ЩО НАСПРАВДІ ВІДБУВАЄТЬСЯ В КРИМІНАЛЬНІЙ ЮСТИЦІЇ?

Поліціювання Розслідування Судовий Розгляд Інші юрисдикції Публічне обвинувачення Кримінальний закон Corrections Професійні стандарти Управління Штучний інтелект

Спецпроекти

Процесуальне інтерв'ю Custody Records JustTalk в умовах війни Пріт Барара українською

Про нас Редакційна політика Політика конфіденційності Умови передруку

Авторам

ЩО НАСПРАВДІ ВІДБУВАЄТЬСЯ В КРИМІНАЛЬНІЙ ЮСТИЦІЇ?

Дослідження офіційної статистики у форматі Data Science дозволяє зробити висновки про процеси, які відбуваються в кримінальній юстиції. Так, дані свідчать про те, що в Україні з 2013 по 2020 рік спостерігалося зменшення кількості облікованих проваджень і засуджених осіб, а також суворості призначених покарань. Чи справді це так?

Микола Карчевський

9 лютого, 2022

998

ЩО НАСПРАВДІ ВІДБУВАЄТЬСЯ В КРИМІНАЛЬНІЙ ЮСТИЦІЇ?

Запропонований матеріал є узагальнюючим оглядом дослідження "Протидія злочинності в Україні у 2013-2020 рр.", проведеного за підтримки та у межах співпраці з Координатором проєктів ОБСЄ в Україні.
З повним текстом дослідження можна ознайомитися за посиланням.

Можна припустити, що такий стан речей свідчить про стійке зростання ефективності національного кримінально-правового регулювання. Менш суворі покарання забезпечують більш результативну протидію злочинності. Є підстави прогнозувати подальше стабільне зменшення злочинності. Але давайте розглянемо кілька прикладів.

Перший. Кількість облікованих проваджень щодо кримінальних правопорушень, передбачених Розділом XIIІ Особливої частини Кримінального кодексу України, з 2014 по 2016 рік зменшилася з 30 до 23 тисяч, а з 2017 по 2020 роки становила майже 28, 29 тисяч (мал. 1, 2). Подібну динаміку повторює і кількість засуджених осіб: з 2014 по 2016 рік зменшилася з 14 до 9 тисяч, а з 2017 року тримається на середньому рівні – майже 10 тисяч.

Малюнок 1. Кількість облікових проваджень за розділами Особливої частини Кримінального кодексу

Малюнок 2. Кримінальні правопорушення у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та інші кримінальні правопорушення проти здоров'я населення. Розділ XIII Особливої частини Кримінального кодексу

Видається, що такі коливання пов’язані радше з процесами реформування підрозділів Національної поліції щодо протидії незаконному обігу наркотиків, а загальне падіння показників обліку й засудження не свідчить про те, що відповідна соціальна проблема набула меншої гостроти. Це підтверджує й динаміка засудження за кримінальні правопорушення, передбачені статтями 307 та 309 Кримінального кодексу України. У 2014 році за незаконні дії, пов’язані зі збутом наркотиків, було засуджено 2 271 особу, а за подібні дії, але непов’язані зі збутом, – 9 197 осіб (мал. 3, 4).

Малюнок 3. Структура судових рішень. Незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів без мети збуту, ст. 309 Кримінального кодексу

Малюнок 4. Структура судових рішень. Незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання чи збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів, ст.307 Кримінального кодексу

У 2020 році відповідні показники становили 8 450 та 559 осіб. Тобто якщо у 2014 році на один розглянутий у суді факт збуту наркотиків припадало чотири факти незаконних дій, непов’язаних зі збутом, то у 2020 році відповідне співвідношення становило 1 до 15. Зрозуміло, що засудження за збут наркотичних засобів потребує якісно іншого рівня складності досудового розслідування та судового розгляду. Таким чином, можемо визнати, що динаміка протидії другій за поширеністю групі кримінальних правопорушень свідчить радше про недостатню реалізацію публічного інтересу в належній кримінальній юстиції, ніж про зниження рівня відповідної злочинності.

Другий. Протидія кримінальним правопорушенням у сфері службової діяльності.

Встановлено, що протягом досліджуваного періоду суттєво змінилася структура засуджених осіб за кримінально-правовою кваліфікацією. Якщо до 2018 року більшість осіб засуджували за отримання неправомірної вигоди, то з 2018 року – за пропозицію неправомірної вигоди. Абсолютні значення ще більш промовисті: у 2014 році за отримання неправомірної вигоди засуджено 445 осіб, за пропозицію – 106; у 2020 році за отримання неправомірної вигоди засуджено 81 особу, за пропозицію – 598. Процес був поступовим, тенденції зменшення / збільшення кількості засуджених осіб простежувалися протягом усього досліджуваного періоду. Постають питання: чи означає це, що головною проблемою протидії корупції в Україні стала пропозиція неправомірної вигоди і чи відповідає офіційна статистика реальній соціальній ситуації?

Третій. Соціальна проблема кримінально-правового регулювання у сфері безпеки дорожнього руху. За даними Національної поліції, з 2017 року в ДТП гине майже дев’ять-десять осіб щодня. За даними Державної судової адміністрації України, за аналогічний період зменшилася кількість засуджених осіб із 2 300 до 1 721 і зросла кількість закритих справ із 1 772 до 2 191. Виникає непросте питання: зафіксована зміна тактики кримінально-правового забезпечення безпеки дорожнього руху – це соціальний тренд, що свідчить про більшу схильність потерпілих у ДТП до примирення, чи статистика фіксує зростання непрофесійності досудового розслідування та впливу неформальних практик під час судового розгляду?

Отже, на противагу початковому висновку про загалом позитивну оцінку тенденцій і прогноз протидії злочинності, можна сформулювати й такі результати дослідження: через відсутність конструктивної професійної комунікації органів правопорядку, прокуратури та судів публічний інтерес у належному функціонуванні системи кримінальної юстиції не реалізовується повністю. Непрофесійні дії під час обліку кримінальних проваджень, досудового розслідування та судового розгляду істотно зменшують ефективність протидії злочинності. Розповсюдження непрофесійних дій створює широке корупційне поле, критично збільшуючи можливість уникнення покарання. Є підстави прогнозувати падіння рівня суспільної довіри до соціальних інститутів, які забезпечують дотримання законів і, як наслідок, зростання злочинності.

На наше переконання, реальний стан справ почасти передають як перша, так і друга гіпотези. Справді, з одного боку, спостерігається певне зменшення рівня злочинності, проте з іншого – існують згадані вище негативні процеси у сфері кримінальної юстиції. Мінімізація ризику їх розвитку, окрім традиційних заходів (законодавчих, організаційних, адміністративних, технічних, інфраструктурних тощо), передбачає передусім зміну фокусу професійної комунікації, що має бути скерована не на пошук «слабких ланок», а ефективну реалізацію публічного інтересу належного функціонування кримінальної юстиції.

Повний текст дослідження "Протидія злочинності в Україні у 2013-2020 рр." можна прочитати за посиланням.

кримінальна статистика

Схожі статті

1% виправданих в Україні та США: чому важливо правильно тлумачити дані кримінальної статистики?

Вбивчий 2020-й в США: чому зростає кількість убивств і в чому причина?