Автори: Дін Майкл Шарф (Case Western Reserve University), Пол Р. Вільямс (Public International Law & Policy Group), Реббека І. Гразьер (American University), Івонн Даттон (Indiana University, колишній федеральний прокурор Південного округу Нью-Йорка), Мілена Стеріо (Public International Law & Policy Group)
Оригінальна назва: High War Crimes Court of Ukraine for Atrocity Crimes in Ukraine (29.07, for OpinioJuris)
Переклад: Євген Крапивін, контентний редактор JustTalk
Примітка перекладача: Автори пропонують назву «Вищий суд України з розгляду воєнних злочинів». Разом з тим його юрисдикція поширюватиметься не тільки на воєнні злочини, а й інші міжнародні злочини – злочин агресії, злочин геноциду та злочини проти людяності. В міжнародному кримінальному праві вони називаються «міжнародними злочинами», а інколи «atrocities» (це слово вжито в оригінальній назві), що неюридичною мовою некоректно перекладають як «звірства», хоча мова йде саме про міжнародні злочини, тобто про найтяжчі порушення МГП та МППЛ.
Вступ
Міжнародний кримінальний суд притягне до відповідальності високопоставлених виконавців найтяжчих воєнних злочинів, скоєних в Україні. Водночас він не має юрисдикції щодо злочину агресії. Наразі обговорюються пропозиції щодо створення гібридного міжнародного або регіонального Трибуналу для судового переслідування високопоставлених росіян за злочин агресії. Оскільки ці міжнародні механізми розроблені для переслідування невеликої кількості обвинувачених, то більшість винних осіб повинні бути притягнуті до відповідальності національними судами в Україні.
Україна оголосила про розслідування воєнних злочинів, скоєних на її території в межах збройного конфлікту. Разом з тим, зважаючи, що вони вчинені іноземними громадянами, надзвичайно важко ефективно та справедливо розслідувати їх на національному рівні без міжнародної допомоги. Особливо вона потрібна під час або після збройного конфлікту. У минулому за міжнародної допомоги було створено низку інтернаціоналізованих внутрішніх трибуналів, зокрема Палата з воєнних злочинів Боснії (Bosnia War Crimes Chamber), Спеціалізовані палати Косово (Kosovo Specialist Chambers) та Високий трибунал Іраку (Iraqi High Tribunal). Ці механізми позиціонуються як «інтернаціоналізовані національні суди» (internationalized domestic tribunals).
Працюючи з українськими та міжнародними експертами, зокрема з юридичною фірмою Weil, Gotshal & Manges (Weil), Public International Law & Policy Group (PILPG), ми підготували проєкт Закону про Вищий суд України з розгляду воєнних злочинів за зразком того як влаштований Вищий антикорупційний суд України. Підготовлений проєкт також подібний до структури національного трибуналу з питань агресії, запропонованого Овісо Овісо (Owiso Owiso) на початку цього року, для розгляду злочинів, скоєних в Україні з листопада 2013 року. Звичайно, такий механізм можна було створити лише за участі ключових зацікавлених сторін в Україні та ухвалення відповідної законодавчої ініціативи Верховною Радою України. Щоб сприяти подальшому обговоренню цієї пропозиції, PILPG та Weil у партнерстві з українськими експертами в галузі права підготували проєкт для обговорення, призначений для формування національного механізму прокуратури, який доповнить зусилля існуючих національних судів, МКС та будь-яких майбутніх форм існування гібридного міжнародного Трибуналу щодо злочину агресії. Проєкт був остаточно доопрацьований під час серії зустрічей міжнародної робочої групи і наразі оприлюднений.
Законопроєкт містить кілька ключових складових, які є критично важливими для справедливого, результативного та ефективного функціонування Суду. Зокрема, Вищий суд України з розгляду воєнних злочинів:
1
буде створено за зразком існуючого Вищого антикорупційного суду України;
2
матиме юрисдикцію стосовно як основних міжнародних злочинів, так і пов’язаних з ними злочинів за національним законодавством, скоєних в Україні, починаючи з листопада 2013 року;
3
матиме персональну юрисдикцію щодо громадян України та інших держав;
4
включатиме міжнародних радників, які виконують ключові слідчі, прокурорські та судові ролі;
5
фінансуватиметься як Україною, так і міжнародною спільнотою.
У цій публікації міститься обґрунтування даної ініціативи та обговорюються основні складові проєкту Закону.
Обґрунтування необхідності існування Вищого суду України з розгляду воєнних злочинів
Це правда, що різні суди вже висловлюють свою готовність розглядати воєнні злочини, які вчиняються в Україні. По-перше, Україна розслідує воєнні злочини, які вчиняються на її території, і пообіцяла притягнути до відповідальності винних осіб. Декілька російських військовослужбовців вже було засуджено, ґрунтуючись на визнанні ними своєї провини. По-друге, інші держави також розпочали розслідування з наміром притягнути до відповідальності винних осіб, ґрунтуючись на власному національному законодавстві, яке дозволяє державі застосовувати універсальну юрисдикцію щодо певних воєнних злочинів. По-третє, Міжнародний кримінальний суд (МКС) розпочав розслідування ситуації в Україні та співпрацює з іншими державами для розслідування воєнних злочинів, які скоюються в Україні. Нарешті, Генеральна Асамблея ООН та інші розглядають можливість створення спеціального трибуналу для переслідування винятково злочину агресії. Незважаючи на всі ці надзвичайно цінні внески у справу [відновлення] справедливості для жертв в Україні, ця публікація відповідає на питання, чому Вищий суд з розгляду воєнних злочинів є необхідним і бажаним для України.
Насамперед, Вищий суд України з розгляду воєнних злочинів необхідно створити з огляду на масштаби злочинів, скоєних [росією] в Україні, які настільки великі, що чинні механізми притягнення до відповідальності навряд чи мають достатню спроможність для справедливого й ефективного суду над багатьма винними у скоєнні воєнних злочинів. У 2021 році Верховна Рада України ухвалила законопроєкт [№2689] (очікує підпису Президента) про включення основних міжнародних злочинів до національного законодавства, надавши йому юрисдикцію щодо цих злочинів з моменту набрання чинності. Немає сумніву, що Україна має загальні знання та досвід у розслідуванні злочинів такого характеру та винесенні вироків. Проте навантаження, яке буде покладене на національну систему правосуддя для розслідування та судового розгляду міжнародних злочинів такого масштабу та тяжкості, величезне, і це обов’язково спричинить занепокоєння щодо достатності ресурсів, зокрема суддів та широти їхніх знань у сфері міжнародного кримінального права. Крім того, судове переслідування іноземних громадян у звичайних українських судах у контексті збройного конфлікту, що триває, безсумнівно, викличе міжнародне занепокоєння щодо [неупередженості та] справедливості.
Що стосується держав, які мають намір здійснювати власні розслідування в межах універсальної юрисдикції, таких як Литва, Іспанія, Швеція, Німеччина та Польща – реальність така, що зрештою вони, ймовірно, розслідуватимуть не більше ніж кілька проваджень на країну. Універсальна юрисдикція є корисним інструментом, але не часто використовується з різних причин, зокрема з огляду на необхідність отримати юрисдикцію над обвинуваченими, які не вчиняли злочинів на території країни, яка їх переслідує. Крім того, хоча вони можуть переслідувати без будь-якого зв’язку до території, де злочин було вчинено, такі держави часто розпочинають провадження за універсальною юрисдикцією лише у випадках, коли їхні громадяни є жертвами цих злочинів, наприклад, в ситуації коли Сполучені Штати Америки переслідували сомалійських піратів за напад на американське судно.
Так само і МКС, який притягне до відповідальності не більше ніж декілька воєнних злочинців з числа військово-політичного керівництва росії. Хоча Україна визнала юрисдикцію МКС щодо воєнних злочинів на своїй території, починаючи з 2014 року, проте МКС не може переслідувати злочин агресії, оскільки росія не є учасником Римського статуту МКС та не ратифікувала [Кампалські] поправки щодо злочину агресії. Так само росія накладе вето на будь-які зусилля Ради Безпеки ООН передати справу про злочин агресії проти України до МКС. МКС наразі має юрисдикцію щодо злочинів геноциду, злочинів проти людяності та воєнних злочинів, скоєних в Україні з 2014 року, оскільки Україна подала заяву про визнання юрисдикції МКС ad hoc з лютого 2014 року. Однак це не означає, що МКС може переслідувати кожного винуватця кожного злочину, скоєного в Україні з листопада 2013 року або навіть з лютого 2022 року. МКС має бути судом останньої інстанції, який доповнює національну судову систему [(принцип комплементарності)], а не як головний суд для розгляду воєнних злочинів. Таким чином, МКС не призначений для того, щоб притягнути до відповідальності значну частину ймовірних виконавців цих злочинів в Україні. Мандат Суду також допомагає пояснити, чому Суд не має ресурсів для судового переслідування кожного винного в злочинах в Україні. Дійсно, бюджетні обмеження Суду широко обговорюються, і саме через ці обмеження багато держав нещодавно активізувалися, щоб надати МКС гроші та персонал для допомоги в розслідуванні злочинів, скоєних після російського повномасштабного вторгнення.
Вищий суд України з розгляду воєнних злочинів може заповнити цю прогалину. За наявності належних ресурсів і фінансування він може стати важливим додатковим інструментом для судового переслідування значної кількості злочинців середньої ланки, які інакше могли б уникнути правосуддя. PILPG пропонує Вищий суд України з розгляду воєнних злочинів, національний механізм, створений за моделлю Вищого антикорупційного суду України. Цей Суд мав би широку юрисдикцію як щодо основних міжнародних злочинів, так і щодо воєнних злочинів за національним законодавством. І хоча він призначений для того, щоб бути судом для переслідування злочинців середньої ланки, йому не заборонено переслідувати відповідальних за злочин агресії, застосовувати командну відповідальність (a leadership crime) (хоча доктрина імунітету глави держави перешкоджає судовому переслідуванню володимира путіна). Понад те, точні контури того, хто включений до переліку осіб, відповідальних за злочин агресії, не визначено. Запропонований Суд зможе здійснювати розгляд справ і стосовно цих осіб, якщо це знадобиться. Залучення як міжнародних експертів, так і місцевих суддів допоможе усунути прогалину в спроможності розглядати такі провадження. Міжнародні експерти можуть допомогти, надавши експертизу міжнародного кримінального права, тоді як місцеві судді, обізнані з вимогами національного законодавства зможуть здійснювати правосуддя.
Легітимність
Вищий суд України з розгляду воєнних злочинів сприятиме легітимності зусиль щодо притягнення до відповідальності росіня з кількох причин. Насамперед, він об’єднує досвід як міжнародних експертів, так і місцевих. В результаті вітчизняна аудиторія може бути впевнена, що будь-які ключові рішення ухвалюються за участю українських експертів. Понад те, міжнародне співтовариство з більшою ймовірністю визнає результати розгляду законними через присутність міжнародного компоненту, який може захистити трибунал від претензій про упередженість чи іншої критики, що свідчить про те, що правосуддя здійснюється несправедливо. Ще одна перевага наявності міжнародних експертів із досвідом полягає в тому, що вони можуть ділитися професійними знаннями зі своїми вітчизняними колегами, допомагаючи створити базу знань (knowledge cascade). Загалом минулий досвід продемонстрував, що присутність міжнародників, які мають досвід у міжнародному кримінальному праві, може позитивно вплинути на легітимність Суду.
Фінансування суду здійснюватиметься як з міжнародних, так і з національних джерел, щоб максимізувати його легітимність. Міжнародне фінансування від інших держав створює політичну дистанцію між фінансовими спонсорами та Судом, що оперує ресурсами, усуваючи потенційну упередженість або тиск з метою винесення рішення на користь певного спонсора та сприяє доброчесності суддів (promotes judicial integrity). Така модель фінансування мала успіх для колишніх трибуналів, таких як ICTY (Трибунал по колишній Югославії), ICTR (Трибунал по Руанді), SCSL (Спеціальний суд для Сьєрра-Леоне), ECCC (Надзвичайні палати в судах Кабоджі) і STL (Спеціальний трибунал по Лівану). Хоча дехто може негативно сприйняти таку систему фінансування, що включає добровільні внески, оскільки вона може дозволити спонсорам здійснювати потенційний вплив на розгляд справи, разом з тим доступ національного суду до додаткового фінансування за межами внутрішньої бюрократії може допомогти трибуналу залишатися фінансово стабільним. Додаткове фіксоване фінансування з бюджету українського Уряду підкреслює національну приналежність Суду, а наявність наглядової ради з питань зовнішнього фінансування забезпечить його прозорість.
Створення Вищого суду України з розгляду воєнних злочинів потребуватиме зусиль і ресурсів. Однак, як зазначалося, пропонується розподілити тягар цих витрат між різними сторонами, які в цьому зацікавлені та постраждали від агресії росії та страждань, спричинених внаслідок воєнних злочинів, скоєних проти невинних українців та інших жертв. Крім того, реакція міжнародної спільноти наразі свідчить про готовність допомогти Україні у її боротьбі з російським агресорам, включно з притягненням до відповідальності винних у вчиненні воєнних злочинів. Як обговорювалося, створення Суду дає значні переваги, які не можна не помітити, оскільки Україна та міжнародна спільнота розглядають, як боротися з численними злочинами, які вчиняються на її території.
Складові проєкту Закону
Працюючи з українськими та міжнародними експертами, включно з юридичною фірмою Weil, PILPG підготувала проєкт Закону про Вищий суд України з розгляду воєнних злочинів за моделлю ВАКСу. Наразі проєкт доопрацьовується під керівництвом експертної робочої групи у складі українських і міжнародних юристів. Законопроєкт підкреслює вищезазначені особливості, що робить його готовим до подальшого пристосування до конкретних потреб українського законодавця. Внесок національних законодавців і політиків має вирішальне значення для визначення того, які функції є найбільш вигідними та в якому обсязі їх слід впроваджувати.
Насамперед, як зазначалось, цей Суд матиме як національний, так і міжнародний персонал, який повинен сприяти посиленню легітимності як у внутрішніх, так і в міжнародних колах, залишаючись при цьому конституційним, оскільки він не буде надзвичайним судом чи спеціальним трибуналом, створення яких прямо заборонено статтею 125 Конституції України. Конституція України не дозволяє створення надзвичайних і спеціальних судів, але запропонований PILPG і Weil закон про трибунал діятиме повністю в межах внутрішньої української судової системи, лише додаючи допомогу міжнародних експертів для керівництва Суду. Завдяки ухваленню Верховною Радою цього закону в Україні може з’явитися суд, спеціалізація якого подібна до ВАКС, який керується українським законодавством, але має унікальну спеціалізацію, ставши судом першої інстанції для тяжких злочинів. Законопроєкт створює окремий судовий орган із предметною юрисдикцією щодо міжнародних злочинів, таких як злочини геноциду, злочини проти людяності, воєнні злочини та злочини агресії, усі з яких визначені в українському законодавстві, а також пов’язані злочини, відповідно до Кримінального кодексу України. Головним прокурором (обвинувачем) буде українець, але йому також допомагатимуть міжнародні експерти. Структура фінансування Суду наведена вище, відтак розподіляючи фінансування між міжнародними та внутрішніми джерелами, PILPG намагається боротися з очікуваними аргументами про упередженість та нелегітимність.
Нарешті, PILPG пропонує розташувати Суд в Україні (якщо немає потреби бути в іншому місці з міркувань безпеки), що має дозволити місцевим мешканцям і жертвам в Україні брати участь у розгляді та стежити за процесом. Таким чином, ця категорія осіб з більшою ймовірністю розглядатиме провадження у Суді легітимнішим, аніж провадження, з якими вони не зможуть ознайомитись настільки через відстань та інші культурні відмінності. Зрештою, правосуддя має не тільки здійснюватись, а й бути видимим (гласним).
Висновок
Загалом, для підтримки процесу притягнення до відповідальності осіб, які вчинили міжнародні злочини, з огляду на навантаження, яке цей процес чинить на національну судову систему, а також органи прокуратури й, враховуючи необхідність збалансування потреб, пов’язаних із законністю, PILPG пропонує створити Вищий суд України з розгляду воєнних злочинів. Цей Суд зможе запропонувати міжнародну експертизу, необхідну для пом’якшення вірогідної упередженості національної системи правосуддя, водночас забезпечуючи, щоб процес здійснювався українськими суддями та залишався пов’язаним із тими, хто найбільше постраждав від збройного конфлікту. Створення такого Суду заповнює загрозливу прогалину притягнення до відповідальності злочинців середньої ланки, оскільки ні МКС, ні існуючі національні судові органи не зможуть це зробити своєчасно.