Ми давно, мабуть, за десятиліття чи навіть століття (!), звикли до вживання таких слів / термінів: кримінал, кримінальний кодекс, кримінальний процес, кримінальне правопорушення / злочин, криміналістика, кримінологія, кримінальний авторитет, кримінальне середовище / спільнота, кримінальна культура, і водночас у нас останніми роками з’явилися нові — кримінальна політика, антикримінальна поведінка тощо…
Багато років мене цікавить питання: чи адекватно ми вживаємо ці терміни, чи не містять вони суперечливі змісти й сенси? Вирішив поцікавитися словниковими тлумаченнями слів «кримінал, кримінальний» у «міжнародних мовах», якими, за мовними експертними джерелами, користується більшість народів Європи, частина з яких — офіційні мови ЄС, членом якого прагне останніми роками стати Україна.
Перелік таких мов вражає. Так, 24 мови мають статус офіційної мови Євросоюзу: англійська, болгарська, грецька, данська, естонська, ірландська, іспанська, італійська, латиська, литовська, мальтійська, німецька, нідерландська, польська, португальська, румунська, словацька, словенська, угорська, фінська, французька, хорватська, чеська, шведська. Сподіваємось, що із часом він поповниться й українською мовою. Офіційні / робочі мови ООН — англійська, французька, іспанська, китайська, арабська та російська.
Враховуючи наш європейський контекст, обрав для не дуже ґрунтовного дослідження такі мови: українська, англійська, французька, іспанська, німецька, російська.
Українською термін «кримінал» тлумачиться як: 1) карний злочин // те, що порушує моральні норми і заслуговує на загальний осуд // збірн., розм. те саме, що криміналітет; 2) в’язниця, тюрма; 3) антисоціальний вчинок людини, що посягає на відносини, що склалися в суспільстві, і становить небезпеку суспільному розвитку.
«Кримінальний» — 1) те саме, що карний; 2) такий, у якому описуються карні злочини та процедури їх розслідування.
Примітка: Усі похідні слова від однокореневого слова «кримінал» тлумачаться в українській мові через зміст наведених вище слів. На відміну від суто мовного тлумачення цих термінів існує «професійне», тобто тлумачення правниками (дослідниками й практиками), яке не суттєво відрізняється від мовного, а лише доповнюється окремими характерними ознаками того явища, предмета, якого воно стосується / визначає.
Англійською термін «кримінал» тлумачиться лише так:
Сrime, criminal — злочин, злодіяння, злочинець, злочинність.
Примітка: Усі похідні слова від однокореневого слова «кримінал» тлумачаться в англійській також через зміст наведених слів.
Французькою термін «кримінал» тлумачиться лише так:
Pénal; le crime / le délit — кримінальний, карний; злочин, злочинний.
Примітка: Усі похідні слова від однокореневого слова «кримінал, злочин» тлумачаться у французькій також через зміст наведених слів.
Іспанською термін «кримінал» тлумачиться лише так:
Crimen, delito — злочин, злочинний.
Примітка: Усі похідні слова від однокореневого слова «злочин» тлумачаться в іспанській також через зміст наведених слів.
Німецькою термін «кримінал» тлумачиться лише так:
Кriminell, Verbrechen, Kriminalität, Straftat — злочин, злочинний, криміналітет, кримінальний.
Примітка: Усі похідні слова від однокореневого слова «злочин» тлумачаться в німецькій також через зміст наведених слів.
Російською термін «кримінал» тлумачиться лише як злочин (преступление), злочинець (преступник); відносно суспільних відносин, що виникають у сфері вчинення та розслідування злочинів / криміналу, у російській правознавчій мові вживається термін «уголовный» — преступный, преступление, наказание за совершенное преступление.
Примітка з «Вікісловника»: Зафіксовано в XVII столітті в Котошихіна, але значення зі змісту не зрозуміле. У Вейсмановому лексиконі (1731) в значенні «караний смертю, який тягне за собою смертну кару; який передбачає її можливість, пов’язаний з нею» (імовірно, первинному), яке зникло з літературної мови до кінця століття через вкрай рідкісне застосування найвищої міри покарання в росії з 1740-х років, хоча зберігалося в діалектах та окремих юридичних термінах і значно пізніше. Слово популяризовано Єкатєріною ІІ у 1770-х роках, коли воно в межах пуристичної мовної політики було введено в багато нормативно-правових актів і витіснило запозичене «криминальный», а також слово з небажаними конотаціями «розыскной» (тоді в одному зі значень синонім слова «пыточный»). Походить від голова, яке мало в давнорус. мові також значення «убитый». Семантично споріднене з лат. сapitālis — «головной», потім «уголовный» (Дані зі словника Фасмера). Історичні джерела Російської імперії, у яких вживається термін «уголовный», відсилають до «Уложення кримінального» 1845 року.
З того часу (1845 року) термін «уголовный» стабільно ввійшов в обіг на всій території Російської імперії, а потім РСФСР і СРСР та спокійно «перекочував» у правове поле України в 1991 році, отримавши в українській мові відповідник «кримінальний», який насправді не відповідає етимології й семантиці цього слова. Пам’ятаю дискусії з професором Миколою Йосиповичем Коржанським, який один навчальний рік викладав кримінальне право для студентів-правників Могилянки і наполягав на зміні назви кримінального права й кримінального кодексу на «карне право» і «карний кодекс». Він навіть написав і видав підручник із такою назвою, але його ідею не підтримали ані науковці, ані практики.
Викладені вище думки й певний (дещо спрощений) етимологічно-семантичний аналіз терміна «кримінал» і всіх похідних від нього слів дозволяє мені взяти на себе відповідальність і стверджувати, що вживання терміна «кримінал / кримінальний» у значенні протидії (у досудовому розслідуванні й судовому розгляді) кримінальним правопорушенням — некоректний і такий, що спотворює первинну сутність цього слова / слів.
Адже, якщо термін «кримінал / кримінальний» означає подію злочину / злочинні діяння, вчинені злочинцем, то не можуть існувати в нашому словнику такі словосполучення, як кримінальне право, кримінальний і кримінальний процесуальний кодекси, кримінальна політика держави тощо.
Натомість можуть бути започатковані й застосовуватися такі терміни й словосполучення, як антикримінальна політика (на кшталт антикорупційної), кодекс кримінальних правопорушень, кодекс розслідування (цей термін можна й коректно, на мій погляд, вживати як для стадії досудового розслідування, так і судового процесу) кримінальних правопорушень.