Про це ми поговорили із Гровером Кемпбеллом, колишнім детективом з карного розшуку поліції Лейстершира (Велика Британія), який має досвід проведення інтерв’ю із підозрюваними у справах про викрадення, вбивство, шахрайство і т.д.
Він вважає, що його робота – пошук правди. Складність полягає в тому, щоб абстрагуватися від своїх упереджень, не перекладати на когось те, що (як йому здається) він знає. Тобто, ідучи на допит, детектив має завдання дізнатися факти, а не підтвердити свої припущення.
Такий підхід допоміг Гроверу Кемпбеллу під час розслідування загибелі офіцера поліції.
Річ у тім, що у даній справі офіцера вбив з вогнепальної зброї чоловік, який згодом був арештований підстреленим у стегно. Чоловік стверджував, що його підстрелили, аби він мовчав, що він невинний, а той, хто підстрелив його — і є вбивцею офіцера. Така історія виглядала доволі правдоподібно та викликала б прихильність присяжних у разі розгляду справи у суді. Якби куля потрапила в стегно на декілька сантиметрів чи міліметрів вліво – була б задіта основна артерія і він би помер від втрати крові. Проте поліції вдалось спростувати таку версію розвитку подій завдяки належній підготовці до проведення інтерв’ю.
Процесуальне інтерв’ювання чоловіка із кулею в стегні починалося із його запевнення у тому, що він є жертвою злочину, проте поліцейські слухали його далі. Вони пройшлися пункт за пунктом, уважно слухаючи чоловіка. Вказували на неточності у показах, неспівпадіння — і знов слухали його версію. І чим далі чоловік намагався пояснити всі невідповідності, тим більше все вказувало, що він усе вигадав, а докази свідчили про те, що найімовірніше, він сам себе і підстрелив, а не підстрелили його. Таких же висновків дійшли і присяжні, а тому цей чоловік був ув’язнений строком на 24 роки.
«Ідучи до кімнати допиту як слідчий, який хоче отримати зізнання, швидше за все ви не отримаєте його. Він би ніколи не визнав, що сам стріляв у себе. Коли чоловікові представили докази, які показували під яким кутом був зроблений вхідний отвір рани, вони суперечили його показам. Це означало брехню з його боку, яку можна було доказати. І це те, з чим обвинувачення виступило в суді – брехня, яку можна доказати, ціла низка доказових неправдивих фактів, що призвели до визнання вини підсудного», — сказав Гровер Кемпбелл.