Реагування на правопорушення в системі Custody Records Великобританії

Поліціювання Розслідування Судовий Розгляд Інші юрисдикції Публічне обвинувачення Кримінальний закон Corrections Професійні стандарти Управління Штучний інтелект

Спецпроекти

Процесуальне інтерв'ю Custody Records JustTalk в умовах війни Пріт Барара українською

Про нас Редакційна політика Політика конфіденційності Умови передруку

Авторам

Реагування на правопорушення в системі Custody Records Великобританії

Ця стаття стосується міжнародних практик у системі Custody Records.

Усі співробітники, які викликаються на місце вчинення правопорушення, повинні спершу оцінити можливі ризики, пов’язані з конкретною ситуацією. Те, скільки часу вони матимуть для проведення такої оцінки, залежатиме від конкретної ситуації. У будь-якому випадку, керівництво з приводу правової і моральної оцінки ситуації можна отримати, звернувшись до Національної моделі прийняття рішень (NDM).

12 серпня, 2020

492

Реагування на правопорушення в системі Custody Records Великобританії

При реагуванні на скоєне правопорушення оцінка ризику має починатися зі збору наявної інформації, який проводиться на шляху до місця події. Інформацію з місця події можна отримати від оператора, який обробляв виклик, та/або зі звітів інших співробітників правоохоронних органів. Попереднє оперативне планування має включати в себе детальну оцінку ризиків, а також оперативну стратегію, яка враховує ризики, пов’язані з особливостями ключових підозрюваних. Див. розділ “оперативне планування” Не обов’язково одразу робити письмову оцінку динамічних ризиків та вразливості. Тим не менш, інформація щодо факторів вразливості особи на момент її затримання (або на момент прийому до центру тримання під вартою у відповідності до статті 136 Акту про психічне здоров’я 1983 року) може бути корисною для встановлення медичних діагнозів та управління ризиками. За можливості, співробітники мають одразу занотовувати і передавати таку інформацію персоналу швидкої допомоги, медичним фахівцям та/або співробітникам поліції у центрах тримання під вартою.

Оцінка вразливості

Оцінка вразливості повинна враховувати зовнішній вигляд і поведінку затриманого, будь-які ознаки хвороби або травм, стиль та рівень спілкування, спільну інформацію з усіх джерел, а також умови і обставини, в яких така інформація була отримана. Для поліцейських служб може бути корисним розробити керівництво з оцінки вразливості для підготовки у прийнятті рішень та забезпечення особистої безпеки. Наприклад, Університет Центрального Ланкаширу (UCLAN) проводив роботу з поліцією Ланкаширу та Центральною поліцейською службою спрямовану на розробку і впровадження простої, динамічної та послідовної системи оцінки вразливості (VAF), яка використовується разом з Національною моделлю прийняття рішень.

Оцінка ризиків при початковому реагуванні на випадок правопорушення

При початковій оцінці ризиків потрібно враховувати:

інформацію, про те, що сталося, або вважається, що сталося;
кількість осіб, які беруть або можуть взяти участь у події — див. розділ “Оцінка стану затриманого”;
інформацію про згаданих осіб, включаючи усю інформацію, застереження або характеристики, які містяться у базах даних поліцейської служби та/або управління;
можливі або наявні ризики, пов’язані з місцевістю, в якій відбуваються події;
інформацію про зберігання або доступ до зброї у найближчій місцевості;
особливості спільноти, яка проживає у цій місцевості.

Відповідний підхід до виконання поліцейських повноважень та процес прийняття рішень

Управління конфліктами

Хоча законодавство напряму не містить вимоги до офіцерів щодо попередження правопорушника, але, за можливості, їм рекомендується розглянути питання щодо того, щоб зробити його. При попередженні можна виникнути необхідність арешту. У випадку, якщо особа прислухається до такого попередження, це може допомогти уникнути необхідності арешту, але якщо особа проігнорує його, воно підтвердить таку необхідність. Воно також може допомогти встановити свідому поведінку особи чи її намір вчинити правопорушення, або спростувати запевнення у тому, що поведінка особи була розумною, якщо це було не так. При оцінці ризиків та прийнятті рішень слід керуватися положеннями Національної моделі прийняття рішень.

Правомірний арешт

У відповідності до Акту про поліцію і докази у кримінальних справах 1984 року (PACE), правомірний арешт констеблем поліції передбачає дві складові:

особиста участь особи у вчиненні кримінального правопорушення, спроба або підозра щодо вчинення такої дії;
наявність розумних підстав вважати арешт такої особи необхідним.

Офіцери повинні завжди розглядати питання щодо доцільності арешту згідно зі статтею 24 PACE та його необхідності відповідно до пункту 2.9 Кодексу G PACE.

Звільнення з-під арешту

У випадку, якщо з’являється інформація, що підозрюваний не несе відповідальності за правопорушення, за яке його було заарештовано, або підстави для його арешту перестали існувати в результаті інших обставин, офіцер поліції має його звільнити. Якщо процедура звільнення відбувається у поліцейській дільниці, то така особа спершу має бути оглянута офіцером з нагляду над затриманими.

Направлення затриманої особи до лікарні

Затриману особу необхідно транспортувати безпосередньо до лікарні, якщо вона:

проявляє будь-які ознаки ушкодження голови;
перебуває у несвідомому стані або втрачала свідомість до того;
зазнала серйозної травми;
перебуває у стані алкогольного сп’яніння, а найближчі спеціалізовані лікувальні центри не доступні;
підозрюється у тому, що проковтнула чи проносить з собою наркотики;
підозрюється у передозуванні наркотиками;
перебуває у будь-якому іншому медичному стані, який вимагає негайної допомоги;
перебуває у будь-якому стані, при якому, на думку офіцерів, які проводять арешт чи транспортування, відповідна медична допомога має бути надана до прийому такої особи у центр тримання під вартою.

За можливості, медичні працівники, які оцінюють стан затриманих, повинні схвалити і підписати медичний висновок щодо затриманого до того, як він залишить центр тримання під вартою або лікарню. Така процедура дозволить іншим медичним працівникам надавати свою допомогу затриманим з урахуванням індивідуальних ризиків їх безпеці. У разі, якщо особа перебуває під охороною у відповідності до статті 136 Акту про психічне здоров’я 1983 року, вона повинна бути транспортована безпосередньо до лікарні як до безпечного місця. Використовувати поліцейські дільниці як безпечні місця слід тільки у виняткових випадках. Офіцери мають заповнити форми, передбачені статтею 136 та передати їх співробітникам лікарні. Також вони повинні надати медичним працівникам усю необхідну інформацію, включаючи деталі перебування особи у поліцейській дільниці.

Звільнення під підписку про явку до прийому у центр тримання під вартою

Співробітники повинні надавати звільнення під підписку про явку розумно, враховуючи характер правопорушення, потерпілого, обставини підозрюваного і потреби розслідування. Співробітники повинні враховувати наслідки надання звільнення під підписку про явку. Так, вразливі особи у такому випадку можуть бути позбавлені можливості отримати такий же рівень оперативного захисту і допомоги як у поліцейській дільниці. Адекватним вирішенням такої ситуації може бути призначення відповідного опікуна. Правові норми щодо звільнення з призначенням запобіжного заходу до винесення офіційних обвинувачень змінились, відповідні нові положення були додані до PACE. Для отримання повної інформації про відповідні поправки див. Акт про поліцію і злочинність 2017 року. Нові положення застосовуються до усіх випадків арешту, проведених після 3 квітня 2017 року. Вони стосуються і звільнення з призначенням запобіжного заходу або під підписку про явку до прийому у центр тримання під вартою. При розгляді питання про звільнення з призначенням запобіжного заходу до винесення обвинувачень наразі в основному застосовується принцип, згідно згідно з яким у більшості випадків підозрювані можуть бути звільнені без застосування запобіжного заходу. У випадках, коли особа може бути звільнена до прибуття до центру тримання під вартою поліції (стаття 30А PACE), також застосовується принцип звільнення з-під арешту без застосування запобіжного заходу, якщо тільки:

офіцер, який санкціонує звільнення, не вважає це необхідним і відповідним заходом; і
інспектор або вище керівництво не приймають рішення про звільнення із застосуванням запобіжного заходу після розгляду відповідних заяв арештанта.

Центри лікування алкогольної залежності

Стаття 34 Акту про кримінальне судочинство 1972 року надає офіцерам поліції повноваження відвести арештовану особу до центру лікування алкогольної залежності, якщо вона була арештована за перебування у стані алкогольного сп’яніння або порушення громадського правопорядку у такому стані. На час перебування у такому центрі особа вважається правомірно затриманою.

затримання custody records

Схожі статті

Custody Records / JustTalk World. Епізод 2

Керівник Департаменту Офісу Генерального прокурора про Custody Records

Як система Custody Records допомагає слідству та захищає права затриманих осіб на прикладі судової справи ЕСПЛ "Вергельський проти України"