Нова позиція ВС щодо суб’єктивної сторони в статті 364 КК України: зрада чи перемога здорового глузду?

Поліціювання Розслідування Судовий Розгляд Інші юрисдикції Публічне обвинувачення Кримінальний закон Corrections Професійні стандарти Управління Штучний інтелект

Спецпроекти

Процесуальне інтерв'ю Custody Records JustTalk в умовах війни Пріт Барара українською

Про нас Редакційна політика Політика конфіденційності Умови передруку

Авторам

Нова позиція ВС щодо суб’єктивної сторони в статті 364 КК України: зрада чи перемога здорового глузду?

Нещодавно правничу спільноту вкотре сколихнули новини про нову правову позицію Верховного Суду (далі — ВС) щодо суб’єктивної сторони статті 364 Кримінального кодексу України (далі — КК України) в справі № 757/11969/18-к.

Марта-Марія Яциніна

10 March, 2025

510

Нова позиція ВС щодо суб’єктивної сторони в статті 364 КК України: зрада чи перемога здорового глузду?

Правова проблема полягає в тому, що в постанові колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду (далі — ККС ВС) від 2 листопада 2022 року (справа № 724/1590/19) зроблено висновок про те, що наявність або відсутність домовленостей між службовою особою та безпосереднім отримувачем неправомірної вигоди жодним чином не перешкоджає кваліфікувати діяння такої службової особи, яка, зловживаючи владою або службовим становищем, діє з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для іншої фізичної або юридичної особи, за статтею 364 КК України, навіть якщо службова особа діє в інтересах третьої особи без доведення до відома такої особи інформації про характер та зміст своїх дій. Аналогічний висновок зроблено в постанові колегії суддів Третьої судової палати ККС ВС від 2 лютого 2022 року (справа № 520/15641/15-к).

Натомість колегія суддів Першої судової палати ККС ВС у постанові від 23 квітня 2024 року (справа № 278/1664/20) дійшла висновку про те, що в разі кваліфікації дій особи як зловживання владою або службовим становищем, якщо в результаті таких дій інша отримала вигоду, то необхідно довести існування в особи, яка обвинувачується в службовому зловживанні, мотивів, з яких вона була зацікавлена в отриманні вигоди цією особою, а недоведеність цих елементів злочину, навіть за умови встановлення помилок або порушень, допущених при виконанні службових повноважень, виключає кваліфікацію вчиненого за статтею 364 КК України. Аналогічні висновки зроблено в постановах колегій суддів Першої судової палати ККС ВС від 6 квітня 2023 року (справа № 619/2627/20) та від 11 травня 2023 року (справа № 707/661/17), а також Третьої судової палати ККС ВС від 5 квітня 2021 року (справа № 520/13641/15-к).

Власне, такі різні підходи до того самого питання найвищої судової інстанції і стали підставою для передання розв’язання цього питання на розгляд об’єднаної палати. Що цьому передувало?

Диспозиція статті 364 КК України не передбачає мотив конститутивною ознакою складу кримінального правопорушення, як і не описує всі можливі випадки зловживання владою чи службовим становищем. Це, зрештою, абсолютно нормально, бо кримінальний закон — це не методичка і не інструкція, тому не має містити якогось вичерпного переліку. Стаття має бути зрозуміла й передбачувана для правозастосувача. Зрештою, неосвічені люди зловживання владою чи службовим становищем не вчиняють, у цьому і є особливість так званих білокомірцевих злочинів. А розуміння норми може бути забезпечене тлумаченням кваліфікованим юристом.

Суспільні відносини не стоять на місці, вони розвиваються, стаття 364 написана досить абстрактно, але ВС своїми правовими позиціями може вносити ясність у правозастосування цієї норми з урахуванням розвитку суспільних відносин і контексту правозастосування.

Коли вперше з’явилася правова позиція ВС, що «…у разі кваліфікації дій особи як зловживання владою або службовим становищем, якщо йдеться, що в результаті таких дій отримано вигоду іншою особою, то необхідно довести існування в особи, яка обвинувачується у службовому зловживанні, мотивів, з яких вона була зацікавлена в отриманні вигоди цією особою, а недоведеність цих елементів злочину, навіть за умови встановлення помилок або порушень, допущених при виконанні службових повноважень виключає кваліфікацію вчиненого за статтею 364 КК», я вважала її гарною реакцією ВС на правозастосування норми й адекватним тлумаченням, адже КК України не може передбачити все, а таке тлумачення дозволяло йти в ногу із часом, коли обвинувальних актів за статтею 364 стало більше і відповідно більшою стала кількість питань у правозастосуванні. Зрештою, без глибокого занурення в контекст мені як адвокатці імпонував такий підхід, бо він якнайбільше відповідав засаді, що всі сумніви тлумачаться на користь особи, і відповідав стандарту доказування поза розумним сумнівом, адже для того щоб довести мотив, сторона обвинувачення мала добряче попрацювати.

Коли з’явився пресреліз про нову позицію ВС, моя перша реакція була, що це крок назад. Але я не робила поспішних висновків — хотіла спочатку прочитати повний текст, щоб зрозуміти мотивацію суду.

Поки чекала повний текст, мимоволі задумалася, а як може проявлятися суб’єктивна сторона в цьому складі кримінального правопорушення? Теоретично особа, яка зловживає, необов’язково має бути в змові із суб’єктом, який отримає від цього вигоду. Наприклад, якщо суб’єктом, який отримає для себе неправомірну вигоду, може бути дочка, дружина, друг, мама чи кохана людина. Для того щоб учинити зловживання на їхню користь, не потрібно просити в них дозволу. Але від такого зловживання об’єкт кримінально-правової охорони все одно постраждає. Хтось не отримає премію, хтось не переможе в конкурсі тощо. Від того, що отримувача неправомірної вигоди не попередили про такий приємний подарунок, інші суб’єкти, які несправедливо не отримали певне благо, не перестають зазнавати шкоди. Така неправомірна вигода може бути надана й абсолютно чужій людині з метою налагодження добрих стосунків чи отримання іншого блага натомість у майбутньому, і відсутність домовленостей із такою людиною не нівелює шкоду, завдану зловживанням.

Тому обґрунтування ВС — цілком логічне й справедливе. Інше питання, що тут може бути дуже тонка грань між умислом і помилкою або звичайною службовою недбалістю.

Річ у тім, що зловживання може вчинятися як у формі дії, так і у формі бездіяльності, тому важливо довести ставлення винного до зловживання й наслідків такого зловживання та переконатися, що винний бажав і передбачав їх настання.

Пошук мотиву вчиненого діяння має важливе значення для відмежування службового зловживання від службової недбалості. Зловживання владою чи службовим становищем може вчинятися лише умисно.

ВС прописав гарний запобіжник: «…Однак важливо враховувати, що не є зловживанням владою чи службовим становищем помилкове вчинення дій службовою особою, яке спричинило одержання неправомірної вигоди третіми особами».

Як наслідок, колегія суддів констатувала, що вчинення зловживання службовою особою, яке призвело до отримання неправомірної вигоди третіми особами, передбачає:

обов’язкове встановлення факту усвідомленого використання влади або службового становища всупереч інтересам служби службовою особою;

усвідомлення факту отримання внаслідок такого зловживання неправомірної вигоди самим суб’єктом або третьою особою (третіми особами);

можливість кримінально-правової кваліфікації вчиненого за статтею 364 КК і в разі відсутності попередніх домовленостей між тим, хто вчиняє зловживання, з вигодонабувачем.

З огляду на наведене вище я погоджуюся з такою позицією, але важливо пам’ятати про те, що зловживання може вчинятися лише умисно, про ймовірність помилки. І якщо третя особа отримала неправомірну вигоду через помилку чи кримінально карану бездіяльність (фактично службову недбалість), то такі діяння слід кваліфікувати за статтею 367 КК України.

кримінальна процедура правосуддя судова практика Верховний Суд

Схожі статті

Інтереси служби: які ж вони?