Чотирнадцятий Конгрес ООН з попередження злочинності, який організовується UNODC, закріпив у Кіотській декларації використання принципів процесуального інтерв’ю під час допитів.
Процесуальне інтерв’ю, одна з методик проведення допиту, направлена на всебічний збір інформації про обставини злочину. Сила цієї методики у незаангажованому структурованому підході до збору інформації, який мінімізує ризики зробити хибні висновки та порушити права учасників досудового розслідування.
Процесуальне інтерв’ю потребує детальної підготовки, що полягає у необхідності дослідження особи, з якою його проводять, складання детального плану інтерв’ю та переліку питань, на які слідчий хоче отримати відповіді.
Під час самого ж інтерв’ю слідчий дає можливість допитуваній особі розповісти все, що їй відомо про обставини справи, у форматі вільної розповіді, часто завдяки цьому слідчі отримують інформацію, про яку і не здогадувались.
Питання під час процесуального інтерв’ю ставляться після викладення обставин, це дає змогу слідчому знайти невідповідності в розповіді, за умови якщо вони існують. Докази ж демонструються в самому кінці — це також позбавляє особу можливості викривити свою історію.
Основи методики процесуального інтерв’ю заклав Шервуд Моран ще 1943 року, під час Другої світової війни, коли він працював перекладачем у складі Військово-повітряних сил США. До нашого часу їх структурували, вони отримали методологічну основу.
Процесуальне інтерв’ю використовується як основна методика проведення допиту в багатьох країнах світу: США, Британії, Канаді, Новій Зеландії — і це найпотужніші осередки.
В Україні розвитком та впровадженням процесуального інтерв’ю займається ініціатива
Investigative Interview. Ukraine за підтримки
Міжнародний фонд "Відродження" та mentor team — команди детективів НАБУ, які в своїй діяльності використовують процесуальне інтерв’ю та спільно з експертами розробляють національні стандарти його проведення.
Під час чотирнадцятого Конгресу ООН з попередження злочинності використання процесуального інтерв’ю було офіційно затверджено на найвищому рівні.
Сорок сьомим пунктом Кіотської декларації Конгресу ООН з попередження злочинності закріплюється рекомендація впроваджувати успішну практику використання законних, науково обґрунтованих методів допиту, орієнтованих на отримання інформації та добровільних показань від допитуваних осіб. Це обґрунтовується, зокрема, зменшенням ризику використання незаконних, насильницьких методів у ході досудового розслідування.
Норма передбачає, що країни-члени ООН мають створювати всі умови для отримання найцінніших доказів та інформації, підвищуючи цим якість досудового розслідування та судового розгляду кримінальних справ.
Це сприятиме більш якісним та достовірним обвинувальним вирокам, ефективному використанню ресурсів та підвищенню рівня кримінального розслідування і правосуддя загалом.
Країни-учасниці мають сприяти співробітництву практиків та експертів у сфері кримінальної юстиції з метою напрацювання міжнародних керівних принципів для ненасильницьких методів проведення допитів та збереження процесуальних гарантій допитуваних осіб.
Конгрес Організації Об’єднаних Націй з питань запобігання злочинності та кримінальному правосуддю — це найбільша у світі зустріч політиків, практиків, науковців, міжурядових організацій та громадянського суспільства в галузі боротьби зі злочинністю та кримінальному судочинстві.
Конгрес бере свій початок з 1955 року та проводиться що п’ять років у різних країнах світу. Захід має широкий вплив на формування міжнародних і національних політик у боротьбі зі злочинністю на різних рівнях.
Чотирнадцятий Конгрес ООН було проведено з 7 по 12 березня 2021 року в Кіото, Японія, під загальною темою «Посилення запобігання злочинності, кримінальне правосуддя та верховенство права: на шляху досягнення Порядку денного 2030».
Держави-члени ООН прийняли Кіотську декларацію, згідно з якою уряди узгоджували конкретні заходи реагування на попередження злочинності, посилення кримінального правосуддя та сприяння верховенству права і міжнародному співробітництву.
У декларації закріплено пункти щодо публікації відкритих даних та статистики, врахування гендерних аспектів і прав дітей у досудовому розслідуванні та боротьбі з корупцією і тероризмом.