26 вересня до ВРУ було внесено законопроєкт № 8077, який передбачає кримінальну відповідальність для громадян України «за здійснення діяльності, пов‘язаної з наданням послуг адвоката на тимчасово окупованій території України і на підставі законодавства держави-агресора».
Вважаю таку законодавчу ініціативу хибною і направленою проти наших громадян на окупованій території. Поясню свою позицію.
Якість обґрунтування ініціативи
Почну з аналізу пояснювальної записки, оскільки саме з її змісту можна найкраще зрозуміти логіку ініціатора. Якщо відкинути загальновідомі речі про те, що в Україні оголошено воєнний стан та існує відповідальність за колабораційну діяльність, то від обґрунтування залишається лише один абзац: «Специфіка діяльності саме вищезазначених суб’єктів та їхня важлива роль у суспільно-правовому житті держави, а також можливі негативні наслідки від здійснення цієї діяльності за законодавством держави-агресора свідчать про необхідність окремого встановлення кримінальної відповідальності саме для цієї категорії осіб». Як видно, обґрунтування складено в стилі «всім усе і так зрозуміло», ніби без додаткових пояснень має бути зрозуміло, що таке «специфіка діяльності» в цьому контексті, які «можливі негативні наслідки від здійснення цієї діяльності». Але насправді це не так.
З таким загальним і неконкретизованим обґрунтуванням можна запроваджувати кримінальну відповідальність для будь-якого суб’єкта.
Діяльність адвоката на ТОТ допоможе створити ілюзію законності?
Один з основних аргументів на підтримку ініціативи — те, що робота адвоката на цих територіях легалізуватиме незаконну діяльність окупаційної влади, окупаційна влада завжди зможе сказати, що здійснювала справедливе правосуддя, оскільки навіть адвокати були присутні при цьому.
Моя відповідь на цей аргумент така. Уявімо собі, що всі адвокати відмовилися продовжувати адвокатську діяльність на ТОТ. Ніби гарна й патріотична історія. А тепер уявімо наших громадян, які залишилися на окупованих територіях. Наприклад, людина утримується в СІЗО. Ще вчора вона мала захисника, а після ухвалення нового закону залишається сам на сам зі своєю кримінальною справою в умовах окупації і під контролем окупаційної влади. Ще один приклад. Люди, які намагаються вижити в окупації й потребують юридичної поради, як не наразити себе на небезпеку в умовах нової реальності. Проте відповідно до згаданого законопроєкту навіть юридична порада — це кримінально каране діяння.
Наявність адвоката в процесах і справах на ТОТ не робить окупаційну владу законною, як і «судові процеси», але дозволяє нашим громадянам отримати підтримку в надскладних обставинах. Окупаційна влада хоче створити ілюзію? Ми ж не маємо нехтувати можливістю підтримати наших громадян.
Якщо говорити про створення картинки, ілюзії, то окупаційна влада за відсутності «наших» адвокатів привезе «своїх». Ілюзія у будь-якому випадку буде створена. Але тоді сподіватися на хоча б якусь підтримку з їх боку нашим громадянам точно не доведеться.
Адвокати в умовах окупації безпорадні?
Це ще один аргумент на користь законопроєкту. Ніби доброчесні адвокати все одно нічого не зможуть зробити проти окупаційного режиму, тому в них немає сенсу. А інші, недоброчесні, будуть такому режиму допомагати.
Але навіть якщо в адвоката справді немає можливості суттєво вплинути на справу, він усе одно може допомогти хоча б тим, що буде поряд:
- статус адвоката дозволяє бути там, де інші не можуть, — у СІЗО, на слідчих діях, у слідчого в кабінеті, у суді;
- часто це єдина особа, яка здатна тримати зв’язок між затриманим / ув’язненим / засудженим і зовнішнім світом і рідними;
- адвокат може зібрати докази для подальшої боротьби, зокрема в міжнародних інстанціях, або для доведення скоєння воєнних злочинів;
- адвокат має шанс ускладнити роботу окупаційної влади.
Чи можливе притягнення українських адвокатів за недобросовісну роботу на ТОТ без ухвалення вказаного законопроєкту?
Так. Зокрема, якщо в процесі своєї діяльності адвокат буде діяти не в інтересах клієнта, а підігравати окупаційній владі, то його можна притягнути до дисциплінарної відповідальності за порушення правил адвокатської етики. Як можливу відповідальність передбачено покарання у виді позбавлення права займатися адвокатською діяльністю, що частково фактично дублює запропоновану проєктом закону кримінальну відповідальність.
Якщо адвокат буде здійснювати більш активну підтримку окупаційної влади, то його дії з урахуванням обставин можна кваліфікувати за іншими статтями Кримінального кодексу України, такими як державна зрада (ст. 111) або колабораційна діяльність (ст. 111-1 у чинній редакції).
Натомість притягати до кримінальної відповідальності адвоката, який намагався захистити громадянина в умовах, які склалися, — це нонсенс, на мій погляд.
Захист у кримінальних справах, ініційованих окупаційною владою проти кримських активістів або проти захоплених моряків у Керченській протоці у 2018 році, здійснювали і здійснюють саме українські адвокати, але за законодавством окупанта. Чи справді це свідомий вибір України — позбавити наших громадян в окупації такого захисту й підтримки?