20 жовтня 2022 року Європейський суд з прав людини виніс рішення у справі «Мушинський проти України». Справа стосувалася жорстокого поводження із в’язнями в Сокальській виправній колонії № 47.
У далекому 2012 році в установі сталася велика пожежа, внаслідок якої вогонь перекинувся на житловий корпус, де утримувалися довічно позбавлені волі. Працівники колонії замість того, щоб організувати належну евакуацію постраждалих, надати першу допомогу, побили їх. Побиття було масовим — постраждала майже кожна евакуйована особа. Для насильства не було жодних причин, адже засуджені не вчиняли бунт і тим паче не мали жодного стосунку до пожежі.
До Європейського суду з прав людини звернулося більше ніж десяток засуджених, які скаржилися на жорстоке фізичне насильство. Утім, побитих було набагато більше. Зверненню до міжнародних інстанцій, звісно, передував розгляд в українських органах правопорядку, які не побачили (як завжди!) ані слідів жорстокого поводження, ані зловживання владою посадовими особами колонії.
Як наслідок, через десять років жодну особу не притягнуто до відповідальності за безпідставне побиття людей. Навпаки — деякі з посадовців отримали підвищення. Тим часом постраждалі й досі лікують хронічні захворювання, які виникли внаслідок нападу на них у 2012 році. Європейський суд з прав людини визнав порушення їхніх прав і, наприклад, у справі «Мушинський проти України» присудив заявнику 12 тисяч євро моральної компенсації. Компенсації отримали й інші постраждалі. Таким чином, через зухвалу поведінку кількох десятків офіцерів тюремної системи український державний бюджет збіднів на сотні тисяч євро за останні роки.
ЩО РОБИТИ?
Виникає питання: чи не логічніше запобігати порушенням прав в’язнів, а в разі їх виникнення — гідно розслідувати такі випадки на національному рівні? Такий підхід допоміг би зупинити карколомне порушення закону. Тим паче зараз, у воєнний час, евакуації проводяться в багатьох установах. За словами самих засуджених, як евакуація, так і їх «прийом» на новому місці не завжди відповідають європейським стандартам. Не будемо стверджувати, але цілком імовірно, що в майбутньому нас чекають нові справи, схожі на справу Мушинського.
Під час евакуації засуджених до них не має застосовуватися фізичне насильство, їх потрібно перевозити в гідних умовах, забезпечувати харчуванням і медичною допомогою. На жаль, це відбувається не завжди. Доки тюремна система не почне визнавати помилки, світ продовжуватиме потерпати від насильства.
ЩО ВІДБУВАЄТЬСЯ ЗАРАЗ?
З початку повномасштабної війни у ЗМІ неодноразово з’являлися повідомлення про побиття засуджених під час евакуації. Один з найбільш висвітлених випадків — побиття засуджених під час евакуації із Запоріжжя на Кіровоградщину. Воно відбулося після прибуття засуджених до нового місця відбування покарання. Як наслідок, багато осіб отримали тілесні ушкодження. Побиття мали ті ж самі ознаки, що й у справі Мушинського, — безпідставність, масовість, жорстокість. Можливо, через декілька років ми побачимо у ЗМІ повідомлення про рішення Європейського суду з прав людини в новій справі.
Ми маємо прагнути до європейських цінностей і стандартів у всіх сферах, а не тільки тих, які нам видаються вигіднішими. Доки ми не будемо дотримуватися прав найбільш вразливих категорій населення, доти не зможемо називатися справді європейською демократичною державою.