Спеціальний трибунал щодо злочину агресії проти України: на крок ближче до створення

Поліціювання Розслідування Судовий Розгляд Інші юрисдикції Публічне обвинувачення Кримінальний закон Corrections Професійні стандарти Управління Штучний інтелект

Спецпроекти

Процесуальне інтерв'ю Custody Records JustTalk в умовах війни Пріт Барара українською

Про нас Редакційна політика Політика конфіденційності Умови передруку

Авторам

Спеціальний трибунал щодо злочину агресії проти України: на крок ближче до створення

JustTalk

16 травня, 2024

595

Спеціальний трибунал щодо злочину агресії проти України: на крок ближче до створення

Збройна агресія росії проти України — одне з найбільш зухвалих порушень статті 2 (4) Статуту ООН[1] із часу набуття ним чинності. Можна констатувати, що ця збройна агресія розпочалася ще 20 лютого 2014 року[2], коли були зафіксовані перші випадки перетину збройними силами рф без розпізнавальних знаків державного кордону України та використання дислокованих у Криму військових формувань для блокування українських військових частин. Повномасштабне вторгнення 24 лютого 2022 року стало новим етапом збройної агресії, коли рф уже відкрито використала свої збройні сили та інші воєнізовані формування.

Міжнародна спільнота визнала агресію рф проти України протиправною та засудила на рівні Резолюції Генеральної Асамблеї ООН ES-11/1 «Агресія проти України»[3]; резолюцій Парламентської Асамблеї Ради Європи 2433 (2022) «Наслідки продовження агресії Російської Федерації проти України: роль і відповідь Ради Європи»[4] і 2436 (2022) «Агресія Російської Федерації проти України: забезпечення відповідальності за серйозні порушення міжнародного гуманітарного права та інші міжнародні злочини»[5]; Декларації Парламентської Асамблеї НАТО на підтримку України[6]; Резолюції Парламентської Асамблеї ОБСЄ стосовно агресивної війни Російської Федерації проти України та її народу й загрози безпеці в усьому регіоні ОБСЄ[7]; Резолюції Європейського Парламенту «Російська агресія проти України»[8] та багатьох інших міжнародних організацій[9].

Відповідно до статті 8 Римського статуту під злочином агресії розуміється планування, підготовка, ініціювання або вчинення особою, яка спроможна фактично здійснювати контроль за політичними чи військовими діями держави або керувати ними, акту агресії, який за своїм характером, тяжкістю та масштабами є грубим порушенням Статуту ООН.

Під актом агресії розуміється застосування збройної сили державою проти суверенітету, територіальної цілісності або політичної незалежності іншої держави чи в будь-який інший спосіб, несумісний зі Статутом ООН.

Виконавча директорка «Центру громадянських свобод» Олександра Романцова зазначає, що «злочин агресії є унікальним, оскільки є новим. Його після Другої світової війни не розглядали й не розслідували. І специфіка в тому, що треба довести, що агресія стала справді результатом системного адміністративно-владного рішення про те, що розпочинається війна. Злочин агресії — це країна проти країни. Тобто Україна як країна, як система державна висуває обвинувачення іншій країні, що вона розпочала агресію»[10].

РЕЗОЛЮЦІЯ РАДИ ЄВРОПИ ПРО СТВОРЕННЯ СПЕЦІАЛЬНОГО ТРИБУНАЛУ ЩОДО ЗЛОЧИНУ АГРЕСІЇ ПРОТИ УКРАЇНИ

30 квітня 2024 року Комітет Міністрів Ради Європи ухвалив рішення, яким уповноважив Генерального секретаря організації підготувати пакет документів для сприяння консультаціям у межах Core Group. Це коаліція 40 держав за створення Спеціального трибуналу щодо злочину агресії проти України (далі — Спецтрибунал). Серед запропонованих документів:

проєкт Угоди між Радою Європи та Україною про заснування Спецтрибуналу;
проєкт статуту Спецтрибуналу;
проєкт розширеної часткової угоди, яка регулюватиме фінансові та адміністративні питання його діяльності^[11].

Катерина Рашевська, юристка Регіонального центру прав людини, виділяє три важливі аспекти в цьому рішенні:

По-перше, саме Рада Європи стане майданчиком, на якому буде розбудовано архітектуру механізму притягнення до відповідальності за агресію проти України.

По-друге, у держав-членів залишається намір залучити до процесу інші країни (саме тому згадується інструмент розширених часткових угод).

По-третє, поряд із прагненням продемонструвати агресорам невідворотність кримінальної відповідальності залишається розуміння викликів, які постануть як перед Спецтрибуналом, так і Радою Європи.

Пані Рашевська зазначає, що в міжнародній практиці існує прецедент укладення схожої угоди. 22 серпня 2012 року Сенегал підписав договір з Африканським Союзом про створення трибуналу для переслідування винних у порушеннях міжнародного права в Чаді між 1982 і 1990 роками^[12]. Хоча міра наднаціональності (делегування державами-членами частини власних суверенних повноважень) усередині Африканського Союзу вища, ніж у Раді Європи, тяжкість злочину, його довгострокові негативні наслідки, провідна роль організації у створенні механізму відшкодування дозволяють зробити висновок про відсутність ознак дій ultra vires (з перевищенням повноважень) у контексті потенційного укладення угоди про створення Спецтрибуналу. Понад те, Парламентська Асамблея Ради Європи ухвалила вже вісім резолюцій^[13], у яких підкреслила необхідність надати міжнародну юридичну відповідь на агресію рф проти України, закріпивши за організацією провідну роль.

Антон Кориневич, Посол з особливих доручень Міністерства закордонних справ України, висловив із цього приводу таку позицію.

«Ми розглядаємо створення Спеціального трибуналу щодо злочину агресії проти України на основі двосторонньої угоди з Радою Європи як варіант, який є цікавим і заслуговує на подальше ґрунтовне вивчення. Цей варіант зараз обговорюється в межах Core Group. Ми вважаємо, що Рада Європи як найбільша європейська регіональна організація має моральні, політичні та правові підстави для активної участі у створенні Спеціального трибуналу щодо злочину агресії проти України, оскільки російська федерація була членом Ради Європи, коли почалася агресія російської федерації проти України у 2014 році, а також повномасштабне вторгнення в Україну у 2022 році.

Важливо, що 30 квітня 2024 року Комітет Міністрів Ради Європи ухвалив рішення про уповноваження Генерального секретаря Ради Європи підготувати проєкти текстів двосторонньої угоди між Україною та Радою Європи про створення Спеціального трибуналу, проєкту статуту Спеціального трибуналу та розширеної часткової угоди щодо технічних аспектів діяльності майбутнього Спеціального трибуналу. Це важливий сигнал про те, що Рада Європи готова відігравати активну та пряму роль у створенні Спеціального трибуналу. Відповідні підготовлені Радою Європи проєкти документів будуть обговорюватися на наступних засіданнях Core Group.

Важливо зазначити, що наразі не ухвалене рішення про вибір конкретної моделі створення Спеціального трибуналу. Усі ключові змістові елементи майбутнього Спеціального трибуналу мають бути включені до проєкту статуту майбутнього Спеціального трибуналу».

Сергій Бурлаков, суддя Верховного Суду, переконаний, що створення Спеціального трибуналу щодо злочину агресії проти України є необхідним кроком, оскільки наразі немає міжнародного суду чи трибуналу, який міг би судити вище політичне та військове керівництво росії за вчинення злочину агресії проти України. Створення Спецтрибуналу усуне цю прогалину.

Забезпечення відповідальності за злочин агресії проти України — це невід’ємна частина повної комплексної відповідальності за порушення міжнародного права, вчинені за час агресії росії проти України. Створення Спецтрибуналу є належним способом забезпечення відповідальності за злочин агресії проти України.

Сам факт створення такого трибуналу важливий для системи міжнародного права як один з інструментів убезпечення від злочинів агресії в майбутньому. Це потрібно не лише Україні та її народу, а й усьому світу, щоб злочин агресії не залишився непокараним, щоб постправда не поглинула його[14].

ЩО ДАЛІ?

Катерина Рашевська поділилася своїми міркуваннями щодо можливих наслідків і перспектив ухваленого рішення.

«Можна припустити, що Україна укладе угоду з Радою Європи про створення Спецтрибуналу в найближчому майбутньому. Однак чи нівелює це виклики, які постануть перед його ефективною діяльністю? Зокрема, такі:

легітимність;
неспроможність подолати персональні імунітети вищого керівництва;
видача підозрюваних та збір доказів;
процеси in absentia;
виконання вироків;
створення перешкод росією.

Водночас сприяння процесуальним діям і виконання окремих рішень Спецтрибуналу можуть стати умовою для повернення рф у Раду Європи, дискусійність легітимності та персональні імунітети виглядають тим айсбергом, який ущент руйнує шхуну прагнень покарати Владіміра Путіна, Алєксандра Лукашенка та ще кількох їхніх найближчих соратників. Малоймовірно, що трибунал, створений у межах регіональної організації, є міжнародним у розумінні Міжнародного суду ООН^[15]. Таким чином, буде створено інституцію, яку могли би замінити процеси на національному рівні в Україні або ж у низці держав, що поширюють принцип універсальної юрисдикції на злочин агресії.

Важливо підкреслити, що після укладення угоди між Радою Європи та Україною постане питання права, яким послуговуватиметься Спецтрибунал. Якщо це буде міжнародне кримінальне право, то неминуче виникне дисонанс із національною практикою та інтерпретацією злочину агресії. Якщо це буде українське кримінальне право, то його слід невідкладно узгодити з міжнародними стандартами. Існує також опція укладення угоди з іншою державою, наприклад проактивними в цій сфері Нідерландами^[16]. На основі такого договору застосовуватиметься кримінальне право цієї країни. Водночас прагнення віднайти креативні рішення поряд зі недосконалим національним правом і практикою, а також неготовністю ратифікувати Римський статут, є проявом подвійних стандартів, який важко схвалити.

У контексті процесів in absentia лише Спеціальний трибунал щодо Лівану мав відповідний формат. Натомість у Міжнародному кримінальному трибуналі щодо колишньої Югославії, Міжнародному кримінальному трибуналі щодо Руанди, Спеціальному суді щодо Сьєрра-Леоне, Косово, Сенегалу присутність обвинуваченого на процесі була визнана мінімальною гарантією справедливого судового розгляду^[17].

Підсумовуючи, наголосимо, що притягнути до кримінальної відповідальності за агресію у випадку збереження РФ та її режиму в чинній формі буде складним, хоча вкрай важливим завданням. Росія блокуватиме всі ініціативи, які би зробили Спецтрибунал неоскаржувано легітимним, наприклад на рівні Організації Об’єднаних Націй. Тому автори, створюючи проєкти документів для Core Group, мають чітко визначити мету діяльності майбутньої інституції, щоб не давати хибних надій. Інакше замість утвердження правосуддя й гарантій неповторення результати кількох, але витратних процесів над службовцями середньої ланки можуть стати зеленим світлом для розв’язання нової війни в Європі справжніми агресорами».

[1] https://unic.un.org/aroundworld/unics/common/documents/publications/uncharter/UN%20Charter_Ukrainian.pdf

[2] https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/337-19#Text

[3] https://documents-dds-ny.un.org/doc/UNDOC/GEN/N22/293/36/PDF/N2229336.pdf?OpenElement

[4] https://zakordonniukrainci.mfa.gov.ua/storage/app/sites/138/Міжнародне%20визнання%20воєнних%20злочинів%20РФ%20на%20території%20України%20геноцидом%20Українського%20народу/pace-resolution-2433-27042022-ukr.pdf

[5] https://pace.coe.int/en/files/30024/html

[6] https://www.nato-pa.int/document/2022-declaration-standing-ukraine-111-sesp-22

[7] https://www.oscepa.org/en/documents/annual-sessions/2022-birmingham/4409-birmingham-declaration-eng/file

[8] https://www.europarl.europa.eu/doceo/document/TA-9-2022-0052_EN.html

[9] https://ecpl.com.ua/news/21869/

[10] https://www.radiosvoboda.org/a/tsentr-haaha-zlochyn-ahresiyi-trybunal-dokazy-svidchennya/32488979.html

^[11] https://search.coe.int/cm/pages/result_details.aspx?objectid=0900001680af831c&fbclid=IwZXh0bgNhZW0CMTAAAR2InVQxaaQd1aZrNYdRUjEffJTUdcCn-5ZQSBrMx65GuI4nX5cz04B5EIE_aem_Aeb-4m0AZxFXloEX1B1Az72ct-De8mI5YQ7Ke34sNwX_hk1WF_DuHc4W35rpVcku2u4v-tj4SnNMk2w042w7-9Ik

^[12] https://www.cambridge.org/core/journals/international-legal-materials/article/abs/agreement-on-the-establishment-of-the-extraordinary-african-chambers-within-the-senegalese-judicial-system-between-the-government-of-the-republic-of-senegal-and-the-african-union-and-the-statute-of-the-chambers/E2EAFA94C9FD3C61D61219EC0AB74173