Утім, попри можливе враження, що звіти Московського механізму не мають жодного практичного значення, це не так. Позиція авторитетних експертів може бути використана в національних і міжнародних судових і квазісудових органах, що важливо для відшкодування жертвам міжнародних злочинів і забезпечення права на правду.
Першу групу експертів щодо ситуації в Україні в межах Московського механізму було утворено 15 березня 2022 року. 5 квітня 2022 року вона оприлюднила звіт, який охоплював можливі воєнні злочини, злочини проти людяності та порушення прав людини за період з 24 лютого по 1 квітня 2022 року. Серед основних міркувань, які містилися в першому звіті[1]:
1
російські війська систематично порушують принципи (розрізнення, пропорційності, належної обачливості, гуманності) і норми міжнародного гуманітарного права (МГП) щодо методів і засобів ведення бойових дій, поводження з військовополоненими, цивільним населенням і цивільними об’єктами.
2
Порушення міжнародного права прав людини (МППЛ), зокрема основоположних прав та свобод (права на життя, заборони катувань, права на справедливий суд), здебільшого вчинені на територіях, де ефективний контроль здійснює рф.
3
В особливо вразливому становищі внаслідок повномасштабного вторгнення росії в Україну опинилися жінки, діти, люди похилого віку та особи з обмеженими можливостями. Окрім того, збройний конфлікт зумовив виникнення нових вразливих груп — біженців і внутрішньо переміщених осіб (ВПО).
4
Окремі дії рф є воєнними злочинами: жорстоке поводження з військовополоненими, умисні вбивства цивільного населення та напади на цивільні об’єкти.
5
Порушення прав людини з боку рф шаблонні. У випадку встановлення контекстуального елемента (широкомасштабного та систематичного нападу на цивільне населення) вони мають бути кваліфіковані як злочини проти людяності, а саме: вбивства, зґвалтування, викрадення, депортації цивільних осіб.
6
В окремих випадках порушення МГП були вчинені також з боку України (наприклад, поводження з військовополоненими).
7
Усі винні у вчиненні міжнародних злочинів на території України мають бути притягнуті до відповідальності.
Друга група експертів була утворена 7 червня 2022 року з ініціативи 45 держав-учасниць ОБСЄ (усі, за винятком рф та білорусі) після консультацій з Україною. Вона оцінювала події в Україні з 1 квітня по 25 червня 2022 року. Зі складу першого Московського механізму в другому взяла участь Вероніка Білкова. Загалом група вийшла гендерно незбалансованою і складалася лише з жінок (дві інші експертки — Лаура Герчіо та Василка Санцин). Другий звіт Московського механізму[2] щодо ситуації в Україні було оприлюднено 11 липня 2022 року.
Московський механізм 2.0: так само обережний і нерішучий, як і його попередник
Друга група експертів переважно спиралася на висновки першої. Знову наголошено на систематичних серйозних порушеннях з боку рф принципів і норм МГП, проте переважно без встановлення воєнних злочинів. Укотре Московський механізм самоусунувся від кваліфікації порушень прав людини як злочинів проти людяності, але не заперечив, що окремі з них мають такі ознаки.
Особливе занепокоєння викликає недостатня увага, яку експерти другого Московського механізму приділили нав’язаному російському громадянству та депортації українських дітей на територію рф.
Що стосується першого, то в контексті нових тимчасово окупованих територій України експерти вживають термін «confer», а не «impose». Відповідно до Кембриджського словника перше слово має позитивну конотацію й може бути перекладене українською як «надавати» (to give a title — надавати звання). Друге слово зазвичай вживається в негативному значенні як «нав’язати» і цілком доречно використовується у звіті щодо мешканців т. зв. «ЛДНР» і «Кримської Республіки». Слід підкреслити, що в умовах тимчасової окупації будь-які сумніви в добровільності отримання російського паспорта мають тлумачитися на користь особи, адже цей документ є передумовою не лише володіння економічними, соціальними й культурними, але й основоположними правами людини, серед яких і право на життя та заборона катувань.
Проблемі депортації українських дітей на територію рф приділено кілька коротких абзаців. Ці дії разом з депортацією загалом експерти визнають такими, що мають ознаки воєнного злочину. Утім, щонайменше в контексті депортації дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, а також тих, які на момент повномасштабного вторгнення проживали в закладах цілодобового перебування, слід визнати можливе вчинення росією геноциду проти української нації. Адже такі діти не лише депортуються, подекуди в найбільш віддалені регіони рф, але й стають жертвами примусового нав’язування громадянства, русифікації й протиправного усиновлення. Станом на липень 2022 року, за свідченнями самих окупантів, під тимчасову опіку в російські сім’ї вже було передано 158 українських дітей[3]. Такі дії мають ознаки геноциду в розумінні статті 2 (е) Конвенції про попередження злочину геноциду та покарання за нього (1948)[4].
Неочікувано сміливо в другому звіті експерти Московського механізму висловили припущення про відсутність у порушеннях рф будь-якої легітимної мети, зокрема прагнення досягти воєнної переваги. З огляду на попередні міркування в контексті геноциду проти української нації можна говорити, що злочини росії (за твердженням самих експертів, агресор порушив майже всі фундаментальні права людини, а за спостереженнями авторки — також допустив дії, які містять майже всі 52 склади воєнних злочинів) переслідують більш амбітну ціль — частково знищити українську національну групу як таку.
Важливо, що експерти розвінчали низку міфів, які, мов мантру, повторюють вищі посадові особи рф.
По-перше, рф не вийшла з Ради Європи, а її звідти виключили згідно з рішенням Комітету Міністрів.
По-друге, території т. зв. «ЛДНР», як і Кримський півострів, перебувають під ефективним контролем рф, отже, усі злочини, вчинені з ініціативи їхніх «керівників», мають бути атрибовані росії.
По-третє, рф вражає не лише військові цілі, але й цілеспрямовано й умисно атакує цивільне населення України та цивільні об’єкти.
Цікаво, що щонайменше з 10 465 убитих і поранених осіб 92,3 % — перебували на підконтрольній Україні території, віддаленій від зони активних бойових дій (Київ, Черкаси, Полтава, Вінниця, Тернопіль тощо). Така статистика яскраво свідчить про те, що рф в Україні бореться з цивільним населенням, використовуючи зброю невибіркової дії, а також ракетні й авіаудари, прагнучи залякати, зламати опір і врешті, насильно перетворити Україну на свою колонію.
Порушення МІЖНАРОДНОГО ГУМАНІТАРНОГО ПРАВА
У другому звіті повторно зроблено висновок про відчутну перевагу рф на ниві порушень принципів і норм МГП (це, ймовірно, єдина перевага, яку росії вдасться отримати в збройному конфлікті). Зокрема, ідеться про такі дії:
- напади на лікарні, медичний персонал, медичні частини та санітарні транспортні засоби (російські війська повністю зруйнували 101 лікарню, пошкодили або захопили близько 200 карет швидкої допомоги);
- порушення права на повагу до померлих осіб (яких здебільшого попередньо вбили російські ж військові);
- порушення правового режиму військового полону (відмова надавати комбатантам статус військовополонених, зловживання категорією «найманець», зокрема щодо іноземних добровольців, примушування військовополонених до участі в заходах російської пропаганди, катування та нелюдське поводження);
- напади на цивільних осіб і цивільні об’єкти;
- створення умов для виникнення гуманітарної кризи (на прикладі Маріуполя, Херсона (щодо медикаментів, у тому числі несертифікованих, завезених з Криму);
- примусова паспортизація шляхом тиску на українські підприємства з погрозами конфіскації майна;
- нелюдське ставлення до затриманих осіб (фільтраційний процес, побиття, катування (моріння холодом і голодом), нелюдське поводження, імітовані смертні кари);
- використання забороненої зброї та зброї невибіркової дії (наприклад, кластерної, запалювальної, термобаричної зброї і протипіхотних мін) у цивільних поселеннях;
- руйнування нейтральних суден у зв’язку з невибірковими атаками;
- блокування українських торговельних суден;
- блокада українських портів;
- викрадення українського зерна (де-факто конфіскація без компенсації), що прямо визнано воєнним злочином;
- примусова мобілізація українських громадян у російські збройні сили (на всіх окупованих територіях).
Порушення Міжнародного права з прав людини
Друга група експертів підкреслила, що більшість порушень прав людини здійснюються російськими військовими на підконтрольних рф територіях. Мова йде про:
- умисні вбивства цивільних осіб, у тому числі журналістів, правозахисників і місцевих мерів;
- незаконні затримання та викрадення;
- насильницькі зникнення з метою змусити жертв надати допомогу російським військам, помститися за відсутність підтримки окупантів, запобігти будь-якій діяльності, у тому числі гуманітарній, яка не санкціонована окупантами;
- примусова праця (наприклад, лікарів на користь збройних сил не лише в Криму, але і в «ЛДНР»);
- сексуальне й гендерно зумовлене насильство;
- масштабні депортації мирного українського населення до росії;
- різні форми жорстокого поводження, включаючи тортури;
- недотримання гарантій справедливого судового розгляду;
- застосування смертної кари та колективні страти.
Група експертів акцентувала на нових тривожних явищах, а саме створенні та використанні т. зв. фільтраційних таборів і практиці рф обходити свої міжнародні зобов’язання, передаючи затриманих осіб до «ЛДНР», псевдоправова система яких не відповідає стандартам цивілізованих країн.
У контексті порушення прав людини експерти також підтвердили, що повномасштабне вторгнення негативно вплинуло на реалізацію економічних, соціальних і культурних прав, таких як право на освіту, право на здоров’я, право на соціальне забезпечення, право на їжу та воду, а також право на здорове довкілля. Останнє, зокрема, визнано «мовчазною жертвою» збройного конфлікту у зв’язку з убивством тварин, повітряним, поверхневим, водним забрудненням, погіршенням санітарно-епідеміологічної ситуації, переведенням 92 індустріальних об’єктів у категорію ризику виникнення техногенної катастрофи.
Також зберігається негативний вплив на вразливі категорії населення. Зокрема, експерти підкреслили, що жінки, які зазнали зґвалтування чи інших форм сексуального насильства (а їх принаймні сотні), стикаються з високим ризиком вимушеної вагітності, зараження інфекціями, що передаються статевим шляхом, внутрішніми фізичними травмами й психічними проблемами. Попри ратифікацію Україною Стамбульської конвенції, експерти знову зафіксували проблему з боротьбою з домашнім насильством. Повномасштабне вторгнення зумовило тяжкі довготривалі наслідки, зокрема передчасні пологи у зв’язку зі стресом та ймовірні відповідні ускладнення.
Україна — біла та пухнаста?
У другому звіті, зокрема завдяки активній співпраці компетентних органів України з групою експертів, вдалося подекуди запобігти, а в інших випадках обґрунтувати допущені порушення з боку нашої держави. Передусім наголошено, що на відміну від рф Україна скористалася своїм правом в умовах воєнного стану та здійснила дерогацію низки прав та свобод, передбачених як пактами 1966 року (про громадянські й політичні права, а також про економічні, соціальні й культурні права), так і Європейською конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод. Окрім того, наша держава «потрапляла в халепу» переважно через надмірне медійне висвітлення проблематики військовополонених (пресконференції, записи інтерв’ю, селфі), а також поодинокі випадки самосуду. У звіті експерти зазначили, що Україна взяла на себе зобов’язання розслідувати подібні випадки й проводити регулярні навчання військових МГП.
Приділено увагу використанню Україною касетної зброї. Слід підкреслити, що наша держава не є стороною Конвенції про касетні боєприпаси (2008)[5], а також зобов’язалася використовувати такі засоби ураження відповідно до принципів МГП.
Експерти Московського механізму висловили занепокоєння можливим невизнанням пріоритетності з боку компетентних органів України розслідування численних убивств цивільного населення у зв’язку з перевантаженням системи. Схожа ситуація також склалася у сфері сексуального та гендерно зумовленого насильства. Щоб запобігти порушенням, Україні слід уже зараз збільшувати потужності правоохоронної системи, а також долучати до розслідування інші держави через механізм універсальної юрисдикції. Україна досі не передбачила пряму криміналізацію злочинів проти людяності — цю проблему треба розв’язати найближчим часом.
Урешті, як і в першому звіті, зроблено висновок про те, що більшість порушень МГП і МППЛ у цьому конфлікті вчинені не Україною, а росією.
Чим закінчилося?
Останній розділ другого звіту присвячений притягненню винних осіб до відповідальності за порушення прав людини, воєнні злочини та злочини проти людяності. Експерти перелічили доступні для України механізми встановлення фактів (Комісія ООН з розслідування воєнних злочинів в Україні, Міжнародна гуманітарна комісія зі встановлення фактів) і нагадали про важливість притягнення до відповідальності як рф (у Європейському суді з прав людини та Міжнародному суді ООН), її вищих посадових осіб (Міжнародний кримінальний суд, Спеціальний трибунал з агресії), так і інших міжнародних злочинців (національні та іноземні суди).
Також побіжно згадано про санкції. Експерти підкреслили зобов’язання держав запобігати та карати за воєнні злочини й злочини проти людяності, зокрема шляхом запровадження санкцій за будь-яку неправомірну поведінку.
Навіщо експертів зібрали вдруге?
Встановлення фактів вчинення міжнародних злочинів і попереднє визначення винних — важлива передумова майбутніх процесів притягнення до відповідальності та відшкодування шкоди. Яким би не був обраний механізм — національним, міжнародним або гібридним, універсальним або спеціалізованим, судовим або квазісудовим — він потребуватиме верифікованої незалежними експертами інформації, зокрема такої, яка міститься в першому та другому звіті Московського механізму.
Звіти охоплюють різний період. Окрім того, вони різняться за обсягом зібраних даних і позицією експертів, яка, утім, залишається досить несміливою.
Проте вони важливі, оскільки можуть лягти в основу накладення нових санкцій, на чому наголошує друга група експертів, а також стати правовим обґрунтуванням конфіскації заморожених російських активів у тих державах, які вже розробили відповідне законодавство, наприклад у Канаді.
Окрім того, Московський механізм фактично хоча б частково замінив моніторингову місію ОБСЄ, яка на початку повномасштабного вторгнення «втекла» з України. Можна припустити, що Україна та інші держави продовжуватимуть звертатися до цього інституту й надалі, доки триватиме агресія рф.
__
[1] https://www.osce.org/files/f/documents/f/a/515868.pdf?fbclid=IwAR2Jw3UO7kP5-kRUs62x5a_PgT5pMRtygl_Emb2uHPDVvzqICQJEGz4ZF3g
[2] https://reliefweb.int/report/ukraine/report-violations-international-humanitarian-and-human-rights-law-war-crimes-and-crimes-against-humanity-committed-ukraine-1-april-25-june-2022
[3] https://archive.ph/Zi9n6
[4] https://www.un.org/en/genocideprevention/documents/atrocity-crimes/Doc.1_Convention%20on%20the%20Prevention%20and%20Punishment%20of%20the%20Crime%20of%20Genocide.pdf
[5] https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_k20#Text