Постанова Обʼєднаної палати Касаційного кримінального суду: що змінилося в інтерпретації порядку проведення «невідкладних обшуків»?

Поліціювання Розслідування Судовий Розгляд Інші юрисдикції Публічне обвинувачення Кримінальний закон Corrections Професійні стандарти Управління Штучний інтелект

Спецпроекти

Процесуальне інтерв'ю Custody Records JustTalk в умовах війни Пріт Барара українською

Про нас Редакційна політика Політика конфіденційності Умови передруку

Авторам

Постанова Обʼєднаної палати Касаційного кримінального суду: що змінилося в інтерпретації порядку проведення «невідкладних обшуків»?

Довгий час протягом дії чинного Кримінального процесуального кодексу України тривали дискусії з приводу можливості проведення обшуку до постановлення ухвали слідчого судді з метою вилучення речових доказів. Причина цієї дискусії цілком логічна, оскільки законодавчі положення, які регулювали можливість проведення такого обшуку, досить розмиті.

Сергій Шульгін

27 November, 2024

534

Постанова Обʼєднаної палати Касаційного кримінального суду: що змінилося в інтерпретації порядку проведення «невідкладних обшуків»?

Справді, у частині 2 статті 30 Конституції України зазначено, що в невідкладних випадках, пов’язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину, можливий інший, встановлений законом порядок проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду й обшуку. У положеннях частини 3 статті 233 КПК України зазначено, що слідчий, дізнавач, прокурор має право до постановлення ухвали слідчого судді ввійти до житла чи іншого володіння особи лише в невідкладних випадках, пов’язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні кримінального правопорушення.

Наріжним каменем правозастосовної практики було словосполучення «врятування майна», розуміння якого також охоплювало врятування речових доказів. Погляди на тотожність цих слів були спірними як у науці, так і прокурорсько-слідчій та судовій практиці, зокрема Верховного Суду.

Указану проблему врегульовано в постанові Об’єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду (далі — ОП ККС ВС) від 07.10.2024 (справа № 466/525/22; провадження № 51-7310кмо23)^[1], де зроблено правовий висновок, що «слідчий, дізнавач, прокурор має право до постановлення ухвали слідчого судді увійти до житла чи іншого володіння особи в невідкладних випадках, зокрема з метою врятування матеріальних об’єктів (майна), що потенційно можуть мати значення речових доказів у кримінальному провадженні, від прогнозованого знищення, втрати».

Тобто суперечка з приводу можливості вилучення речових доказів на підставі статті 233 КПК України розв’язана: вилучати речові докази можна без ризику втрати ними властивості допустимості. Таким чином, ОП ККС ВС підтримала раніше сформульовані висновки, які містяться в таких постановах Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду (далі — ККС ВС):

постанова Третьої судової палати ККС ВС від 06.09.2023 (справа № 688/647/19; провадження № 51-2840км23)^[2], у якій зазначено, що «наступного дня після того як був проведений обшук, тобто 08.10.2018, слідчий звернувся до слідчого судді з клопотанням про надання дозволу на проведення обшуку, яке того ж дня було розглянуто і задоволено.

Зі змісту ухвали слідчого судді вбачається, що підставою для задоволення клопотання є врятування майна, яке є знаряддям, засобом та предметом злочину і яке могло бути знищено, що цілком узгоджується з положенням частини 3 статті 233 КПК України»;

постанова Першої судової палати ККС ВС від 02.2024 (справа № 185/4212/21; провадження № 51-7440км23)^[3], у якій зазначено, що «невідкладність обшуку у вигляді необхідності вилучення в засудженого грошових коштів, отриманих як неправомірної вигоди охоплюється винятком, встановленим ч. 3 ст. 233 КПК»;
постанова Третьої судової палати ККС ВС від 10.2023 (справа № 303/3224/20; провадження № 51-3342км20)^[4], у якій зазначено, що «апеляційний суд вказав на необґрунтованість висновків місцевого суду про недопустимість як доказу протоколу огляду місця події від 19.03.2020, мотивуючи це тим, що під час проведення огляду місця події за адресою АДРЕСА_1, слідчими фактично було проведено обшук домоволодіння, в ході якого детально оглянуто шафи, меблі, вміст сумок. Проте, до апеляційної скарги прокурором долучено ухвалу слідчого судді від 20.03.2020 про надання дозволу на обшук.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками апеляційного суду щодо допустимості результатів цієї слідчої (розшукової) дії, оскільки обшук житла родини ОСОБА_29 у зв’язку з тим, що місце передачі грошових коштів ситуативно було змінено, мав невідкладний характер, а у подальшому стороною обвинувачення отримано дозвіл слідчого судді на його проведення».

Відповідно ОП ККС ВС відступила від протилежних правових висновків, які містяться в таких постановах:

Першої судової палати ККС ВС від 04.2021 (справа № 573/2028/19; провадження № 51-1535км20)^[5], у якій вказано, що «обшук 30.11.2017 було проведено на підставі постанови слідчого про проведення невідкладного обшуку від 30.11.2017 року. Невідкладність проведення обшуку в постанові слідчого була обґрунтована тим, що є необхідність відшукання викрадених речей та одягу, в якому був одягнений злочинець та на якому могли залишитися сліди фарби, вилученої в ході ОМП, які можуть бути використані як докази під час розслідування кримінального провадження, що мають суттєве значення для встановлення важливих обставин у кримінальному провадженні. Водночас такі підстави проведення обшуку не відносяться до переліку невідкладних. Отже, проведена органами досудового розслідування 30.11.2017 слідча дія не була невідкладною, а тому згідно з приписами ч. 2 ст. 234 КПК такий обшук мав здійснюватися лише на підставі ухвали слідчого судді»;
Третьої судової палати ККС ВС від 11.2023 (справа № 462/3127/22; провадження № 51-4879км23)^[6], у якій вказано, що «невідкладність проведення обшуку в постанові слідчого була обґрунтована метою унеможливлення знищення доказів, фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення, збереження усієї доказової бази.

Водночас такі підстави для проникнення до житла чи іншого володіння особи до постановлення ухвали слідчим суддею не відносяться до переліку невідкладних.

У зв’язку з цим обґрунтованими є висновки судів першої та апеляційної інстанцій про те, що фактичні дані протоколу обшуку від 11.05.2022 є недопустимими, оскільки його проведено внаслідок порушення прав людини і основоположних свобод, а також, що інші докази отримані в ході його проведення та похідні від них є також недопустимими»;

Другої судової палати ККС ВС від 04.2019 (справа № 759/19880/15-к; провадження № 51-143км18)^[7], у якій вказано, що «огляд місця є елементом розслідування у більшості випадків, коли в правоохоронного органу з’являється інформація про вчинений злочин. І якщо погодитись із позицією, висловленою стороною обвинувачення, про відсутність в даному випадку потреби в ухвалі суду, це означало б, що потреба в розслідуванні завжди виправдовує проникнення до житла чи іншого володіння особи без будь-якого судового контролю. Однак стаття 30 Конституції спрямована на запобігання ситуації, коли будь-яка правомірна мета діяльності держави може виправдати втручання в право особи на житло. Виходячи з мети цього конституційного положення, жодне законодавство не може тлумачитися таким чином, щоб взагалі звільнити державний орган від судового контролю за правомірністю проникнення до житла чи іншого володіння особи»;
Першої судової палати ККС ВС від 14.03.2024 (справа № 288/1206/16-к; провадження № 51-5281км23)^[8], у якій вказано, що «під час проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_6, зокрема, були вилучені грошові кошти, з яких три помічені купюри номіналом 200 грн. Як зазначено в протоколі від 23.06.2016, обшук проведено на підставі ухвали слідчого судді Корольовського районного суду м. Житомира від 23.06.2016 в цей день у м. Попільні з 14:30 до 19:20.

Водночас, з досліджених місцевим судом матеріалів, в тому числі і журналу судового засідання, видно, що розгляд клопотання прокурора про дозвіл на проведення обшуку житла тривав у зазначеному суді в м. Житомирі 23.06.2016 з 14:20 до 14:40. Місцевий суд під час дослідження протоколу слідчої дії дійшов висновку, що на час проникнення органами досудового розслідування до житла ОСОБА_6 у м. Попільні з метою проведення обшуку в м. Житомирі ще тривав розгляд клопотання прокурора про надання дозволу на проведення цієї слідчої дії.

Із огляду на ці обставини та на підставі наведених положень процесуального закону дані протоколу обшуку від 23.06.2016, а також висновки експертів № 10/95 та № 1/2873 відповідно до доктрини “плодів отруєного дерева” визнані судом недопустимими доказами.

Колегія суддів погоджується з таким висновком та звертає увагу на те, що прокурором не надано доказів на спростування встановленого місцевим судом часу проведення судового засідання 23.06.2016 та показань свідка ОСОБА_10 з цього приводу».

Варто відзначити формулювання, ужите ОП ККС ВС, «що потенційно можуть мати значення речових доказів у кримінальному провадженні». Такий підхід абсолютно виправданий з огляду на те, що слідчий / прокурор не завжди можуть на місці надати належну оцінку вилученим речам і документам щодо їх доказового значення, іноді для розв’язання цього питання необхідне проведення огляду вилучених речей, а в окремих випадках — судових експертиз. Уже за результатами додаткових слідчих (розшукових) та інших процесуальних дій можна зробити однозначний висновок про доказове значення вилучених речей і документів.

Водночас ОП ККС ВС встановила «запобіжник», адресований стороні обвинувачення, у вигляді додаткових вимог до клопотання про проведення невідкладного обшуку та ухвали слідчого судді за результатами його розгляду. Окрім загальних вимог, встановлених частиною 3 статті 234 КПК України, у клопотанні про надання дозволу на проведення обшуку в порядку частини 3 статті 233 КПК України та в доданих до нього матеріалах має бути вказано, які саме обставини на момент проникнення свідчили, що зволікання може спричинити знищення речових доказів, що відомості про загрозу їх знищення, втрати давали підстави сприймати її як реальну.

Ці ж обставини повинні бути встановлені слідчим суддею та викладені в ухвалі, постановленій ех post factum. При цьому мотивування ухвали про надання дозволу на обшук у порядку частини 3 статті 233 КПК України наявністю підстав, які не передбачені вказаною нормою та не підтверджуються матеріалами справи, не може вважатися обґрунтованим у розумінні пункту 1 статті 6 та пункту 2 статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Тобто в такий спосіб ОП ККС ВС розширює локальний предмет доказування для сторони обвинувачення, оскільки існування невідкладних обставин проникнення до житла чи іншого володіння особи та існування реальної конкретної загрози такої втрати, знищення речових доказів повинні не лише бути вказані в клопотанні, а й доведені матеріалами, які додаються до нього. Окрім того, прокурор під час розгляду клопотання зобов’язаний довести існування цих обставин.

Аналізуючи практику ККС ВС щодо необхідності надання судом оцінки, під час розгляду кримінального провадження по суті, невідкладності підстав для проникнення в житло чи інше володіння особи до постановлення ухвали слідчого судді, можемо зробити висновок про її різнобічність. На необхідності здійснення такої оцінки вказано у:

постанові Першої судової палати ККС ВС від 03.2020 (справа № 755/5825/18; провадження № 51-5821км19)^[9], у якій визначено, що «первинна процесуальна (судова) легалізація доказів, отриманих у ході обшуку, проведеного без попереднього дозволу суду, має бути здійснена в ході розгляду відповідного клопотання слідчим суддею в порядку судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні відповідно до вимог ч. 3 ст. 233 КПК.

Під час розгляду клопотання прокурора чи слідчого за погодженням із прокурором про проведення обшуку, яке подано в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 233 КПК, слідчим суддею має бути перевірено не лише наявність фактичних підстав для проведення обшуку згідно з вимогами ст. 234 КПК, але й наявність підстав для проникнення до житла чи іншого володіння особи без ухвали слідчого судді.

Перевірка наявності підстав для проникнення до житла чи іншого володіння особи без ухвали слідчого судді є обов’язковою не лише під час розгляду клопотання прокурора чи слідчого за погодженням із прокурором про проведення обшуку, яке подано в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 233 КПК, але й є обов’язковою складовою перевірки на предмет допустимості доказів, отриманих у ході такого обшуку, яка здійснюється під час судового розгляду чи, за наявності відповідних доводів скарги, при перегляді судових рішень.

Водночас згідно з ухвалою слідчого судді від 19.02.2018, на яку послалися суди першої та апеляційної інстанцій, дозвіл на проведення обшуку зазначеної квартири, в якій проживає ОСОБА_6, було надано для відшукання та вилучення речей, що мають значення у кримінальному провадженні. При цьому в ній зазначено, що речі, вилучені 16.02.2018 в ході огляду квартири, у подальшому стануть предметами дослідження відповідних судових експертиз та разом з іншими зібраними під час досудового розслідування доказами можуть мати суттєве значення для встановлення всіх обставин кримінального правопорушення, а у зв’язку з такими обставинами клопотання слідчого про проведення обшуку підлягає задоволенню.

Таким чином, у вказаній ухвалі слідчого судді констатовано лише наявність фактичних підстав для проведення обшуку у квартирі, в якій проживає ОСОБА_6, відповідно до вимог ст. 234 КПК.

З огляду ж на відсутність підтвердження наявності виключних обставин (підстав) для проникнення до житла чи іншого володіння особи без ухвали слідчого судді, наявність чи відсутність цих обставин мала б бути з’ясована судом у ході перевірки відповідних доказів на предмет їх допустимості»;

постанові Першої судової палати ККС ВС від 06.2023 (справа № 170/607/18; провадження № 51-4197км22)^[10], у якій визначено, що «суд першої інстанції дійшов висновку, що фактично метою проникнення слідчого до житла та володіння ОСОБА_11 було лише вилучення грошових коштів, здобутих злочинним шляхом, що не є тим невідкладним випадком та підставою, яка відповідно до положень ч. 3 ст. 233 КПК, надає право слідчому без дозволу слідчого судді проводити обшук в житловому приміщенні.

Була предметом дослідження суду першої інстанції також ухвала слідчого судді про дозвіл на обшук житла від 14.06.2018. Зокрема місцевий суд встановив, що в мотивувальній частині цієї ухвали зазначено, що обшук 07.06.2018 проводився з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, однак жодних посилань на положення до ч. 3 ст. 233 КПК у цьому рішенні не навів, відсутні у ній дані про перевірку правомірності проникнення до житла особи без рішення суду, розгляд проведено без участі прокурора, слідчого, без огляду матеріалів кримінального провадження, відповідно не надано жодної оцінки зазначеним вище суттєвим розбіжностям у протоколах щодо підстави проникнення до житла без рішення суду.

На переконання місцевого суду законність обшуку слідчим суддею належно перевірено не було, а сам обшук був проведений з істотним порушенням прав та свобод людини, порушення права особи на захист, то відповідно цей суд дійшов висновку про те, що результати обшуку є недопустимими доказами на підставі ч. 2 ст. 87 КПК і похідні докази є також недопустимими доказами внаслідок доктрини «плодів отруєного дерева»;

постанові Першої судової палати ККС ВС від 10.10.2023 (справа № 161/12522/18; провадження № 51-8071км18)^[11], у якій визначено, що «у даному кримінальному провадженні суди встановили, що 15.03.2018 у період з 17:43 до 20:53 орган досудового розслідування на підставі ч. 3 ст. 233 КПК провів обшук житла за адресою: АДРЕСА_2, що перебуває у власності адвоката ОСОБА_14, в ході якого було виявлено та вилучено 500 доларів США.

20.03.2018 слідчий суддя задовольнив клопотання, подане 16.03.2018 заступником Генерального прокурора ОСОБА_20, та надав дозвіл на проведення обшуку житла ОСОБА_14 з метою відшукання предмета неправомірної вигоди — 500 доларів США.

Апеляційна палата ВАКС визнала необґрунтованими доводи сторони захисту з тих підстав, що законність проведення обшуку була предметом судового контролю на досудовому розслідуванні, та гарантії, визначені ЗУ “Про адвокатуру та адвокатську діяльність”, стосовно ОСОБА_14 були дотримані.

Проте колегія суддів касаційного суду дійшла висновку про те, що суд апеляційної інстанції формально підійшов до перевірки вказаних доводів сторони захисту, не проаналізував наявність у органу досудового розслідування правових підстав для невідкладного обшуку в житлі ОСОБА_14, з огляду на те, що досудове розслідування в даному кримінальному провадженні до проведення слідчої дії тривало більше чотирьох місяців.

Крім того, суд апеляційної інстанції не зважив на доводи захисту про необґрунтованість ухвали слідчого судді, який жодним чином не обґрунтував законності невідкладного обшуку у ОСОБА_14».

В інших своїх рішеннях ККС ВС вказував на відсутність у суду обов’язку перевіряти вказані обставини та обмежувався посиланням на ухвалу слідчого судді, якою «легалізовано» проведений обшук. Така позиція висловлена в постановах:

Першої судової палати ККС ВС від 02.2023 (справа № 683/1507/16-к; провадження № 51-8872км18)^[12], у якій окреслено, що «суд погоджується з доводами прокурора стосовно того, що суд не мав право давати оцінку законності постановлення ухвал слідчого судді під час розгляду клопотань на проведення обшуків у робочому кабінеті ОСОБА_8 та в його автомобілі з таких підстав.

Згідно з ч. 3 ст. 309 КПК скарги на інші ухвали слідчого судді оскарженню не підлягають і заперечення проти них можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді. Зі змісту рішення про проведення підготовчого засідання та журналу судового засідання не вбачається, що стороною захисту надавалися такі заперечення. З урахуванням наведеного суди були позбавлені можливості ставити під сумнів ухвали слідчого судді, якими були узаконені обшуки у ОСОБА_8»;

Першої судової палати ККС ВС від 04.2023 (справа № 686/27925/20; провадження № 51-46км22)^[13], у якій окреслено, що «в рамках даного кримінального провадження було проведено обшук за місцем проживання обвинуваченого ОСОБА_7 по АДРЕСА_1, за результатом чого було складено протокол від 14.06.2020.

15.06.2020 слідчий звернувся до слідчого судді з клопотанням про надання дозволу на проведення обшуку за вищенаведеною адресою, який фактично був проведений 14.06.2020.

Ухвалою слідчого судді від 15.06.2020 клопотання слідчого задоволено та надано дозвіл на здійснення вказаної слідчої дії. При цьому слідчий суддя за результатами розгляду вказаного клопотання встановив, що під час проведення обшуку у слідчого були підстави, передбачені ч. 3 ст. 233 КПК для його проведення, а саме безпосереднє переслідування особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, а також виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення»;

Третьої судової палати ККС ВС від 11.2022 (справа № 727/8945/17; провадження № 51-1270км20)^[14], у якій окреслено, що «16.03.2017 проведено обшук транспортного засобу “Nissan X-Trail”, д.н.з. НОМЕР_1, за результатами чого складено відповідний протокол. Дозвіл на проведення вказаної слідчої дії було санкціоновано ухвалою слідчого судді від 17.03.2017 за клопотанням слідчого, погодженого з прокурором.

Таким чином, висновки апеляційного суду про недопустимість протоколу обшуку автомобіля “Nissan X-Trail” д.н.з НОМЕР_1 від 16.03.2017 необґрунтованими з огляду на постановлення 17.03.2017 слідчим суддею ухвали про дозвіл на проведення обшуку, дії органу досудового розслідування є законними та проведені у відповідності до вимог кримінального процесуального закону».

ОП ККС ВС в аналізованій постанові хоч і не прямо, однак усе ж таки надала відповідь на вказане питання. Так, у мотивувальній частині постанови зазначено, що, «постановивши ухвалу від 29.11.2021 про надання дозволу на проведення обшуку ех post factum, слідчий суддя виходив із того, що обшук було проведено без попереднього судового дозволу, оскільки існувала реальна загроза втрати доказів у кримінальному провадженні, а отже, вважав, що мав місце невідкладний випадок. Натомість із постанови про проведення невідкладного обшуку у квартирі, ухваленої 29.11.2021 слідчим СВ ВП № 1 ЛРУП № 1 ГУНП у Львівській області, та клопотання про проведення обшуку від 29.11.2021, що погоджено прокурором Галицької окружної прокуратури м. Львова, не вбачається підстав до проведення вказаної слідчої дії як невідкладної. Саме собою виявлення та фіксація під час проведення обшуку відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, передбаченого статтею 307 КК, не є достатньою підставою для його легалізації слідчим суддею ех post factum. У відповідному клопотанні відсутнє належне обґрунтування підстав, які відносяться до переліку невідкладних, отже, слідчий суддя не мав підстав дійти висновку, що слідча дія була невідкладною». Тобто суд, який здійснює розгляд кримінального провадження по суті, повинен надати оцінку підставам невідкладності проникнення до житла чи іншого володіння особи з метою вилучення речових доказів.

Ми раніше підтримали згаданий підхід^[15] із таких міркувань. Обшук є слідчою (розшуковою) дією, яка спрямована на збирання доказів, що потребує попереднього судового дозволу. Попри подальше надання дозволу слідчим суддею на проведення обшуку, за відсутності підстав для невідкладного проникнення його слід вважати порушенням суттєвих умов судового рішення, яке є підставою для визнання доказів недопустимими. Суд розв’язує питання допустимості доказів, оцінюючи їх у нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення (частина 1 статті 89 КПК України). Слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд — за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження (частина 1 статті 94 КПК України).

Повноваження суду оцінювати наявність підстав для невідкладного проникнення випливають із положень частини 9 статті 9 КПК України (у випадках, коли положення цього кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною 1 статті 7 цього кодексу), частини 3 статті 233 КПК України (слідчий суддя розглядає таке клопотання згідно з вимогами статті 234 цього кодексу, перевіряючи, окрім іншого, чи справді були наявні підстави для проникнення до житла чи іншого володіння особи без ухвали слідчого судді).

Окрім того, суд має у своєму розпорядженні всі матеріали кримінального провадження, на відміну від слідчого судді, і може з’ясувати думку як сторони захисту, так і особи, у якої проводився «невідкладний» обшук. Слідчий суддя натомість розглядає таке клопотання в закритому судовому засіданні, досліджує тільки ті матеріали, якими обґрунтовуються доводи клопотання, і заслуховує позицію особи, яка подала клопотання.

Ненадання оцінки обставинам невідкладності проведення обшуку без ухвали слідчого судді ставить під сумнів повноту здійсненого судом оцінювання доказів. Щодо самих підстав для невідкладного проникнення до житла, то це буде предметом окремого дослідження^[16].

На основі викладеного можна зробити такі висновки:

Слідчий, дізнавач, прокурор має право до постановлення ухвали слідчого судді ввійти до житла чи іншого володіння особи в невідкладних випадках, зокрема з метою врятування матеріальних об’єктів (майна), що потенційно можуть мати значення речових доказів у кримінальному провадженні, від прогнозованого знищення, втрати. Указані випадки охоплюються поняттям «невідкладних випадків, пов’язаних із врятуванням майна», указаним у частині 2 статті 30 Конституції України та частині 3 статті 233 КПК України.

Предметом невідкладного проникнення з метою вилучення можуть бути не тільки речові докази, а й матеріальні об’єкти (майно), що потенційно можуть мати значення речових доказів у кримінальному провадженні.

Окрім загальних вимог, установлених частиною 3 статті 234 КПК України, у клопотанні про надання дозволу на проведення обшуку в порядку частини 3 статті 233 КПК України й доданих до нього матеріалах має бути вказано, які саме обставини на момент проникнення свідчили, що зволікання може спричинити знищення речових доказів, що відомості про загрозу їх знищення, втрати давали підстави сприймати її як реальну. Ці ж обставини повинні бути встановлені слідчим суддею та викладені в ухвалі, постановленій ех post factum.

Суд, який здійснює розгляд кримінального провадження по суті, повинен надати оцінку підставам, зазначеним у частині 2 статті 30 Конституції України та частині 3 статті 233 КПК України, невідкладності проникнення до житла чи іншого володіння особи з метою вилучення речових доказів та розв’язати питання допустимості здобутих у такий спосіб доказів.

^[1] Постанова Об’єднаної палати Касаційного Кримінального суду у складі Верховного Суду від 07.10.2024 (справа № 466/525/22; провадження № 51-7310кмо23). URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/122272945 (дата звернення: 16.11.2024)

^[2] Постанова Верховного Суду від 06.09.2023 (справа № 688/647/19; провадження № 51-2840км23). URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/113357608 (дата звернення: 16.11.2024)

^[3] Постанова Верховного Суду від 27.02.2024 (справа № 185/4212/21; провадження № 51-7440км23). URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/117402535 (дата звернення: 16.11.2024)

^[4] Постанова Верховного Суду від 18.10.2023 (справа № 303/3224/20; провадження № 51-3342 км 20). URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/114423732 (дата звернення: 16.11.2024)

^[5] Постанова Верховного Суду від 08.04.2021 (справа № 573/2028/19; провадження № 51-1535км20). URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/96208231 (дата звернення: 16.11.2024)

^[6] Постанова Верховного Суду від 01.11.2023 (справа № 462/3127/22; провадження № 51-4879км23). https://reyestr.court.gov.ua/Review/114726887 (дата звернення: 25.02.2024)

^[7] Постанова Верховного Суду від 17.04.2019 (справа № 759/19880/15-к; провадження № 51-143км18). URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/81360515 (дата звернення: 16.11.2024)

^[8] Постанова Верховного Суду від 14.03.2024 (справа № 288/1206/16-к; провадження № 51-5281км23). URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/117788854 (дата звернення: 16.11.2024)

^[9] Постанова Верховного Суду від 24.03.2020 (справа № 755/5825/18; провадження № 51-5821км19). URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/88522701 (дата звернення: 16.11.2024)

^[10] Постанова Верховного Суду від 22.06.2023 (справа № 170/607/18; провадження № 51-4197км22). URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/111804882 (дата звернення: 16.11.2024)

^[11] Постанова Верховного Суду від 10.10.2023 (справа № 161/12522/18; провадження № 51-8071км18). URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/114228532 (дата звернення: 16.11.2024)

^[12] Постанова Верховного Суду від 21.02.2023 (справа № 683/1507/16-к; провадження № 51-8872км18). URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/109242195 (дата звернення: 16.11.2024)

^[13] Постанова Верховного Суду від 04.04.2023 (справа № 686/27925/20; провадження № 51-46км22). URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/110144375 (дата звернення: 16.11.2024)

^[14] Постанова Верховного Суду від 30.11.2022 (справа № 727/8945/17; провадження № 51-1270км20). URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/107748094 (дата звернення: 16.11.2024)

^[15] Шульгін С. Обшук без ухвали слідчого судді. Проблема подвійного оцінювання невідкладності його проведення. URL: https://justtalk.com.ua/post/obshuk-bez-uhvali-slidchogo-suddi-problema-podvijnogo-otsinyuvannya-nevidkladnosti-jogo-provedennya (дата звернення: 18.11.2024)

^[16] Там само.

суддя обшук

Схожі статті

Обшук без ухвали слідчого судді з метою вилучення речових доказів: проблеми законності та допустимості

Обшук без ухвали слідчого судді. Проблема подвійного оцінювання невідкладності його проведення

Обшук на підставі необґрунтовного клопотання: наслідки під час судового розгляду (судова практика)