Від викликів до рішень: як технології змінюють розслідування воєнних злочинів в Україні

Поліціювання Розслідування Судовий Розгляд Інші юрисдикції Публічне обвинувачення Кримінальний закон Corrections Професійні стандарти Управління Штучний інтелект

Спецпроекти

Процесуальне інтерв'ю Custody Records JustTalk в умовах війни Пріт Барара українською

Про нас Редакційна політика Політика конфіденційності Умови передруку

Авторам

Від викликів до рішень: як технології змінюють розслідування воєнних злочинів в Україні

Війна — це не лише трагедія, яка забирає життя, руйнує інфраструктуру і долі людей. Це також могутній каталізатор змін. Вона пришвидшує всі процеси — соціальні, політичні, організаційні. Не стала винятком і діяльність слідчих підрозділів Національної поліції України.

Іван Дулкай

17 July, 2025

188

Від викликів до рішень: як технології змінюють розслідування воєнних злочинів в Україні

На початку повномасштабного вторгнення російської федерації перед нашими слідчими постало безпрецедентне завдання: ми опинилися перед новою для себе реальністю, у якій раніше не мали ані досвіду, ані методик, ані технічних засобів. Уперше стикнулися з необхідністю розслідувати численні, складні, багатоепізодні злочини, що мають ознаки воєнних.

Цей виклик мав одразу кілька ключових складових частин:

Перша — тотальна відсутність достовірної, перевіреної інформації про осіб, які можуть бути причетними до вчинення воєнних злочинів. Якщо в класичних кримінальних провадженнях ми маємо більш визначене коло свідків, потерпілих, підозрюваних, то в умовах воєнного злочину навіть ідентифікація злочинця — уже серйозний виклик. Саме тому Головне слідче управління Національної поліції України активно інвестує в розроблення та впровадження технологій, що дозволяють компенсувати нестачу класичних доказів.
Друге — необхідність створення ефективного механізму для збереження та обміну інформацією, отриманою під час проведення слідчих дій. Це має бути система, яка дозволить швидко отримувати доступ до даних, об’єднувати їх у логічні зв’язки й надалі — автоматизувати обробку за допомогою штучного інтелекту.
Третє — залучення новітніх технологій, які б підвищили ефективність розслідувань. Ідеться не лише про окремі випадки використання спеціального обладнання, як-от системи аналізу ДНК ANDI, 3D-сканери, безпілотники чи георадарні системи, а про побудову стабільної, масштабованої практики, яку можна розповсюдити на інші підрозділи Нацполіції.

Щоб ефективно відповісти на перший з озвучених викликів — відсутність достовірної та верифікованої інформації про осіб, причетних до воєнних злочинів, ми розпочали активно впроваджувати та системно використовувати OSINT-інструменти. Умови сучасної війни та глобальна цифровізація сприяли тому, що величезна кількість релевантних даних виявилася доступною у відкритому інформаційному просторі.

Відкриті джерела стали для нас важливим джерелом доказової інформації. У процесі розслідування ми використовували такі OSINT-інструменти:

Maltego — для побудови зв’язків між об’єктами розслідування;
Spiderfoot — для автоматизованого збору інформації про особу з відкритих джерел;
Social Links — для аналізу соціальних мереж;
Yandex Images, Google Reverse Image Search — для виявлення збігів фотографій;
Wayback Machine — для відновлення вилученого або редагованого контенту;
GeoGuessr та SunCalc — для геолокаційного аналізу фотографій і відео за тінями та ландшафтами;
Telegram-боти та тематичні аналітичні OSINT-канали — для моніторингу та збору даних у реальному часі.

Ці інструменти стали невід’ємною частиною нашої щоденної слідчої практики. Вони дали змогу швидко реагувати на появу нових фото- і відеоматеріалів, здійснювати первинну ідентифікацію підозрюваних осіб та визначати хронологію подій. Водночас використання декількох незалежних джерел для підтвердження інформації підвищує її достовірність і довіру до неї.

Особливо важливим напрямом стала робота з відео- та фотоматеріалами, знятими як цивільними особами, так і самими окупантами. Багато з них містило цінні докази, які ми аналізували за допомогою спеціалізованого програмного забезпечення.

Для ідентифікації осіб на фото ми активно використовували такі програми:

Clearview AI — потужний інструмент розпізнавання облич, що порівнює зображення з мільярдами фото з Інтернету;
Artelience — українське програмне забезпечення, яке також використовується для пошуку збігів по фото;
PimEyes — для відкритого пошуку облич у вебпросторі.

Окрім того, ми застосовували інструменти для аналізу відео, які дозволяють виявляти на кадрах деталі, непомітні для ока: моделі техніки, озброєння, форми одягу, навіть кліматичні умови, щоб встановити час і місце зйомки.

Однак варто зазначити, що наразі ми не маємо програмного забезпечення з рівнем деталізації, який би повністю задовольняв наші потреби. Саме тому постійно шукаємо нові інструменти та готові до тестування і впровадження передових рішень у практику розслідувань.

Рішення другого виклику: збереження та обмін інформацією

Другим викликом, з яким ми стикнулися, стало створення надійного, безпечного та функціонального механізму збереження матеріалів кримінальних проваджень і забезпечення доступу до них усіх уповноважених учасників.

Розв’язання цього питання було ініційоване за участі Офісу Генерального прокурора, який запропонував слідчим використовувати онлайн-платформу https://nc-war.gp.gov.ua.

Цей вебресурс частково розв’язує ключові завдання:

забезпечення захисту цифрових копій доказів і матеріалів провадження;
можливість централізованого й контрольованого доступу для кількох користувачів;
належне архівування даних для подальшого використання в процесуальних документах і судах.

Однак це рішення має об’єктивні обмеження. Так, воно не дає змоги здійснювати повноцінний аналітичний супровід із залученням штучного інтелекту, зокрема побудову логічних зв’язків, інтерактивну візуалізацію або пошук нових контекстуальних відповідностей між епізодами.

Водночас у Національній поліції реалізується проєкт «Слідчий 21-го століття», покликаний зробити цифровізацію процесу не лише можливою, а й ефективною з перших хвилин розслідування. Ключова мета цього проєкту — створення електронних документів одразу під час проведення слідчих дій. Для цього кожен слідчий отримує сучасний технічний інструмент — планшет Apple, на якому встановлено спеціалізований додаток «Слідчі протоколи». Завдяки цьому додатку:

слідчий може формувати процесуальні документи в реальному часі;
уся інформація фіксується одразу в цифровій формі;
скорочується час на подальше оформлення матеріалів;
забезпечується точність, прозорість і захищеність зібраних даних.

Це — важливий крок у напрямі повної цифровізації слідчої роботи. Ми усвідомлюємо важливість цієї технологічної переваги, тому наразі активно ведемо пошук альтернативних рішень і рішень, які дозволили б не лише зберігати дані, а й працювати з ними в режимі повної інтеграції, обробки та аналітики з використанням елементів AI.

Рішення третього виклику: впровадження та масштабування технологій

Третій виклик, з яким ми стикаємося, — це залучення, випробування й ефективне використання новітніх технологій. У цьому аспекті ми свідомо позиціонуємо наші розслідування як полігон для навчання, практичного тестування й оцінювання ефективності тих чи інших технічних рішень.

Перш ніж впроваджувати будь-яку технологію в повсякденну слідчу практику, ми аналізуємо її за кількома ключовими параметрами:

доступність — чи ми маємо прямий або гарантований доступ до технології в межах розслідувань;
актуальність — чи відповідає обрана технологія реальним умовам і викликам конкретної місцевості чи типу злочину;
результативність — чи дозволяє технологія досягнути поставленого слідчого результату в прийнятні строки;
обізнаність — чи є в слідчих або залучених експертів необхідні знання й навички для практичного застосування інструменту;
масштабованість — чи можливо цю технологію впровадити ширше, в інші регіони та підрозділи;
сумісність — з наявними базами, платформами, інформаційними системами, а також чинною процесуальною практикою.

Яскравий приклад практичного застосування — використання системи швидкого аналізу ДНК ANDI під час ексгумації масових поховань у місті Ізюм. Завдяки їй ми змогли в стислі терміни ідентифікувати велику кількість тіл, що стало важливим елементом у фіксуванні й документуванні масштабного злочину. Водночас ми розуміємо, що якби така технологія була доступна нам раніше — наприклад, під час роботи в Київській області, зокрема в Бучі, — ми могли б досягнути значно більшого результату в ідентифікації жертв уже на початкових етапах слідства.

Цей приклад підводить нас до найважливішого аспекту ефективного залучення нових технологій — того, хто саме має ними володіти та використовувати. На моє переконання, ключ до успіху — розумний розподіл обов’язків у межах слідчо-оперативної групи. Ми не маємо перевантажувати одного слідчого знаннями з OSINT-аналізу, ДНК-експертизи, дронів, фотограмметрії чи відеоаналітики. Натомість треба будувати команду, де кожен виконує чітко окреслену роботу — OSINT-фахівець, аналітик із геопросторових даних, експерт із розпізнавання облич, оператор дронів тощо. Це дозволяє як оптимізувати процес розслідування, так і забезпечити системність у використанні технічних засобів.

Важливо усвідомити, що в умовах обмежених ресурсів і високої кадрової плинності реалізувати таку модель непросто. Але практика, за якої всі одночасно «трохи знають про все», довела свою неефективність і нерезультативність у довгостроковій перспективі.

Сьогодні розслідування воєнних злочинів — це не лише юридичний або криміналістичний процес. Це боротьба за правду в умовах інформаційної війни, морального тиску та технологічного виклику. І саме технології стали тим інструментом, який дозволяє нам бути на крок попереду — виявляти злочини, фіксувати їх, встановлювати винних і забезпечувати невідворотність покарання.

Виклики, які постали перед нами, — відсутність достовірної інформації, потреба в ефективному збереженні та обміні даними, необхідність застосування новітніх технологій — стали точкою росту. Ми відповіли на них впровадженням OSINT-інструментів, цифрових платформ, проєктом «Слідчий 21-го століття» та створенням фахових команд.

Наша мета — не просто фіксувати злочини, а робити це системно, технологічно, відповідно до найвищих стандартів міжнародного правосуддя. У цьому процесі критично важливо, щоб ми не зупинялися на досягнутому, а продовжували інвестувати в знання, інструменти та людей.

Адже кожна технологія, кожна платформа, кожен алгоритм — це лише інструмент. Головне — як ми їх застосовуємо, з якою відповідальністю і заради чого. А ми це робимо заради справедливості, пам’яті загиблих і майбутнього, у якому злочини не залишаються безкарними.

Більше про тему використання йшлося під час дискусії JustTalk. Ви можете прослухати запис на нашій подкаст-платформі.

розслідування

Схожі статті

Технології проти злочинів війни: виклики та можливості для правосуддя. Discussion Paper

Штучний інтелект і розслідування воєнних злочинів: досвід України