Клопотання про допит свідка vs. Клопотання про виклик свідка

Поліціювання Розслідування Судовий Розгляд Інші юрисдикції Публічне обвинувачення Кримінальний закон Corrections Професійні стандарти Управління Штучний інтелект

Спецпроекти

Процесуальне інтерв'ю Custody Records JustTalk в умовах війни Пріт Барара українською

Про нас Редакційна політика Політика конфіденційності Умови передруку

Авторам

Клопотання про допит свідка vs. Клопотання про виклик свідка

КПК України регулює процедуру розв’язання питання виклику й допиту свідків доволі поверхово. У кодексі лише побіжно згадано, що свідки допитуються за клопотанням певної сторони. Наприклад, у ст. 410 КПК України ідеться про те, що питання допиту конкретних свідків розв’язується за клопотанням лише в контексті повноти (а точніше неповноти) судового розгляду.

Олексій Кравчук

10 жовтня, 2022

8396

Клопотання про допит свідка vs. Клопотання про виклик свідка

У цій статті поговоримо про те, що судовий виклик свідка як захід забезпечення кримінального провадження і питання про допит свідка — це різні речі. Процесуальний закон не передбачає обов’язкового заявлення й порядку розв’язання клопотань про допит свідків.

На практиці суд, дійшовши до стадії допиту свідків, з’ясовує в сторін приблизну кількість свідків, що саме вони мають підтвердити або спростувати, і виділяє певний час на наступне судове засідання для допиту свідків або свідка. Суд цікавиться в сторони, чи потребує вона, щоб суд здійснив судовий виклик певних свідків. Нерідко сторони повідомляють, що не потребують судового виклику й забезпечать прибуття свідків самостійно.

Якщо сторони забезпечують прибуття свідків самостійно, то останні на практиці можуть буди допитані судом без розв’язання клопотань і постановлення судом спеціальної ухвали про виклик і допит.

Загальновідомо, що клопотання в суді — це не обов’язково викладений в паперовій чи електронній формі процесуальний документ або усний виступ з формулюванням: «Ми заявляємо клопотання про допит…». Клопотання може бути викладено в короткому словесному проханні до суду: «Ми хотіли б допитати…», «Просимо допитати…», «Вимагаємо допитати…». Важливо, що згідно зі ст. 350 КПК України клопотання учасників судового провадження розглядаються судом після того, як буде заслухана думка щодо них інших учасників судового провадження, про що постановляється ухвала. Тож якби в кодексі було прямо визначено, що допит свідка відбувається за клопотанням, то суд повинен був би заслухати думку всіх учасників для того, щоб ухвалити рішення про допит свідка і винести відповідну ухвалу. Питання ж про судовий виклик свідка може бути за законом (ст. 134 КПК України) розв’язано й без клопотання (хоча можна і з ним).

На практиці ж суди часто розв’язують питання як про допит, так і виклик за заявочним принципом, без заслуховування думки інших учасників і постановлення ухвал. Якщо йдеться про невелику кількість свідків, суд зазвичай допитує всіх свідків, про необхідність допиту яких заявляють сторони. Про те, що допит свідка здійснюється за клопотанням, згадують лише тоді, коли свідків стає стільки, що це впливає на розумний строк розгляду справи, і суд більш вимогливо починає ставитися до ухвалення рішення про допит і виклик. Аналогічні ситуації виникають щодо свідків, яких заздалегідь допитати неможливо. Тоді суд може відмовити в клопотанні про виклик (маючи насправді на увазі саме відмову в клопотанні про допит).

Суд може відхилити клопотання про виклик для допиту певного свідка, посилаючись на ст. 134 КПК України (щодо права суду здійснити судовий виклик певної особи, якщо він установить наявність достатніх підстав вважати, що така особа може дати показання, які мають значення для кримінального провадження), ст. 321 КПК України (щодо спрямовування головуючим судового розгляду на забезпечення з’ясування всіх обставин кримінального провадження, усуваючи з судового розгляду все, що не має значення для кримінального провадження), коли суд вважає, що показання будуть зайвими або особа не може надати показання, що мають значення для справи.

Таким чином, клопотання про допит свідка й клопотання про виклик свідка — це різні клопотання. Хоча спеціальних норм про те, що допит свідка здійснюється за клопотанням, у кодексі немає, це випливає із засад змагальності й диспозитивності — кожна сторона самостійно обстоює свою позицію.

У п. 3d статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод йдеться про права обвинуваченого вимагати виклику й допиту свідків захисту (to obtain the attendance and examination of witnesses on his behalf), допитувати свідків обвинувачення або вимагати, щоб їх допитали (to examine or have examined witnesses against him). Тож вимога допитати свідка — складова конвенційного права людини на справедливий суд. Велика палата ЄСПЛ в п. 158 рішення в справі «Муртазалієва проти Росії» [1] сформулювала трискладовий тест для перевірки, чи вплинуло втручання в згадане конвенційне право на справедливість судового розгляду, коли клопотання про допит свідка захисту подано згідно з національним законодавством. У межах цього тесту треба відповісти на такі питання:

Чи було клопотання про допит свідка достатньо обґрунтованим і чи відповідало предмету обвинувачення?

Чи врахували національні суди доречність цих показань і чи надали достатні причини для свого рішення не допитувати свідка під час судового розгляду?

Чи рішення національних судів не допитувати свідка підірвало загальну справедливість провадження?

Імовірно, відсутність у КПК України процедури розв’язання питання про допит свідка (за клопотанням) слід вважати прогалиною в законодавстві, над якою слід поміркувати при внесенні змін до кримінального процесуального закону.

¹ https://hudoc.echr.coe.int/eng?i=001-187932

судова практика свідок