Амністія: хто може бути амністований після завершення збройного конфлікту?

Поліціювання Розслідування Судовий Розгляд Інші юрисдикції Публічне обвинувачення Кримінальний закон Corrections Професійні стандарти Управління Штучний інтелект

Спецпроекти

Процесуальне інтерв'ю Custody Records JustTalk в умовах війни Пріт Барара українською

Про нас Редакційна політика Політика конфіденційності Умови передруку

Авторам

Амністія: хто може бути амністований після завершення збройного конфлікту?

Амністія — одне з найгостріших питань постконфліктного врегулювання. Чому? Тому що в ЗМІ вона зазвичай подається як потенційна можливість для безкарності вбивць українського народу. Через це суспільство негативно її сприймає. Але настав час поглянути на цю тему під іншим кутом і зрозуміти, що амністія не має бути способом уникнення відповідальності воєнних злочинців. Вона має стати дієвим заходом для відновлення єдності українського суспільства.

Ольга Семенюк

11 January, 2023

846

Амністія: хто може бути амністований після завершення збройного конфлікту?

Насамперед треба визначити, на кого буде поширюватися амністія. Важливо зрозуміти: амністія не для російських вбивць, а для громадян України.

У міжнародному збройному конфлікті, який триває вже дев’ятий рік, беруть участь не тільки росіяни, а й громадяни України, які перейшли на бік ворога. Для таких українців, які скоюють воєнні злочини, прощення немає. Вони мають бути притягнуті до кримінальної відповідальності й понести покарання за свої вчинки.

Ідеться не про Мінські угоди, підписані ще у 2014 році, і не про Закон України «Про недопущення переслідування та покарання осіб-учасників подій на території Донецької та Луганської областей», ухвалений 16 вересня 2014 року. Його не підписав ані Голова Верховної Ради, ані Президент України, тому він не набув чинності. Хоча саме Мінські угоди й зазначений закон передбачали «амністію для всіх». Через це і могла народитися думка, що амністія може стати інструментом безкарності воєнних злочинів.

Справді, навіть міжнародні норми передбачають надання широкої амністії. Наприклад, стаття 6(5) Додаткового протоколу ІІ до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв збройних конфліктів неміжнародного характеру (Протокол II), встановлює: «Після завершення воєнних дій органи, що перебувають у владі, прагнуть надати якомога ширшу амністію особам, які брали участь у збройному конфлікті, та особам, позбавленим волі з причин, пов’язаних зі збройним конфліктом (…)». Але ця «широта» може розумітися по-різному.

Наприклад, політика ООН стосовно амністії передбачає декілька принципів. Отже, держави повинні:

забезпечити, щоб особи, відповідальні за серйозні порушення прав людини і гуманітарного права, були притягнуті до відповідальності;

забезпечити жертвам право на правовий захист, зокрема на компенсацію;

амністія не може перешкоджати жертвам або всьому суспільству дізнатися правду про злочини.

Відразу стає зрозуміло, що амністія не може бути поширена на воєнних злочинців. Тобто «амністії для всіх» немає місця.

Теоретично, якщо амністія охопить навіть воєнних злочинців, то вона порушуватиме міжнародні норми.

Прикладом такої ситуації може бути запроваджена в Хорватії амністія й ухвалене у 2014 році рішення Великої палати Європейського суду з прав людини в справі «Маргуш проти Хорватії».

Заявник був хорватським військовослужбовцем, який під час війни вчинив низку злочинів проти цивільного населення, убив і поранив кількох цивільних.

Після війни в державі було оголошено загальну амністію за злочини, учинені у зв’язку з війною. Маргуша почали притягати до кримінальної відповідальності, але суд вирішив його амністувати.

Попри це хорватська прокуратура вирішила, що вбивство невинних цивільних осіб — це воєнний злочин, тому Маргуш має бути притягнутий до кримінальної відповідальності. У результаті кримінальну справу поновили, Маргуша звинуватили у воєнних злочинах, визнали винним і засудили на тривалий строк.

Він звернувся до Європейського суду з прав людини зі скаргою на порушення статті 4 Протоколу 7 Європейської конвенції з прав людини, яка передбачає заборону подвійного притягнення до кримінальної відповідальності. У своєму рішенні Велика палата суду людини роз’яснила, що такі амністії неприйнятні й за міжнародним правом не мають сили.

Хто ж тоді може бути амністований? Не слід забувати, що життя на окупованих територіях триває. Хтось побив свого сусіда, інший вкрав мобільний телефон, ще хтось — грубо порушив громадський порядок, коли вчинив бешкет на центральному ринку, ображаючи продавців і покупців. Також є ті, хто продавав їжу ворогу, хто лікував ворога, хто працював у соціальних службах незаконно створених органів. Якщо притягати до відповідальності кожного, хто вчинив злочини невеликого або середнього ступеня тяжкості, або кожного, хто якимось чином співпрацював чи надавав послуги окупантам, то доведеться притягати до відповідальності чи не третину дорослого населення, що перебувало під окупантами.

Проте якщо злочини не були воєнними, а особи, які їх скоїли, уже покаялися в скоєному і бажають спокутувати свою провину, то застосування амністії зможе показати і світовій спільноті, і українцям, що Держава Україна піклується про добробут свого населення, що Україна готова прощати й будувати нове життя на тих територіях, де окупанти намагалися знищити сліди минулого життя й зробити все, щоб люди забули, що вони українці.

амністія збройний конфлікт

Схожі статті

Амністія і прощення як елементи розбудови миру після збройного конфлікту | JustTalk_Context [текстова версія]

Амністія і прощення як елементи розбудови миру після збройного конфлікту. JustTalk. Епізод 17