ТЕРОРИЗМ І ЗБРОЙНИЙ КОНФЛІКТ: РОЗМЕЖУВАННЯ ПРАВОВИХ ДЕФІНІЦІЙ

Поліціювання Розслідування Судовий Розгляд Інші юрисдикції Публічне обвинувачення Кримінальний закон Corrections Професійні стандарти Управління Штучний інтелект

Спецпроекти

Процесуальне інтерв'ю Custody Records JustTalk в умовах війни Пріт Барара українською

Про нас Редакційна політика Політика конфіденційності Умови передруку

Авторам

ТЕРОРИЗМ І ЗБРОЙНИЙ КОНФЛІКТ: РОЗМЕЖУВАННЯ ПРАВОВИХ ДЕФІНІЦІЙ

Війна в Україні має дещо інших характер, ніж більшість війн останнього часу. Вона стирає відмінність між такими поняттями, як тероризм, державний тероризм і збройний конфлікт.

30 November, 2022

1062

ТЕРОРИЗМ І ЗБРОЙНИЙ КОНФЛІКТ: РОЗМЕЖУВАННЯ ПРАВОВИХ ДЕФІНІЦІЙ

Досвід України, на жаль, робить великий внесок у роз’яснення та інтерпретацію як звичаєвого, так і договірного міжнародного гуманітарного права.

До 24 лютого 2022 року наша держава протягом восьми років не могла чітко визначитися та відповісти на питання: тероризм чи збройний конфлікт; заручники чи військовополонені. Але відповідь важлива, бо від неї залежить, які підходи будуть застосовуватися.

У новому епізоді JustTalk_Context Олена Бальжик, суддя Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області, допомогла чітко розмежувати ці поняття та розповіла, які чинники впливають на кваліфікацію. Відеозапис ефіру доступний за посиланням.

У квітні 2014 року у зв’язку із заворушеннями на певних територіях Донецької та Луганської областей було запроваджено режим антитерористичної операції, який через чотири роки замінили на операцію об’єднаних сил. Цей правовий режим почав розцінюватися як певна кваліфікація подій. Тобто фактично наслідки подій на сході в межах кримінальних проваджень кваліфікувалися як терористична діяльність. Ця позиція підтримувалася не лише на національному рівні, а й міжнародному.

У 2015 році Україна звернулася із заявою про визнання юрисдикції Міжнародного кримінального суду, у якій зазначила, що представники терористичних організацій самопроголошених «ЛНР» і «ДНР» вчиняють злочини проти людяності та воєнні злочини.

У 2017 році Україна звернулася до Міжнародного суду ООН із заявою про те, що Російська Федерація порушує Конвенцію про боротьбу з фінансуванням тероризму. У заяві Україна зазначила, що РФ фінансує, постачає зброю, навчає представників терористичних організацій «ЛНР» і «ДНР» нападів на цивільне населення.

Коли антитерористична операція почала розгортатися і були затримані перші представники «ЛНР» і «ДНР», їхні дії кваліфікували в межах кримінальних проваджень за ст. 258 Кримінального кодексу України як терористична діяльність і ст. 258-3 — як участь у терористичних організаціях.

За попередньою оцінкою Офісу прокурора Міжнародного кримінального суду, на сході України відбувався змішаний збройний конфлікт, тобто одночасно існував міжнародний збройний конфлікт і неміжнародний. Попри напрацювання практики з питань порушення законів і звичаїв війни, усе ж таки в кримінальних провадженнях залишалася кваліфікація терористичної діяльності й участі в терористичних організаціях.

ОСОБЛИВОСТІ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ТЕРОРИЗМУ ТА ЗБРОЙНОГО КОНФЛІКТУ

Тероризм і збройний конфлікт — це невзаємопов’язані поняття з різних сфер регулювання.

У випадку збройного конфлікту будуть застосовуються норми міжнародного гуманітарного права та міжнародного кримінального права. У деяких випадках убивства або руйнування об’єктів (комбатантів або військових об’єктів) не є злочинами, якщо дотримані принципи пропорційності та інші принципи міжнародного гуманітарного права, тому що воно виділяє як законні, так і незаконні об’єкти нападу.

У випадку тероризму застосовується національне законодавство про боротьбу з тероризмом, а також міжнародне право прав людини. На рівні міжнародного права тероризм розглядався по-різному, насамперед крізь призму актів, які можуть бути вчинені. Загалом налічується близько 19 універсальних механізмів. Це протоколи, конвенції, які містять перелік цих актів, резолюції Ради Безпеки ООН, стратегії Генеральної Асамблеї ООН щодо боротьби з тероризмом, але більшість з цих нормативно-правових актів виключають їх застосування в умовах збройного конфлікту. Лише деякі, наприклад Конвенція про боротьбу з фінансуванням тероризму, допускають одночасне застосування з нормами міжнародного гуманітарного права.

ЧИННИКИ, ЯКІ ПРИЗВОДЯТЬ ДО ЗМІШУВАННЯ ПРАВОВОЇ КВАЛІФІКАЦІЇ ДІЯНЬ ТЕРОРИЗМУ ТА ЗБРОЙНОГО КОНФЛІКТУ

У світовій практиці часто порівнюють умови існування неміжнародного збройного конфлікту з тероризмом.

Якщо говорити про міжнародний збройний конфлікт, то протистояння відбувається між двома державами, участь у ньому беруть збройні групи, і їхні дії та акти насилля регламентуються нормами міжнародного гуманітарного права, оскільки здебільшого простежується чіткий зв’язок з певною державою. Якщо такий зв’язок неможливо простежити, то може йти мова про виокремлення неміжнародного збройного конфлікту. Саме участь збройних груп у неміжнародному збройному конфлікті може порівнюватися з терористичними організаціями, оскільки вони так само не мають статусу комбатантів (лише якщо держава-агресор не визнає їх частиною своїх збройних сил).

На відміну від терористичних організацій, застосування насилля сторонами неміжнародного збройного конфлікту регламентується як договірним міжнародним гуманітарним правом, так і звичаєвим.

Під час збройного конфлікту можуть розв’язуватися політичні питання, зміни територій, створюватися небезпека суспільству через акти насилля, тому дуже важко розмежувати збройний конфлікт, терористичну організацію та їхні сторони.

Важливий чинник, який призводить до змішування кваліфікації, — об’єкт посягання. І при збройному конфлікті, і при тероризмі посягання здійснюється на безпеку суспільства певної держави та міжнародної спільноти. Але потрібно дивитися на контекст: чи впливає на вчинення злочину наявність збройного конфлікту, чи зумовлено застосування сили певними політичними мотивами. Важливо відзначити, що в обох випадках безпосереднім об’єктом посягання є населення, яке не бере участі в бойових діях.

Сама суть тероризму та збройного конфлікту полягає не лише у вчиненні актів насилля, а й поширенні страху понад звичайний рівень. Говорячи про це почуття, міжнародне гуманітарне право використовує такий термін, як терор, і він не тотожний тероризму як явищу.

ПРО ВИЗНАЧЕННЯ УМОВ НЕМІЖНАРОДНОГО ЗБРОЙНОГО КОНФЛІКТУ

Законодавство деяких країн говорить, що саме інтенсивність, характер і ступінь організації збройних формувань дозволяють оцінювати певну ситуацію як збройний конфлікт, а не терористичну діяльність.

Наприклад, військове керівництво Великої Британії зазначає, що застосування сили всередині держави не може регламентуватися нормами міжнародного гуманітарного права, якщо діяльність злочинних або терористичних організацій не досягне порогу неміжнародного збройного конфлікту.

Нагадаємо, що неміжнародний збройний конфлікт — це тривале збройне протистояння між державою та неурядовими збройними групами або між такими групами.

Міжнародний кримінальний трибунал щодо колишньої Югославії у рішенні Харадіная уточнив, що в цьому випадку тривалість стосується не часу, а інтенсивності протистояння. Апеляційна палата навела критерії, які варто враховувати при визначенні порогу досягнення неміжнародного збройного конфлікту. Серед них — характер, інтенсивність протистояння, тривалість, тип зброї, кількість людей і тип сил, які беруть участь у збройному протистоянні, кількість жертв, розмір шкоди, кількість осіб, які були змушені покинути зону протистояння, залучення Ради Безпеки.

Міжнародний трибунал щодо колишньої Югославії у справі проти Делаліча уточнив: «Для того, щоб відмежувати неміжнародний збройний конфлікт від внутрішніх заворушень, від терористичної діяльності, наголос робиться саме на ТРИВАЛОМУ збройному конфлікті та ступені організованості залучених сторін».

ПРАКТИКА ЩОДО ЗЛОЧИНУ ТЕРОРУ

Уперше злочин терору розглядався в практиці Міжнародного кримінального трибуналу щодо колишньої Югославії в справі Галича. Він полягав у поширенні страху понад звичайний рівень. Тобто не будь-які наслідки збройного конфлікту та його вплив на населення можна вважати терором. При кваліфікації важливе значення відіграє саме намір сторони, яка здійснює атаку, поширити страх. І цей намір обов’язково має бути доведений.

Пригадаємо випадки, коли за списками російської розвідки здійснювалися «зачистки» осіб, які, на її думку, становили небезпеку і були патріотично налаштовані. Ще один приклад, коли під час посівної росіяни заміновували поля, обшукували склади та вивозили сільськогосподарську техніку до Чечні або Криму.

Після ухвалення рішення у справі Галича були й інші судові процеси щодо злочину терору, зокрема спеціальний суд у справі Сьєрра-Леоне. При визначенні елементів складу злочинів суд звертався до практики міжнародного трибуналу щодо колишньої Югославії та зазначав, що злочин терору може полягати не лише в актах насилля, а й у погрозах насилля, а також не лише щодо цивільного населення, а й щодо цивільних об’єктів.

ДІЇ, ЯКІ СХОЖІ НА ВЧИНЕННЯ ТЕРОРИСТИЧНИХ АКТІВ, АЛЕ НЕ Є ТЕРОРИЗМОМ

Не можна вважати злочином тероризму акти насилля як під час збройного конфлікту, так і в мирний час, які вчиняються однією державою щодо іншої держави та здійснюються безпосередньо військовими силами в належній формі або силами комбатантів.
Не можна відносити до злочину тероризму дії проти законних цілей війни, таких як ворожі комбатанти або стратегічна інфраструктура, яка є складовою збройних сил противника.
Не може бути злочином тероризму випадкове пошкодження певного майна або спричинення смерті під час атаки чи спроби атаки на законні цілі війни.
Не можуть вважатися злочином тероризму обґрунтовані засоби самозахисту.

ПІДСУМОК

Злочини збройного конфлікту та тероризму пов’язані.
Жоден міжнародний документ чітко не визначає, як розмежувати злочин тероризму та неміжнародного збройного конфлікту.
Ознакою розмежування можна вважати те, що представники терористичних угрупувань не зобов’язані дотримуватися норм міжнародного гуманітарного права.
Злочин тероризму характеризується високою організованістю, плануванням і послідовністю.
Злочини тероризму завжди більше спрямовані на цивільне населення, урядові установи та здійснюються неурядовими суб’єктами, тоді як війна ведеться між державами та недержавними суб’єктами.
Мотивом тероризму є поширення страху серед населення, а війни здебільшого ведуться з економічних і геополітичних причин.
Терористичні акти можуть становити політичний аспект бойових дій, якщо при кваліфікації чітко простежується намір здійснити політичний тиск на сторону збройного конфлікту.

JustTalk_Contex в умовах війни — спеціальна рубрика, ведучою якої є Віра Михайленко, суддя Вищого антикорупційного суду. Наразі вже підготовлено 11 епізодів, які можна переглянути на нашому YouTube-каналі.