Про що Стратегія протидії катуванням?
Протягом багатьох років Україна стабільно входить в трійку антилідерів серед 47 країн Ради Європи за поширеністю катувань з боку правоохоронців, про що свідчить статистика програних нашою країною справ у Європейському суді з прав людини. У 2012 році у справі «Каверзін проти України» Суд визнав відсутність розслідування катувань системною проблемою для України.
Починаючи з 2019 року в цій сфері намітилися позитивні зрушення, однак діяльність з протидії неналежному поводженню ще не набула системного характеру. Однією з причин тому є відсутність цілісної державної політики, сфокусованої на цій сфері, яка б визначала чіткі напрямки діяльності та порядок взаємодії різних державних інституцій у цій сфері.
Прийнята Урядом вчора Стратегія протидії катуванням дає відповіді на ці питання та фіксує ключові кроки до того, щоб механізм розслідування катувань працював ефективно.
Для чого Стратегія?
Стратегія спрямована на створення та забезпечення функціонування в Україні ефективного механізму розслідування катувань, вчинених працівниками органів правопорядку.
На рівні державної політики закріплює цілісний набір заходів, які потрібно здійснити різним державним інституціям для того, щоб створити умови для виявлення та належного розслідування таких явищ як катування та неналежне поводження.
Ключові точки докладання зусиль відповідно до Стратегії:
1
поява в державних органах чіткої системи збору та аналізу даних про масштаби поширеності випадків катувань в Україні;
2
впровадження єдиних стандартів фіксації тілесних ушкоджень у медичних закладах;
3
створення спеціалізованих підрозділів з розслідування катувань ДБР, а також обласних прокуратурах, що будуть здійснювати процесуальне керівництво у цій категорії кримінальних проваджень;
4
розробка методології розслідування катувань;
5
широке інформування населення про масштаби катувань, їх соціальні, економічні та психологічні наслідки, а також про алгоритм дій у випадках, коли людина стала свідком чи жертвою катувань.
Детальніше – за посиланням.