Непослідовність законодавця в обчисленні строків досудового розслідування: як діятимуть зміни на практиці?

Поліціювання Розслідування Судовий Розгляд Інші юрисдикції Публічне обвинувачення Кримінальний закон Corrections Професійні стандарти Управління Штучний інтелект

Спецпроекти

Процесуальне інтерв'ю Custody Records JustTalk в умовах війни Пріт Барара українською

Про нас Редакційна політика Політика конфіденційності Умови передруку

Всі права захищені © 2024 JustTalk

Непослідовність законодавця в обчисленні строків досудового розслідування: як діятимуть зміни на практиці?

Тетяна Видай

20 February, 2024

1850

Непослідовність законодавця в обчисленні строків досудового розслідування: як діятимуть зміни на практиці?

1 січня 2024 року набули чинності зміни до Кримінального процесуального кодексу України (далі — КПК України), внесені Законом № 3509-IX від 8 грудня 2023 року, зокрема такі:

Скасовано обчислення строків у «фактових» справах.

До змін такі строки становили 12 або 18 місяців залежно від тяжкості кримінального правопорушення та могли бути продовжені необмежену кількість разів, якщо в цьому була потреба.

Логіка встановлення граничного строку полягала в пришвидшенні розслідування справ. На практиці «фактові» справи могли розслідуватися 5 або 8 років, проте не у зв’язку з їх унікальною складністю, а через пасивність слідства та відсутність розслідування як такого.

Законодавець, скасовуючи строки у «фактових» справах, передбачив, що зміни мають зворотну дію в часі та застосовуються до всіх справ, розслідування або судовий розгляд яких не закінчився станом на 1 січня 2024 року.

Скасовано обов’язок слідчого й прокурора (абз. 2 п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України), а також право слідчого судді (ч. 9 ст. 284 КПК України) закрити «фактову» справу у зв’язку із закінченням у ній строку.

Закономірно, що строк, який більше не обчислюється, не може сплинути. Як наслідок, закриття провадження з таких підстав виключено.

Надано право суду постановити ухвалу про закриття провадження, якщо обставина пропуску строку досудового розслідування виявилася вже на стадії судового розгляду.

До змін сторона обвинувачення підтримувала позицію, що право закривати кримінальне провадження з підстав закінчення строку розслідування після повідомлення про підозру належить винятково прокурору.

У зв’язку із цим суди були вимушені посилатися на позицію Верховного Суду: направлення обвинувального акта поза межами строків досудового розслідування виключає набуття особою статусу обвинуваченого, а отже, унеможливлює розгляд по суті (справа № 711/3111/19 від 15 вересня 2021 року).

Відтепер КПК України не передбачає двозначного тлумачення та чітко надає право суду постановити ухвалу про закриття провадження з підстав закінчення (пропуску) строку досудового розслідування.

Так, обрахунок строків у «фактових» справах здійснювався у провадженнях, відомості про які внесені до ЄРДР з 15 грудня 2017 року. За такими правилами розслідувалися всі справи, зареєстровані протягом наступних шести років.

З 1 січня 2024 року обчислення строків до підозри більше не здійснюється, а надання закону зворотної дії в часі має скасувати перебіг строків і в усіх провадженнях, внесених до ЄРДР за останні шість років, судовий розгляд яких ще не завершено.

Така непослідовність законодавця у внесенні змін до КПК України може викликати низку труднощів на практиці, зокрема в питанні поширення дії закону на провадження, строки в яких уже закінчилися до дати набрання законом сили.

Чи підлягатимуть «відновленню» строки, які вже закінчилися?

Найближчим часом почне формуватися судова практика щодо можливості поширення дії змін у законодавстві на провадження, строк у яких закінчився до 1 січня 2024 року, тобто до введення в дію цих змін.

Так, нещодавно Верховний Суд сформував правові позиції щодо наслідків порушень, допущених прокурорами при скасуванні постанов про закриття кримінального провадження (справа № 367/1335/21 від 3 квітня 2023 року):

Скасування постанови про закриття кримінального провадження прокурором, який здійснює процесуальне керівництво, за межами 20-денного строку — має наслідком закриття кримінального провадження на підставі абз. 2 п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України як такого, у якому строк досудового розслідування закінчився та жодній особі не було повідомлено про підозру.
Скасування постанови про закриття кримінального провадження Генеральним прокурором, керівником обласної прокуратури, керівником окружної прокуратури, їх першими заступниками та заступниками за межами строків, передбачених ст. 219 КПК України (12 або 18 місяців у «фактових» справах), — має наслідком закриття кримінального провадження на підставі абз. 2 п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України як такого, у якому строк досудового розслідування закінчився та жодній особі не було повідомлено про підозру.

Таким чином, порушення правил скасування постанов про закриття кримінальних проваджень у «фактових» справах мало наслідкам їх закриття як таких, строк у яких закінчився.

Логіка такої позиції полягала в тому, щоб закриття справ не використовувалося як інструмент зупинення перебігу строків, за якого прокурори мали б необмежене право закривати й відновлювати розслідування в справах залежно від наявності чи відсутності інтересу до них.

На практиці трапляються випадки, коли справа могла бути закритою 2–3 роки, після чого прокурор вищого рівня доходив висновку про необхідність продовження розслідування та скасування постанови про закриття.

За таких реалій станом на дату ухвалення Закону № 3509-IX від 8 грудня 2023 року утворилися численні провадження, строк у яких закінчився і які суд мав би закрити на підставі абз. 2 п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України.

Під час пошуку відповіді на питання, чи може надання закону зворотної дії в часі «відновити» строки, які вже закінчилися станом на дату внесення змін, варто звернути увагу на Рішення Конституційного Суду України від 5 квітня 2001 року № 3-рп/2001, у якому зазначено про неконституційність прикінцевих положень закону, покликаних поширити дію закону на правовідносини, які виникли й закінчилися до набрання таким законом чинності.

Тобто Конституційний Суд України вказав, що зміни до закону не можуть бути застосовані до правовідносин, які завершилися до введення в дію таких змін, навіть якщо законодавець надав закону зворотну дію в часі.

Застосування такого підходу і до спроби «відновлення» закінчених строків видається виправданим, оскільки забезпечує базові гарантії безпеки людини та громадянина, довіру до держави, дотримання принципу правової визначеності.

Таким чином, видається обґрунтованим підхід, за яким строк, який закінчився, згідно з правилами обрахунку, чинними на дату їх закінчення, не може бути «відновлений» Законом № 3509-IX від 8 грудня 2023 року.

стандарти досудового розслідування розслідування

Схожі статті

Строки досудового розслідування: походження та значення для воєнного сьогодення

Строки у кримінальному процесі під час війни: у чому проблема?