Процесуальні гарантії захисту та конфіденційності потерпілих і свідків у справах про СНПК: міжнародна практика

Поліціювання Розслідування Судовий Розгляд Інші юрисдикції Публічне обвинувачення Кримінальний закон Corrections Професійні стандарти Управління Штучний інтелект

Спецпроекти

Процесуальне інтерв'ю Custody Records JustTalk в умовах війни Пріт Барара українською

Про нас Редакційна політика Політика конфіденційності Умови передруку

Авторам

Процесуальні гарантії захисту та конфіденційності потерпілих і свідків у справах про СНПК: міжнародна практика

Два роки повномасштабної війни принесли небачене лихо Україні. Так, лише за статтею 438 Кримінального кодексу України обліковано більш як 120 тисяч справ[1]. Нікого вже не здивуєш принципом компліментарності міжнародної кримінальної системи та фактом, що 90 % цих справ підлягають розслідуванню на національному рівні органами кримінальної юстиції України.

Іванна Ільченко

22 February, 2024

1119

Процесуальні гарантії захисту та конфіденційності потерпілих і свідків у справах про СНПК: міжнародна практика

Станом на сьогодні, об’єднавши зусилля з громадянським суспільством і налагодивши міжнародну співпрацю та підтримку, Офіс Генерального прокурора та органи правопорядку України показали безпрецедентну стійкість і забезпечили системне кримінальне переслідування за вчинення міжнародних злочинів[2].

Проте чи готове українське законодавство та система кримінальної юстиції до переслідування найбільш сенситивної групи міжнародних злочинів — сексуального насильства, пов’язаного з конфліктом (СНПК)?

У цій публікації увагу зосереджено на потребі адаптації українського законодавства до нових викликів у переслідуванні за міжнародні злочини СНПК і нормах міжнародного кримінального права, які можуть бути дороговказом для законодавчих ініціатив, пов’язаних з удосконаленням і спрощенням порядку досудового розслідування і судового розгляду в кримінальних провадженнях, пов’язаних із СНПК.

Належна кваліфікація задокументованих фактів відбувається за статтею 438 «Порушення законів та звичаїв війни» Кримінального кодексу України:

Жорстоке поводження з військовополоненими або цивільним населенням, вигнання цивільного населення для примусових робіт, розграбування національних цінностей на окупованій території, застосування засобів ведення війни, заборонених міжнародним правом, інші порушення законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, а також віддання наказу про вчинення таких дій.

Незалежна міжнародна комісія ООН з розслідування порушень в Україні у своїх регулярних звітах констатує численні випадки сексуального та гендерного насильства[3]. Станом на 1 лютого 2024 року від початку повномасштабної військової агресії Російської Федерації Офіс Генерального прокурора зафіксував 270 випадків СНПК (чоловіки — 97, жінки — 173, з них 13 неповнолітніх, у тому числі 12 дівчат і 1 хлопець (інші види сексуального насильства, не пов’язані зі зґвалтуванням), серед яких такі види СНПК, як зґвалтування, каліцтво або насильство над статевими органами, примусове оголення, погрози та спроби зґвалтування, примушування спостерігати за вчиненням сексуального насильства над членом сім’ї[4].

Міжнародний досвід збройних конфліктів свідчить, що більшість цивільного населення під час окупації та військові полонені в незаконних місцях позбавлення волі зазнають СНПК.

Злочини СНПК завжди мали високий відсоток латентності через сором потерпілих, страх перед стигматизацією з боку громади або повторною травматизацією під час кримінального провадження. Ситуація в Україні обтяжується практичними викликами, з якими стикаються українські органи правопорядку під час переслідування міжнародних злочинів: значна кількість населення — це недоступні внутрішньо та зовнішньо переміщені особи, а кволі чи відсутні гарантії захисту й конфіденційності, чинні в кримінальному процесі, ніяк не сприяють бажанню потенційних свідків та/чи потерпілих контактувати з органами правопорядку. Особливо ідеться про родини, які досі перебувають під окупацією чи на межі зіткнення.

Наразі українська правозахисна спільнота за підтримки міжнародних партнерів працює над двома законопроєктами, націленими на вдосконалення порядку досудового розслідування й судового провадження в справах СНПК і посилення захисту потерпілих і свідків СНПК:

«Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України щодо удосконалення порядку досудового розслідування та судового провадження у кримінальних провадженнях стосовно злочинів, пов’язаних із сексуальним насильством, вчинених в умовах збройного конфліктує», зареєстрований 5 червня 2023 року № 9351 (законопроєкт № 9351);
«Про забезпечення безпеки учасників кримінального провадження та інших осіб в інтересах правосуддя».

Законопроєкт № 9351 пропонує внести зміни до статей 27, 232 і 278 Кримінального процесуального кодексу України (КПК України), які можна об’єднати в три потенційні новели кримінального процесу:

закриті слухання за замовчуванням у справах СНПК (стаття 27 КПК України);
можливість проведення допиту дистанційно в режимі відеоконференції (частина 6 статті 232 КПК України) з використанням власних технічних засобів (стаття 336 КПК України);
зміна змісту повідомлення про підозру (стаття 278 КПК України), що підлягає опублікуванню в засобах масової та на офіційному вебсайті Офісу Генерального прокурора відповідно до частини 8 статті 135 КПК України.

Хоча Україна поки не є учасницею Римського статуту Міжнародного кримінального суду (Римський статут), вона раніше визнала юрисдикцію Міжнародного кримінального суду (МКС, Суд), зробивши дві заяви відповідно до статті 12 (3) Римського статуту. Тому посилання на Римський статут і правила, якими керується МКС, як найбільш уніфікований звід норм міжнародного кримінального права, зокрема щодо захисту вразливих жертв і свідків міжнародних злочинів, доцільне в законотворчому процесі.

У цій публікації висвітлено лише першу новелу та її обґрунтування в міжнародному кримінальному праві та практиці міжнародних трибуналів і МКС, інші дві будуть розглянуті в наступних публікаціях.

Закриті слухання за замовчуванням у справах про СНПК (стаття 27 КПК України)

Стаття 27 КПК України стосується гласності судового розгляду. Запропоновані законопроєктом № 9351 зміни мають на меті запровадити закриті слухання за замовчуванням у справах, що стосуються СНПК, щоб запобігти, зокрема, повторній травматизації під час участі в кримінальному провадженні та посилити гарантії конфіденційності й безпеки, які мають свідки та потерпілі від СНПК у міжнародному кримінальному праві.

Стандарти ООН: презумпція закритого слухання справ про СНПК у Типових законодавчих положеннях і вказівки з розслідування та судового переслідування сексуального насильства, пов’язаного з конфліктом

Типові законодавчі положення і вказівки з розслідування та судового переслідування сексуального насильства, пов’язаного з конфліктом, Офісу спеціального представника Генерального секретаря ООН з питань сексуального насильства (Типові законодавчі положення і вказівки ООН) містять модельні законодавчі положення про публічність судових слухань у статті 61: «У судовому провадженні, яке зазвичай є відкритим, суд може для захисту потерпілих і свідків або обвинуваченого провести будь-яку частину судового розгляду за зачиненими дверима або дозволити подання доказів за допомогою електронних або інших спеціальних засобів. Зокрема, такі заходи вживаються щодо потерпілих від сексуального насильства або дітей, які є потерпілими або свідком, якщо суд не постановив іншого рішення з урахуванням усіх обставин, зокрема, врахувавши позицію потерпілого або свідка»[5].

Запропоноване формулювання типової статті 61 запозичене з французького кодексу, але можна знайти аналоги в багатьох інших країнах[6]. Понад те, типова стаття 61 також відображає статтю 68 (2) Римського статуту.

Стаття 68 (2) Римського статуту: презумпція закритого слухання в справах про СНПК

Римський статут і Правила процедури та доказів МКС (Правила) зобов’язують Суд вживати належних заходів захисту та безпеки, фізичного та психічного благополуччя, гідності та приватного життя потерпілих і свідків, беручи до уваги вік і характер злочину, якого вони зазнали. Такі заходи слід вживати, зокрема, але не обмежуючись ними, коли злочин включав сексуальне насильство, гендерне насильство або насильство над дітьми (частина 1 статті 68 «Захист потерпілих і свідків та їхня участь у провадженні»)[7].

Зобов’язання вживати згадані вище заходи Римський статут покладає на всі органи МКС, тобто окремі палати МКС, Офіс прокурора, Секретаріат з надання допомоги потерпілим і свідкам[8].

До таких заходів безпеки належить і проведення закритих слухань (in camera) як виняток з принципу публічних слухань з метою захисту потерпілих і свідків чи обвинуваченого. Згідно зі статтею 68 МКС може проводити будь-яку частину провадження in camera (у закритому слуханні) або дозволити подання доказів за допомогою електронних або інших спеціальних засобів. Зокрема, такі заходи вживаються у випадку, коли йдеться про потерпілих від сексуального насильства або дитину, яка є потерпілим чи свідком, якщо Суд не розпорядився інакше, з урахуванням усіх обставин, особливо думки такого потерпілого чи свідка (стаття 68 (2) Римського статуту)[9].

Таким чином, стаття 68(2) Римського статуту передбачає презумпцію закритого слухання в справах, коли йдеться про сексуальне насильство або дитину, але залишає дискрецію Суду ухвалити інше рішення, беручи до уваги всі обставини, особливо думки такого потерпілого чи свідка, наприклад переконання потерпілого чи свідка СНПК у необхідності відкритих слухань та/чи публічного розголосу справи. Таке переконання має формуватися за поінформованої згоди свідка чи потерпілого, з розумінням усіх короткострокових і довгострокових наслідків подібного рішення.

Коментар до Римського статуту: презумпція слухання in camera в справах про СНПК

Понад шістнадцять років практики МКС підтверджують тлумачення статті 68 Римського статуту як такої, що надає потерпілим і свідкам право на захист, що не допускає відступів і накладає безумовне зобов’язання на всі органи МКС на всіх стадіях провадження захищати життя, гідність, фізичну і моральну недоторканність («благополуччя») потерпілих і свідків. Права та обов’язки, визначені в статті 68, випливають з норм міжнародного права в галузі прав людини, включаючи право на життя, гідність і фізичну та моральну недоторканність, закріплене в загальновизнаних договорах, таких як Міжнародний пакт про громадянські та політичні права[10].

Зокрема, на думку розробників Римського статуту Кая Амбоса, Барбари Бедонт і Доната Каттіна, слухання in camera та інші винятки з принципу публічності обов’язкові на вимогу неповнолітніх або постраждалих від сексуального насильства. Учасники переговорів на Римській конференції зупинилися на формулюванні норми, використавши фразу «такі заходи вживаються» на противагу формулюванню «Палати Суду можуть [...] проводити будь-які частини провадження за зачиненими дверима», що міститься в першому реченні.

Однак таке тлумачення може бути змінено у випадку уважного прочитання останніх слів частини 2 статті 68, покликаних пом’якшити попереднє положення, надавши суддям широкі дискреційні повноваження. Кінець частини 2 звучить так: «[заходи захисту застосовуються...], якщо інше не встановлено судом, з урахуванням усіх обставин, зокрема, думки потерпілого або свідка». Це один з найкращих прикладів «творчої невизначеності» Римського статуту, що випливає з такого відкритого до тлумачення положення норми[11].

За словами Доната Каттіна, автора коментаря «Римський статут Міжнародного кримінального суду: постатейний коментар», «практика МКС загалом узгоджується з презумпцією слухань in camera у справах про гендерно зумовлене та сексуальне насильство, однак судді неохоче допускають широкі та беззастережні винятки з принципу публічного судового розгляду»[12].

Відповідно, у міжнародному кримінальному праві в справах про СНПК існує презумпція закритих слухань (in camera) для потерпілих від сексуального насильства або дитини, яка є потерпілою чи свідком, якщо тільки суд не постановив інакше, з урахуванням усіх обставин, зокрема поглядів жертви чи свідка.

Таким чином, запропонована зміна до статті 27 щодо закритого слухання в справах про СНПК, якщо до неї внести формулювання «якщо суд не вирішить інакше», відповідатиме рекомендаціям Типових законодавчих положень і вказівок ООН і буде аналогічною вимогам статті 68 Римського статуту та практики Суду.

Слушним кроком уперед стала б пропозиція поширити запропоновану зміну до статті 27 на потерпілих від усіх кримінальних злочинів проти статевої свободи та статевої недоторканності, а не лише на міжнародні злочини СНПК. Таким чином законодавець гарантував би, що постраждалі від сексуальних злочинів, які не пов’язані зі збройним конфліктом, але сталися під час конфлікту в межах юрисдикції, можуть розраховувати на такий самий захист. Адже було б дискримінацією стверджувати, що заходи захисту повинні застосовуватися лише до потерпілих і свідків СНПК.

Дана публікація стала можливою завдяки щедрій підтримці американського народу, наданій через Агентство США з міжнародного розвитку (USAID) в рамках проекту «Права людини в дії», який виконується Українською Гельсінською спілкою з прав людини.

Погляди та інтерпретації, представлені у цій публікації, не обов’язково відображають погляди USAID або Уряду США. Відповідальність за вміст публікації несуть виключно автори та УГСПЛ.

Американський народ, через USAID, надає економічну та гуманітарну допомогу по всьому світу понад 55 років. В Україні допомога USAID надається у таких сферах як: економічний розвиток, демократія та управління, охорона здоров’я і соціальний сектор. Починаючи з 1992 р., Агентство США з міжнародного розвитку надало Україні технічну та гуманітарну допомогу на суму 1,8 мільярда доларів.

Детальнішу інформацію про програми USAID в Україні можна отримати на офіційному веб-сайті USAID та сторінці у Facebook.

[1] https://gp.gov.ua/detectable

[2] Стратегічний план щодо реалізації повноважень органів прокуратури у сфері кримінального переслідування за вчинення міжнародних злочинів на 2023–2025 роки.

[3] Розділ f «Сексуальне та гендерно зумовлене насильство», параграфи 78–811, Звіт Незалежної міжнародної комісії ООН з розслідування порушень в Україні від 15 березня 2023 року: https://www.ohchr.org/sites/default/files/documents/hrbodies/hrcouncil/coiukraine/A_HRC_52_62_AUV_EN.pdf

Комісія виявила численні випадки сексуального та гендерно зумовленого насильства, вчиненого російською владою під час незаконного позбавлення волі в Донецькій, Харківській, Херсонській, Київській та Луганській областях, в Україні та в Російській Федерації. Випадки сексуального та гендерно зумовленого насильства в місцях несвободи стосувалися переважно чоловіків, як цивільних осіб, так і військовополонених. Зібрані докази свідчать про те, що сексуальне насильство, прирівняне до катувань, та погрози застосування катувань були важливими аспектами катувань, що застосовувалися російською владою, з використанням таких методів, як зґвалтування, ураження електричним струмом статевих органів, перетягування статевого члена мотузкою та кастрація. Комісія також проаналізувала сліди таких дій на тілах померлих жертв. За словами тих, хто вижив, злочинці мали на меті отримати інформацію або зізнання, примусити до співпраці, покарати, залякати або принизити їх, як окремих осіб, так і групу (п. 81 у другій доповіді Комісії ООН з розслідування від 15 березня 2023 року).

[4] https://www.gp.gov.ua/ua/posts/rezultati-diyalnosti

[5] https://www.un.org/sexualviolenceinconflict/wp-content/uploads/2021/06/report/auto-draft/OSRSG-SVC-Model-Legislative-Provisions-ENG.pdf

[6] Там само, коментар до статті 61, с. 68.

[7] Стаття 68 Римського статуту: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_588#Text

[8] Цей підрозділ забезпечує в консультації з Офісом прокурора заходи захисту й процедури безпеки, консультаційну та іншу відповідну допомогу свідкам, потерпілим, які з’являються до Суду, та іншим особам, яким загрожує небезпека в результаті показань, даних такими свідками. До складу підрозділу входять співробітники, які мають досвід роботи з питань, що стосуються травм, у тому числі травм, пов’язаних зі злочинами сексуального насильства (частина 6 статті 43 Римського статуту).

[9] Стаття 68 Римського статуту: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_588#Text

[10] Частина 6. Судовий розгляд, стаття 68 (2). Римський статут Міжнародного кримінального суду: постатейний коментар. За ред. Кай Амбос. Мюнхен: Beck/Nomos/Hart, 2022.

[11] Стаття 68: Захист потерпілих і свідків та їхня участь у судовому розгляді. Римський статут Міжнародного кримінального суду: постатейний коментар. За ред. Кай Амбос. Мюнхен: Beck/Nomos/Hart, 2022.

[12] Там само, п. 66.

сексуальне насильство збройний конфлікт

Схожі статті

Забезпечення безпеки потерпілих і свідків при розслідуванні СНПК | JustTalk #32

Забезпечення безпеки потерпілих і свідків при розслідуванні СНПК. Discussion paper

Забезпечення конфіденційності потерпілих від сексуального насильства | Інтерв`ю