Перспективи отримання відшкодування за злочини, вчинені військами рф, у Міжнародному суді ООН

Поліціювання Розслідування Судовий Розгляд Інші юрисдикції Публічне обвинувачення Кримінальний закон Corrections Професійні стандарти Управління Штучний інтелект

Спецпроекти

Процесуальне інтерв'ю Custody Records JustTalk в умовах війни Пріт Барара українською

Про нас Редакційна політика Політика конфіденційності Умови передруку

Авторам

Перспективи отримання відшкодування за злочини, вчинені військами рф, у Міжнародному суді ООН

Міжнародний суд ООН (далі — також Суд) — майданчик для розв’язання міждержавних спорів. Однак паралельно він може виступати й механізмом відновлення прав фізичних і юридичних осіб. У цьому плані можливості отримання компенсації як публічними, так і приватними суб’єктами досить широкі.

Маркіян Бем

19 травня, 2022

1465

Перспективи отримання відшкодування за злочини, вчинені військами рф, у Міжнародному суді ООН

Так, один з принципів міжнародного права, яким керується Міжнародний суд ООН, — обов’язок держави відшкодувати збитки, завдані вчиненими нею міжнародно-протиправними діяннями. Таке відшкодування повинне усунути всі негативні наслідки протиправного діяння.

Хто може звернутися до Суду

Відповідно до п. 1 статті 34 Статуту Міжнародного суду ООН тільки держави можуть бути сторонами в справах, які розглядаються Судом. Таким чином, будь-які організації, державні органи влади, фізичні особи не можуть від свого імені виступати сторонами у справах, які він розглядає.

Умови поширення юрисдикції Суду

Юрисдикція Суду в спірному провадженні ґрунтується на згоді держав. Форма надання згоди визначає умови, за яких справа може бути передана до Суду. Наразі існують такі форми висловлення згоди:

спеціальна угода — держави, між якими виник спір, укладають спеціальну угоду, яку направляють Секретаріату. У такому випадку держави дають спеціальну згоду на поширення юрисдикції Суду щодо розгляду конкретної справи;
можливість передання спору на розв’язання Суду передбачено відповідним міжнародним договором. Наприклад, відповідно до ст. 9 Конвенції про запобігання злочину геноциду та покарання за нього спори між договірними сторонами з питань тлумачення, застосування або виконання цієї Конвенції, включаючи суперечки щодо відповідальності тієї чи іншої держави за вчинення геноциду або одного з інших, перелічених у статті III діянь, передаються на розгляд Міжнародного суду ООН на вимогу будь-якої зі сторін у спорі;
обов'язковість юрисдикції Міжнародного суду ООН. Держава може визнати обов’язковою щодо будь-якої іншої держави, яка приймає таке саме зобов'язання, юрисдикцію Суду в будь-яких юридичних спорах шляхом подання відповідної заяви до Генерального секретаря ООН. Варто зазначити, що росія, як, зрештою, і Україна, таку заяву не подавала (див. https://www.icj-cij.org/en/declarations);
визнання державою юрисдикції після подання проти неї заяви, тобто держава, проти якої подали заяву, може визнати юрисдикцію Міжнародного суду ООН.

Очевидно, росія добровільно не погодиться визнати юрисдикцію Міжнародного суду ООН у справах щодо України. Тому варіанти, визначені пп. 1, 3 та 4, видаються малоймовірними. Однак деякі конвенції, учасником яких виступає росія, прямо передбачають можливість одностороннього звернення держави до Суду. Таким чином, у випадку, якщо Україна буде звертатися до Міжнародного суду ООН щодо порушення росією норм конвенції, яка передбачає можливість одностороннього звернення держави-сторони до Міжнародного суду ООН, то таке звернення підпадатиме під його юрисдикцію. За таких обставин Україна може передати справу проти росії до Міжнародного суду ООН без згоди росії.

Міжнародні договори, недотримання положень яких може бути предметом звернення до Міжнародного суду ООН (див. пп. 2.2 вище)

На офіційному сайті викладено перелік договорів, порушення положень яких підпадає під юрисдикцію Суду (див. https://www.icj-cij.org/en/treaties). Він включає як двосторонні договори, так і багатосторонні. Зокрема, у переліку є Конвенція про запобігання злочину геноциду та покарання за нього; Конвенція про заборону розробки, виробництва, накопичення, застосування хімічної зброї та про її знищення; Конвенція про запобігання та покарання злочинів проти осіб, які перебувають під міжнародним захистом, у тому числі дипломатичних агентів; Міжнародна конвенція про боротьбу із захопленням заручників; Конвенція проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження чи покарання; Конвенція про боротьбу з незаконними актами, спрямованими проти безпеки морського судноплавства тощо. У випадку порушення будь-якої з цього списку конвенцій державою-стороною інша держава-сторона може подати з цього приводу позов до Суду.

Уже зараз очевидно, що росія вчиняє порушення деяких зі згаданих договорів, наприклад Конвенції проти катувань. Усе частіше звучать думки про порушення росією Конвенції про запобігання злочину геноциду та покарання за нього. Тому, безперечно, Міжнародний суд ООН є і буде ефективним механізмом відстоювання прав українців, які постраждали від вторгнення держави-агресора.

Тривалість провадження

Щодо тривалості провадження, то однозначної відповіді на це питання, на жаль, немає. Міжнародний суд ООН не обмежений у строках розгляду звернень держав. Залежно від складності справи вона може тривати роками, наприклад справа про бойові дії на території Конго («Демократична Республіка Конго проти Уганди», ICJ, Judgement, 19 грудня 2005 року). Так, Конго звернулося до Міжнародного суду ООН у 1999 році, рішення за результатами розгляду звернення було винесено у 2005 році, а остаточне рішення стосовно репарацій — у лютому 2022 року (див. https://www.icj-cij.org/en/case/116).

Рішення Міжнародного суду ООН

Ані Статут Міжнародного суду ООН, ані регламент не містять положень про те, які саме рішення він може ухвалити за результатами розгляду. Таким чином, рішення за результатами розгляду індивідуальні та залежать від конкретної справи. Так, Суд може встановити наявність або відсутність порушення, про яке заявляє держава. У випадку встановлення порушення він може присудити окремим рішенням репарації, як, наприклад, у згаданій вище справі про бойові дії на території Конго.

Чи можуть фізичні та юридичні особи отримати відшкодування за порушення їхніх прав у Міжнародному суді ООН?

Так, однак з огляду на те, що звертатися до Міжнародного суду ООН можуть лише держави, процедура дещо складніша й лише частково залежить від волі фізичних та юридичних осіб.

Загалом скарги до Суду можна умовно розділити на дві категорії.

До першої належать скарги, що стосуються лише інтересів держави. Наприклад, кожна держава має інтерес у тому, щоб інші держави дотримувалися ратифікованих ними міжнародних договорів, навіть якщо їх порушення безпосередньо цю державу не зачіпає, і звертатися з цього приводу до Міжнародного суду ООН. Також держава може вимагати констатації Судом порушення норм міжнародного права, у результаті якого було порушено її права. Наприклад, якщо в результаті агресії іншої держави знищено її інфраструктуру або піддано експлуатації її природні ресурси.

До другої категорії належать міждержавні скарги, у яких одна з держав вимагає констатації порушення базових прав своїх громадян державою-відповідачем. У такому випадку одна держава по суті вимагає притягти до відповідальності іншу державу за вчинені нею міжнародно-протиправні діяння, які завдали шкоду правам фізичних і юридичних осіб. Тому якщо Міжнародний суд ООН встановлює порушення та присуджує в такій ситуації компенсацію за завдану шкоду, компенсація надалі повинна передаватися державою на користь фізичних та юридичних осіб, чиї права було порушено. Такий підхід випливає як з практики Міжнародного суду ООН (див., наприклад, справу «Diallo» («Гвінея проти Демократичної Республіки Конго») (щодо компенсації), ICJ Reports, 2012, ст. 344, п. 57), так і ст. 19 Проєкту статей щодо дипломатичного захисту Комісії ООН з міжнародного права 2006 року, на якому така практика великою мірою заснована.

За які види шкоди може присуджувати компенсацію Міжнародний суд ООН?

Міжнародний суд ООН може присуджувати компенсацію за шкоду будь-якого характеру, завдану порушеннями міжнародного права, які були предметом розгляду Міжнародного суду ООН. Наведемо приклад рішення в уже згаданій вище справі про бойові дії на території Конго («Демократична Республіка Конго проти Уганди»).

У рішенні 2005 року по суті справи Міжнародний суд ООН встановив, що Уганда порушила принципи незастосування сили та невтручання у зв’язку з веденням бойових дій проти Демократичної Республіки Конго на її території, незаконною окупацією частини її території та наданням підтримки збройним формуванням, що діяли на її території. Міжнародний суд ООН також констатував порушення у зв’язку з вчиненням армією Уганди порушень міжнародного права на окупованій території. Ідеться про масові вбивства, катування та інші форми нелюдського поводження щодо цивільного населення, знищення сіл і цивільних будівель, недодержання правила про проведення розмежування між військовими та цивільними цілями в ході бойових дій, незабезпечення належного захисту цивільного населення в ході бойових дій, розпалювання міжетнічних конфліктів та невжиття заходів для того, щоб припинити такі конфлікти, мобілізацію дітей-солдатів і невжиття заходів з метою забезпечення дотримання прав людини та міжнародного гуманітарного права на окупованих територіях. Також Міжнародний суд ООН встановив, що офіцери та солдати Уганди були причетні до розорення, спустошення та експлуатації природних ресурсів на окупованій території і що влада Уганди не вживала жодних заходів з метою припинення такої діяльності як своїми представниками, так і приватними особами. Указані дії становили порушення Статуту ООН і значної кількості інших міжнародних договорів.

З огляду на те, що вказані порушення вчинила армія Уганди, саме вказана держава, на думку Суду, несе за них міжнародно-правову відповідальність. Суд вказав, що за таких обставин Уганда повинна відшкодувати збитки, завдані вказаними порушеннями. З огляду на клопотання Демократичної Республіки Конго з цього приводу Суд у своєму рішенні щодо суті справи (рішення 2005 року) доручив сторонам провести переговори з цього приводу з метою розв’язання питання репарацій.

Упродовж тривалого часу згоди з приводу розміру репарацій сторони так і не досягнули. Тому Міжнародний суд ООН окремо розглянув питання та нещодавно, 9 лютого 2022 року, виніс окреме рішення з цього приводу.

Загалом Суд присудив на користь Демократичної Республіки Конго 325 000 000 доларів США. Вказана сума повинна була покрити збитки, завдані в результаті вчинення перелічених вище порушень, а саме:

смерті та тілесні ушкодження (загалом у цій частині присуджено суму розміром 225 000 000 доларів США):
убивства цивільних;
отримання цивільними особами тілесних ушкоджень (внаслідок прямих атак на цивільне населення; ушкоджень, отриманих у ході бойових дій між комбатантами; катувань та ін.);
жертви зґвалтувань та сексуального насильства;
мобілізація дітей солдатів;
вимушене переміщення цивільного населення;
збитки, завдані майну (загалом у цій частині присуджено суму розміром 40 000 000 доларів США), зокрема приватним помешканням, школам, лікарням;
шкода, завдана природним ресурсам: експлуатація родовищ і видобуток золота, діамантів, танталіту, кави, а також знищення місцевої флори (загалом у цій частині присуджено суму розміром 60 000 000 доларів США).

Низка вимог Демократичної Республіки Конго Міжнародний суд ООН відхилив через їх необґрунтованість. Ідеться, зокрема, про вимоги щодо присудження компенсації за знищення майна збройних сил Демократичної Республіки Конго й майна, належного державній Національній енергетичній компанії. Суд вказав, що з огляду на статус майна (державна власність) Демократична Республіка Конго мала можливість надати більш переконливі докази існування та розміру шкоди, однак не зробила цього. Також Міжнародний суд ООН вказав, що докази, надані Демократичною Республікою Конго на підтвердження того, що в ході бойових дій було завдано шкоди її флорі та біорізноманіттю, були недостатніми для здійснення навіть приблизної оцінки розмірів такої шкоди, а тому вимоги Демократичної Республіки Конго в цій частині були відхилені. Суд також зазначив, що Демократична Республіка Конго недостатньо обґрунтувала наявність макроекономічної шкоди (сповільнення економічного зростання та недоотримання прибутків).

Який стандарт доведення порушень перед Міжнародним судом ООН?

У тих випадках, коли Суд задовольняв вимоги Демократичної Республіки Конго в частині компенсації, він робив це не на індивідуалізованій основі, а ґрунтувався на більш узагальненому підході. Так, з огляду на наявні докази він не спромігся точно встановити більш-менш точну кількість осіб, які загинули, зазнали тілесних ушкоджень, кількість знищеного майна і викрадених природних ресурсів та їхню вартість. Він виходив фактично з того, що в рішенні 2005 року було встановлено факт вчинення відповідного порушення і воно було масовим. Після цього на основі фактів, які вдалося встановити з наявних доказів, Суд присуджував загальну суму компенсації щодо декількох категорій порушень.

Загалом Суд дотримувався підходу, адаптованого іншими міжнародними інституціями (зокрема, ідеться про Комісію з розгляду вимог між Еритреєю та Ефіопією (Eritrea-Ethiopia Claims Commission), зазначивши, що «у контексті провадження, метою якого є присудження компенсації за шкоду, якої завдано значній кількості потерпілих, відповідні інституції застосовували менш жорсткий стандарт доведення. Вони зменшили рівень присуджених компенсацій для того, щоб компенсувати непевності, спричинені застосуванням нижчого стандарту доведення».

Таким чином, Суд працює за принципом, що якісніші та переконливіші докази щодо розміру збитків, то більш наближеним до реального розміру буде відшкодування.

У справі про бойові дії на території Конго з огляду на слабкість доказової бази сума, присуджена Судом, очевидно, не відповідала реальним збиткам. Однак видається, що якби йому були надані більш переконливі та чіткі докази розміру шкоди, він міг би присудити компенсацію, яка наближалася б до реального розміру завданої шкоди.

Питання про документування порушень міжнародного права більш детально досліджувалося в нашій статті про звернення до ЄСПЛ. Вимоги міжнародних судових інституцій в цій частині однакові.

Висновки

Коло тих питань, що можуть розглядатися Міжнародним судом ООН у контексті війни між Україною та росією доволі незначне.

Міжнародний суд ООН діє лише на підставі звернення держав. Він може присуджувати компенсацію за збитки, завдані і фізичним, і юридичним особам, однак впливати на розгляд справи може лише держава. Тому видається, що держава при підготовці звернень до Міжнародного суду ООН, які зачіпатимуть права приватних суб’єктів, повинна об’єднати свої зусилля з ними. Зокрема, ідеться про документування порушень міжнародного права. Безперечно, коли йдеться про порушення лише прав держави, то ніхто інший краще не зможе зафіксувати факт порушення та завдані збитки. Однак якщо мова йде про порушення фундаментальних прав людини, такі як вчинення актів катування, геноциду та інше, то, без сумніву, знадобиться допомога самих жертв. Що якіснішими та переконливішими будуть докази порушення прав, то ближчим до реального (фактично більшим) буде розмір компенсації.

війна міжнародне право Міжнародний суд справедливості

Схожі статті

Перспективи отримання відшкодування за злочини, вчинені російськими військовими, в інституціях ООН

Основні вимоги ЄСПЛ до підготовки заяв про порушення, вчинені під чаc збройного конфлікту