Особливо гостро питання доказів і доказування стоїть у корупційних і так званих білокомірцевих злочинах. Адже машина кримінальної юстиції вкотре набрала обертів у напрямку боротьби з корупцією, що, безумовно, правильно. Проте практично не зазнала змін система органів правопорядку, які й досі працюють за паличковою схемою (вимога до показників у вигляді кількості направлених до суду обвинувальних актів у кримінальних провадженнях). Існування такої системи є наслідком неправильної правової кваліфікації дій особи шляхом обвинувачення в більш тяжкому злочині, підроблення правоохоронцями доказів, які лягають в основу обвинувачення.
На сьогодні лише проактивна позиція в кримінальному провадженні може бодай невеликою мірою забезпечити законність і справедливість досудового розслідування й судового розгляду. Саме про проактивну позицію в кримінальному провадженні та використання стороною захисту такого інструменту, як тимчасовий доступ до речей і документів, на прикладі конкретного кейсу йтиметься в цьому матеріалі.
Неочевидна 368 КК України
Кримінальне провадження за статтею 368 Кримінального кодексу України (далі — КК України), що передбачає відповідальність за прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою, одразу наділене певною специфікою та складністю.
Це зумовлене тим, що в час, коли на нашу країну напав ворог, гинуть сотні захисників і захисниць, суспільство не просто висловлює запит на справедливість і боротьбу з корупцією, воно вже кричить про це.
Не слід забувати і про суворість покарання, встановленого санкцією цієї статті, — до 12 років позбавлення волі без можливості застосування статей 69 КК України (призначення більш м’якого покарання, ніж передбачено законом) і 75 КК України (звільнення від відбування покарання з випробуванням).
Проте, рухаючись у Європу, висловлюючи прагнення вступити в НАТО, ми не можемо дозволити собі ігнорувати фундаментальні засади кримінальної юстиції, за якими кожен, хто вчинив кримінальне правопорушення, має бути притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, а жоден невинуватий не має бути обвинувачений або засуджений.
Один із методів забезпечення цього принципу — чітке розмежування в кожному окремому випадку ознак складу злочину в діях особи, які за невеликих відмінностей можуть кваліфікуватися як за статтею 368 КК України, так і за статтями 364 КК України (зловживання владою або службовим становищем), 369-2 КК України (зловживання впливом).
Ціна доказу — свобода людини
В одному кримінальному провадженні клієнту повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого частиною 3 статі 368 КК України. За версією слідства, підозрюваний отримав неправомірну винагороду за сприяння в працевлаштуванні заявника в органи Служби безпеки України (далі — СБУ). Як це буває в справах із такою кваліфікацією, клієнта одразу було затримано, обрано запобіжний захід, а правоохоронці глузливо радили «сушити сухарі».
З перших днів захист визначив пріоритетні напрями збору доказів із метою доведення:
- відсутності в діях клієнта складу злочину, передбаченого статтею 368 КК України;
- перевірки обсягу службових повноважень клієнта задля визначення, чи може він бути суб’єктом за пред’явленим обвинуваченням;
- перевірки наявності провокації вчинення злочину зі сторони правоохоронців.
Забігаючи наперед, скажу, що в усіх трьох напрямах вдалося здобути докази, що вказували на відсутність складу злочину за статтею 368 КК України.
Для цього фактично знадобилися три знаряддя:
-
1
детальний аналіз кожного аргументу в процесуальних документах і доказів у матеріалах кримінального провадження;
-
2
адвокатський запит (добрих п’ять десятків);
-
3
тимчасовий доступ до документів.
Розглянемо детальніше.
Підготовка до ініціювання перед слідчим суддею питання про надання тимчасового доступу
Рухаючись у згаданій справі в напрямку отримання доказів, що дозволять зрозуміти обсяг повноважень клієнта як службової особи, я зрозумів, що захисту не обійтися без отримання ухвали слідчого судді про тимчасовий доступ до документів. Річ у тому, що посадові інструкції клієнта, внутрішні накази, які регламентують обсяг його повноважень, зібрані матеріали про перевірку заявника на можливість нести службу в СБУ, були в СБУ, а частина з них була позначена як документ ДСК (для службового користування).
Тож я розпочав збір необхідних доказів, які дозволять звернутися до слідчого судді. Зупинюся лише на найважливішому, без деталізації вимог до клопотання про тимчасовий доступ, регламентованих Кримінальним процесуальним кодексом України.
Які саме документи захист хоче отримати? Це перше запитання, яке ставить перед нами законодавець. У нашому випадку це були всі документи, які регламентують повноваження клієнта, а також зібрані матеріали про перевірку заявника на можливість нести службу в СБУ. Правильний опис і найменування цих документів критично важливі, адже надалі, у разі опору володільця документів, відмовити в тимчасовому доступі буде достатньо просто, оскільки документа з таким найменуванням (неправильним) немає в його розпорядженні.
Наступне — доведення того, що речі й документи перебувають або можуть перебувати у володінні відповідної особи. У цій частині слід бути уважним, адже документи можуть фактично перебувати в одному органі чи установі, а їх володільцем може бути інша. Особливу увагу також потрібно приділити найменуванню юридичної особи, у розпорядженні якої перебувають документи, у нашому випадку це підрозділ, назва якого складається з доброго десятка слів. Невелика помилка може спричинити відмову в задоволенні клопотання або виконанні ухвали слідчого судді.
Значення документів для встановлення обставин у кримінальному провадженні, можливість їх використання як доказів і неможливість іншими способами довести ці обставини.
У нашому випадку в цій частині обґрунтування видалося достатньо логічним і зрозумілим. Щоб зрозуміти обсяг повноважень клієнта і відповідно встановити, чи він був наділений правом ухвалювати рішення про працевлаштування осіб в органи СБУ, необхідно було отримати як перелік повноважень безпосереднього клієнта, так і типові посадові інструкції для його посади. Так само важливим був і перелік повноважень інших посадових осіб СБУ, які мають право ухвалювати такі рішення.
Особливу увагу ми приділили обґрунтуванню необхідності отримання матеріалів про перевірку можливості нести службу в СБУ заявником. Адже саме там могли бути складені нашим клієнтом документи за результатами вербування заявника, які так чи інакше впливали на його працевлаштування, а це дозволило б нам зрозуміти, чи справді клієнт сприяв працевлаштуванню заявника в будь-якому вигляді.
Це було попадання точно в ціль, але правоохоронці вирішили не здаватися без бою та приховували ці матеріали. Детальніше далі.
Усю вище описану інформацію задля підготовки до звернення про тимчасовий доступ я витребував за допомогою адвокатських запитів. Були і формальні відмови надати інформацію, і її перекручування, і приховування. Тож запитів довелося надіслати добрих п’ять десятків, але необхідну інформацію все ж отримав.
З таким сильним підґрунтям мені вдалося отримати ухвалу слідчого судді про тимчасовий доступ до документів із можливістю вилучення їх копій.
Наступний етап — виконання ухвали про тимчасовий доступ до документів
Прекрасно розуміючи, що з ухвалою про тимчасовий доступ ефекту несподіванки досягнути не вдасться, я превентивно надіслав її примірник органу, у розпорядженні якого були документи. Невдовзі надійшов лист із запрошенням і готовністю надати доступ.
Як сказали в Службі безпеки Івано-Франківська: я — перший адвокат, який вилучає в них документи ухвалою про тимчасовий доступ.
Пропоную трішки розбавити сіру юриспруденцію й описати процес виконання ухвали в більш творчій манері.
Отже, тихого морозного світанку я прибув до Франківська. О шостій ранку юриспруденція не працює, тому довелося чекати в залізничному генделику. Компанію мені склали місцеві жителі, які випивали пиво, а я обмежився кавою.
Далі за планом — виконання ухвали. У СБУ мені надали оригінали документів, і там відбувся такий діалог:
— Відберіть ті документи, які вам потрібні, і ми зробимо копії.
— Насправді мені потрібні всі.
— Усі?
— Ага. Навіть порожні аркуші.
— І порожні?!
— Ага.
Така вимога не була проявом вередливості, а потребою надалі демонструвати суду той факт, що в матеріалах відсутні певні документи, які там мали бути.
Для підготовки копій знадобився день, тому повернення додому довелося відкласти.
Наступного дня відбулася нова спроба отримати документи. Тут також не обійшлося без складнощів.
— Ось усі копії документів.
— Дякую. І ще мені потрібні оригінали для звірення.
— Ви що нам не довіряєте?
— Ну як вам сказати…
Звірення показало, що низки документів усе ж не було в наданих копіях, однак з огляду на їхній зміст я схилився до думки, що це було зроблено через неуважність.
Засмутив той факт, що матеріали про перевірку можливості нести службу в СБУ заявником уже після отримання ухвали про тимчасовий доступ умисно були направлені до іншого підрозділу СБУ. Натомість мені продемонстрували лише супровідний лист про їх надсилання.
Звісно, це ще більше посилило інтерес до цих документів, а тому я отримав тимчасовий доступ до іншого підрозділу, який мав необхідні докази.
У результаті я все ж дістався до цих матеріалів, і їх наповнення і порадувало, і засмутило. Окрім стандартного переліку документів у таких матеріалах, там була й низка рапортів, службових записок, начебто складених і підписаних клієнтом, однак із зовсім не схожими на його підписами.
Факти можливого підроблення відкрили для захисту додаткові напрямки роботи, оскільки такі документи фактично слугували основною підставою для обвинувачення клієнта в тяжкому злочині, а тому це не можна було просто проігнорувати. Я направив цілу купу скарг і вимог про проведення перевірки та початок кримінального провадження щодо можливого підроблення документів. Кримінальне провадження щодо цього факту розпочато, сподіваємося на об’єктивне розслідування.
Попри все, кримінальне провадження щодо клієнта направлене до суду з кваліфікацією за статтею 368 КК України. Я ж докладу всіх зусиль, щоб судовий розгляд цього кримінального провадження завершився виправдувальним вироком.
Висновки
На прикладі наведеної справи можна зробити такі висновки:
-
1
Стороні захисту слід частіше використовувати такий інструмент, як тимчасовий доступ до речей і документів. Навіть після однієї-двох відмов слідчого судді варто зробити роботу над помилками й спробувати ще. Саме адвокати здатні масштабувати практику, за якою і захист може твердо спиратися на інструмент тимчасового доступу до речей і документів у кримінальному провадженні.
-
2
Потрібно пророблювати масштабну роботу до формування та подання клопотання слідчому судді. Часто витребування кожного з доказів, необхідних для обґрунтування клопотання, потребує чимало часу, але відсутність бодай одного з елементів, що визначені Кримінальним процесуальним кодексом України для такого роду клопотань, буде наслідком відмови у його задоволенні або надалі ухвалу неможливо буде реалізувати.
-
3
Під час реалізації ухвали про тимчасовий доступ до речей і документів слід бути максимально пильними, у тому числі щодо строків її виконання, адже державні органи чи приватні компанії, цілком імовірно, навіть не уявляють, що з таким питанням до них може звернутися хтось інший, окрім органів правопорядку.
На превеликий жаль адвокатів, сторону захисту інколи сприймають як дратівливу перепону на шляху до того, щоб запхати справу в суд і посадити людину до в’язниці. Кожному захиснику під силу змінити таке ставлення, і відданий захист у кожній справі неодмінно сприятиме цьому.