Протести при допиті в кримінальному суді

Поліціювання Розслідування Судовий Розгляд Інші юрисдикції Публічне обвинувачення Кримінальний закон Corrections Професійні стандарти Управління Штучний інтелект

Спецпроекти

Процесуальне інтерв'ю Custody Records JustTalk в умовах війни Пріт Барара українською

Про нас Редакційна політика Політика конфіденційності Умови передруку

Авторам

Протести при допиті в кримінальному суді

Стежити за допитом і заявляти протести у випадку порушення правил допиту — один з важливих хард-скілів судового юриста-криміналіста. Ця стаття присвячена порядку заявлення сторонами протестів при допиті свідків, потерпілих, обвинувачених у кримінальному суді, а також порядку розв’язання таких протестів судом. Здебільшого наша стаття стосується допиту свідка, однак схожі підходи за аналогією та з певними особливостями можуть застосовуватися до допиту інших учасників — обвинувачених, потерпілих, експертів.

Олексій Кравчук

25 May, 2023

2494

Протести при допиті в кримінальному суді

Слабке регулювання. Право головуючого знімати запитання за протестом сторони відносять до прояву активності суду в з’ясуванні обставин кримінального провадження[1]. Загалом заявлення сторонами протестів при допиті маловрегульована сфера кримінального процесу. А порядок розв’язання протестів узагалі не врегульовано.

Неврегульованість процедур заявлення й розв’язання протестів пояснюється відсутністю в Україні в кримінальному процесі відокремленої колегії присяжних, які б мали розв’язувати питання факту. При допиті свідка перед відокремленими присяжними правила допиту й контроль за їх дотриманням у режимі реального часу набагато більш важливі, адже запитання й відповідь з порушенням правил може вплинути на рішення присяжних, створити підставу для оскарження рішення суду присяжних через порушення правил допиту. У суді за участі професійних суддів оцінка показанням, у т. ч. на предмет належності, допустимості й дотримання правил допиту, надається в нарадчій кімнаті при ухваленні вироку. Навіть якщо це суд присяжних за КПК України (що діє в складі колегії судді + присяжні), головуючий суддя пояснить присяжним у нарадчій кімнаті, якщо були порушені правила допиту, яку частину показань не можна враховувати, ухвалюючи вирок.

Але очевидно, що деякі питання про протести слід було б урегулювати в законі (наприклад, хто має право заявляти протести — лише сторони чи й інші учасники провадження, наприклад потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, сам свідок чи його представник (адвокат), у якій формі розв’язується протест). Наразі це врегульовується практикою.

Контроль допиту судом. КПК містить достатньо велику кількість правил щодо допиту і передбачає в ч. 3 ст. 352 обов’язок суду контролювати хід допиту, щоб не допустити порушення правил допиту й зайве витрачання часу.

Право на заявлення протесту. Кодекс серед прав сторін не містить права на заявлення протестів (окрім права обвинуваченого подавати заперечення щодо порядку проведення процесуальних дій у п. 10 ч. 3 ст. 42 КПК, що стосуються і захисника). Однак у правилах допиту свідка в ч. 8 ст. 352 КПК міститься норма, що суд за протестом сторони має право зняти певні питання, що не стосуються суті кримінального провадження. Щодо випадків порушення інших правил допиту протести не врегульовані. Немає і чітких правил заявлення протестів, які зводяться, по суті, до перебивання іншої сторони та/або свідка (що йде в розріз із зафіксованим у ч. 1 ст. 329 КПК правилом для сторін подавати заперечення в суді лише з дозволу головуючого).

Однак, зважаючи на обов’язок суду контролювати хід допиту, на практиці головуючий повинен уважно за ним стежити. При цьому сторонам (особливо захисникам і прокурорам) варто також уважно стежити за ходом допиту, щоб бути готовими для перехресного допиту або висловити протест, якщо поставлене запитання (чи відповідь на нього) порушує правила допиту. Справді, на практиці за аналогією до протесту, згаданого в ч. 8 ст. 352 КПК, усі інші випадки, коли сторона вважає, що поставлене запитання порушує правила допиту, також можуть на практиці розв’язуватися шляхом протесту.

Організацію відповідної взаємодії сторін, що має включати можливість заявлення протесту, здійснює головуючий, виходячи зі ст. 321 КПК, усуваючи з процесу все, що не має значення для кримінального провадження та вживаючи необхідних заходів для забезпечення в судовому засіданні належного порядку. Тут, звісно, саме головуючий визначає, що зайве (більше від іншого «не має значення») для провадження: зайві запитання, які ставить одна зі сторін, чи зайві протести, які заявляє інша сторона.

Заявлення протесту. Сторонам слід заявляти протести своєчасно, тобто до того, коли свідок надав відповідь. Протест слід заявляти коротко. Наприклад, під час допиту свідка стороною обвинувачення захисник заявляє протест: «Протестую, оціночна думка» або «Протестую, це не питання факту». На заявлення протесту поширюється правило про висловлення протесту лише після надання слова головуючим, тому протест не варто викрикувати з місця. Для заявлення протесту, якщо інше не було окремо дозволено головуючим, необхідно спершу підняти руку або піднятися, продемонструвавши головуючому, що учасник просить слова для заявлення протесту.

При цьому якщо процесуальна обстановка допиту свідка є такою, що сторонами можуть бути заявлені протести, головуючий повинен організувати допит таким чином, щоб свідок не давав відповіді дуже поспішно, а спочатку дочекався розв’язання протесту (за потреби цю процедуру слід пояснити свідкові).

Наведемо приблизні підстави, з яких сторони можуть заявляти протести при допиті.

Приблизні підстави протесту при допиті

не стосується суті кримінального провадження, виходить за межі судового розгляду (ч. 8 ст. 352 КПК);

питання передбачає надання у відповідь свідком, потерпілим вільних пояснень (окрім допиту обвинуваченого, ч. 3, 6 ст. 352 КПК[2]);

навідне запитання при прямому допиті (ч. 6 ст. 352 КПК);

питання не щодо факту (поза межами компетенції свідка, ч. 5 ст. 95 КПК);

питання про висловлення думки або висновку (те саме стосується запитання про припущення, ч. 5–7 ст. 95 КПК);

показання з чужих слів (ст. 97 КПК);

стосується відомостей про характер, наявність судимостей обвинуваченого або вчинення ним інших правопорушень (окрім випадків, коли це допустимо за ч. 1–2 ст. 88 КПК);

свідок уже відповідав на це запитання (ст. 321 КПК);

стосується захищеної законом таємниці (наприклад, адвокатська таємниця, таємниця сповіді, таємниця нарадчої кімнати, ч. 2 ст. 65 КПК);

стосується методів проведення негласних слідчих (розшукових) дій, які не підлягають розголошенню (ч. 1 ст. 246 КПК);

стосується свободи від самовикриття — питань, які можуть бути використані для обвинувачення особи або її близьких родичів (ст. 18 КПК, ст. 63 Конституції України);

запитання некоректне, образливе для свідка (ч. 3 ст. 352 КПК).

Репліки щодо протестів. Неврегульованість порядку розв’язання протесту полягає і в тому, чи має право інша сторона (та за наявності інші учасники) висловитися по суті протесту. Якщо звести розгляд протесту до процедури розв’язання клопотань, тоді суду належало б надавати право висловитися всім учасникам (а в окремих справах може бути десятки учасників). Тоді саме обговорення кожного протесту може зайняти пів години, а отже, саме таке обговорення зайве. У принципі всі обговорення отриманих показань доцільно виносити за межі допиту (нижче ми ще торкнемося цього питання).

Загалом на практиці, якщо інша сторона бажає заперечити по суті заявленого протесту, їй може бути надано головуючим можливість висловити репліку, наприклад: «Це питання факту, оскільки свідок був учасником таких нарад щотижня». Однак це необов’язково, якщо протест явно обґрунтований (чи явно необґрунтований), головуючий повинен його розв’язати швидко, щоб не допустити зайвого витрачання часу.

Розв’язання протестів. Законом не врегульовано, чи протест розглядає суд чи головуючий суддя, чи має суд обов’язково ухвалити рішення щодо протесту — відхилити або задовольнити протест, чи повинен він мотивувати своє рішення, чи є рішення суду по суті протесту ухвалою, заперечення проти якої може бути включено до апеляційної скарги на вирок. Це розв’язується практикою.

На нашу думку, оскільки закон не передбачає, що протести розв’язуються ухвалою, то рішення за протестами належать до організаційних повноважень головуючого керувати судовим процесом, спрямовуючи судовий розгляд на забезпечення з’ясування всіх обставин кримінального провадження (ст. 321 КПК)[3]. Тобто це обов’язкові одноосібні розпорядження головуючого, яким за ч. 2 ст. 329 КПК повинні підкорятися всі присутні в залі судового засідання.

Тому головуючий, як правило, одразу розв’язує протест, не ставлячи його на обговорення та не надаючи слово іншим учасникам (за винятком короткої репліки, про яку йшлося вище). Наприклад, під час прямого допиту прокурором свідка захисник заявляє протест: «Протестую, навідне запитання». Якщо запитання справді навідне, нема чого обговорювати: головуючий одразу розв’язує протест, розпоряджається таким чином: «Питання знято, оскільки воно є навідним».

Отже, на практиці протест розв’язується коротким розпорядженням головуючого. За потреби (хоча це й не обов’язково, але корисно для розуміння сторонами (зокрема, непрофесійними учасниками) того, що відбувається), таке розпорядження повинно бути коротко мотивоване. Як правило, коротко мотивуються випадки зняття запитань, а відхилення протесту, коли свідку дозволяється відповісти на запитання, не потребують мотивування.

Отже, розв’язання протесту може бути, наприклад, таким: «Питання знято, оскільки не є питанням про факти» або «Свідку, можете відповісти на запитання». Утім, у деяких випадках (зокрема, при повторюваних протестах) головуючий не ухвалює рішення за кожним протестом, фактично дозволяючи свідку відповісти на запитання.

Отже, головуючому слід розв’язувати протести швидко, чітко й рішуче, щоб свідок не губив лінію того, що відбувається. Сторони з цих же міркувань повинні погоджуватися з рішенням головуючого щодо протесту.

Якщо протест заявлений запізно, і свідок уже відповів на запитання, такий протест обговорювати й розв’язувати непотрібно — задля уникнення зайвого витрачання часу слід продовжувати допит. За наявності клопотань про належність, достовірність і допустимість показань як доказів сторонам має бути надана можливість заявити їх після завершення допиту свідка на визначеній судом стадії процесу. При незгоді з їх розв’язанням сторони можуть включити відповідні заперечення щодо порушень (на їхню думку) правил допиту до апеляційної скарги на остаточне судове рішення (вирок або ухвалу).

Належність показань як доказів. Одним з основних випадків обґрунтованого протесту є прямо передбачений законом випадок, коли запитання не стосується суті кримінального провадження. Ми вже наголошували на тому, що головуючому слід готуватися до допиту свідка. Для цього слід добре знати справу, у т. ч. виклад фактичних обставин в обвинувальному акті, щоб мати можливість чітко визначити, чи стосується те чи інше запитання кримінального обвинувачення (чи входить до меж судового розгляду й обставин, що підлягають доказуванню). Як ми зазначали в одній зі статей, при розв’язанні питання про виклик свідків необхідно поцікавитися в сторони, які обставини має підтвердити або спростувати свідок[4]. Тож питання належності має бути загалом розв’язано ще до виклику свідка.

Але якщо вже під час допиту виявляється, що сторони ставлять свідку запитання, що не стосуються суті кримінального провадження, суд повинен їх знімати, у т. ч. за протестами учасників. При знятті запитань не варто влаштовувати обговорення питання належності зі сторонами (ще раз наголосимо, що питання належності вкрай важливо обговорювати окремо й перед викликом і допитом свідка). За потреби сторони можуть висловитися щодо оцінки отриманих під час доказів показань після завершення допиту.

Питання для дискредитації свідка. Від неналежних питань слід відрізняти питання про з’ясування достовірності показань свідка, у т. ч. його можливості сприймати факти, про які він дає показання. Такі запитання згідно з ч. 1 ст. 96 КПК можуть ставити сторони. Вони ставляться при перехресному допиті.

Якщо одна зі сторін заявляє протест проти поставленого запитання, а сторона, що допитує свідка в перехресному допиті, заявляє, що це запитання поставлено з метою дискредитації свідка, головуючий повинен урахувати це при розв’язанні протесту. У літературі висловлювалася думка, що питання щодо достовірності не може бути знято, оскільки згідно з ч. 3 ст. 96 КПК свідок зобов’язаний відповідати на запитання, спрямовані на з’ясування достовірності його показань[5].

Чи обов’язково заявляти протест. Іноді заявлення протестів може перешкоджати конструктивній обстановці при допиті свідка, і сторони не заявляють протестів навіть тоді, коли вони очевидно потрібні. Головуючі також не завжди знімають запитання, поставлені з порушенням правил допиту, якщо це не призводить до затягування (одне зайве запитання не по суті не зашкодить процесу). Як уже зазначалося, цей підхід пояснюється відсутністю в Україні в кримінальному процесі відокремленої колегії присяжних. Водночас при оцінюванні показань як доказів у нарадчій кімнаті суд повинен урахувати питання належності показань як доказів і можливі порушення, допущені під час допиту.

Зняття запитання без протесту. За законом обов’язок суду контролювати хід допиту не залежить від протестів учасників. Тому головуючий, контролюючи допит, має право знімати запитання, що порушують правила допиту, навіть якщо протесту не було заявлено. Наприклад, головуючий знімає образливі запитання, навідні запитання при прямому допиті, запитання, що виходять за межі судового розгляду, незалежно від наявності протесту. Як правило, розпорядження про зняття запитань у порядку контролю судом ходу допиту також потребують короткого пояснення головуючим (як і будь-яке рішення державного органу потребує мотивації), адже сторони, не розуміючи мотиви такого зняття, можуть убачати в цьому порушення своїх процесуальних прав. У разі незгоди з таким рішенням сторони також мають право викласти відповідні заперечення в апеляційній скарзі.

У практиці допиту свідків у США існує поняття «продовжуваного протесту» (continuing objection), коли йдеться про ті самі мотиви, що стосуються декількох запитань[6]. Справді, висловлення одного й того самого протесту після кожного запитання може дезорієнтувати свідка, і не є необхідним. У такому випадку головуючий продовжує контроль допиту з урахуванням протесту сторони: за потреби знімає наступні питання, якщо вони підпадають про раніше заявлений протест.

Наслідки зняття запитання. У разі зняття головуючим запитання (як за результатами розгляду протесту, так і без протесту) свідок не повинен відповідати на таке запитання. Відповідати на нього чи ні — не є розсудом свідка, адже доказування в справі здійснюється сторонами, а процесом керує головуючий. У разі, якщо свідок усе ж відповів на запитання (таке інколи трапляється — за інерцією або коли свідок не розуміє, що означає зняття питання), відповідь буде зафіксована на відеозаписі. Але, на нашу думку, сторонам і суду слід сприймати таку відповідь як «викреслену з протоколу», тобто не враховувати її при ухваленні рішення.

[1] Журавель В. А., Коваленко А. В. Дослідження доказів у кримінальному провадженні як складова процесу доказування. Вісник Національної академії правових наук України. 2022. Том 29. № 2. С. 320. DOI: 10.31359/1993-0909-2022-29-2-313

[2] Щодо вільних пояснень при допиті — див.: Кравчук О. Вільні пояснення під час допиту й відмова давати показання. Just Talk, 13 березня 2023 року: https://justtalk.com.ua/post/vilni-poyasnennya-pid-chas-dopitu-j-vidmovadavati-pokazannya

[3] При одноособовому розгляді відмінність між ухвалою й розпорядженням головуючого за результатами розгляду протесту має скоріше теоретичний характер.

[4] Кравчук О. Клопотання про допит свідка vs. клопотання про виклик свідка. JustTalk, 10 жовтня 2022 року: https://justtalk.com.ua/post/klopotannya-pro-dopit-svidka-vs-klopotannya-pro-viklik-svidka

[5] Захарченко О. В. Здійснення функції захисту в судовому провадженні. Сучасні тенденції розвитку криміналістики та кримінального процесу. Харків, 2017. С. 273: https://univd.edu.ua/general/publishing/konf/08_11_2017/pdf/128.pdf

[6] Continuing objection. Thelaw.com Law Dictionary & Black's Law Dictionary 2nd ed: https://dictionary.thelaw.com/continuing-objection/

допит свідок допит потерпілого