оповідь Незалежної комісії з розгляду скарг на дії поліції (IPCC) щодо випадків смерті під час тримання під вартою в поліції або в результаті тримання під вартою, надає рекомендації правоохоронцям вмикати систему відеоспостереження принаймні в одній камері центру тримання під вартою, яка буде використовуватися, у випадку, коли буде встановлено, що затримана особа знаходиться в групі ризику, і, за можливостю, така система має бути у робочому стані – див. рекомендацію 7.
Додаткова інформація Зверніться до Відділу технічних стандартів Адміністративного департаменту Міністерства внутрішніх справ, що знаходиться за адресою: 2 Marsham Street, Peel Building, 1-ий поверх, Лондон SW1P 4DF.
Правоохоронці повинні вирішити, які зони має охоплювати система відеоспостереження. При виробленні політики правоохоронних структур щодо застосування систем відеоспостереження у центрах тримання під вартою правоохоронці повинні розглянути питання про те, щоб усі камери були обладнані системами відеоспостереження. Проте це потрібно робити зважено, вирішення нагальної соціальної потреби та втручання в особисте життя мають бути виправданими. Встановлення систем відеоспостереження має відповідати рекомендаціям, наданим в Керівництві з проектування приміщень поліції Міністерства внутрішніх справ (HOPBDG).
Потенційні зони для здійснення відеоспостереження
Існують різні рівні вторгнення в особисте життя у різних сферах. Наприклад, системи відеоспостереження, розміщені всередині камер, порушують особистий простір особи у більшій мірі, ніж ті, що розміщені в коридорах.
Система відеоспостереження може використовуватися для запису того, що відбувається у багатьох зонах, у тому числі:
- Зона прибуття транспортних засобів;
- Вхід до центру тримання під вартою;
- Коридори доступу до інших частин відділку поліції;
- Зони очікування;
- Зони приміщень для зустрічі з обвинуваченими;
- Стіл офіцера центру тримання під вартою в приміщенні для зустрічі з обвинуваченими (на нього повинні бути направленні окремі системи відеоспостереження для отримання зображень, що показують обличчя/тіло офіцера, обличчя/тіло затриманого та передачу особистиго майна на стіл);
- Сховище, в якому знаходиться особисте майно затриманих або вхід на цю територію;
Коридори з камерами;
- Вхід до кімнат для проведення допитів;
- Зони для зняття відбитків пальців;
- Кімната, де знаходиться доказовий пристрій для аналізу дихання;
- Двір для прогулянок осіб, що тримаються під вартою;
- Кімната керування системою відеоспостереження центру тримання під вартою;
- Зона нагляду за системою відеоспостереження;
- Внутрішні приміщення камер (включаючи кімнати для тримання під вартою).
Система відеоспостереження може візуально охоплювати наступні зони, але з огляду на необхідність захисту законних привілеїв не повинна мати аудіозапис або аудіо-моніторинг:
- Кімнати, призначені для приватної юридичної консультації;
- Загальні кімнати для проведення допитів.
Система відеоспостереження, що охоплює зону стола офіцера центру тримання під вартою та кімнату, де знаходиться доказовий пристрій для аналізу дихання, повинна мати систему звукозапису. Система відеоспостереження в кімнаті для приватних юридичних консультацій не повинна мати систему звукозапису і має бути налаштована таким чином, щоб не було безпосередньо видно обличчя адвоката та затриманого.
Доступ до зображень
Правоохоронці повинні контролювати доступ до зображень, записаних системами відеоспостереження центрів тримання під вартою, для захисту прав та гідності людей та збереження цілісності доказів. Вироблена політика має забезпечити, що:
- Екрани для моніторингу зображень з камер в режимі реального часу розміщуються так, що їх не бачать ті, хто безпосередньо не бере участі в контролі за умовами тримання під вартою затриманих осіб;
- Максимально мінімізовано можливості для випадкового або ненавмисного перегляду зображення затриманими особами;
- Засоби для відтворення записаних зображень розміщуються в окремій зоні та експлуатуються лише кваліфікованим персоналом, і всі перегляди задокументовано;
- Зона нагляду за системою відеоспостереження сама повинна охоплюватись відеоспостереженням, а персоналу слід повідомити, що під час виконання певного службового обов'язку здійснюється відеозапис.
Монітори загальних зон можуть встановлюватись в будь-якому місці центру тримання під вартою та можуть бути корисним способом нагадування та заспокоєння затриманих та співробітників, що система відеоспостереження знаходиться в робочому стані.
Конфіденційність затриманої особи
2.3. Конфіденційність затриманої особи З міркувань конфіденційності система відеоспостереження не повинна охоплювати такі зони:
- Зону огляду приміщення для надання медичних консультаційних послуг (інші зони приміщення для надання медичних консультацій можуть мати встановлені системи відеоспостереження для забезпечення безпеки персоналу та затриманих);
- Приміщення для душових/приміщення для миття.
Туалетні приміщення не слід обладнувати системою відеоспостереження, якщо тільки для цього немає виняткових обставин, наприклад, занепокоєння стосовно безпеки затриманого. Якщо у всіх камерах є туалети, система відеоспостереження повинна бути розташована таким чином, щоб туалет не перебував у її діапазоні охоплення або зображення було піксельоване.
Запити затриманих щодо відключення відеоспостереження мають бути відхилені відповідно до пункту 3.11 Акту про поліцію та докази у кримінальних справах 1984 року (PACE), Кодекс C.
Пікселювання
Зображення зони туалету, що знаходиться безпосередньо в камері, повинно бути піксельовано на моніторі з міркувань конфіденційності. Правоохоронці повинні записувати повне зображення без пікселювання. Співробітники, що здійснюють моніторинг, повинні у разі необхідності здійснювати пікселювання з причин конфіденційності, а також мати можливість видалення пікселювання (перевіряється діями в системі), якщо на короткий період необхідно провести перевірку безпеки ув'язнених.
Пошук та зберігання зображень
Якщо зображення було перенесено на диск, касету або будь-який інший носій, правоохоронці повинні використовувати системи для його зберігання, придатні для перевірки. Всі системи є автономними та автоматично сповіщують персонал, коли система припиняє запис. Це необхідно для того, щоб забезпечити безперервний запис та відсутність прогалин у зберіганні відеоматеріалів.
Вилучення зображень
Якщо необхідно здійснити збереження, копіювання або вилучення матеріалів з технічного обладнання, правоохоронці повинні використовувати фахівців, які пройшли навчання та отримали дозвіл на проведення таких процедур. Це включає в себе виготовлення оригіналів і робочих копій матеріалу. Користування послугами фахівців запобігає потенційній втраті зображень та гарантує цілісність доказових матеріалів. Контактні дані кваліфікованого персоналу повинні бути доступними для співробітників центру тримання під вартою.
Інформаційні знаки наявності системи відеоспостереження
[https://assets.publishing.service.gov.uk/government/uploads/system/uploads/attachment_data/file/364707/PaceCodeC2014.pdf#page=18
Пункт 3.11 Кодексу C PACE] вимагає, щоб інформаційні знаки присутності систем
відеоспостереження розміщувались на видимих місцях в тих зонах центру тримання під вартою,
де розміщені системи відеоспостереження. Незважаючи на відсутність законодавчої вимоги
щодо розміщення інформаційних знаків в окремих камерах, обладнаних системою
відеоспостереження, найкращою є практика чіткого позначення поверхні стелі та дверей
кожної камери, в якій здійснюється відеоспостереження, за допомогою інформаційного знаку,
що вказує на те, що система відеоспостереження ввімкнена. DPA вимагає, щоб знаки були
розміщені належним чином, щоб відвідувачі та співробітники знали, що вони перетинають
зону, на яку поширюється дія системи відеоспостереження. Розмір та конкретне місце
розташування таких знаків не встановлюються, але їх має бути чітко видно, а написи на них
мають бути розбірливими.
Інформація, що має бути вказана на знаку
Згідно з Розділом 9.1 Кодексу практики Комісара у справах інформації щодо камер спостереження та персональної інформації, знаки повинні визначати мету встановлення системи, особу, яка є відповідальною за її функціонування, та контактну інформацію для скарг та пропозицій. Хоча це не зазначено в Кодексі, правоохоронці повинні передбачати встановлення знаків для тих осіб, котрі не можуть читати англійською мовою, або тих, хто має слабкий зір. Правоохоронці можуть використати таблички з зображенням або знаки з написами на декількох мовах або усне повідомлення необхідної інформації в таких випадках.