Впливай — викривай, або Викривання як феномен кримінального провадження

Поліціювання Розслідування Судовий Розгляд Інші юрисдикції Публічне обвинувачення Кримінальний закон Corrections Професійні стандарти Управління Штучний інтелект

Спецпроекти

Процесуальне інтерв'ю Custody Records JustTalk в умовах війни Пріт Барара українською

Про нас Редакційна політика Політика конфіденційності Умови передруку

Авторам

Впливай — викривай, або Викривання як феномен кримінального провадження

Становлення в Україні інституту викривання тривалий час було поза увагою громадськості, однак від початку повномасштабного вторгнення росії запит суспільства на справедливість і доброчесність сягнув критичного показника.

Анастасія Ренкас

22 December, 2023

954

Впливай — викривай, або Викривання як феномен кримінального провадження

Усе частіше люди в пошуках дієвих механізмів протидії та боротьби з корупцією звертаються до викривання.

Увагу громадськості також привернули успішні кейси реалізації права викривача на винагороду. Завдяки послідовній позиції антикорупційних органів наразі маємо два судові рішення про виплату винагороди викривачам на загальну суму 14 980 000 гривень.

Отже, поговоримо про виклики та перспективи функціонування інституту викривання в Україні, а саме про викривачів у кримінальному провадженні.

Викривання є дієвим механізмом для виявлення та розкриття корупційних кримінальних правопорушень, оскільки дає можливість слідчим / детективам органів досудового розслідування отримувати інформацію з першоджерела, тобто від людини, яка є частиною системи, однак не хоче бути одним з її корупційних механізмів.

Так, у національному законодавстві визначення викривача наведено в Законі України «Про запобігання корупції» (далі — Закон) та Кримінальному процесуальному кодексі України (далі — КПК України).

Згідно з абз. 20 ч. 1 ст. 1 Закону викривач — це фізична особа, яка за наявності переконання, що інформація є достовірною, повідомила про можливі факти корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону, вчинених іншою особою, якщо така інформація стала їй відома у зв’язку з її трудовою, професійною, господарською, громадською, науковою діяльністю, проходженням нею служби чи навчання або її участю у передбачених законодавством процедурах, які є обов’язковими для початку такої діяльності, проходження служби чи навчання.

Відповідно до п. 16² ч. 1 ст. 3 КПК України викривач — фізична особа, яка за наявності переконання, що інформація є достовірною, звернулася із заявою або повідомленням про корупційне кримінальне правопорушення до органу досудового розслідування.

Водночас такі фрагментарні зміни в КПК України не розв’язали проблеми статусу викривача в кримінальному процесі та спричинили колізію норм.

Неузгодженість норм Закону та КПК України потребує негайного розв’язання, оскільки створює правову невизначеність та слугує підґрунтям для маніпулювання і без того чутливим понятійним апаратом та досить новим інститутом.

Необхідно зазначити, що КПК України не дублює визначення поняття «викривач», а розкриває його через основні ознаки вказаного суб’єкта: викривач — фізична особа, яка за наявності переконання, що інформація є достовірною, звернулася із заявою або повідомленням про корупційне кримінальне правопорушення до органу досудового розслідування, та не містить обов’язкової умови про перелік джерел, з яких викривач може дізнатися інформацію (трудова, професійна, господарська, громадська, наукова діяльність тощо).

Як бачимо, законодавець визначає викривача фактично заявником у кримінальному провадженні.

Однак таке твердження не відповідає суті вказаного суб’єкта, звужує його права та обов’язки, а також гарантії.

Права заявника, визначені в ч. 2 ст. 60 КПК України, поширюються повною мірою на викривача.

Водночас ч. 3 ст. 60 КПК України містить доповнення: заявник, який є викривачем, крім передбачених цією статтею прав, має право в порядку, встановленому Законом, отримувати інформацію про стан досудового розслідування, розпочатого за його заявою чи повідомленням. Встановлено п’ятиденний строк надання такої інформації з моменту подання заяви. На практиці викривачу досить важко отримати будь-яку інформацію про стан досудового розслідування в кримінальному провадженні.

Окремо варто зазначити про досить широку дискрецію повноважень слідчого / детектива щодо визначення статусу викривача, яка породжує нові корупційні ризики в кримінальному провадженні та жодним чином не забезпечує прав і гарантій захисту самих викривачів.

На практиці слідчі / детективи досі не мають єдиного підходу до реєстрації кримінальних проваджень за участю викривачів, адже при внесенні відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі — ЄРДР) про корупційні кримінальні правопорушення відомості про участь викривача в кримінальному провадженні переважно не відображені.

Для громадян, які вибрали шлях боротьби з корупцією, це має негативні наслідки, такі як неможливість скористатися «імунітетом викривача» та реалізувати право на винагороду.

Водночас відповідно до ч. 9 ст. 214 КПК України передбачено обов’язок слідчого протягом 24 годин з моменту внесення відповідних відомостей до ЄРДР у письмовій формі повідомити Національне агентство з питань запобігання корупції (далі — Національне агентство) про початок досудового розслідування за участю викривача.

Так, в Україні ключову роль в інституційному механізмі захисту прав викривачів відіграє Національне агентство, оскільки є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який забезпечує формування та реалізує державну антикорупційну політику в цій сфері.

Однак Національне агентство не є стороною кримінального провадження та не має повноважень щодо оцінювання дій чи бездіяльності слідчого в частині забезпечення прав і гарантій викривачів.

Саме тому викривачі є заручниками суб’єктивного бачення слідчого / детектива їх правового статусу в кримінальному провадженні, від якого власне і залежать їх безпека та захист від можливих заходів негативного характеру (звільнення з роботи, дисциплінарні провадження тощо), пов’язаних з їхнім повідомленням до органів досудового розслідування.

Адже ані слідчі, ані прокурори не вживають заходів захисту викривачів, зокрема щодо застосування до останніх заходів негативного характеру з метою їх переслідування чи помсти.

Так, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод і законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду задля того, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Основною ж метою впровадження інституту викривання в Україні є залучення свідомих і доброчесних громадян до боротьби з корупцією та надання їм відповідних дієвих і простих механізмів такої боротьби.

Мета цієї статті — не взаємні звинувачення чи перекладання відповідальності. Швидше це заклик до діалогу та відкритих дискусій на тему викривання в кримінальному провадженні, захисту прав і гарантій викривача як у кримінальному провадженні, так і за його межами.

Адже лише злагоджена робота профільних інституцій дасть дієвий результат.

Так, для запровадження єдиного підходу до формулювання терміну «викривач» доцільно та необхідно впровадити уніфіковане поняття викривача шляхом вилучення з КПК України норми про визначення викривача (п. 16² ч. 1 ст. 3 КПК України) шляхом застосування визначення, наведеного в Законі, та/або узгодження з абз. 20 ч. 1 ст. 1 Закону.

Це забезпечить можливість органу досудового розслідування впровадити єдиний підхід до реєстрації та здійснення досудового розслідування кримінальних проваджень за участю викривачів і відповідно надасть викривачам захист як у межах кримінального провадження, так і поза ним.

Варто також звернути увагу слідчих / детективів на необхідність дотримання вимог Закону при розгляді повідомлень викривачів у порядку ст. 214 КПК України і враховувати той факт, що згідно з ч. 1 ст. 53³ Закону права викривача виникають з моменту повідомлення інформації про можливі факти корупційних правопорушень.

Відповідно слідчі / детективи зобов’язані вносити відомості про участь викривача в кримінальному провадженні саме під час реєстрації кримінального провадження в ЄРДР, оскільки відомості, наявні в повідомленні викривача, стали підставою для початку досудового розслідування, а отже, повідомлення містило фактичні дані, що підтверджують можливе вчинення корупційного правопорушення, які можуть бути перевірені (ч. 2 ст. 53² Закону).

викривач корупція

Схожі статті

JUSTTALK#19. ВИКРИВАЧ: НОВИЙ СУБ'ЄКТ ЧИ СТАРИЙ ІНФОРМАТОР? Відеозвіт

JustTalk#19. Викривач: новий суб'єкт чи старий інформатор? Discussion paper