JustРозмова | Правозахисниця Анна Козьменко про юридичну освіту в США

Поліціювання Розслідування Судовий Розгляд Інші юрисдикції Публічне обвинувачення Кримінальний закон Corrections Професійні стандарти Управління Штучний інтелект

Спецпроекти

Процесуальне інтерв'ю Custody Records JustTalk в умовах війни Пріт Барара українською

Про нас Редакційна політика Політика конфіденційності Умови передруку

Авторам

JustРозмова | Правозахисниця Анна Козьменко про юридичну освіту в США

Українські правники вже давно говорять про необхідність реформи правничої освіти, адже це питання, зокрема, є однією з ключових передумов для вступу України до ЄС. Нам стало цікаво дослідити, як саме навчають праву за кордоном, які цінності закладають у майбутніх правників і що з цього досвіду ми можемо запозичити для української системи.

Юлія ЛісоваАнна Козьменко

15 May, 2026

298

JustРозмова | Правозахисниця Анна Козьменко про юридичну освіту в США

Ця бесіда відкриває цикл розмов про світові освітні стандарти в межах нашої нової рубрики «JustРозмова». Редакторка JustTalk Юлія Лісова спілкується з Анною Козьменко, юристкою Центру стратегічних справ Української Гельсінської спілки з прав людини. Вона є стипендіаткою програми Fulbright Program і наразі навчається на магістерській програмі з права (LL.M.) в University of Illinois Urbana-Champaign (США) — одному з найбільших державних дослідницьких університетів.

Анно, привіт! Що варто знати про американську модель юридичної освіти тим, хто звик до української системи?

На початку варто пояснити одну важливу особливість американської юридичної освіти. У США немає бакалаврату з права, бо вважається, що це надто складна матерія для випускників школи. Тому спочатку студенти здобувають бакалаврський ступінь з будь-якої іншої дисципліни і лише після цього можуть вступати до правових коледжів на: 1) LL.M. (магістратура), яка триває один рік і орієнтована переважно на іноземних юристів; або 2) JD (докторантура), яка триває три роки і яку обирають американці, оскільки з цим ступенем легше знайти роботу в США. Попри ці умовні поділи студенти LL.M. і JD навчаються разом і відвідують ті самі заняття. Факультетів як таких тут немає. Є або загальне право, або концентрація, за бажанням. Моя — міжнародне та порівняльне право; більшість моїх курсів пов’язана з кримінальним і міжнародним правом.

На якому етапі навчання ти зараз і як загалом виглядає цей шлях у США?

Магістратура триває один рік. Зараз у мене сесія, а вже за тиждень — 16 травня — випускна церемонія. До речі, в американських університетах це трохи фейкова історія: на сцені вручають символічні дипломи, бо оцінки за фінальні іспити будуть лише в червні. Тобто формально тільки тоді стане зрозуміло, чи ми взагалі отримуємо диплом.

Дуже цікаво. Це ніби всім дають можливість відчути себе випускниками незалежно від фінального оцінювання. А як проходив твій вступ?

Мій вступ був дещо особливим, оскільки я є фулбрайтівською стипендіаткою. За правилами цієї програми кандидатів подають одразу до кількох університетів. У моєму випадку це були American University, University of California College of the Law in San Francisco, University of Connecticut і University of Illinois Urbana-Champaign. Увесь процес координував Institute of International Education. З мого боку було лише одне коротке інтерв’ю. Рішення про вступ ухвалювалося на основі пакета документів, який я подавала на стипендію ім. Фулбрайта. Це мотиваційні листи, документи про освіту і професійний досвід, а також результати тесту TOEFL. Оскільки найбільші стипендії (на додаток до стипендії Фулбрайта) запропонували University of Connecticut і University of Illinois Urbana-Champaign, мені дозволили обрати між ними.

Припускаю, що навчання в США відрізняється від наших українських правил і традицій. На чому робиться акцент у навчанні? Які головні предмети?

Головні курси в американських юридичних школах пов’язані з підготовкою до адвокатського іспиту: конституційне право, професійна етика, кримінальне право і процес, цивільне право і процес, докази, контракти й інші фундаментальні дисципліни. Водночас студенти формують свою програму самостійно. Університет пропонує близько сотні курсів, і кожен обирає ті предмети, які відповідають його інтересам і кар’єрним планам. Наприклад, можна взяти дуже вузькі курси на кшталт «Смертна кара» або «Бізнес у Японії». Мої курси відповідають моїй професійній діяльності: міжнародне публічне право і кримінальне. І мені дуже подобається ця система конструктора, за якої предмети не нав’язуються — немає відчуття, ніби витрачаєш час на щось непотрібне, і на заняттях усі студенти, відповідно, зацікавлені. Є, правда, й обов’язкові курси. Наприклад, Legal writing and research [техніка правничого письма та дослідження], який я проходила в серпні, до початку основного навчання; і другий — етика, але там також є вибір, я взяла criminal practice: ethics [етика у кримінальній практиці].

Однак є в цьому конструкторі один великий мінус — місця на популярних курсах розлітаються, як квитки Укрзалізниці, тож є ризик не потрапити на них взагалі. Нормальним навантаженням вважається 4–5 курсів на семестр (приблизно вдвічі менше, ніж у наших вузах). Теми вивчаються дуже глибоко як у теорії, так і через практичні кейси. Підручники — десь по 700–1200 сторінок дрібним шрифтом, а до них додається ще багато додаткової літератури. Американське навчання — це про якість, а не кількість.

Чи ти відчула в процесі свого навчання ідеологію, принципи, цінності університету й організації навчання?

Головна ідея навчання полягає в тому, щоб не просто передати знання, а навчити критичного мислення і розуміти роль права в суспільстві. Наприклад, на курсі з кримінальної етики, нам вичерпно і серйозно пояснювали, що завдання прокурора — не виграти справу і не посадити якомога більше людей, а забезпечити справедливість і тільки справедливість. Великий акцент робиться на роботі з правовими джерелами та розумінні того, як право створюється, тлумачиться, застосовується і змінюється. На практиці це означає дуже дискусійний формат навчання. Професори постійно заохочують аналізувати, ставити запитання і сумніватися у висновках судів. На заняттях ми детально розбираємо рішення американських і міжнародних судів, часто разом з окремими думками суддів, обговорюємо аргументи за і проти. Насамкінець, коледж виховує культуру відповідальності й працездатності — тут не пропускають заняття (хіба що ти при смерті), не запізнюються, не займаються дурнею в класах, не дозволяють собі прийти на пару непідготовленим, а в бібліотеці завжди аншлаг, навіть у вихідні дні.

Ти згадала про викладачів. До речі, як організовано спілкування між викладачами і студентами?

Уся комунікація відбувається через університетську електронну систему й пошту. Там публікуються презентації, матеріали до занять, домашні завдання і всі організаційні оголошення. З професором можна поговорити після заняття або записатися на індивідуальну консультацію в спеціально відведені години. Професори часто повторюють, що для них принципово важливо, щоб жоден студент не йшов на іспит, якщо в нього залишилося бодай якесь нерозуміння доктрин або питання без відповіді.

Професор тут радше партнер по дискусії, ніж класичний лектор. Вони активно залучають студентів до обговорення і дуже відкриті до розмов поза заняттями. З ними можна обговорювати не лише тему курсу, а й ширші питання права або кар’єри.

Майже всі професори мають асистентів — найкращих студентів попередніх курсів. Вони також проводять факультативи і допомагають розібратися зі складними темами.

Ще цікаво, у яких форматах проходить навчання? Чого більше: лекцій, дискусій, кейсів чи moot court [навчальних судових процесів]? Чи існують у цьому якісь стандарти?

Формат занять залежить від конкретного професора, але загальний принцип однаковий. До заняття ми читаємо підручники, судові рішення, наукові статті, а в класі відбувається детальний розбір прочитаного. Професори ставлять запитання, пропонують альтернативні сценарії і змушують подивитися на справу з різних сторін. Дуже часто моє розуміння судових рішень змінювалося після таких обговорень у класі, порівнюючи з тим, як я їх трактувала сама собі вдома.

Звучить дуже цікаво, але можу уявити, що навчання не є легким і вимагає багато зусиль. Що для тебе було і є найважчим?

По-перше, культура так званих outlines. Тут вважається, що успіх на іспитах багато в чому залежить від власних конспектів, тому під час занять усі студенти постійно друкують на ноутбуках і систематизують матеріал. Мені ж складно одночасно активно слухати, брати участь у дискусії і паралельно писати конспект (англійською мовою). Тому часто доводиться робити це окремо після занять. Другий виклик — це обсяг читання. Інколи потрібно читати до 100 сторінок на день. І це не художня література, а складні юридичні тексти, і для мене, як для людини, для якої англійська не є рідною мовою, це справді велике навантаження.

Чи є якась тема або сфера, яка тебе зацікавила найбільше під час навчання?

Найцікавіша, мабуть, практика Верховного Суду США. Навіть коли з нею не погоджуєшся, рішення й окремі думки написані дуже захопливо, іноді навіть поетично. Там мінімум формальних посилань на закони (один абзац максимум) і значно більше глибокого аналізу аргументів різних типів (пруденційний, історичний, теологічний, доктринальні, етичні, структурні… і так, ми вчимося розпізнавати типи судових аргументів). Це повна протилежність судовим рішенням в Україні.

Ми розуміємо, що навчання є цінним тоді, коли після нього студент може бути реальним спеціалістом і застосовувати свої знання в реальному професійному житті. Чи вдалося тобі вже зрозуміти, наскільки навчання пов’язане з реальною практикою і чи легко знайти стажування та роботу потім?

Навчання дуже тісно пов’язане з практикою. Багато професорів є юристами-практиками або мають значний практичний досвід. Ми постійно аналізуємо реальні та свіжі справи, розбираємо складні ситуації, «які виникають на практиці», і вчимося писати юридично зрілі тексти. Крім того, при університеті працюють різні юридичні клініки, у яких студенти можуть працювати з реальними справами й отримувати за це академічні кредити. Університет також активно допомагає зі стажуваннями. Є цілий окремий Career Center, який організовує ярмарки вакансій, кар’єрні події, допомагає студентам готувати резюме та проходити співбесіди. Студенти мають доступ до платформи Handshake, де роботодавці публікують вакансії та позиції стажування спеціально для студентів університету. Додаткові можливості часто з’являються через студентські асоціації або через професорів.

Ну і яке ж навчання без оцінок! Як із цим у твоєму університеті: як оцінюють студентів і що вважається справді хорошим результатом?

Система оцінювання є доволі специфічною. У нашому коледжі студенти LL.M. оцінюються окремо від студентів JD. На більшості курсів підсумкова оцінка визначається одним фінальним іспитом, який становить від 75 до 100% загального результату. Оцінювання здійснюється за принципом відносного порівняння: важливим є не лише рівень виконаної роботи, а й те, як її виконали інші студенти. Тобто навіть добре написаний іспит може відповідати оцінці C, якщо інші показали такі ж або кращі результати, і навпаки — за загально слабкого рівня відповідей можна отримати A навіть із посереднім результатом. Але конкуренція дуже висока, тому перший сценарій реалістичніший. Формати іспитів різняться: це можуть бути тести, есе або комплексні практичні завдання; іноді дозволяється користуватися матеріалами (open book), іноді — ні (closed book). Усі іспити складаються в електронному вигляді через спеціальне програмне забезпечення та перевіряються анонімно. Перездачі не існує: у разі нездачі студент не отримує кредитів (балів) за курс, а якщо не набирає необхідного мінімуму (32 кредити), то диплом не видається.

Останнє моє запитання — про майбутнє. Як ти вважаєш, чи можливо буде застосовувати здобуті тобою знання в Україні?

Я вже точно почала це робити. Я працюю адвокаткою і правозахисницею в Українській Гельсінській спілці з прав людини. Багато речей у моїй практиці раніше формувалися інтуїтивно через досвід роботи (як людини без освіти у сфері міжнародного права). Навчання в США допомогло систематизувати ці знання, закрити багато прогалин у правових доктринах і подивитися на деякі правові питання по-новому. Ця освіта значно посилила мої навички юридичного аналізу, письма і дослідження. Поки що я планую продовжувати працювати у сфері прав людини в Україні. Але водночас дуже люблю ділитися знаннями та досвідом, і якщо така можливість буде, радо передаватиму набуті знання й освітні підходи в Україні.

корисне JustРозмова

Схожі статті

JustРозмова | Суддя Андрій Рищенко про LegalTech: від першого засідання в Zoom до створення курсу зі ШІ для правників