Чого у світі книг не було до вашої книги?
У юридичній літературі існує багато книг, у яких аналізується співмірність кримінального правопорушення й покарання. Тобто у фокусі взаємозалежності оцінки певного вчинку і співмірного («пропорційного») покарання за нього. Це доволі мейнстримова тема, яка навіть проникла в масову культуру. Навіть не юрист зможе назвати без будь-якої підготовки декілька книг, фільмів і серіалів, де аналізуються такі питання.
Інша справа — питання криміналізації. Тобто питання, чому певне діяння визначається як саме кримінальне правопорушення, а його вчинення передбачає настання кримінальної відповідальності. Адже остання — крайній і найбільш обтяжливий засіб обмеження прав і свобод людини. З огляду на це дивує невелика кількість дискусій (як професійних, так і загалом) щодо того, чому те чи інше діяння визначено кримінальним правопорушенням. Можливо, статус цивільного делікту чи адміністративного правопорушення більш підхожий.
Також багато діянь, які є кримінальними правопорушеннями згідно з КК України, інтуїтивно осяжні для широкого загалу. Тобто це ті кримінальні правопорушення, які на рівні суспільної моралі, релігії розуміються як злочини. Ті самі 10 заповідей: не вбий, не вкради — до прикладу. Водночас деякі діяння дискусійні й суперечливі, які в одних державах можуть бути кримінально караними, а в інших — ні. Наприклад, проституція, штучне переривання вагітності, азартні ігри тощо.
У чому головна цінність вашої книги?
Ця книга, власне, має на меті надати розуміння алгоритму визнання певного діяння кримінальним правопорушенням, тобто які питання законотворець повинен досліджувати, щоб криміналізувати певне діяння. Також книга може бути цікава тим, що в ній наведені аргументи за і проти криміналізації різних суперечливих діянь. Наприклад, яка аргументація використовується за і проти криміналізації штучного переривання вагітності на основі аналізу національної та іноземної юридичної літератури й судової практики. Маючи власну позицію щодо необхідності або неприйнятності криміналізації певних діянь, ви зможете ознайомитися з контраргументами. Це дозволить розширити своє бачення.
Коротко про зміст
Книга складається з трьох частин:
- перша — аналіз теоретичних питань кримінально-правової доктрини (можна пропускати не кримінально-правовим гікам);
- друга — дрібка філософії права й опис алгоритму реалізації принципу пропорційності в криміналізації діянь (читати всім!);
- третя — реалізація принципу пропорційності в криміналізації окремих діянь (публічного використання символіки «z», проституції, штучного переривання вагітності, одностатевих сексуальних зносин). Також на академії є розвідки щодо окремих аспектів реалізації принципу пропорційності в криміналізації евтаназії, пропаганди, мови ворожнечі (обирайте, що найбільш цікаво, і поринайте);
- додатки: таблиці, схеми, результати анкетувань (гортати всім!).
Книга бере початок із тези, що кримінальне право серед усіх галузей права — це галузь, яка пов’язана з найсуворішими обмеженнями реалізації прав і свобод людини. Для держави інструментами обмеження є як покарання (пеналізація), так і встановлення кримінально-правової заборони (криміналізація). Криміналізація — це ultima ratio (останнє) повноваження законотворця. Проте обмеження реалізації прав і свобод людини не може бути свавільним, а має підпорядковуватися певним раціональним засадам. Принципи права загалом і принцип пропорційності в криміналізації, зокрема, — ті раціональні засади, які встановлюють рамки використання державою обмежень прав і свобод людини, зокрема у вигляді криміналізації.
Держава, криміналізуючи певне діяння, повинна довести, що саме кримінально-правова заборона вчинення певного діяння під загрозою покарання є належною, необхідною й розумною і що інші, менш обтяжливі засоби — не застосовні. З іншого боку, держава під час криміналізації має враховувати й зважати на інтереси суспільства й держави, тобто публічні інтереси, і балансувати їх з інтересами приватними, тобто правами й свободами окремої людини.
Саме принцип пропорційності в криміналізації є своєрідним категоричним імперативом, який змушує законодавця обґрунтовувати:
- чому певне діяння має бути забороненим;
- чому необхідно встановити саме кримінальну відповідальність за порушення заборони;
- окреслити, чи обмежуються реалізація прав і свобод людини внаслідок встановлення цієї заборони і якщо так, то що виправдовує таке суворе обмеження.
Для кого ця книга?
Ця книга буде цікава насамперед для професійної правничої спільноти, оскільки її левова частка присвячена аналізу доктринальних дискусійних питань:
- як для дослідників права (загальнотеоретичні проблеми дослідження принципів кримінального права й пропорційності в кримінальному праві, зокрема доктринальні підходи до дефініції, стан дослідження, система та класифікація принципів, генеза принципу пропорційності, співвідношення з іншими поняттями, а також концептуальні підходи до розуміння змісту принципу пропорційності),
- так і практиків (алгоритм принципу пропорційності в криміналізації діянь і приклади реалізації принципу пропорційності в криміналізації окремих діянь).
Також ця книга може бути цікава людям, які цікавляться філософією, правом, політологією, адже в ній проаналізовано консеквенціональний і деонтологічний підходи до розуміння пропорційності, а також наведено приклади реалізації принципу пропорційності в криміналізації різних діянь з урахуванням різних філософських підходів:
- криміналізація публічного використання символіки «z»;
- криміналізація проституції;
- криміналізація штучного переривання вагітності;
- криміналізація одностатевих сексуальних зносин.
Окрім того, у додатках містяться результати анкетування (проведеного офлайн) щодо криміналізації різних діянь і згруповано наведені аргументи за і проти. Також подано візуальні схеми алгоритму принципу пропорційності в криміналізації діянь, матриці зацікавлених сторін у процесі криміналізації, співвідношення різних правових понять тощо.
Як виникла ідея написати цю книгу? Що стало поштовхом?
Поштовхом стали сумнів і допитливість. Сумнів у тому, що моє бачення підстав і розуміння пропорційного обмеження прав і свобод правильне. Допитливість — оскільки я подумала, що якщо я підтримую «А», а інша людина «Б», то які, власне, аргументи на користь «Б». Коли починаєш розбирати протилежні позиції на молекули, то розумієш: у кожній є раціональне зерно. Що важливо, так це те, щоб у процесі криміналізації законотворець наводив аргументи та пояснював їх так, щоб це було доступно широкому загалу (тобто всім людям, не лише юристам): чому саме визнання певного діяння як кримінального правопорушення пропорційне.
Як відбувався процес написання?
Перш ніж почати написання книги, я аналізувала доктринальні підходи до криміналізації, принципу пропорційності, філософські концепти правотворення, а також судову практику. Мені було цікаво дослідити, які існують підходи до питань кримінального правотворення в англо-американській і германській системі права. Тому левову частку часу зайняло дослідження й напрацювання наукової бази, а тоді її опрацювання й переклад. Також для опрацювання теми криміналізації окремих діянь я шукала юридичну літературу, прецедентну практику, у якій відстоювали протилежні позиції — за чи проти криміналізації, щоб зібрати якнайбільше аргументів, що використовуються на різних полюсах правової аргументації.
Яка частина була найскладніша в написанні?
Віднайдення праць онлайн чи офлайн, які стосуються криміналізації, реалізації принципу пропорційності, та їх опрацювання мовою оригіналу. Це все займало багато часу, попри те, що моя англійська — вільна. Багато сумнівів у своєму перекладі чи правильному інтерпретуванні прочитаного.
Коли мене зацікавили філософські підходи до криміналізації і я захотіла почитати праці Лона Фуллера, Джона Роулза, Рональда Дворкіна, то зрозуміла одне: критично не вистачає перекладів українською. Навіть не праць сучасників (до прикладу, Тревора Аллана чи Джозефа Раза), а хоча б праць, які дуже умовно можна назвати «новими», наприклад філософів ХХ століття. Адже у світі ці книги вже давно є «класикою» чи «конформістською» юридичною літературою.
Створення умов для вільного доступу до досліджень із права, філософії, політології має бути пріоритетом для того, щоб кожен міг ознайомитися з ними, а українська правова наукова спільнота не лише переосмислювала радянську спадщину, а й наздоганяла те, що розвивалося та існувало у вільному світі й мало було представлено в українських дослідженнях, у яких до 2014 року домінувала орієнтація на радянське / російське. Переклад українською й публікування цих праць видавництвами — критично важливі.
Як ви радите читати її?
Думаю, що варто читати частинами залежно від питання, у якому ви зацікавлені. Адже, до прикладу, розділ 1 — теоретичний і може бути цікавий дослідникам права, але юрист-практик чи не юрист знудиться. Хоча 1 розділ побудований довкола критики радянської доктрини права й трохи крові там є, тому може бути цікаво тим, хто шукає якогось хейту.
Щодо 2 і 3 розділу, то, думаю, їх буде цікаво читати самому й радити читати комусь, щоб потім палко дискутувати над релевантністю наведених аргументів і віднайденням власної позиції. Книга не дає однозначних відповідей, а запрошує до роздумів, дискусії й випробування різних позицій: об’єктивно й неупереджено (наскільки вам дозволяє це зробити виховання).
Кому точно не треба читати її? Кому вона точно не сподобається?
Людям, які бачать світ чорно-білим, не відкриті до дослідження альтернатив і навіть не допускають можливості впустити тінь сумніву у своє життя. Якщо коротко, то тим людям, які живуть усупереч тезі: be curious, not judgmental.
Чи важливий вам зворотний зв’язок?
Так, безумовно, адже зворотний зв’язок — це запорука руху вперед і розширення кола відомого в океані невідомого і власних упереджень. Якби не зворотний зв’язок моїх колег і друзів, які ґречно читали без перебільшення десятки версій цієї книги, то я впевнена, що вона була б тінню самої себе. Усі здобутки — спільне звершення, усі хиби — залишаю собі.
Чи буде продовження?
Так. Тільки швидше не продовження, а оновлене амплуа для нової цільової аудиторії. Є ідея зробити із цієї авторської наукової праці нонфікшн для загальної аудиторії з наявними й новими прикладами аргументування за і проти криміналізації різних діянь. Мені здається, це дозволить ввести в дискусію про доцільність криміналізації певних діянь і законотворення ширше коло осіб, надалі залучати їх до активної участі в обговоренні нових законопроєктів. Хтозна, можливо, не лише правник буде вмотивований зайти на сайт Верховної Ради України. Але поживемо — побачимо!