 08.02.2026).

^[7] The 2021 Geography of Cryptocurrency Report. Analysis of Geographic Trends in Cryptocurrency Adoption and Usage. Chainalysis. 2021. URL: https://bitcoinke.io/wp-content/uploads/2021/10/Geography-of-Cryptocurrency-2021.pdf (дата звернення: 08.02.2026).

^[8] Бюджет втратив 3 млрд грн податків від діяльності криптобірж. Бюро економічної безпеки України. 02.08.2023. URL: https://esbu.gov.ua/news/biudzhet-vtratyv-3-mlrd-hrn-podatkiv-vid-diialnosti-kryptobirzh (дата звернення: 08.02.2026).

^[9] Козій В.В. Повернення вилученої у кримінальному провадженні криптовалюти потерпілому. Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. Серія юридична. Львів, 2023. № 4. С. 39–44. URL: https://dspace.lvduvs.edu.ua/bitstream/1234567890/6666/1/5.pdf (дата звернення: 08.02.2026).

^[10] Кутенов І.О. Роль цифрових доказів під час розслідування економічних злочинів. Юридичний науковий електронний журнал. 2025. № 2. С. 626–630. URL: https://lsej.org.ua/2_2025/153.pdf (дата звернення: 08.02.2026).

^[11] Марченко В., Домбровська А. Деякі аспекти правового врегулювання обігу криптовалют в Україні. Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія Право. Вип. 80. 2023. С. 203–210. URL: https://visnyk-juris-uzhnu.com/wp-content/uploads/2024/01/32.pdf (дата звернення: 08.02.2026).

^[12] Мовчан А. В. Козій В. В. Основи розслідування злочинів щодо незаконного заволодіння криптовалютою. Наука і правоохорона. 2022. № 4. С. 178–188.URL: https://dspace.lvduvs.edu.ua/handle/1234567890/5721 (дата звернення: 08.02.2026).

^[13] Kozii V., Kalancha I., Vlasova H., Orlean A. Peculiarities of recording electronic evidence in criminal proceedings regarding crimes committed in Ukraine using cryptocurrencies. DOAJ. № 42. Jan. 2025. URL: https://doaj.org/article/62fa5574575f4cfe8fb703101013943c (дата звернення: 08.02.2026).

^[14] Гуцалюк М. Імплементація європейських стандартів у боротьбі з кіберзлочинністю: проблеми правового регулювання електронних доказів в Україні. Слово Національної школи суддів України. 2025. № 2 (51). С. 167–176. URL: https://slovo.nsj.gov.ua/images/pdf/2025_2_51/gutsaliuk.pdf (дата звернення: 08.02.2026).

^[15] Virtual Assets. FATF. URL: https://www.fatf-gafi.org/en/topics/virtual-assets.html (дата звернення: 08.02.2026).

^[16] Методологічний бюлетень: з питань запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення. Міністерство фінансів України. Сер. номер: МінФін-AML-2025-03. Січ. 2025. URL: https://mof.gov.ua/storage/files/Методологічний%20бюлетень_%20Серійний%20номер%20Мінфін-AML-2025-03.pdf (дата звернення: 08.02.2026).

^[17] Ухвала Солом’янського районного суду м. Києва від 15.02.2021 у справі № 760/3538/21. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/95936332 (дата звернення: 08.02.2026).

^[18] Вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 18.10.2022 у справі № 752/8818/22. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/106839828 (дата звернення: 08.02.2026).

^[19] Кришевич О.В., Рощина І.О. Криптовалюта, як предмет кримінального правопорушення проти власності: національне та міжнародне законодавство. Вісник Маріупольського державного університету. Серія: Право. Випуск 23-24. 2022. С. 172.

^[20] Радутний О.Е., Ганжа О.Г. Криптовалюта як нова дотична фінансового і кримінального права // Вороновські читання (Співвідношення матеріального та процесуального в регулюванні фінансових відносин): матеріали міжнародної науково-практичної конференції (м. Чернівці, 4–5 жовт. 2017 р.) / редкол.: А. П. Гетьман, М. П. Кучерявенко, Т. А. Латковська та ін. Харків: Асоціація фінансового права України, 2017. С. 169.

^[21] Дорохіна Ю.А. Злочини проти власності. Теоретико-правове дослідження: монографія. Київ: Київський національний торгівельно-економічний університет. 2016. С. 170.

^[22] Кримінальний кодекс України від 5 квітня 2001 року № 2341-III. Голос України від 19.06.2001. № 107. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text (дата звернення: 08.02.2026).

^[23] Козій В.В. Конфіскація криптовалюти (віртуальних активів) під час виконання судових рішень у кримінальному провадженні. Криміналістика і судова експертиза. Випуск 69. 2024. С. 79.

^[24] Ухвала ВАКС від 4 жовтня 2022 року у справі № 991/3721/22. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/106662256 (дата звернення: 08.02.2026).

^[25] Вирок ВАКС від 27 листопада 2024 року у справі № 991/1512/23. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/123349217 (дата звернення: 08.02.2026).

^[26] Козій В.В. Повернення вилученої у кримінальному провадженні криптовалюти потерпілому. Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. Випуск 4. 2023. С. 41–42.

^[27] Розслідування кримінальних правопорушень, повʼязаних з обігом активів, одержаних злочинним шляхом: метод. рек. / Л.В. Герасименко, О.В. Тихонова, В.В. Тацієнко, І. Кржечковскіс; за заг. ред. С.С. Чернявського. Київ: Національна академія внутрішніх справ. 2023. С. 28.

^[28] Служба безпеки України вилучила біткоїни у засновника відомого блогу про блокчейн. URL: https://epravda.com.ua/news/2017/12/18/632262/ (дата звернення: 08.02.2026).

^[29] Ухвала Корольовського районного суду м. Житомира від 20.05.2025 у справі № 296/5381/25. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/127466135 (дата звернення: 08.02.2026).

^[30] Ухвала Дарницького районного суду м. Києва від 24.10.2024 у справі № 753/20849/24. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/122643922 (дата звернення: 08.02.2026).

^[31] Ухвала Новобаварського районного суду м. Харкова від 13.05.2025 у справі № 639/3267/25. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/127287537 (дата звернення: 08.02.2026).

^[32] Вирок ВАКС від 14.11.2024 у справі № 991/3227/24. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/123007334 (дата звернення: 08.02.2026).

^[33] Ухвала АП ВАКС від 09.05.2023 у справі № 991/2399/23. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/110761636 (дата звернення: 08.02.2026).

^[34] Ухвала АП ВАКС від 31.10.2024 у справі № 991/10335/23. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/122788762 (дата звернення: 08.02.2026).

криптовалюта StudLab

Схожі статті

Допустити не можна відкинути: як довіряти електронним доказам у кримінальному процесі?

In absentia під час досудового розслідування

Від пошуку до конфіскації активів: міжнародна практика і досвід України