Про створення в Україні Вищого спеціалізованого воєнного суду

Поліціювання Розслідування Судовий Розгляд Інші юрисдикції Публічне обвинувачення Кримінальний закон Corrections Професійні стандарти Управління Штучний інтелект

Спецпроекти

Процесуальне інтерв'ю Custody Records JustTalk в умовах війни Пріт Барара українською

Про нас Редакційна політика Політика конфіденційності Умови передруку

Авторам

Про створення в Україні Вищого спеціалізованого воєнного суду

Минає рік від початку повномасштабного вторгнення РФ на територію України.

Війна змусила громадян України вчитися жити в нових умовах, а органи влади — швидко реагувати на події новітньої української історії, розв’язувати нові завдання та будувати державну політику з урахуванням воєнних реалій.

Катерина Котельва

20 лютого, 2023

1385

Про створення в Україні Вищого спеціалізованого воєнного суду

Безпрецедентні виклики постали й перед українським правосуддям — від організаційних питань роботи судів і до численних змін, внесених до національного законодавства, та нових категорій цивільно-правових спорів і кримінальних проваджень.

Тема війни домінує в кримінальній юстиції. Від початку повномасштабної війни українські органи правопорядку зафіксували велику кількість злочинів проти миру та безпеки людства, порушень законів і звичаїв війни.

На території України могли бути вчинені:

убивства, каліцтва, тортури мирного населення;
розграбування національних цінностей і привласнення майна;
застосування заборонених методів і засобів ведення війни: віроломство, використання забороненої зброї (задушливого або отруйного газу, бактеріологічної, токсичної або хімічної зброї, протипіхотних мін, іншої зброї невибіркової дії) тощо;
ракетні атаки незахищених мирних міст і цивільної інфраструктури;
злочини сексуального насильства;
геноцид.

Перелік не є вичерпним.

ЦИФРИ

За даними офіційного сайту Офісу Генерального прокурора, станом на 7 лютого 2023 року за час повномасштабного вторгнення РФ зареєстровано 68 321 злочин агресії та воєнний злочин, у тому числі 66 296 злочинів за статтею 438 КК України (порушення законів та звичаїв війни), 66 злочинів за статтею 437 КК України (планування, підготовка або розв’язання та ведення агресивної війни), 44 злочини за статтею 436 КК України (пропаганда війни), а також 1 915 інших злочинів.

У системі органів прокуратури створено спеціальний Департамент протидії злочинам, вчиненим в умовах збройного конфлікту, Офісу Генерального прокурора, — так званий «Департамент війни».

Отже, вимальовується картина з трьох взаємопов’язаних елементів:

десятки тисяч зареєстрованих і розслідуваних кримінальних проваджень;
спеціальний «департамент війни» в структурі органів прокуратури;
відсутність спеціалізації суддів для розгляду справ цієї категорії.

Вважаю, що така спеціалізація потрібна, і її необхідно запровадити шляхом створення окремих спеціалізованих палат у системі судів загальної юрисдикції або окремого спеціалізованого суду.

На мій погляд, доцільно створити саме окремий суд — Вищий спеціалізований воєнний суд (далі — ВСВС).

Наведу аргументи на підтримку цієї думки.

ПЕРЕВАГИ СПЕЦІАЛІЗАЦІЇ

Необхідність запровадження спеціалізації суддів на злочинах, вчинених у зв’язку з війною, — це вимога часу, зумовлена складністю та суспільною важливістю такої категорії справ.

Спеціалізовані суди існують в усіх країнах Європи й мають низку переваг, зокрема:

висока професійна компетентність суддів, які спеціалізуються в певній галузі права;
послідовність судової практики і формування правової визначеності;
ефективність й оперативність розгляду справ;
вищі можливості забезпечення безпекових заходів.

Усі категорії справ Розділу XX КК України «Кримінальні правопорушення проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку» нові та непрості для українських суддів.

Розглянемо, наприклад, статтю 438 «Порушення законів та звичаїв війни». Ця стаття в тому числі передбачає відповідальність за «застосування засобів ведення війни, заборонених міжнародним правом, інші порушення законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами». Тобто стаття відсильна й спрямовує нас до міжнародних договорів — Гаазьких конвенцій, Женевських конвенцій, додаткових протоколів до них, інших міжнародних конвенцій (Конвенція про касетні боєприпаси, Конвенція про заборону протипіхотних мін тощо). Це величезний масив документів, який необхідно не просто прочитати, а й зрозуміти, на яких загальних принципах базується міжнародне гуманітарне право, як його норми і принципи застосовуються до конкретних обставин і ситуацій. Доцільно вивчити вироки міжнародних трибуналів — щодо Югославії та Руанди, Міжнародного кримінального суду, а також рішення Європейського суду з прав людини про застосування Конвенції про права людини і основоположні свободи під час війни.

Лише маючи певний обсяг знань і навичок з міжнародного гуманітарного права, міжнародного кримінального права та права прав людини, суддя зможе зрозуміти обставини справи й ухвалити оптимальне судове рішення.

Суддя спеціалізованого воєнного суду матиме відповідну компетенцію, постійно розвиватиметься і підвищуватиме кваліфікацію саме в цій складній галузі права. А суддівський корпус загалом працюватиме в напрямі сталості національної судової практики та правової визначеності, що набагато легше зробити в межах однієї судової установи.

Висока професійна компетентність суддів спеціалізованого суду сприятиме швидкому та ефективному розгляду справ. З огляду на суспільний запит на справедливість цей чинник дуже важливий.

І нарешті, щодо питання безпеки. Усі справи цієї категорії будуть резонансні. Важливо розуміти, що кримінальний закон поширюється на обидві сторони збройного конфлікту і на лаві підсудних можуть опинитися комбатанти української сторони, якщо вони порушили закони і звичаї війни. У такому випадку існує висока ймовірність тиску на суддю, який розглядатиме справу. Суд спроможний розглянути таку справу незалежно й безсторонньо лише в тому випадку, якщо вдасться забезпечити порядок у залі суду, а також безпеку учасників судового засідання і головуючого судді. У межах окремого ВСВС організувати ефективні безпекові заходи простіше порівняно з можливостями звичайного районного суду загальної юрисдикції.

Отже, створення в Україні ВСВС — це навіть не про зручність або покращення теперішньої ситуації, а історичну необхідність і вимоги сьогодення.

«НЕПРОФЕСІЙНІ» СУДДІ

Консультативна рада європейських суддів у своєму висновку № 15 (2012) про спеціалізацію суддів (п. 43) зазначає про поширену практику залучення фахівців не юристів як суддів спеціалізованих судів або трибуналів, якщо, наприклад, вони мають особливі знання, які відповідають спеціалізації суду або трибуналу. Причому ідеться про різноманітні варіанти такого залучення.

Згаданий висновок наштовхує на думку про доцільність залучення до розгляду справ про воєнні злочини осіб, спеціалістів військової справи, які мають бойовий досвід.

По-перше, у такий спосіб суспільство залучається до здійснення правосуддя у важливій категорії справ.

По-друге, висновки спеціалістів допоможуть правильно оцінити конкретну ситуацію, розібратися у фактичних обставинах справи та ухвалити справедливе рішення. Специфіка справ цієї категорії вимагає комплексного розуміння війни як соціально-політичного явища.

Наприклад, дії особи, яку обвинувачують у порушенні законів і звичаїв війни, необхідно оцінювати через призму принципів міжнародного гуманітарного права:

військової необхідності (Чи була необхідність знищення певної цілі для отримання військової переваги?);
розрізнення (Чи належить певний об’єкт до цивільних об’єктів або він є законною військовою ціллю?);
пропорційності (Яке співвідношення отриманої військової переваги і спричиненої шкоди?) тощо.

Професійні судді можуть зазнати певних труднощів, відповідаючи на ці питання, оскільки вони — цивільні особи і не мають спеціальних навичок і знань про особливості ведення збройної боротьби.

По-третє, залучення таких спеціалістів підвищить авторитет суду й довіру до ухвалених відповідним складом суду судових рішень.

СТВОРЕННЯ, СТРУКТУРА, ЮРИСДИКЦІЯ

В Україні існує позитивний приклад створення окремого спеціалізованого суду, який успішно розпочав свою роботу у 2019 році. Ідеться про Вищий антикорупційний суд та його апеляційну палату. Новітні підходи, застосовані до формування суддівського корпусу, апарату суду та організації його діяльності, на мій погляд, вдалі. Таким чином, механізм створення нової судової установи з відповідною спеціалізацією в нашій країні вже відпрацьований, перевірений і може використовуватися в майбутньому.

До повноважень ВСВС доцільно віднести здійснення правосуддя в першій та апеляційній інстанції щодо:

кримінальних правопорушень, передбачених Розділом XX КК України (проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку);
кримінальних правопорушень, передбачених Розділом XIX КК України (проти встановленого порядку несення військової служби);
здійснення судового контролю щодо дотримання прав військовополонених, у тому числі пов’язаних з обміном військовополонених;
стягнення російських активів та відшкодування завданої шкоди в порядку цивільного судочинства.

З огляду на спеціалізацію суду вважаю доцільним віднести до його юрисдикції не тільки воєнні злочини, а й військові, а також створити дві окремі палати — воєнну та військову.

СПЕЦІАЛЬНИЙ МІЖНАРОДНИЙ ТРИБУНАЛ AD HOC

Пропозиція створити в Україні ВСВС жодним чином не конкурує з процесом створення спеціального міжнародного трибуналу.

Навпаки, вбачається перспектива ефективної співпраці між двома судовими установами, зокрема щодо направлення судових доручень, запитів, інших заходів і дій, спрямованих на досягнення результату.

Окрім того, забезпечення ефективної роботи національних органів правосуддя, оперативне притягнення до відповідальності осіб, винних у вчиненні злочинів під час війни, матиме позитивне значення для авторитету нашої країни як суверенної демократичної держави з розвинутою системою державних інституцій.

Ми повинні мати свій голос і представляти свою національну позицію на міжнародній арені, а не лише розраховувати на юридичну оцінку міжнародної судової установи щодо подій, які відбулися на нашій території. Це питання поваги до нашої держави, нашої суб’єктності на міжнародному рівні.

НА ЗАВЕРШЕННЯ

Хочу згадати про двох видатних юристів — представників Львівської школи права Рафала Лемкіна й Герша Лаутерпахта.

Лемкін і Лаутерпахт вивчали право у Львівському національному університеті імені Івана Франка (тоді — Львівському університеті Яна Казимира) і надалі зробити справді вагомий внесок у міжнародне правосуддя та відновлення справедливості після Другої світової війни, а саме притягнення до відповідальності воєнних злочинців.

Зокрема, Рафал Лемкін — автор концепції і самого терміну «геноцид», а завдяки Гершу Лаутерпахту в статуті Нюрнберзького міжнародного суду з’явився термін «злочини проти людства».

Таким чином, ми маємо свою власну історичну спадщину в царині міжнародного кримінального права. Оскільки саме Україна сьогодні героїчно стримує збройну агресію в центрі Європи, вважаю, що створення в Україні ВСВС логічне й закономірне.

війна міжнародне гуманітарне право воєнні злочини розслідування воєнних злочинів

Схожі статті

Воєнні злочини: чи здатні українські суди їх розглядати?

Чи спроможна українська судова система розглядати справи щодо воєнних злочинів?