У певний період дії чинного Кримінального процесуального кодексу України (далі — КПК України) на практиці набуло поширення проведення невідкладних обшуків до постановлення відповідної ухвали слідчого судді. Формальне посилання на формулювання «врятування майна», що закріплено в частині 3 статті 233 КПК України, використовувалося органами досудового розслідування як «спрощена» форма досудового розслідування з подальшою легалізацією отриманих результатів. Пояснення такої процесуальної поведінки були різними — від боязні за витік інформації про запланований обшук до відсутності часу на звернення з клопотанням до слідчого судді.
Серед працівників органів досудового розслідування і прокуратури продовжує панувати неправильне розуміння невідкладності «врятування майна», яке прирівнюється до «порятунку речових доказів». Аналіз деяких кримінальних проваджень указує на пряму відсутність підстав для невідкладного проведення обшуку. Незважаючи на це, вони все одно були проведені.
На питання, чи правильний такий підхід застосування цих положень на практиці, спробую відповісти нижче. Мета цієї публікації — аналіз судової практики Верховного Суду (далі — ВС) щодо можливості вилучення речових доказів під час проведення невідкладного обшуку, розв’язання питання про їх допустимість і можливість використання в доказуванні.
Відповідно до частини 3 статті 214 КПК України в невідкладних випадках до внесення відомостей до ЄРДР може бути проведений огляд місця події (відомості вносяться невідкладно після завершення огляду). Тобто законодавець дозволив проведення однієї слідчої (розшукової) дії до початку досудового розслідування, однак фактично залишив без уваги питання подальшого здійснення судового контролю за результатами такого огляду. Однак судова прокурорсько-слідча практика йде шляхом необхідності узаконення результатів проведення такої слідчої (розшукової) дії.
Визнаючи законним проведення невідкладного огляду, а отримані докази — допустимими, ВС у постанові від 11 лютого 2020 року (справа № 127/24839/17; провадження № 51-3519км19) зазначає, що «12.06.2017 надійшла заява потерпілої про вчинення відносно неї кримінального правопорушення. У зв’язку з цим, слідчим невідкладно, з метою врятування майна, було проведено огляд квартири, де проживав ОСОБА_6, в ході якого було вилучено документи. 13.06.2017 до ЄРДР були внесені відомості про вчинення кримінального правопорушення, та цього ж дня, на виконання приписів ст. 233 КПК, сторона обвинувачення звернулася до слідчого судді з клопотанням про надання дозволу на проведення обшуку у вказаній квартирі, яке було задоволено ухвалою слідчого судді від 16.06.2017.
За таких обставин, проведений органами досудового розслідування 12 червня 2017 року огляд місця події здійснений відповідно до вимог кримінального процесуального закону, а тому згідно з ч. 3 ст. 233 КПК встановлені внаслідок такої слідчої дії докази є допустимими та можуть бути використані при винесенні процесуальних рішень»[1].
Більш детально проведення огляду за правилами частини 3 статті 214 КПК України ВС проаналізував у постанові від 22 лютого 2022 року (справа № 266/3910/19; провадження № 51-4214км21), де вказав: «для встановлення того, чи був протокол огляду місця події допустимим як доказ у кримінальному провадженні, необхідно визначити законодавчо встановлені підстави, порядок та умови, необхідні для його збирання, саме на той час, коли він був зафіксований і одержаний. Якщо слідчим був порушений порядок його збирання, такий доказ не може вважатись допустимим і бути підставою для прийняття процесуальних рішень.
За змістом статей 214, 223, 237 КПК України огляд є слідчою дією, спрямованою на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні, яка проводиться в межах досудового розслідування кримінального провадження. Підставою для проведення огляду місця події слугує інформація про вчинення кримінального правопорушення, зафіксована у певній процесуальній формі.
Як встановлено судами, підставою для проведення огляду місця події (житла) стало повідомлення про виявлення 06.04.2019 трупа ОСОБА_7. З метою перевірки вказаної інформації та з’ясування події, що відбулася, було здійснено огляд території подвір’я і житлового будинку, в процесі якого виявлено труп потерпілого. Місце виявлення трупа завжди вважається місцем події незалежно від того, де настала смерть певної людини. Отже, зазначена слідча дія була невідкладною, здійснювалася з метою перевірки отриманої інформації та не потребувала попереднього дозволу суду.
09.04.2019 ухвалою слідчого за клопотанням слідчого про надання дозволу на проведення огляду місця події, узаконено проведення вказаної слідчої дії без попередньої ухвали слідчого судді, у якій встановлено, що слідчий правильно з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, недопущення втрати речових доказів у вказаному провадженні здійснив огляд місця події безпосередньо після повідомлення про виявлення трупа та вилучив речові докази»[2]. Такий самий підхід ВС підтримав і в постанові від 7 березня 2023 року (справа № 521/10395/17; провадження № 51-3389км22)[3].
Можемо зробити висновок, що проведення огляду до внесення відомостей до ЄРДР є законною слідчою (розшуковою) дією, а здобуті в такий спосіб докази — допустимими та можуть бути використаними в доказуванні.
Водночас слідчій практиці відомі випадки проведення обшуку до внесення відомостей до ЄРДР, зумовлені необхідністю відшукання доказів за правилами проведення саме цієї слідчої (розшукової) дії.
Незважаючи на те, що кримінальний процесуальний закон не передбачає проведення обшуку та вилучення будь-яких речей до внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, практика ВС допускає можливість збереження допустимості доказів за його результатами.
Так, у постанові ВС від 4 квітня 2023 року (справа № 686/27925/20; провадження № 51-46км22) зазначено, що «15.06.2020 слідчий звернувся до слідчого судді з клопотанням про надання дозволу на проведення обшуку, який фактично був проведений 14.06.2020.
Ухвалою слідчого судді від 15.06.2020 клопотання слідчого про проведення обшуку було задоволено та надано дозвіл на здійснення вказаної слідчої дії. При цьому слідчий суддя за результатами розгляду вказаного клопотання встановив, що під час проведення обшуку у слідчого були підстави, передбачені ч. 3 ст. 233 КПК України для його проведення, а саме безпосереднє переслідування особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, а також виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення. За таких обставин колегія суддів вважає, що обшук за місцем було проведено з дотриманням вимог статей 233, 234 КПК України»[4].
Аналогічний підхід ВС застосував у постанові від 21 січня 2023 року (справа № 204/5701/17; провадження № 51-1947км22), зазначивши, що «невідкладність проведення обшуку 03.05.2017 автомобіля була обґрунтована тим, що є необхідність безпосереднього переслідування особи, яка підозрюються у вчиненні злочину, а також з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення.
Після здійснення 03.05.2017 обшуку автомобіля слідчий на наступний день звернувся з клопотанням про проведення обшуку до слідчого судді, яке було 05.05. 2017 задоволено.
Отже, зазначена слідча дія була невідкладною, підставою для її проведення було повідомлення про вчинення кримінального правопорушення, зафіксоване у належній процесуальній формі (ОСОБА_24 звернувся із заявою, в якій просив органи досудового розслідування здійснити перевірку осіб, які незаконно виготовляють, зберігають наркотичні засоби та психотропні речовини у великих розмірах та здійснювалася вона з метою безпосереднього переслідування особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, відтак проведення вказаної слідчої дії відповідає приписам статей 233, 237 КПК України»[5].
Обшук, проведений як невідкладний, «по гарячих слідах», ВС також визнав законним, оскільки він пов’язаний із переслідуванням осіб, підозрюваних у вчиненні кримінального правопорушення, і відшуканням викрадених речей, що відповідає положенням частині 3 статті 233 КПК України (постанова від 21 листопада 2023 року справа № 755/7085/19; провадження № 51-4138км23)[6].
Аналіз наведених правових позицій вказує на послідовність практики ВС і дає можливість виділити такі підстави можливості проведення обшуку до внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, зокрема:
– повідомлення про вчинення кримінального правопорушення, зафіксоване в належній процесуальній формі;
– безпосереднє переслідування особи, яка підозрюються у вчиненні злочину.
На моє переконання, ВС сформулював таку правову позицію як виняток, зумовлений недосконалістю правового регулювання цієї слідчої дії на етапі виявлення кримінального правопорушення. Вважаю такий підхід повністю виправданим, оскільки зволікання в подібних випадках фактично тягне втрату ключових доказів у кримінальному провадженні.
Водночас інший підхід до проведення невідкладного обшуку з метою вилучення доказів спостерігається в практиці ВС в уже розпочатих кримінальних провадженнях.
Так, у постанові від 1 листопада 2023 року (справа № 462/3127/22; провадження № 51-4879км23) зазначено, що «невідкладність проведення обшуку в постанові слідчого була обґрунтована метою унеможливлення знищення доказів, фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення, збереження усієї доказової бази.
Водночас такі підстави для проникнення до житла чи іншого володіння особи до постановлення ухвали слідчим суддею не відносяться до переліку невідкладних.
У зв’язку з цим обґрунтованими є висновки судів першої та апеляційної інстанцій про те, що фактичні дані протоколу обшуку від 11.05.2022 є недопустимими, оскільки його проведено внаслідок порушення прав людини і основоположних свобод, а також, що інші докази отримані в ході його проведення та похідні від них є також недопустимими»[7].
У постанові від 27 лютого 2024 року (справа № 185/4212/21; провадження № 51-7440км23) ВС зробив протилежний висновок, вказавши, що «невідкладність обшуку у вигляді необхідності вилучення в засудженого грошових коштів, отриманих як неправомірної вигоди, охоплюється винятком, встановленим ч. 3 ст. 233 КПК»[8].
Подібний висновок міститься в постанові від 18 жовтня 2023 року (справа № 303/3224/20; провадження № 51-3342км20): «Апеляційний суд вказав на необґрунтованість висновків місцевого суду про недопустимість як доказу протоколу огляду місця події від 19.03.2020, мотивуючи це тим, що під час проведення огляду місця події за адресою АДРЕСА_1, слідчими фактично було проведено обшук домоволодіння, в ході якого детально оглянуто шафи, меблі, вміст сумок. Проте, до апеляційної скарги прокурором долучено ухвалу слідчого судді від 20.03.2020 про надання дозволу на обшук.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками апеляційного суду щодо допустимості результатів цієї слідчої (розшукової) дії, оскільки обшук житла родини ОСОБА_29 у зв’язку з тим, що місце передачі грошових коштів ситуативно було змінено, мав невідкладний характер, а у подальшому стороною обвинувачення отримано дозвіл слідчого судді на його проведення»[9].
Вважаю, що в цьому випадку, визнаючи докази допустимими, ВС більше врахував поведінку засудженого, який ужив заходів для уникнення відповідальності шляхом зміни місця передачі грошових коштів, тому, на мою думку, такий підхід варто підтримати.
Аналізуючи практику ВС у кримінальних провадженнях щодо проведення обшуку до постановлення ухвали слідчого судді, можемо дійти до висновку, що в розпочатих кримінальних провадженнях проведення невідкладного обшуку з метою врятування речових доказів не відповідає критерію невідкладності, а його проведення можливе вже за наявності відповідного судового рішення.
Так, у постанові від 17 квітня 2019 року (справа № 759/19880/15-к; провадження № 51-143км18) зазначено, що «огляд місця є елементом розслідування у більшості випадків, коли в правоохоронного органу з’являється інформація про вчинений злочин. І якщо погодитись із позицією, висловленою стороною обвинувачення, про відсутність в даному випадку потреби в ухвалі суду, це означало б, що потреба в розслідуванні завжди виправдовує проникнення до житла чи іншого володіння особи без будь-якого судового контролю. Однак стаття 30 Конституції спрямована на запобігання ситуації, коли будь-яка правомірна мета діяльності держави може виправдати втручання в право особи на житло. Виходячи з мети цього конституційного положення, жодне законодавство не може тлумачитися таким чином, щоб взагалі звільнити державний орган від судового контролю за правомірністю проникнення до житла чи іншого володіння особи»[10].
Наводячи аналогічні аргументи в постанові від 12 лютого 2019 року (справа № 159/451/16-к; провадження № 51-1173км18), ВС також вказує, що «посилання прокурора на той факт, що огляд місця події може відбуватися у невідкладних випадках до внесення відомостей в ЄРДР, а звернення до суду можливо лише після такого внесення, не змінює цього висновку. Суд не вбачає жодних логічних суперечностей в цих нормах або практичних труднощів у виконанні вимог негайно після огляду місця події внести відомості у ЄРДР та невідкладно звернутися до слідчого судді, якщо такий огляд було проведено у житлі та іншому володінні особи без попереднього дозволу суду»[11].
З наведеного вбачається, що ВС формує судову практику в дусі суворого дотримання права особи на недоторканність житла чи іншого володіння. Такий підхід узгоджується з досить цікавим правовим висновком, що міститься в постанові ВС від 14 березня 2024 року (справа № 288/1206/16-к; провадження № 51-5281км23), де зазначено, що «під час дослідження протоколу обшуку суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що на час проникнення органами досудового розслідування до житла ОСОБА_6 з метою проведення обшуку, ще тривав розгляд клопотання прокурора про надання дозволу на проведення цієї слідчої дії»[12].
Тобто на момент проникнення до житла в розпорядженні слідчого / прокурора вже повинна бути ухвала слідчого судді, якою задоволено клопотання про надання дозволу на проведення обшуку, оскільки розгляд такого клопотання не гарантує стороні обвинувачення його задоволення.
Вважаю, що за результатами проведеного огляду на підставі частини 3 статті 214 КПК України або обшуку на цьому етапі кримінального провадження алгоритм дій слідчого / прокурора повинен регулюватися частиною 3 статті 233 КПК України.
Так, у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 цього Кодексу (частина 6 статті 9 КПК України). Не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим судовим рішенням, крім випадків, передбачених цим Кодексом (частина 1 статті 13 КПК України). Огляд житла чи іншого володіння особи здійснюється згідно з правилами цього Кодексу, передбаченими для обшуку житла чи іншого володіння особи (частина 2 статті 237 КПК України). Проникнення до житла без подальшого судового контролю є істотним порушенням прав та свобод людини з відповідними правовими наслідками, зазначеними в пункті 1 частини 2 статті 87 КПК України.
Тому в разі проведення огляду до внесення відомостей у ЄРДР необхідно розпочати відповідне кримінальне провадження, у межах якого звернутися до слідчого судді для здійснення судового контролю постфактум.
[1] https://reyestr.court.gov.ua/Review/87640539 (дата звернення: 25.02.2024)
[2] https://reyestr.court.gov.ua/Review/103886607 (дата звернення: 25.02.2024)
[3] https://reyestr.court.gov.ua/Review/109491864 (дата звернення: 25.02.2024)
[4] https://reyestr.court.gov.ua/Review/110144375 (дата звернення: 25.02.2024)
[5] https://reyestr.court.gov.ua/Review/108654524 (дата звернення: 25.02.2024)
[6] https://reyestr.court.gov.ua/Review/115168396 (дата звернення: 25.02.2024)
[7] https://reyestr.court.gov.ua/Review/114726887 (дата звернення: 25.02.2024)
[8] https://reyestr.court.gov.ua/Review/117402535
[9] https://reyestr.court.gov.ua/Review/114423732 (дата звернення: 25.02.2024)
[10] https://reyestr.court.gov.ua/Review/81360515 (дата звернення: 27.03.2024)
[11] https://reyestr.court.gov.ua/Review/80224144 (дата звернення: 27.03.2024)
[12] https://reyestr.court.gov.ua/Review/117788854 (дата звернення: 27.03.2024)