Україна бореться не лише із зовнішньою агресією, а й з внутрішніми викликами, що стосуються основ нашої державності. Одним із таких викликів стала спроба послабити антикорупційну інфраструктуру країни. Саме цим, по суті, є скандальний, поспіхом ухвалений та підписаний Президентом Закон № 4555-IX.
Цей документ, ухвалений 22 липня 2025 року, викликав значний резонанс, оскільки, на думку багатьох експертів, він ліквідує незалежність НАБУ та САП та закладає інші ризики повʼязані з функціонуванням системи кримінальної юстиції. А досягається це шляхом посилення ролі Генерального прокурора, скасовуючи запобіжники від необґрунтованого втручання у розслідування топкорупційних справ. До того ж, крім антикорупційних кримінальних проваджень, він також обмежує процесуальну незалежність всіх прокурорів.
У межах рубрики JustTalk Context проаналізували цей Закон разом із:
- Євгеном Крапивіним, керівником напряму «Правопорядок» у Лабораторії законодавчих ініціатив
- Альоною Луньовою, адвокаційною директоркою Центру прав людини ZMINA
- Максимом Єлігулашвілі, експертом Аналітичної групи «Толк»
Обговорили:
- Послаблення антикорупційних інституцій НАБУ та САП.
- Розширення повноважень Генерального прокурора.
- Вплив на незалежність прокурора та його можливість ухвалювати самостійні процесуальні рішення.
- Порушення принципу пропорційності втручання у права та свободи особи (через унормування практики невідкладних обшуків без ухвали слідчого судді).
- Потенційні кроки, які можуть відкотити наслідки дій останніх місяців по тиску на антикорінфраструктуру, зокрема новий законопроєкт Президента № 13533.
- «Феномен російського сліду» та його небезпечні ризики для державної політики реінтеграції.
