У дослідженні «Розкажи мені, що сталося, або зізнайся!» вивчалася думка слідчих та детективів щодо можливості використання допитувачем різних психологічних маніпуляцій, щоб увести підозрювану особу в оману, особливо щодо того, які факти відомі слідчому.
77% опитаних слідчих погоджуються з твердженням про те, що слідчий має створити у підозрюваної особи враження, що він уже має всі докази її причетності до вчиненого злочину, навіть якщо таких доказів ще не достатньо.
У проаналізованих протоколах допитів часто зустрічається практика запитувати допитувану особу, чи вважає вона себе винною у вчиненому злочині — це також можна вважати психологічною маніпуляцією. Така маніпуляція спрямована на формування у підозрюваної особи відчуття, що слідчий уже впевнений у її винуватості.
До маніпуляцій можна зарахувати й практику отримання від підозрюваної особи свідчень щодо її причетності до злочину під виглядом неформальної розмови про ті чи інші обставини злочину, її думку та ідеї. При цьому підозрювана особа не знає, що її свідчення фіксуються на відео, її не попереджають про право не свідчити проти себе.
Верховний суд визнав такі дії незаконними, і в жодному разі їх не можна визнати слідчою розшуковою дією, оскільки учасники такого спілкування не мали жодних підстав вважати, що спілкування не є приватним. Як наслідок, зібрані в ході такого «спілкування» докази Верховний суд визнавав недопустимими.