Планування перед арештом: практичний аспект

Поліціювання Розслідування Судовий Розгляд Інші юрисдикції Публічне обвинувачення Кримінальний закон Corrections Професійні стандарти Управління Штучний інтелект

Спецпроекти

Процесуальне інтерв'ю Custody Records JustTalk в умовах війни Пріт Барара українською

Про нас Редакційна політика Політика конфіденційності Умови передруку

Авторам

Планування перед арештом: практичний аспект

Останніми роками, із часу введення у вітчизняне правове поле інституту управління майном та окремого органу, якому надані відповідні повноваження, — Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, — у юридичній дискусії все частіше порушується питання про нормативне закріплення процесу планування перед арештом.

Михайло БородкінАльона Бережна

13 February, 2024

512

Планування перед арештом: практичний аспект

ЩО ТАКЕ ПЛАНУВАННЯ ПЕРЕД АРЕШТОМ?

Законодавство України прямо не передбачає такого інструменту, як планування перед арештом активів у кримінальному провадженні, хоча окремі нормативні положення презюмують потребу проведення певного аналізу перед ініціюванням цього заходу забезпечення кримінального провадження.

Залежно від мети арешту передбачено низку критеріїв до власника та вартості майна, на яке може бути накладений арешт, його зв’язку з вчиненим кримінальним правопорушенням, окрім того, законодавство передбачає певні гарантії проти застосування надмірних заборон й обмежень користування і розпорядження майном.

Із сукупності вимог і критеріїв, яким має відповідати майно для можливості накладення арешту, випливає логічна потреба в плануванні арешту активів слідчим та/або прокурором до та в процесі підготовки клопотання про арешт майна.

Таким чином, фактично перед застосуванням до майна такого заходу забезпечення, як арешт, орган досудового розслідування та прокуратура ще на етапі підготовки клопотання проводять аналітичну роботу зі встановлення відповідності конкретного випадку вищенаведеним критеріям.

Отже, планування загалом — це певний аналітичний процес з оцінювання фактичних даних задля гіпотетичного визначення перспектив і ризиків наслідку застосування чи незастосування визначених заходів у кожному конкретному випадку, на підставі чого встановлюється доцільність їх застосування та конкретні поетапні дії під час реалізації таких заходів.

Безпосередньо планування перед арештом, на нашу думку, має дві поетапні складові:

по-перше, процесуальний керівник та/або слідчий на основі аналізу матеріалів кримінального провадження визначає доцільність застосування такого заходу забезпечення, як арешт, з точки зору виконання завдань кримінального провадження, тобто можливість використання майна як доказу (якщо його пропонується арештувати як доказ), можливість спеціальної конфіскації, розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб;
по-друге, здійснює повне оцінювання можливих варіантів збереження арештованого майна задля максимального збереження його вартості, а також оцінювання та мінімізацію ризиків, пов’язаних з арештом, таких як розтрата майна, зайві обтяжливі витрати, юридичні зобов’язання та репутаційні ризики.

Загалом багато міжнародних організацій механізм планування перед арештом активів розглядають як передову практику, яка дозволяє не тільки належно забезпечити виконання завдань кримінального провадження, а й організувати подальше управління арештованими активами та забезпечити раціональне використання ресурсів держави в процесі повернення отриманих у неправомірний спосіб активів.

Оскільки планування має фокусуватися не тільки на досягненні завдань у конкретному кримінальному провадженні, а й розв’язанні питань можливих зобов’язань з боку держави та запобіганні великим витратам на забезпечення утримання арештованого майна, до такого процесу вбачається необхідним долучати компетентних спеціалістів з управління активами.

Так, Камденська міжвідомча мережа з питань повернення активів (CARIN), розглядаючи питання забезпечення належного управління активами, вказує на доцільність залучення офісів з управління активами на ранніх стадіях розслідування та здійснення такого планування в координації з усіма зацікавленими учасниками.

Орган з менеджменту активів за своїми функціями має спроможності надавати рекомендації органам правопорядку з таких питань, як вартість зберігання майна, утримання, забезпечення, збереження та розпорядження ним. Коли йдеться про активи, які приносять прибуток, наприклад нерухомість або бізнес, який працює, саме орган з менеджменту активів фахово спроможний допомогти правоохоронцям у плануванні з урахуванням ризиків і надати поради, як запобігти їм.

Відповідним органом в нашій державі є Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, — АРМА.

ЯКА РОЛЬ АРМА В ПРОЦЕСІ ПЛАНУВАННЯ?

Законодавець фактично задав такий вектор діяльності АРМА: по-перше, забезпечення професійного пошуку та виявлення активів, на які може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, і, по-друге, належне управління відшуканими арештованими активами з метою збереження їх вартості. При цьому обидві функції можуть реалізуватися незалежно одна від одної.

Проблемним аспектом у цьому контексті є відсутність чіткого обов’язку слідчого чи прокурора ініціювати формальний процес планування та здійснювати його із залученням АРМА і відсутність в АРМА процесуального статусу в межах кримінального провадження, що значно звужує коло дискреції органу.

Ця проблематика щодо нормативно закріпленого кримінально-процесуальним законодавством статусу АРМА у відповідних правовідносинах неодноразово порушувалася в правовій дискусії.

На практиці напрацьовано механізм подолання зазначеної прогалини шляхом залучення працівників АРМА під час судового розгляду клопотання про передачу в управління АРМА речових доказів як спеціалістів за статтями 71, 360 КПК України.

Нормативно спеціалістом у кримінальному провадженні є особа, яка має спеціальні знання та навички й може надавати консультації, пояснення, довідки та висновки під час досудового розслідування і судового розгляду з питань, що потребують відповідних спеціальних знань і навичок. Під час дослідження доказів суд має право скористатися усними консультаціями або письмовими роз’ясненнями спеціаліста, наданими на підставі його спеціальних знань.

Однак статус спеціаліста є обмеженим і загальним, а юридична сила його висновків / пояснень нижча за висновок експерта. Окрім того, можливість залучення представника АРМА в процесуальному статусі стосується лише розгляду клопотання про передачу активу вже в управління, при цьому не стосується питання накладання арешту та його планування.

Таким чином, вбачається доцільним розглянути питання про включення до КПК України норми про обов’язок прокурора та слідчого здійснювати планування арешту активів у випадках відповідності останнім вимогам, визначеним у статті 100 КПК України, з обов’язковим залученням АРМА.

Можливим варіантом реалізації такої ідеї є доповнення статті 71 КПК України пунктом про окремий вид спеціаліста, а саме — спеціаліста з виявлення, розшуку та управління активами, або введення окремої статті, яка б стосувалася винятково статусу уповноважених осіб АРМА та порядку їх залучення в межах кримінального провадження як на стадії досудового розслідування, так і судового розгляду, та відповідно окремо — запровадження інституту висновку спеціаліста з виявлення, розшуку та управління активами з внесенням змін і в спеціалізоване законодавство про АРМА.

Зазначений інститут має закріпити на законодавчому рівні рекомендації, які працівники Агентства могли б надавати на підставі результатів діяльності з виявлення та розшуку активів за зверненням прокурора / слідчого щодо перспектив та можливості накладання арешту та передачі знайдених активів в управління АРМА, адже в такому випадку згаданий висновок буде процесуальним документом у розумінні КПК України.

Вбачається можливим розглянути як варіант закріплення процесуального статусу Агентства та його висновків, у перспективі запровадження окремої категорії учасника — експерта у сфері виявлення, розшуку та управління активами. Він не потребуватиме набуття статусу експерта відповідно до Закону України «Про судову експертизу», а буде передбачений за аналогією з інститутом експерта з питань права у господарських і цивільних процесуальних кодексах. Вимоги до такого експерта ґрунтуватимуться на основі посадових інструкцій працівників АРМА відповідної спрямованості, а саме: спеціаліст з виявлення та розшуку активів та спеціаліст з управління активами. Експерт зможе надавати висновок, а суд — посилатися в рішенні на висновок експерта як на джерело відомостей, які в ньому містяться.

Залучення фахівців з управління активами на ранній стадії дасть можливість провести аналіз витрат і надходжень від активів, які можуть бути передані в управління, визначити найбільш доцільний шлях управління — управління за договором чи реалізація, передбачити можливі витрати, наприклад необхідність визначення місця зберігання активу, який планується арештувати, і його підготовки до безпечного переміщення до цього місця зберігання, забезпечення специфічних умов зберігання окремих активів тощо.

Особливо важливо попередньо проаналізувати перспективу управління в таких категоріях активів:

нерухомість, земельні ділянки;
виробничі потужності підприємства та корпоративні права;
значні обсяги активів, щодо яких потенційно можуть виникнути складності щодо обліку, зберігання та безпеки (наприклад, тварини; товари, які швидко псуються; хімічні речовини або фармацевтична продукція; об’єкти інтелектуальної власності; вартісні витвори мистецтва або антикваріат);
активи, які перебувають у режимі митного оформлення, за кордоном або у вільній економічній зоні (кораблі, літаки).

Південне міжрегіональне управління АРМА приділяє велике значення взаємодії та співпраці з органами досудового розслідування, прокуратури та пропагує активне консультування й надання методичних рекомендацій правоохоронцям з метою визначення оптимального шляху зберігання речових доказів. Управління вже має в доробку успішні приклади участі спеціалістів АРМА в процесі планування арешту речового доказу.

Останній кейс — більш ніж 1 200 тонн арештованої сільськогосподарської продукції. Ідеться про зерно пшениці озимої, вилученої в межах кримінального провадження та відповідно до ухвали слідчого судді переданої в управління АРМА для реалізації активу на електронних торгах.

Кримінальне провадження стосувалося самовільно захоплених земельних ділянок сільськогосподарського призначення, засіяних пшеницею. На підставі консультації процесуального керівника й слідчого в кримінальному провадженні зі спеціалістами з управління активами спочатку були вжиті заходи з накладення арешту на майно, після чого подано клопотання про передачу майна в управління АРМА шляхом реалізації (такий шлях управління можливий лише у випадку його зазначення в ухвалі слідчого судді). Попередньо вдалося сконтактувати із законним власником (потерпілою стороною в кримінальному провадженні) земельної ділянки, який організував збір і збереження врожаю за допомогою субпідряду. При цьому орган досудового розслідування забезпечив визначення кількісно-якісних і вартісних характеристик зерна, що своєю чергою позитивно вплинуло на оперативність здійснення АРМА заходів зі збору та аналізу інформації.

Надалі відповідний врожай буде реалізовано на аукціоні, отримані кошти підуть постраждалій стороні на відшкодування затрат на збір врожаю, а решта поповнить державний бюджет України. Звернемо увагу на те, що загальна вартість вилученого зерна склала більше ніж 5 мільйонів гривень, а за відсутності проведеної злагодженої роботи відповідне майно, природно, з плином часу на арештованій земельній ділянці зазнало б псування та втрати свого продовольчого та економічного потенціалу.

ВИСНОВОК

АРМА потрібно залучати до розроблення плану якнайраніше перед арештом активів, які надалі будуть передані в управління АРМА, задля забезпечення ефективного збереження їх економічної вартості і, як результат, збільшення доходу, який отримає держава з управління.

Окрім того, у разі отримання АРМА процесуального статусу в межах кримінально-процесуального закону наступним кроком вбачається можливість закріплення правового регулювання планування перед арештом активів шляхом підписання спільного наказу Офісу Генерального прокурора, АРМА та органів досудового розслідування щодо їх співпраці у сфері управління активами, що передбачить дискрецію прокурора в ініціюванні формального процесу планування та затвердить правила й порядок залучення АРМА у визначені процеси.

розслідування