Кримінальна юстиція й нормотворча техніка: стан, проблеми і перспективи

Поліціювання Розслідування Судовий Розгляд Інші юрисдикції Публічне обвинувачення Кримінальний закон Corrections Професійні стандарти Управління Штучний інтелект

Спецпроекти

Процесуальне інтерв'ю Custody Records JustTalk в умовах війни Пріт Барара українською

Про нас Редакційна політика Політика конфіденційності Умови передруку

Авторам

Кримінальна юстиція й нормотворча техніка: стан, проблеми і перспективи

Для правників (і не тільки!) не є секретом, що письмову мову нормативно-правових актів (законів, постанов, указів, процесуальних рішень) іноді метафорично називають «пташиною», оскільки її зрозуміти та усвідомити дано далеко не кожній людині, навіть особі з правничою освітою і фаховому правнику, а тим паче «пересічному» громадянину / громадянці.

Володимир Сущенко

4 жовтня, 2023

611

Кримінальна юстиція й нормотворча техніка: стан, проблеми і перспективи

У цих актах можна натрапити на одні й ті ж самі терміни, що по-різному вживаються в різних актах, запозичені іншомовні слова не завжди адекватно перекладені українською, первісний зміст окремих правових термінів може бути спотворений, а речення-приписи побудовані так, що, поки дочитаєш їх до крапки, то треба неодноразово повернутися на початок речення і в середину, щоб зрозуміти сенс нормативного припису загалом.

Верховна Рада України після багаторічних дискусій і намірів 24 серпня 2023 року нарешті ухвалила Закон «Про правотворчу діяльність»[1], який уже набув чинності, але буде введений у дію через один рік після завершення воєнного стану в Україні (дуже добре, що не наступного дня після набуття чинності!). Ухвалення такого Закону вважаю непересічною подією в житті нашої держави і правничої спільноти, але вона залишається не поміченою?!.. Цей Закон ще потребує досконалого дослідження й коментування, а можливо, і певних змін ще до того часу, поки він не почне діяти.

Не відкладаючи в довгу шухляду свої давні роздуми щодо вживаної в нас нормативно-правової термінології, дозволю собі висловити деякі зауваження і застереження, які, можливо, стануть предметом чергової бурхливої дискусії в Клубі шаленіючих криміналістів.

По-перше, назва закону «про правотворчу діяльність» викликає в мене питання щодо коректності вживання терміну «правотворчість» стосовно розроблення й ухвалення всіх нормативно-правових актів. Виправданість вживання цього терміну можна, на мій погляд, пояснити лише відмовою від розуміння «права» як соціального феномену, основою якого є природні права і свободи людини, а не ті права і свободи, що встановлені закононормотворцем, який лише забезпечує реалізацію таких прав і свобод та встановлює і вживає примусові заходи впливу / примусу до тих осіб, які їх порушують.

По-друге, у контексті функціонування кримінальної юстиції в мене (упевнений, що не тільки в мене) виникають питання щодо адекватного вживання таких слів-термінів, як кримінальний (закон, кодекс, процес), кримінальна (кримінально-правова) політика, притягнення до кримінальної відповідальності, кримінальне переслідування, допит, відбирання свідчень / пояснення, виклик до слідчого (прокурора, суду) тощо.

Адже терміни «кримінал, кримінальний, криміналітет» майже всіма словниками тлумачаться в першу чергу як «карний злочин, злочинець, в’язниця». І якщо стосовно Кримінального кодексу, який саме й встановлює перелік караних діянь (кримінальних правопорушень), вживання цього терміну є виправданим, то найменування процедур / процесу, за допомогою яких розслідуються такі діяння і призначається (звільняється від) покарання, викликає питання: хіба кримінальний процесуальний кодекс визначає процедури вчинення злочинів?

Таке ж саме запитання виникає при тлумаченні словосполучення «кримінальна або кримінально-правова політика» держави: хіба держава розробляє політику вчинення кримінальних правопорушень? Можливо, більш коректно говорити й писати «антикримінальна політика / органи» на кшталт «антикорупційна політика / органи»?

Споріднені, але не тотожні словосполучення-терміни:

а) «притягнення до кримінальної відповідальності» трапляється в КПК 36 разів, у КК — 17, у Законі «Про прокуратуру» — 3, «Про НПУ» — 8, «Про НАБУ» — 8, «Про СБУ» — 1, «Про статус суддів і судоустрій» — 3 рази;

б) «кримінальне переслідування» трапляється в КПК 2 рази, у КК — 1, у Законі «Про прокуратуру» — 0, «Про НАБУ» — 1, «Про СБУ» — 1, «Про статус суддів і судоустрій» — 0 разів.

Водночас автори навчального посібника «Кримінальний процес», колишні члени робочої групи з підготовки КПК (2006–2012 рр.) О. Банчук (тепер заступник міністра юстиції) і Л. Лобойко (тепер суддя Верховного Суду), на мій погляд, абсолютно слушно вживають словосполучення «кримінальне переслідування» щодо стадії досудового розслідування в першу чергу. Адже про яке «притягнення до кримінальної відповідальності» може йти мова ще на стадії «повідомлення про підозру» (див. п. 14) ст. 3 і далі по всьому тексту КПК), якщо до набуття чинності обвинувального вироку в процесі діє конституційний принцип «презумпції невинуватості»?.. Безумовно, принаймні до ухвалення обвинувального вироку коректно вести мову лише про «кримінальне (якщо залишати цей некоректний термін) переслідування» і не більше!

Виходячи з попередньої аргументації щодо дії «презумпції невинуватості», чи не коректніше, замість наявних вживати такі терміни-словосполучення на стадії досудового розслідування, як «запрошення на процесуальне інтерв’ю» замість «виклик на допит», «отримання чи надання пояснень / свідчень» замість «відбирання пояснень/свідчень» тощо?..

По-третє, новий Закон «Про правотворчу діяльність» слушно вводить в обіг такі норми, як: «Стаття 3. Правотворча діяльність здійснюється відповідно до принципів», «Стаття 34. Вимоги до змісту нормативно-правового акта», «Стаття 35. Мова та стиль нормативно-правового акта» — зміст яких справляє загалом позитивне враження.

Окремо процитую надважливу норму для подальшого вдосконалення техніки підготовки та ухвалення законів та інших нормативно-правових актів зі статті 35:

З метою забезпечення єдності термінології, що вживається у нормативно-правових актах України, створюється Єдиний глосарій правових термінів.

Наповнення, зберігання, обробка та використання Єдиного глосарія правових термінів забезпечується міністерством, що забезпечує формування державної правової політики. Інформація з Єдиного глосарія правових термінів є відкритою, загальнодоступною публічною інформацією у формі відкритих даних, що надається безоплатно та підлягає оприлюдненню на офіційному вебсайті міністерства, що забезпечує формування державної правової політики.

Положення про Єдиний глосарій правових термінів затверджується Кабінетом Міністрів України.

Вважаю, що робота над «Єдиним глосарієм правових термінів» треба починати вже сьогодні, не чекати на введення Закону в дію. У нас є Національна академія правових наук, понад 200 правничих закладів вищої освіти, у яких працюють тисячі представників академічної правничої спільноти, функціонує інститут української мови НАН України, яким під силу розпочати цю важливу роботу, що в майбутньому принесе позитивні результати для всієї правової системи держави.

[1] https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3354-20#Text