18 серпня в м. Києві відбулась зустріч із сером Джеффрі Найсом (Geoffrey Nice), барістером, королівським адвокатом, ключовим обвинувачем проти колишнього президента Югославії та Сербії Слободана Мілошевича в межах Міжнародного трибуналу щодо колишньої Югославії (ICTY), а також голови Китайського та Уйгурського трибуналів.
Сер Джеффрі відомий не тільки своєю вагомою роллю у Міжнародному трибуналі щодо колишньої Югославії, а також Уйгурському і Китайському (Лондонському) трибуналах, до того ж контроверсійністю його позицій. Так, сер Джеффрі критикував окремі епізоди ICTY, а також дії інших прокурорів, що призвели до нездатності Боснії та Герцеговини довести вину Сербії у справі щодо геноциду, адже не всі трибунали успішні і завершуються покаранням винних осіб. Водночас часто саме під час судового розгляду, який триває роками, певних помилок можна уникнути задля того, щоб усі винні були притягнуті до відповідальності.
Зазвичай, коли мова йде про різного роду механізми міжнародної кримінальної юстиції, особливо стосовно збройного конфлікту в Україні, їх обговорення зводиться до питання юрисдикційності, повноважень і технічних аспектів впровадження. Тобто це більше питання міжнародного права, а отже й розмови видаються більш теоретичними. Не часто можна зустріти ситуацію, коли з конкретними проблемами різних механізмів міжнародної кримінальної юстиції, які мали місце в історії, може поділитись безпосередній учасник тих подій з боку сторони обвинувачення. Джеффрі Найс якраз та людина, яка порушує проблеми міжнародної кримінальної юстиції та, можна сказати, є її критиком, адже надає перевагу національним моделям судового переслідування за міжнародні злочини, насамперед воєнні злочини.
Під час зустрічі з учасниками JustClub якраз і було сформовано ключові позиції, які дозволяють глибше подивитись на таку складну галузь міжнародного права як міжнародне кримінальне право. Далі публікуємо ключові тези Джеффрі Найса із певними поясненнями та уточненнями:
-
1
Міжнародне право за визначенням має конвенційний характер. А для конвенційності, як це видно з назви, необхідно домовлятись. Часто-густо цього не вдається і це є найуразливішим місцем міжнародної системи безпеки. Попри існування постійного Міжнародного кримінального суду (ІСС), з огляду на складні юрисдикційні питання, зазвичай утворюються трибунали ad hoc, інтернаціоналізовані національні суди та навіть народні трибунали (people’s tribunal). За останніми майбутнє, адже суспільство має бути суддями (juries) і судити воєнних злочинців. Наприклад, Уйгурський трибунал здійснює свою діяльність незалежно від бажання держави Китай і Китайської комуністичної партії чи навіть можливості легально провести судовий процес у своїй країни. Разом з тим, правозахисники та відомі юристи, провадять цей процес, починаючи з 2020 року.
-
2
Проблема будь-яких трибуналів, наприклад ICTY, полягала зокрема в наявності політичних домовленостей. Не називаючи конкретні країни, можна навести приклад тиску на уряди, які представляють обвинувачення для виключення тих чи інших доказів. Наприклад, серу Джеффрі не вдалось отримати аудіозапис телефонної розмови, де Слободан Мілошевич, по суті, віддає наказ Младко Радічу (засуджений лише у 2017 році) на вчинення геноциду, хоча і відомо, що така розмова мала місце. Цей доказ міг би змінити як кваліфікацію, так і вплинути на швидкість процесу, проте його використання було заблоковано. Як відомо, Слободан Мілошевич помер під час процесу (2006) і його злочини так і не було викрито повною мірою. Під час цих процесів укладається багато угод, відповідно до яких виключаються цілі епізоди або знімаються обвинувачення з людей. І це вплив політики. Отже, якщо ви маєте міжнародний трибунал, будьте готові до впливу міжнародної політики на вашу країну.
-
3
Немає жодного суду, який відбувся б швидко. Подекуди на вирішення юрисдикційних питань йдуть роки, під час яких докази втрачаються, пам’ять слабшає, а люди розчиняються. Насамперед свідки, без яких жоден трибунал неможливий, а люди мають бути почуті. Суд має бути простим, а правосуддя — швидким (make it simple, go quick).
-
4
Є суди, в яких застосовується вибірковість, наприклад розглядаються злочини лише однієї зі сторін збройного конфлікту. Це не тільки Нюрнберзький трибунал (Міжнародний кримінальний трибунал), який називали «судом переможців» (victor's justice), але і процеси після Вʼєтнамської війни. Ніхто не судив американських комбатантів, це питання порушували хіба що ліваки-антиімперіалісти, наприклад Бертран Рассел і Жан-Поль Сартр (т.зв. трибунал Рассела-Сартра – «kangaroo court» (1967)). Але офіційні судові механізми задіяні не були, так не може бути, адже відповідальність за воєнні злочини мають понести усі, хто їх вчинив, незалежно від того на якому боці конфлікту вони перебувають.
-
5
Тому варто повернутись до «народних трибуналів» (people’s tribunal) у випадках, коли домовитись неможливо, а справедливість має бути відновлена. Наприклад, стверджуваний геноцид уйгурського народу є предметом розгляду Уйгурського трибуналу, заснованого як незалежний «народний трибунал» у 2020 році у Великобританії. Серу Джеффрі належить ідея цього трибуналу, який разом із правозахисниками, юристами, представниками уйгурського народу надали змогу розповісти світу про злочин геноциду в Китаї. 9 грудня 2021 року трибунал дійшов висновку, що уряд Китайської Народної Республіки вчинив геноцид проти уйгурів шляхом систематичного застосування заходів контролю народжуваності та стерилізації уйгурів. Крім того, трибунал розглядав докази злочину проти людяності, катування і сексуального насильства відносно цієї етнічної групи. Зрозуміло, що чинний комуністичний уряд Китаю не визнає ні Уйгурський трибунал, ні його результати і називає його «чистою фікцією».
P.S. Тези виступу Джеффрі Найса є тезами Джеффрі як правника, можливо дещо було некоректно подано у авторській інтерпретації, за що завчасно просимо вибачення. Водночас варто висловити незгоду з частиною ідей, а ідею «народних трибуналів» загалом можна назвати небезпечною, адже питання легітимності будь-яких міжнародних судів завжди було наріжним комнем міжнародної кримінальної юстиції. Відтак погодитись з тим, що за ними майбутнє, просто неможливо.