Роттердам має не лише «плюс»

Поліціювання Розслідування Судовий Розгляд Інші юрисдикції Публічне обвинувачення Кримінальний закон Corrections Професійні стандарти Управління Штучний інтелект

Спецпроекти

Процесуальне інтерв'ю Custody Records JustTalk в умовах війни Пріт Барара українською

Про нас Редакційна політика Політика конфіденційності Умови передруку

Авторам

Роттердам має не лише «плюс»

Наприкінці вересня цього року новий керівник САП скасував постанову прокурора про закриття кримінального провадження, що відоме загалу як «Роттердам+».

Володимир Петраковський

15 November, 2022

2045

Це не перша за останні два роки подібна постанова про закриття в цьому кримінальному провадженні. Але цього разу керівник САП пішов далі.

Рішення нового керівника САП блискавично привітала найбільш активна частина громадськості. Його назвали таким, що «змінює правила гри». Щоправда, пояснень, що на що змінилося, не було. Очевидно, презюмується, що будь-яку «зміну» треба беззастережно приймати як покращення.

Насправді ж «зміна» — це лише «змістовна опція», точніше — «одна з опцій». Базові опції такі: a) з’являється «цілковито / частково нове» чи b) повертається «частково / цілковито старе». У цьому випадку маємо швидше останнє — повертається «частково старе». Але «частково» станом на зараз, оскільки тенденція невтішна.

Провісником старого є саме той екстракрок нового керівника САП. Ось як він виглядає та розгортається.

Постанова прокурора

Прокурор, який закрив кримінальне провадження, починає з нагадування про високий стандарт переконання, який притаманний кримінальному провадженню. З огляду на позицію Касаційного кримінального суду він розуміє цей стандарт як вимогу, що «будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, — є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винуватою за пред’явленим обвинуваченням». Увесь подальший текст постанови є викладом обставин, які змушують прокурора сумніватися, що він зможе переконати суд за стандартом «поза розумним сумнівом».

У постанові можна налічити низку таких обставин (вони стосуються як об’єктивних, так і суб’єктивних ознак злочину), серед них: неповний перелік підозрюваних (днями цей сумнів набув додаткової переконливості); погодження рішення НКРЕКП низкою інших органів; провальні судові процеси щодо скасування рішення НКРЕКП і суперечливі висновки судових експертів.

При цьому прокурор у жоден спосіб не ставив під сумнів проведене розслідування, зокрема підстави для його початку чи правомірність здійснених слідчих і процесуальних дій. Його турбували лише високі вимоги стандарту переконання «поза розумним сумнівом» — тобто можливість відповідати їм у змагальному процесі в конкретному кримінальному провадженні. Хоча, як прокурор зазначає в постанові, деякі з його сумнівів потенційно можна було б розвіяти, але для того не лишилося строків досудового розслідування.

З цих міркувань прокурор і закрив кримінальне провадження на підставі пункту 3 статті 284 КПК (не встановлені достатні докази для доведення винуватості особи в суді й вичерпані можливості їх отримати).

Рішення слідчої судді

Постанову прокурора оскаржили потерпілі та заявники в кримінальному провадженні. Не один раз вони називали постанову «незаконною», проте їхні доводи зводилися до тих же міркувань, які висловив і прокурор. Тобто перед слідчою суддею спір постав у такому ж вигляді, як і в постанові прокурора: чи можна завдяки наявним доказам довести поза розумним сумнівом винуватість підозрюваних?

Слідча суддя чимало уваги приділила тій обставині, що вимоги стандарту переконання в кримінальному провадженні справді дуже високі та насамперед прокурор може оцінювати, чи здатен він витримати стандарт у кожному конкретному кримінальному провадженні. Ба більше, слідча суддя окремо занурилася в оцінку того, чи мають сумніви прокурора належну підставу. Іншими словами, чи його сумніви розумні, чи довільна вигадка. За її оцінкою, прокурор обґрунтовано виходив з того, що наявність суперечливих доказів щодо критично важливих обставин, які підлягають доказуванню, лишає достатньо простору для розумних сумнівів.

Також слідча суддя торкнулася питання «дотримання процесуального порядку закриття кримінального провадження», дійшовши висновку, що прокурор цілком дотримався закону.

Рішення апеляційної палати ВАКС

Рішення слідчої судді оскаржили декілька учасників кримінального провадження з кількох різних перспектив. Проте найважливішим є те, що під сумнів ставилася оцінка слідчою суддею обґрунтованості постанови прокурора. Простіше кажучи, апеляційна інстанція також шукала відповідь на питання: чи є сумніви прокурора та слідчої судді розумними?

Апеляційна інстанція буквально зазначила у своєму рішенні: «Наведені обставини вказують на те, що у даному кримінальному провадженні фактично виникли спірні питання між детективами, які здійснювали досудове розслідування, і процесуальним керівником — прокурором, який його закрив. Їх суть полягає у незгоді детективів з постановою прокурора про закриття кримінального провадження. Орган досудового розслідування вважає, що ним зібрані достатні докази для складання обвинувального акта у кримінальному провадженні та направлення його до суду для розгляду по суті, у той час, як прокурор не погоджується з їх достатністю для вказаної мети». Саме тому, на думку апеляційної інстанції, цей спір і опинився на розгляді слідчої судді та апеляційної інстанції.

З огляду на такий характер спору апеляційна інстанція підсумувала: «Вирішення спірних питань між слідчим і прокурором під час досудового розслідування у кримінальному провадженні не входить до сфери судового контролю». Але попередньо вона все ж пройшлася оцінкою слідчої судді, залишивши її без змін.

Постанова керівника САП

Новий керівник САП починає з того, на чому наполягав прокурор і з чого починали й чим завершували судді ВАКС, — на порядку денному стоїть питання можливості доведення винуватості підозрюваних у суді. Він не приховує того факту, що прокурор закрив кримінальне провадження через конкретні сумніви. Далі керівник САП дає власну оцінку обставинам, які розглядалися як прокурором, так і суддями ВАКС. Наприкінці він робить висновок, що «до порушення принципу оцінки доказів у їх сукупності» призвела неповнота вивчення обставин.

Наведені слова — примітні самі собою, оскільки не зовсім зрозуміло, про який принцип новий керівник САП веде мову. На відміну від прокурора та суддів ВАКС, у своїй постанові він прямо не згадує про стандарт переконання «поза розумним сумнівом». Навіть попри те, що стандарти переконання якраз і є тими принципами, через призму яких докази оцінюються в сукупності, а стандарт «поза розумним сумнівом» викарбувався на багатьох рівнях правової системи — конституційному, національного та міжнародного законодавства, національної та міжнародної судової практики.

Простіше кажучи, керівник САП лише дорікнув прокуророві, що якби той старанніше читав матеріали кримінального провадження, то сумнівів у нього не було б.

Яке це має значення?

Загалом ані постанова керівника САП, ані те, що там написано, жодного особливого значення не мають, і не мали б нікого обходити (навіть прокурора, постанову якого скасували). Подібні випадки — буденність у прокуратурі. Це відомо навіть законодавцеві: згідно з КПК прокурор, який не бачить причин підтримувати обвинувачення, може бути замінений на іншого.

Однак новий керівник САП зробив дещо незвичне (екстракрок) — те, що зі зрозумілих причин не робили його попередники, скасовуючи більш ранні постанови про закриття цього ж кримінального провадження. Новий керівник САП не лише скасував постанову прокурора, а й вийшов з публічним засудженням рішення прокурора та звинуваченнями на його адресу. На офіційній сторінці САП у Facebook сказано, що новий керівник САП «виявив численні неузгодженості у висновках та аргументації прокурора під час закриття цієї справи, неповноту дослідження матеріалів справи прокурором, невідповідність висновків прокурора фактичним обставинам кримінального провадження» і що «незаконність та необґрунтованість рішення прокурора щодо закриття цього провадження не викликає в керівника САП жодних сумнівів».

Така безапеляційність публічних заяв нового керівника САП — проблемна з кількох перспектив.

По-перше, Венеційська комісія не толерує випадки притягнення прокурорів до відповідальності за дискусійні рішення, які піддаються оскарженню до прокурора вищого рівня чи суду[1]. Простіше кажучи, комісія не бачить у таких випадках суспільної шкоди та відповідно суспільного інтересу, адже вони без проблем можуть коригуватися в межах прокурорської чи судової системи (що і відбувається в прокуратурі щоденно в подібних випадках і відбувалося в цьому випадку також).

До того ж Венеційська комісія наполягає на чіткому розмежовуванні «незаконних рішень» і «неоднакового тлумачення чи застосування законодавства»[2]. Як продемонстровано вище, спір у цьому кримінальному провадженні обертався довкола ступеня переконання / сумніву або ж тлумачення / застосування стандарту переконання «поза розумним сумнівом» (в авторському виконанні нового керівника САП — «принцип оцінки доказів у їх сукупності»). Тому заяви нового керівника САП про незаконність постанови прокурора радше викликані вельми рудиментарним уявленням про правозастосування чи навіть вірою в соціалістичну законність, ніж намаганням втілити / захистити якісь правові принципи. Адже «незаконність» — це дещо інше.

По-друге, новий керівник САП ухвалив свою постанову на тлі рішень слідчої судді та апеляційної колегії ВАКС, які не просто погодилися з прокурором, перед тим судді ґрунтовно пропрацювали доводи прокурора та інших учасників спору. Тобто своїми заявами новий керівник САП публічно та рішуче кинув тінь і на рішення суддів, зокрема ґрунтовність їхньої оцінки. А це навряд чи сумісне з вимогами Закону про прокуратуру й Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів (статті 3, 43 та 17 відповідно).

Проте наведені аспекти швидше персональні проблеми керівника САП. Перед суспільством постають проблеми більшого масштабу.

Вихід нового керівника САП у публічну площину з грубими звинуваченнями на адресу прокурора — не лише намагання покарати конкретного прокурора за рішення, яке не до смаку керівнику прокуратури. У такий спосіб решта прокурорів САП отримали цілком зрозумілий сигнал, що незгода з новим керівником може коштувати їм репутації та інших можливостей, а тому слід бути надзвичайно чутливими до його думки. До цього можна додати й ту обставину, що нині в САП відбуваються конкурси, і незабаром до колективу долучиться близько десятка новопризначених прокурорів, які, природно, будуть ще більш вразливими до впливу нового керівника (особливо ті, хто не мали попереднього прокурорського досвіду).

Ба більше, цим новий керівник САП також продемонстрував, що готовий підтримувати репутацію органу досудового розслідування і коштом репутації САП. Заснував для НАБУ запасний резервуар довіри, так би мовити.

Минулого року на одному із заходів JustTalk я згадував про рішення Верховного Суду Канади, у якому суд наполягав на тому, щоб прокуратура тримала дистанцію від органів правопорядку, інакше виникнуть серйозні виклики для інтересів правосуддя. В українському контексті ця проблема нині загострена ще й тим, що новий керівник САП ніколи не був прокурором, натомість він кар’єрний офіцер правопорядку з цілком пересічним уявленням про лідерство та управління. Безумовно, «управління в прокуратурі» — вельми складна і болюча тема, і не лише для української прокуратури. Але треба нагадати, що органи та експерти Ради Європи раз у раз критикують намагання повернути до життя та панування директивні управлінські практики[3], щоб українська прокуратура не відкотилася до радянської моделі, яка уособлює недемократичне минуле України[4].

Нарешті, окреслена проблематика дає підстави говорити, що вона лише набирає обертів і незабаром повною мірою перекинеться на ВАКС. Річ у тому, як правильно зауважує мій колега, прорахунки НАБУ або САП не мають стати причиною цькування суддів ВАКС. Однак, на жаль, суддів ВАКС, які мали стосунок до цього кримінального провадження, уже рішуче цькували. Далі, вочевидь, будуть ще рішучіше. Адже НАБУ, новий керівник САП (ще вчора — працівник НАБУ) і найбільш активна частина громадськості твердо й недвозначно сигналізують, що вони не терпітимуть жодних сумнівів у цьому кримінальному провадженні — хто б їх не висловлював.

Виглядає, що ВАКС уперше опинився на роздоріжжі, де рішення в конкретному кримінальному провадженні можуть мати безповоротні наслідки для функціонування усього суду. Наскільки твердим і послідовним ВАКС буде у своїх оцінках, ми довідаємося доволі скоро — коли судді розв’яжуть спір щодо обрахунку строків у цьому кримінальному провадженні. Але це тема для іншої колонки.

Нині лишається сподіватися, що ми ще пам’ятаємо, як виглядає змістовна опція «цілковито старе», до якої зроблено екстракрок: «…Протягом більшої частини радянського періоду історії прокуратура та прокурори мали вищий статус і більшу політичну вагу, ніж суди та судді»[5]; «…у радянській системі прокуратура була потужним засобом контролю судової системи, та у деяких країнах залишки цієї системи ще присутні»[6].

[1] Montenegro — Opinion on the draft amendments to the Law on the State Prosecution Service and the draft law on the Prosecutor’s Office for organised crime and corruption, adopted by the Venice Commission at its 126 plenary session, 19–20 March 2021, CDL-AD(2021)012, § 54 [Електронний ресурс]. — Режим доступу: https://venice.coe.int/webforms/documents/?pdf=CDL-AD(2021)012-e

[2] Opinion on the draft law on the Public Prosecutors’ service of Moldova, adopted by the Venice Commission at its 75th Plenary Session, 13–14 June 2008, CDL-AD(2008)019, § 52 [Електронний ресурс]. — Режим доступу:https://www.venice.coe.int/webforms/documents/?pdf=CDL-AD(2008)019-e

[3] Найбільш свіжий і вдумливий приклад такої критики: Експертна оцінка проєкту Закону України № 3009а «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України у частині забезпечення реалізації функцій прокуратури» / Проєкт Ради Європи «Дотримання прав людини в системі кримінальної юстиції України», Лорена Бахмайєр і Джеймс Гамільтон, жовтень 2020 року [Електронний ресурс]. — Режим доступу: https://rm.coe.int/ukr-comments-draft-law-3009a-final-2791-3495-3474-1/1680a097ca

[4] Opinion on the Draft Law of Ukraine on the Office of the Public Prosecutor, adopted by the Venice Commission at its 79th plenary session, 12–13 June 2009, CDL-AD(2009)048, § 16 [Електронний ресурс]. — Режим доступу:https://www.venice.coe.int/webforms/documents/?pdf=CDL-AD(2009)048-e

[5] Opinion on the Federal Law on the Procuratura (Prosecutor’s Office) of the Russian Federation, adopted by the Venice Commission at its 63 plenary session, 10–21 June 2005, CDL-AD(2005)014, § 5. [Електронний ресурс]. — Режим доступу: Електронний ресурс: https://www.venice.coe.int/webforms/documents/default.aspx?pdffile=CDL-AD(2005)014-e

[6] Report on European Standards as regards the Independence of the Judicial System: Part II - the Prosecution Service, adopted by the Venice Commission at its 85th plenary session, 17–18 December 2010, CDL-AD(2010)040-e, § 72 [Електронний ресурс]. — Режим доступу: https://www.venice.coe.int/webforms/documents/?pdf=CDL-AD(2010)040-e

спеціалізована прокуратура