Вʼячеслав

Владислав

Дотримання розумних строків &mdash; ключовий чинник для забезпечення прав підозрюваних та обвинувачених. Жодне кримінальне провадження не має тривати настільки довго, щоб об&rsquo;єктивний спостерігач міг визнати таку тривалість невиправданою затримкою.

Що мертве, померти не може, або Як козаки грали в процесуальний футбол

Кримінальний закон

Слідчий суддя чи прокурор: хто має право продовжувати строки досудового розслідування в об'єднаних кримінальних провадженнях?

Об&rsquo;єднана палата Касаційного кримінального суду (далі &mdash; ОП ККС) у <a href="https://reyestr.court.gov.ua/Review/122302600">постанові</a> від 7 жовтня 2024 року (справа № 755/6898/21) сформувала висновок, за яким в об&rsquo;єднаних кримінальних провадженнях (ті, що внесені в ЄРДР до та після 16 березня 2018 року) продовження строків досудового розслідування належить до компетенції прокурора відповідного рівня. Обґрунтування цього висновку дуже просте: днем початку досудового розслідування в провадженні, у якому об&rsquo;єднано матеріали кількох розслідувань, є день початку &laquo;старішого&raquo; провадження (частина 7 статті 217 Кримінального процесуального кодексу України). Тому до об&rsquo;єднаних проваджень має застосовуватися правовий режим, який діяв до 16 березня 2018 року і який не передбачав судового контролю за продовженням строків розслідування.
Таким чином, фактично ОП ККС відступила від висновку, викладеного в <a href="https://reyestr.court.gov.ua/Review/107219619">постанові</a> від 31 жовтня 2022 року (справа № 753/12578/19). Нагадаю, тоді судді дійшли висновку, що уповноваженим суб&rsquo;єктом для продовження строків в об&rsquo;єднаних провадженнях є слідчий суддя<a href="#_ftn1" name="_ftnref1">[1]</a>.
Це рішення створює важливий прецедент щодо оцінки строків досудового розслідування і впливає на практику обрахунку строків в об&rsquo;єднаних провадженнях. Автор уже має досвід відмови слідчого судді Вищого антикорупційного суду аналізувати перебіг строку провадження з посиланням на постанову від 7 жовтня 2024 року.
Слід зауважити, що двоє суддів висловили окремі розбіжні думки до цієї постанови, які я поділяю.
Суддя Луганський Ю. М. в <a href="https://reyestr.court.gov.ua/Review/122302640">окремій думці</a> зазначив:
<div class="style__background">
<ul>
<li>висновки ОП ККС ВС у постанові від 7 жовтня 2024 року, які спираються винятково на норму, передбачену частиною 7 статті 217 Кримінального процесуального кодексу України, не враховують усієї повноти нормативного регулювання відповідних правовідносин;</li>
<li>натомість у постанові від 31 жовтня 2022 року ОП ККС обґрунтувала висновки на підставі комплексного дослідження й аналізу приписів частини 7 статті 217 Кримінального процесуального кодексу України у їх взаємозв&rsquo;язку з положеннями, серед інших, статей 1, 214, 219, 294, 295, 295-1 цього кодексу;</li>
<li>запровадження судового контролю Законом від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII свідчить про посилення гарантій прав людини в кримінальному провадженні. Натомість підхід є спростуванням підвищеного контролю з боку суду за доцільністю продовження строків розслідування;</li>
<li>до теперішнього часу продовження строків розслідування злочинів понад три місяці може бути здійснено лише слідчим суддею;</li>
<li>належним суб&rsquo;єктом продовження строків досудового розслідування в багатоепізодних кримінальних провадженнях, частину з яких було розпочато до, а частину після 16 березня 2018 року, є слідчий суддя<a href="#_ftn2" name="_ftnref2">[2]</a>.</li>
</ul>
</div>
Суддя Анісімов Г. М. в <a href="https://reyestr.court.gov.ua/Review/122302645">окремій думці</a> зазначив:
<div class="style__background">
<ul>
<li>норми статей 4&ndash;9 Кримінального процесуального кодексу України є фундаментальними для кримінального процесу;</li>
<li>Закон № 2147-VIII з огляду на правило lex posterior derogat priori (наступний закон скасовує попередній) застосовується до тих правовідносин, які продовжили існувати або виникли після набрання ним чинності. Тобто цей закон розповсюджує свою дію на кримінальні провадження, відомості про які внесено в ЄРДР як до 16 березня 2018 року, так і після;</li>
<li>не може бути окремих правових режимів здійснення кримінальних проваджень, відомості про які внесені до ЄРДР як до, так і після 16 березня 2018 року, які діють одночасно відносно різних проваджень;</li>
<li>незастосування положень Закону № 2147-VIII до справ, щодо яких відомості про кримінальне правопорушення внесені в ЄРДР після введення в дію відповідних змін, тобто починаючи з 16 березня 2018 року, є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону через недотримання встановленої форми судового контролю за розв&rsquo;язанням питання про продовження строків досудового розслідування<a href="#_ftn3" name="_ftnref3">[3]</a>.</li>
</ul>
</div>
На мою думку, новий підхід ОП ККС є формальним і не забезпечує гарантій прав людини в кримінальному провадженні. Прогнозую й докладу зусиль, щоб це питання постало перед Великою Палатою Верховного Суду.
Міркування щодо того, що саме слідчий суддя, а не прокурор повинен продовжувати строки в об&rsquo;єднаних провадженнях, такі:
<ol style="text-align: justify;">
<li>Кримінальний процесуальний кодекс України не регулював раніше та не регулює зараз порядок продовження строків досудового розслідування в об&rsquo;єднаному кримінальному провадженні.</li>
<li>При цьому кримінальні процесуальні відносини з продовження строків досудового розслідування виникають із моменту звернення з відповідним клопотанням до повноважного субʼєкта й до них застосовуються положення Кримінального процесуального кодексу України, чинні на момент початку виконання відповідної дії або ухвалення процесуального рішення.</li>
<li>Процедура продовження строків розслідування неодноразово змінювалася. За Законом від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII і до 16 березня 2018 року це робив винятково прокурор. За Законом від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII строк понад три місяці мав продовжувати слідчий суддя. Закон від 22 листопада 2018 № 2617-VIII виклав норму щодо продовження строків у новій редакції, але концепція судового контролю за продовженням строків залишилася.</li>
</ol>
Якщо порівняти редакції Кримінального процесуального кодексу України різних періодів, то після 16 березня 2018 року в законі (стаття 295-1 Кримінального процесуального кодексу України) чітко зазначено про розширення права підозрюваного на судовий контроль за їх дотриманням, адже вказана норма передбачає, серед іншого, право підозрюваного та його захисника на участь у розгляді клопотання (якщо воно подається після повідомлення особі про підозру). Треба бути чесним і визнати, що право подати слідчому або прокурору заперечення на клопотання про продовження строку не є ефективним засобом захисту. Тому можливість постати перед незалежним, об&rsquo;єктивним і безстороннім гарантом дотримання прав учасників процесу, а також надати свої пояснення, очевидно, відповідає легітимній меті.
І таке розширення прав цілком корелює з приписами статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також статті 58 Конституції України, статей 5, 8, 9 Кримінального процесуального кодексу України, які захищають право на справедливий суд, верховенство права, законність і визначають, якою є дія закону в часі. Зокрема, і про це вказала Об&rsquo;єднана палата в <a href="https://reyestr.court.gov.ua/Review/107219619">постанові</a> від 31 жовтня 2022 року (справа № 753/12578/19).
<ol start="4" style="text-align: justify;">
<li>Очевидно, що якість судового контролю порівняно з прокурорським вища (у контексті дотримання прав людини). Нехай кине в мене камінь той, у кого прокурор відреагував на заперечення на клопотання про продовження строків і не задовольнив відповідне клопотання слідчого.</li>
<li>Наразі є чинним порядок, за якого винятково слідчий суддя продовжує строки розслідування. Ще раз підкреслюю, що цей порядок започатковано з 16 березня 2018 року. Порядок провадження в кримінальних справах визначається винятково кримінальним процесуальним законодавством. У випадках, коли положення Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження. Це абсолютно відповідає практиці ЄСПЛ (зокрема, <a href="https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/974_858#Text">справа</a> &laquo;Щокін проти України&raquo;).</li>
</ol>
У цій справі заявник скаржився на порушення його майнових прав, стверджуючи, що здійснення податковими органами перерахунку та збільшення розміру належних до виплати податків не відповідало закону. Треба зауважити, що на той час податкове законодавство було суперечливим і питання сплати прибуткового податку регулювалося різними нормативно-правовими актами. Розглядаючи справу, ЄСПЛ наголосив, що в разі, коли національне законодавство допускало неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов&rsquo;язків платників податків, національні органи були зобов&rsquo;язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для платника податків (пункт 57). Також суд зазначив, що відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення такого важливого фінансового питання, порушує вимогу &laquo;якості закону&raquo;, передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника (пункт 56)<a href="#_ftn4" name="_ftnref4">[4]</a>.
Екстраполюючи висновки ЄСПЛ у вищезгаданій справі до питання строків, вважаю, що правова прогалина кримінального процесуального законодавства щодо уповноваженого суб&rsquo;єкта для продовження строку розслідування в об&rsquo;єднаних провадженнях має бути розв&rsquo;язана на користь особи, яка зазнає втручання в її права.
Тому існують усі підстави для висновку, що уповноваженим суб&rsquo;єктом для продовження строку розслідування в об&rsquo;єднаних провадженнях є слідчий суддя, адже такий підхід забезпечує реалізацію кримінальних процесуальних гарантій і спрямований на досягнення мети та ефективного розв&rsquo;язання завдань кримінального провадження.
<div class="style__margin-dots"></div>
<a href="#_ftnref1" name="_ftn1">[1]</a> <a href="https://reyestr.court.gov.ua/Review/107219619">https://reyestr.court.gov.ua/Review/107219619</a>
<a href="#_ftnref2" name="_ftn2">[2]</a> <a href="https://reyestr.court.gov.ua/Review/122302640">https://reyestr.court.gov.ua/Review/122302640</a>
<a href="#_ftnref3" name="_ftn3">[3]</a> <a href="https://reyestr.court.gov.ua/Review/122302645">https://reyestr.court.gov.ua/Review/122302645</a>
<a href="#_ftnref4" name="_ftn4">[4]</a> <a href="https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/974_858#Text">https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/974_858#Text</a>

Вʼячеслав Коломійчук