Правоохоронці повинні використовувати камери з встановленою системою відеоспостереження для контролю безпеки та умов тримання всіх затриманих осіб, а не лише тих, хто створює певні ризики. Вимоги щодо постійного спостереження не можуть бути змінені на основі того факту, що система відеоспостереження функціонує. Для отримання інформації щодо рівнів контролю див. Оцінку ризиків.
Постійне відеоспостереження за камерами
Якщо було прийнято рішення про контроль за умовами тримання під вартою затриманого з використанням систем безперервного відеоспостереження, офіцери повинні зареєструвати завдання цього контролю в протоколі центру тримання під вартою разом із ім'ям особи (осіб), відповідальної за моніторинг. Рішення про здійснення постійного контролю камери за допомогою системи відеоспостереження повинно бути прийнято на основі проведення оцінки ризиків, а не на рівні ресурсів. Офіцер або співробітник, призначений для постійного контролю за затриманими через систему відеоспостереження, не повинен здійснювати спостереження на дисплеї з роздільним екраном одночасно за більшим числом камер, ніж чотири, а також не повинен виконувати додаткові обов'язки, які можуть відволікати його від постійного перегляду дисплею відеоспостереження.
Перевірки умов тримання під вартою затриманих осіб
Система відеоспостереження не повинна заміщати візити до приміщень для затриманих осіб, інші фізичні перевірки умов тримання під вартою або необхідність безпосередньо близького спостереження за затриманими особами, які були оцінені як такі, що пов'язані з великим ризиком.
Камери, оснащені системою відеоспостереження
Правоохоронці не повинні використовувати камери, оснащені системою відеоспостереження, для проведення зональних обшуків або консультацій між затриманими та їх законним представником. Можуть бути випадки, коли для захисту співробітників бажано здійснювати запис зонального обшуку системою відеоспостереження, але офіцери повинні при цьому враховувати положення Кодексу C, додаток A, пункт 11 (b) PACE. Запис обшуку має демонструватися лише за відповідних обставин.
Протоколи затримання
Затримані особи, законні представники та відповідні дорослі особи мають право на доступ до записів з центру тримання під вартою. Оскільки аудіо- та відеозаписи не є частиною протоколів про затримання, звичайна перевірка таких записів затриманими, їх законними представниками та відповідними дорослими особами не дозволяється – див. Пункт 2.1 Кодексу С PACE. Водночас, особи, зображення яких записуються системою відеоспостереження в центрі тримання під вартою, згідно з законодавством про захист даних мають право вимагати надання їм доступу до записів системи відеоспостереження шляхом подання запиту щодо наявності інформації про суб'єкт персональних даних. Запити щодо наявності інформації про суб'єкт персональних даних також розглядаються в Розділі 5.2.3 кодексу практики Комісара у справах інформації щодо камер спостереження та персональної інформації. Співробітники повинні обробляти кожний запит у кожному конкретному випадку і відправляти кожний запит до уповноваженого офіцера з питань захисту даних. Окрім дуже виняткових обставин, правоохоронці зобов'язані задовольняти такі запити. Може знадобитися редагування кадрів, щоб приховати обличчя та/або видалити звук, який може ідентифікувати інших затриманих, право на приватне життя яких також має бути дотримане. Розголошення особистої інформації без згоди інших затриманих може стати правопорушенням, передбаченим DPA. Однак інформація може бути офіційно оприлюднена відповідно до Розділу 7 (4) Акту без згоди, якщо за всіх обставин є доцільним виконати запит без згоди інших затриманих осіб.
Розкриття інформації – Акт про кримінальну процедуру та розслідування 1996 року
Правоохоронці повинні обробляти запити щодо розкриття матеріалів систем відеоспостереження у відповідності до вимог Акту про кримінальну процедуру та розслідування 1996 року та відповідних кодексів практики. Періоди зберігання зображень, вилучених за цих обставин, є такими ж, як і для всього невикористаного матеріалу.
Незалежні відвідувачі центрів тримання під вартою
Незалежним відвідувачам центрів тримання під вартою слід надавати доступ до систем відеоспостереження лише з метою тестування обладнання. Роль незалежних відвідувачів по суті полягає у взаємодії як з затриманими особами, так і з співробітниками поліції. Вони не можуть виконувати свої функції дистанційно, переглядаючи зображення відеоспостереження або записані кадри. У такому випадку можуть виникати проблеми щодо порушення приватності затриманих осіб, які не давали згоду на те, щоб незалежні відвідувачі спостерігали за ними шляхом застосування системи відеоспостереження. Якщо окремі інциденти або обставини, що виникли в ході випробувань, були зафіксовані системою відеоспостереження, є можливість виправданого надання доступу незалежним відвідувачам, якщо співробітники поліції та відповідні затримані дали на це свою згоду.
Рекомендації стосовно незалежних відвідувачів центрів тримання під вартою
Рекомендація 7 Доповіді Незалежної комісії з розгляду скарг на дії поліції (IPCC) щодо випадків смерті під час тримання під вартою в поліції або в результаті тримання під вартою, зазначає, що незалежні відвідувачі повинні перевіряти, чи працює система выдеоспостереження під час здійснення візитів в центри тримання під вартою. Відвідувачі повинні мати можливість запитати співробітника центру тримання під вартою, чи працює система відеоспостереження, і, у разі необхідності, продемонструвати це.