Пригадайте приказку. Двоє возили у візку каміння. Їх запитали: «Що ви робите?» Перший відповів: «Я вожу каміння». Другий відповів: «Я будую храм». Ми — ті, хто будує нову правову реальність щодо злочинів, які стосуються пропаганди. Зараз нова ера — ера використання величезної кількості віртуальних засобів і маніпуляцій. Попередній правовий досвід не охоплює 80 % того, що є суспільно небезпечним. Тому це наше завдання — дати новий розвиток у практиці притягнення до відповідальності пропагандистів, задати нові стандарти, на які будуть орієнтуватися й інші країни, які стикаються й будуть стикатися під час збройних конфліктів зі зброєю, що розповсюджується через екрани смартфонів, телевізорів, за допомогою радіо, відеоігор, музики тощо. До процесу правотворення необхідно ставитися відповідально та далекоглядно. І важливо балансувати між новаціями, брати до уваги те, що світ пропаганди дуже змінився із часів Нюрнберга та Руанди, з одного боку, а з іншого — не «вигадувати своє право», а чітко та якісно аргументувати нові ідеї на основі фундаментальних принципів, закладених історичним досвідом.
До посібника «Заклики до геноциду: притягнення пропагандистів до відповідальності» у світі книг не було…
Темі закликів до геноциду загалом приділяється небагато уваги не тільки в Україні, але й на міжнародному рівні. Ця книга — перший ресурс, який поєднує збірник джерел міжнародного права, які стосуються теми закликів до геноциду, і практичні рекомендації щодо їх застосування в контексті української правової системи. Оскільки члени авторського колективу — юристи-практики, ми змалювали реальні проблеми, які існують в українському правовому полі стосовно кваліфікації цієї категорії злочинів, і запропонували максимально реалістичні рішення відповідно до міжнародних стандартів. Матеріал подано досить унікально: це інтерактивний посібник, у якому поєднані текстовий і відеоформати, щоб ним було і зручно, і цікаво користуватися. За QR-кодами (якщо читач працює з паперовим форматом) або вебпосиланнями (у випадку електронної версії) можна перейти до відеозаписів.
Ми прагнули, щоб посібник містив саме практичний матеріал, і водночас хотіли порушити питання «для роздумів», які не мають однозначного рішення, розповісти більш детально про певні елементи злочину або важливі правові прецеденти. Окремі посилання надані для демонстрації безпосередніх прикладів російської пропаганди з рекомендаціями щодо правової кваліфікації таких висловлювань.
Ця книга для…
Посібник написаний насамперед для працівників органів правопорядку. Однак до нас зверталися й колеги з громадських організацій, і журналісти, і науковці, і представники інших секторів, які працюють із питаннями, пов’язаними з пропагандою. Кажуть, що матеріал дуже корисний.
Поштовхом для написання посібника стало…
Ідея створення такого матеріалу з’явилася під час роботи з українськими органами правопорядку. Мене часто просять перекласти й прокоментувати міжнародну практику, яка стосується воєнних злочинів і геноциду, і час від часу я готую документи з уривками з міжнародно-правових прецедентів. Складність у роботі з прецедентним правом полягає насамперед у тому, що вся практика викладена англійською або французькою мовами. Гугл-перекладача недостатньо, оскільки багато концептів і термінів походять із системи загального права і відповідно не тотожні термінології систем континентального права, до якої належить Україна.
Свою третю освіту я здобула саме у сфері міжнародного кримінального права за кордоном і вже мала певний досвід роботи з прецедентним правом, що дозволило мені оцінити складнощі стику двох правових систем і підходів. Також на певний час я поїхала до Камбоджі, щоб заглибитися у вивчення правової практики, яка стосується геноциду. У Камбоджі було створено гібридний трибунал, який працював із найтяжчими міжнародними злочинами, у тому числі з геноцидом, учиненим режимом Червоних кхмерів в 1970-х роках. До того ж вдалося потрапити на останнє слухання (через майже 50 років після вчинення масових звірств!) справи Кьо Сампана, який виконував обов’язки глави держави Камбоджі й був одним із найвпливовіших чиновників режиму.
Мені хотілося дослідити тему геноциду більш глибоко, окрім як через правову призму, подивитися, як країна справлялася з наслідками звірств, поспілкуватися зі свідками тих страшних подій. Станом на вересень 2023 року я сформувала таблицю на більш ніж 600 сторінок з уривками із прецедентного права, підготовчих робіт до Конвенції проти геноциду, резолюцій ООН, академічних робіт тощо. Я вирішила, що цей досвід може бути корисним для наших правоохоронців, і звернулася до Міжнародного фонду «Відродження», який підтримав ідею проєкту. Потім запросила до команди Грегорі Гордона — відомого юриста-міжнародника та професора з понад 20-річним досвідом роботи зі злочинами, які стосуються пропаганди, а також Дмитра Птащенка — науковця та викладача кримінального права Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Мене також дуже надихнула співпраця протягом останніх років з Андрієм Бесєдіним — одним із найкращих перекладачів, з яким ми постійно дискутуємо щодо застосування правильної термінології при роботі з перекладами. Так було сформовано колектив. І робота пішла.
Процес написання книги був…
Ми втрьох склали план. Десь місяць просувалися від ідеї перекладу моєї таблиці до написання чогось більш-менш схожого на навчально-практичний посібник. Далі я займалася написанням самого матеріалу. Там, де були питання, які стосувалися міжнародного права, консультувалася з Грегорі, а де національного — з Дмитром. Потім, коли частина тексту вже була написана, Андрій почав працювати над перекладами.
Було декілька складних моментів. По-перше, непростими виявилися ті частини, де міжнародне й національне право розходяться. Завдяки тісній співпраці з нашими органами правопорядку розумію, що існують певні ліміти, окреслені нашим законодавством, навіть якщо це результат простої помилки або недостатньої уваги законодавця. З одного боку, хотілося дати «правильні» рішення, але, з іншого, розумієш, що вони не будуть застосовуватися на практиці, бо «це не передбачено нашим Кримінальним кодексом».
Також складно було не піти занадто «в академію», а навпаки — максимально спрощувати матеріал. Ну й наостанок, складно було утриматися від спокуси перетворити посібник на історію Руанди та Дарфуру. Грегорі працював у Трибуналі щодо Руанди над справою «Радіо тисячі пагорбів», і тільки його історії про досвід роботи із цим кейсом вартують окремої книги. Мрію відкрити практику та історію країн Африки для українських правників, адже ми дуже недооцінюємо африканський досвід, який, зокрема, у тому, що стосується права збройних конфліктів, може нас багато чого навчити.
Цю книгу треба читати в умовах…
Я б радила братися за книгу на свіжу голову, адже вона містить багато прецедентної практики, і для її прочитання важлива концентрація. Вона має певну структуру: ми спробували зробити її в такому форматі, щоб читати було легко. Матеріал подано максимально схематично. Більш складні, спірні питання винесено у відеотренінг. Також книга має виноски з фактами з історії окремих держав і збройних конфліктів.
Книгу точно не треба читати тим, хто…
Книга написана «юридичною» мовою, в основу покладено правовий підхід. Усім, хто бачить реальність із протестного «міжнародне право все одно не працює», а також «та де ця Руанда, у нас взагалі все по-іншому», матеріал цікавим не буде.
«Заклики до геноциду: притягнення пропагандистів до відповідальності» відрізняється від інших книг на схожі теми…
По-перше, на українському книжковому ринку дуже мало практичної літератури, яка стосується міжнародного права. Ми прагнули створити саме посібник-помічник, щоб він був під рукою, коли потрібно визначити кваліфікацію злочину й підготувати підозру. Для прочитання складних і сповнених теоретичних конструктів робіт у правоохоронців часто немає часу. До того ж ми спробували надати максимально реалістичні пропозиції щодо кваліфікації злочинів, не вдаючись ані до ілюзій, що міжнародне право ідеальне, ані до мрій, що українське правозастосування зможе враз переступити через застарілі правові традиції або недоліки кримінального законодавства. Текст написаний простою (наскільки це можливо) юридичною мовою, усе максимально лаконічно.
По-друге, завдяки видавництву «Юрінком Інтер» посібник зверстано інтерактивно й дуже красиво, ним легко й комфортно користуватися. Наша мета полягала в тому, щоб провести читача від базових стандартів свободи слова до конкретних рекомендацій щодо кваліфікації, зробити дорогу цікавою та розвиваючою. Завдяки комплексному підходу та чудовій команді, здається, усе вдалося.
Чого автори очікують від читачок і читачів?
Дуже потрібний зворотний зв’язок. Для мене це перший досвід написання такого матеріалу і, звичайно, дуже хвилюючий. Особливо цікавий відгук від правоохоронців про те, наскільки вдасться імплементувати ідеї, викладені в посібнику, на практиці.
Чи чекати продовження?
Сподіваюся, нам сподобалося працювати у форматі компіляції прецедентної практики з наданням коментарів, релевантних для українського законодавства, і поєднанням цікавих історичних фактів та відеовставок. Є запит на посібник про окремі аспекти злочину геноциду. Ще одна поки що мрія — створити матеріал, напевно, більш художній, про те, як переживають збройні конфлікти держави Африки та які уроки з їхнього правового досвіду, у тому числі механізмів перехідного правосуддя, може винести для себе Україна.
Історія знає багато помилок у правозастосуванні під час і після збройних конфліктів, таких як дотримання політичних інтересів, пошук простих і швидких рішень, відсутність стратегій пріоритезації, неправильний розподіл ресурсів, переоцінка міжнародних механізмів тощо. Зважаючи на те, що масштабність нашої війни неможливо навіть оцінити, ми маємо знати ці помилки, глибоко вивчати досвід інших країн і не недооцінювати свою роль у творенні міжнародного права. І ця книга — чудовий інструмент для того, щоб про цей досвід розповісти.